29466 (657433), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

а) Конституція.

б) Закони, що вносять зміни і доповнення до Конституції.

в) Закони, необхідність прийняття яких передбачена самою Конституцією.

Звичайні закони.

а) Кодифіковані (Кодекси, Основи законодавства).

б) Поточні.

1. Підзаконні нормативні акти. В Україні вони такі:

1. Укази Президента України.

2. Постанови Кабінету Міністрів.

3. Накази й інструкції міністерств і відомств.

4. Рішення органів місцевого самоврядування і місцевих органів виконавчої влади.

Ознаки закону:

1. Видається тільки вищим представницьким органом державної влади (Верховна Рада) або приймається шляхом референдуму.

2. Регулює найбільш важливі суспільні відносини в сфері економіки, політики, культури тощо.

3. Закон має вищу юридичну чинність, що забезпечує його верховенство в системі нормативно-правових актів.

4. Закон – це акт, прийнятий в особливому порядку.

Варіанти співвідношення статті нормативно-правового акту і норми права:

1. Норма права і стаття нормативно-правового акту збігаються.

2. Декілька норм права включені в одну статтю.

3. Розташування однієї норми в декількох статтях.

Межі дії нормативно-правових актів. Існує три різновиди меж дії нормативно-правових актів:

1. У часі.

2. У просторі.

3. За колом осіб.

Говорячи про дію нормативно-правових актів у часі, слід мати на увазі наступне:

Закон зворотної сили, як правило, не має. Виключення складає кримінальне законодавство, де зворотна сила закону має місце у випадку, якщо новий закон установлює більш м'яке покарання за злочин, ніж закон, що діяв дотепер.

Нормативно-правовий акт може втратити силу, але окремі його положення, норми права можуть застосовуватися до фактів, що мали місце під час його дії ( триваючі правовідносини).

Дія нормативно-правового акту в часі означає, що нормативно-правовий акт набирає чинності з певного часу (після підписання, після опублікування, через певний термін) і припиняє діяти у певний час (після прийняття нового нормативно-правового акту, після закінчення певного терміна дії або при виконанні певної дії).

В залежності від дії нормативно-правового акту в часі, виділяються його наступні категорії:

Нормативно-правовий акт, виданий на невизначений термін (Конституція).

Нормативно-правовий акт, виданий на певний термін (Закон про Державний бюджет України).

Дія нормативно-правового акту в просторі означає територіальне обмеження його дії, коли нормативно-правовий акт застосовується на тій території, на яку поширюється суверенітет держави або компетенція відповідних органів.

За дією в просторі розрізняються наступні види нормативно-правових актів:

1. Нормативно-правові акти, що діють на всій території держави (включаючи право екстериторіальності, тобто право на територію посольств).

2. Нормативно-правові акти, що діють на визначеній території (суб'єкти федерації, адміністративно-територіальні одиниці).

3. Локальні нормативні акти (діють на рівні міст, селищ, сіл тощо).

Дія нормативно-правових актів за колом осіб означає, що нормативно-правовий акт поширюється на певну категорію громадян.

Існує дві класифікації даної категорії актів:

Дана в міжнародному праві.

1. Право ґрунту – поширюються на всіх (громадян держави, іноземних громадян і осіб без громадянства)

2. Право крові – поширюються лише на громадян держави (наприклад, України).

Дана в національному праві.

1. Поширюється на усіх.

2. Поширюється на окремі категорії осіб.

Поняття правотворчості. Правотворчість – це організаційно оформлена, установлена процедурна діяльність державних органів по створенню норм права або по визнанню правовими сформованих правил поведінки, діючих у суспільстві.

Принципи правотворчості – це основні засади здійснення правотворчої діяльності.

Сучасні принципи правотворчості:

Принцип законності – розробка і прийняття нормативно-правових актів із дотриманням правової процедури, що не виходить за межі компетенції органів, які їх приймають, а також відповідність нормативних актів конституції країни і чинному законодавству.

Принцип науковості – підготовка і прийняття проекту нормативно-правового акту здійснюється за участю представників різних наук.

Принцип використання правового досвіду – будь-який розроблений нормативний акт повинен спиратися на уже відомий позитивний досвід держави і цивілізації в цілому.

Принцип демократизму – виявляє прагнення і волю народу (референдум).

Зв'язок із практикою.

Види правотворчості:

1. Традиційна класифікація.

Правотворчість компетентних державних органів і посадових осіб (парламенту, уряду тощо).

Безпосередня правотворчість народу (рішення, прийняті на референдумі).

Санкціонування норм, при якому процес їх створення проходить поза державою (санкціонування державою звичаїв, рішень правлячої партії тощо).

1. Виходячи з особливостей юридичної природи процесу створення норм права різними органами держави.

1. Правотворчість вищих органів державної влади (парламенту, уряду, глави держави).

2. Підзаконна правотворчість (губернаторів, міністерств тощо).

Правотворчий процес – це процес створення норм права.

Як правило, правотворчий процес може класифікуватися залежно від видів нормативно-правових актів: процес створення закону (законотворчій процес), процес створення указу, постанови тощо.

Законотворчий процес складається з чотирьох етапів:

1. Допроектний етап – у суспільстві виявляється потреба у врегулюванні нормами права соціальної проблеми.

2. Проектний етап. Він складається з наступних стадій (тобто етапів, що вирішують проміжні завдання):

Внесення в законотворчий орган проекту закону суб'єктом законодавчої ініціативи.

Розгляд проекту закону в комісіях і комітетах законотворчого органу з метою проаналізувати його зміст з різних позицій і запропонувати більш надійні засоби правового впливу.

1. Етап прийняття норми права. Він складається з наступних стадій:

Обговорення законопроекту по палатах або на спільному засіданні палат законотворчого органу чи у парламенті.

Прийняття законопроекту в остаточному читанні.

1. Етап підписання закону та його опублікування. Найчастіше нормативно-правовий акт підписується главою держави. Іноді – головою уряду або спікером парламенту. Щодо опублікування, то акт, що не публікується не має юридичної сили. Саме тому може діяти презумпція знання закону: ніхто не звільняється від відповідальності під приводом того, що він не знав закону.

Прогалиною у позитивному праві є повна або часткова відсутність правових умов (норм), необхідність яких обумовлена розвитком соціального життя і потребами практичного вирішення справ, основними принципами, політикою, змістом чинного законодавства, що відповідає правовим вимогам, а також іншим проявам права, що випливає з природи речей і відносин.

Розрізняється декілька класифікацій прогалин у праві:

1. З точки зору позитивного права взагалі.

Прогалини в позитивному праві – це той випадок, коли немає ні закону, ні підзаконного акту, ні звичаю, ні прецеденту.

Прогалини в нормативно-правовому регулюванні – відсутність норм закону і норм підзаконного акту.

Прогалина у законодавстві (у вузькому і точному значенні цього слова) – відсутність закону (акту вищого органу державної влади) взагалі.

Прогалина у законі – неповне врегулювання питання в даному законі.

1. З точки зору причин виникнення прогалин у законодавстві.

Початкова прогалина – має місце в тому випадку, коли обставини, що вимагають правового врегулювання, вже існували, але законодавець їх упустив, не охопивши формулюваннями нормативно-правового акту.

Послідуюча прогалина – є наслідком появи нових відносин у предметі правового регулювання в результаті розвитку регульованої соціальної сфери, тобто в тій сфері, на яку законодавець у цілому поширив свою волю.

Існує три способи усунення прогалин у праві:

Видання нормативно-правового акту, який би врегулював дані суспільні відносини.

Аналогія закону.

Аналогія права.

Так як на видання нормативно-правового акту потрібен час, то для усунення прогалин у праві використовуються методи аналогій, які, втім, ніколи не повинні застосовуватись в кримінальному праві.

Аналогія закону – це застосування до неурегульованих в конкретній нормі відносин норми закону, що регламентує подібні відносини.

Аналогія закону припускається при наявності певних умов:

наявність загальної правової урегульованості зазначеного випадку;

відсутність адекватної юридичної норми;

існування аналогічної норми, тобто норми, в гіпотезі якої вказані обставини, що є аналогічними тим, з якими зустрівся суб’єкт застосування права.

Аналогія права – це застосування до неурегульованих в конкретній нормі спірних відносин при відсутності норми, що регулює подібні відносини загальних засад і змісту законодавства, тобто принципів права.

Аналогія права припускається при наявності наступних умов:

наявність загальної правової урегульованості зазначеного випадку;

відсутність адекватної юридичної норми;

відсутність аналогічної норми.

Систематизація нормативних актів (систематизація законодавства) – це цілеспрямована робота законодавця по упорядкуванню і приведенню в єдину систему діючих нормативно-правових актів.

Види систематизації:

1. Кодификація – об'єднання нормативних актів у єдиний, логічно узгоджений акт із зміною їхнього змісту. Кодификація буває:

а) Загальною. Переробці піддається значна частина законодавства (Звід законів Російської імперії);

б) Галузевою. Кодификація стосується певної сфери, тобто галузі (Кримінальний кодекс);

в) Спеціальною. Кодификація стосується норми якогось правового інституту або підгалузі (Податковий кодекс).

1. Інкорпорація – об'єднання нормативних актів без зміни їхнього змісту в збірник, де кожний з актів зберігає своє самостійне юридичне значення. Інкорпорація буває:

а) офіційною – зібрання законодавства (Відомості Верховної Ради України);

б) неофіційною – збірники нормативних матеріалів у навчальних цілях, для освіти населення тощо.

Принципи інкорпорації:

1. Хронологічний – інкорпорація за часом прийняття актів.

2. Тематичний – інкорпорація за певною тематикою.

3. Галузевий – інкорпорація по визначеній галузі.

Юридична техніка – це сукупність прийомів, правил та засобів розроблення й оформлення нормативно-правових та індивідуальних юридичних актів, що забезпечують їхню досконалість.

В рамках юридичної техніки необхідно особливо виділити законодавчу техніку, що повинна забезпечити:

Логічну послідовність викладення.

Відсутність протиріч усередині нормативного акту і, в цілому, у системі законодавства.

Компактність нормативного матеріалу.

Ясність і доступність мови закону.

Точність і визначеність формулювань і термінів, уживаних у законодавстві.

Усунення множинності нормативних актів з однієї проблеми.

Рівень юридичної техніки багато в чому говорить про рівень правової культури. У першу чергу юридична техніка стосується питань юридичної термінології, правил розроблення, викладення і систематизації нормативно-правових актів, побудови юридичних конструкцій (цілісних і стійких поєднань юридичних засобів).

Список литератури

1. Барабаш Ю.Г. Державно-правові конфлікти в теорії та практиці конституційного права: монографія / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. — Х. : Право, 2008. — 220c.

2. Васильев А. С., Иванов В. В., Притченко Р. С., Борщевский И. В., Канзафарова И. С. Теория права и государства: Учеб. / А.С. Васильев (общ.ред.). — Х. : ООО "Одиссей", 2006. — 479с.

3. Гусарєв С.Д, Олійник А.Ю, Слюсаренко О.Л. Теорія права і держави: навч. посібник / Київський національний ун-т внутрішніх справ. — К. : Всеукраїнська асоціація видавців "Правова єдність", 2008. — 270с.

4. Калюжний Р.А, Тимченко С.М, Пархоменко Н.М, Легуша Сергій Михайлович. Загальна теорія держави і права: навч. посіб.. — К. : Видавець Паливода А.В., 2007. — 296с.

5. Коталейчук С.П. Теорія держави та права: навч. посібник для підготовки до держ. іспитів. — К. : КНТ, 2009.

6. Марченко М.Н. Теория государства и права: учебник для студ. вузов, обуч. по спец. "Юриспруденция" / Московский гос. ун-т им. М.В.Ломоносова. Юридический факультет. — Изд. 2-е, перераб. и доп. — М. : Проспект, 2007. — 637 с

7. Пендюра М.М. Теорія держави і права: посіб. для підгот. до іспитів / Київський національний ун-т внутрішніх справ — К. : ТЕКСТ, 2008. — 188с.

8. Скакун О.Ф. Теория государства и права: Учебник для вузов / Университет внутренних дел. — Х. : Фирма "Консум", 2000. — 704с.

9. Хахулина К.С, Малыга В.А, Стадник И.В. Теория государства и права в схемах и определениях: учеб. пособие / Донецкий национальный ун-т. — Донецк : Норд-Пресс, 2008. — 344c.

Характеристики

Список файлов реферата