28539 (656928), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Вироблення і реалізація політики у сфері боротьби зі злочинністю як один з актуальних сучасних напрямків діяльності держави включає формулювання завдань, обґрунтування принципів, стратегії, основних напрямків і форм впливу на злочинність і контроль над нею на соціально допустимому рівні.

Всі напрямки цієї політики єдині з погляду цілей, принципів і стратегії і тісно пов'язані між собою. Проте лідируюча роль кримінально-правової політики в комплексі напрямків боротьби зі злочинністю полягає в тому, що саме вона визначає, а потім на законодавчому рівні відображає кримінально-правові заходи впливу на злочинність: кримінальну відповідальність, її підстави і диференціацію, криміналізацію і декриміналізацію суспільно небезпечних діянь, мету, систему, види покарань, їх зміст і індивідуалізацію, а також звільнення від відповідальності і покарання.

Вітчизняна кримінально-правова політика в даний час достатньо стабільна, оскільки базується на вироблених світовим співтовариством загальновизнаних стандартах в цій області, закріплених у відповідних міжнародних і конституційних актах, положеннях нового кримінального законодавства і висновках сучасної науки.

На стратегію діяльності будь-якої держави в сфері боротьби зі злочинністю і її стан впливають комплекс соціально-політичних факторів, економічне і моральне положення суспільства. Корінні перетворення в економіці, політиці, ідеології і праві української держави останніх років зумовили адекватні зазначеним детермінантам стан кримінальної політики і напрямки її законодавчої і правозастосовчої практики.

Мета, принципи і зміст кримінальної політики реалізуються в кримінальному законодавстві, праві і його конкретних інститутах.

Кримінальне законодавство (як і все законодавство про боротьбу зі злочинністю) перебуває у віданні держави. Відповідно до розмежування предметів відання це означає, що постанови й інші рішення органівмісцевого самоврядування можуть розглядатися лише як акти про застосування норм права.

У якості керівних і основних ідей, вироблених внутрішньою соціальною політикою держави і реалізованих у законодавстві, виступають визначені кримінально-правові принципи.

Принципи кримінального права базуються на загальних положеннях про право і стійкі ідеї галузей законодавства в сфері боротьби зі злочинністю. Особливу значимість вони набувають у період судово-правової реформи, оскільки, володіючи нормативними властивостями, вони стають обов’язковими при формуванні нових інститутів і норм.

Принципи об'єктивні за своїм характером. Це визначається тим, що основні ідеї відображають об'єктивну потребу в сфері боротьби зі злочинністю і підлягають обов'язковому втіленню як у конкретних нормах права, так і при їх реалізації в правозастосовній діяльності. Система принципів кримінального права (загальправових, міжгалузевих, спеціально-правових) тісно пов'язана з принципами інших галузей права, покликаних забезпечувати проведення боротьби зі злочинністю, виявляти єдність і взаємозв'язок з ними, а з деякими з них навіть співпадати по назві і змісту.

Принципи права ґрунтуються на Конституції України, яка має, як відомо, пряму дію; на міжнародних актах і стандартах у даній області; на основоположних інститутах кримінального права. Кримінальний кодекс України до кримінально-правових принципів відносить законність, рівність громадян перед законом, винність, справедливість, гуманізм.

Таким чином, принципи кримінального права покликані визначити стратегію і напрямки розвитку конкретних інститутів, норм і практики їх застосування, забезпечити системність правового регулювання відносин в області впливу на злочинність. Усі вони взаємопов’язані між собою, доповнюють один одного, тому і їх реалізація в правозастосовній діяльності є комплексною.

4. Головне завдання комплексу галузей законодавства в сфері боротьби зі злочинністю полягає в тому, щоб уберегти особу, суспільство і державу від злочинів. Згідно ст. 1 КК України кримінальне законодавство має наступні завдання: правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку і громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам. Охорона особи і правопорядку здійснюється шляхом встановлення кримінальної відповідальності і покарання за суспільно небезпечні діяння (дія чи бездіяльність). Крім того, загроза покарання за суспільно небезпечні діяння, а також фактичне застосування покарання утримує від вчинення злочину значну частину осіб, які хотіли б їх вчинити.

Крім зазначених (охоронних і попереджувальних) завдань законодавство про боротьбу зі злочинністю виконує ряд інших функцій чи соціальних ролей. Основними з них є: регулятивна, інформаційна і виховна. Остання, зокрема пов'язана з правовою свідомістю населення. Недостатньо мати хороший закон і правильно застосовувати його, необхідно ще роз'яснювати його зміст, соціальну цінність і необхідність. Тому роз'яснювальна, виховна робота також є одним з основних завдань усіх правоохоронних органів.

Системність правового регулювання протидії злочинності. Взаємозв'язок галузей законодавства в сфері впливу на злочинність

1. Загальновизнано, що в праві немає абсолютно ізольованих одна від одної галузей і їх самостійність досить відносна.

У теорії і на практиці усі вітчизняні галузі права і законодавства, виходячи із системних (конструктивних і функціональних) зв'язків між ними, традиційно представлені у вигляді визначених комплексів (блоків). За таким же принципом виділяється єдиний комплекс узгоджених галузей права (і законодавства), які регулюють основне коло питань проведення боротьби зі злочинністю. У цей же комплекс також виправдано включаються спеціальні навчальні дисципліни кримінально-правового («кримінального») циклу, що не є самостійними галузями права.

Будь-яка галузь права в сфері боротьби зі злочинністю є відносно самостійною, що виражається у власному предметі, методі, а також відособленій системі норм, які закріплюють мету, принципи, напрями, основні форми і засоби реалізації політики держави в області впливу на правопорушення. Тому в основі розмежування галузей права лежить, насамперед, їх предмет, тобто коло регульованих суспільних відносин. Кожна галузь права має специфічний, тільки їй властивий предмет регулювання.

Самостійність галузі права характеризується наявністю власного методу (методів) правового регулювання специфічних відносин.

Як ознака галузі права також виділяється наявність особливої комплексної системи правових норм (джерел), утворених для регулювання правовідносин. Початковою базою законодавства про боротьбу зі злочинністю виступають загальновизнані принципи і норми міжнародного права, Конституція України і новий Кримінальний кодекс.

Юридичні науки в сфері протидії правопорушуючій поведінці, з якою пов'язана теорія кваліфікації, покликані визначити стратегію і напрями розвитку конкретних інститутів, норм і практики їх застосування, забезпечити системність правового регулювання відносин у сфері соціального контролю за правопорушеннями і злочинами. Усі вони взаємозалежні між собою, доповнюють один одного, тому і їх реалізація в правозастосовній діяльності є комплексною. Крім розглянутих охоронних і попереджувальних завдань деліктне право виконує ряд інших цінних соціальних функцій: регулятивну, інформаційну і виховну, які пов'язані з правовою культурою і правовою свідомістю населення. Без етичного змісту, соціальної ідеї закон не може вважатися легітимним правовим актом. Тому правороз’яснююча, виховна і профілактична робота також є однією з функцій правозастосовних органів, що займаються кваліфікацією злочинів.

З врахуванням викладеного до галузей права, які регламентують і розглядають питання впливу на правопорушення і злочинність, з якими кореспондує теорія кваліфікації злочинів, з повною підставою можна віднести:

а) кримінальне право, кримінально-процесуальне право, кримінально-виконавче право, судово - правоохоронні органи, прокурорський нагляд, криміналістику, кримінологію;

б) юридичну психологію, судову медицину і психіатрію, судову (правову) статистику, судову (правову) бухгалтерію (і аудит), юридичну логіку, різні спецкурси з врахуванням юридичних спеціалізацій і виходячи з рішень ВУЗів (оперативно-розшукова діяльність, наукова організація слідчої роботи, судова мова (ораторське мистецтво), адвокатура (історія адвокатури), кримінальна політика, юридична безпека, експертологія, організація судової діяльності тощо).

Включення названих галузей і навчальних дисциплін у єдиний кримінально-правовий комплекс пояснюється їх наступними ознаками:

• загальною соціально-економічною обумовленістю;

• єдиною загальноправовою і теоретико-історичною базою;

• загальною політико-правовою основою (високою соціальною значимістю, взаємозалежними й ієрархічно вибудованими цілями, завданнями і функціями, принципами, публічним характером тощо);

• однаковою юридичною природою і силою (схожістю предмету регулювання, єдністю методології правового регулювання, спорідненістю законодавчих джерел і меж їх дії в часі і просторі);

• достатнім ступенем вчиненості правової регламентації відносин у сфері впливу на злочинність, причому на вищому юридичному, тобто законодавчому рівні;

• базовою роллю матеріального кримінального права у формуванні інших галузей законодавства в сфері впливу на злочинність;

• саме кримінальний закон є офіційним державно-правовим виразом оцінки суспільної небезпеки діянь, які у конкретно-історичний період визнаються злочинними;

• необхідною взаємодією і взаємозалежністю всіх галузей кримінально-правового циклу, виходячи з принципів додатковості, а також єдності форми і змісту;

• співпадаючим колом практичних органів держави, які застосовують розглянуті галузі (і знання);

• необхідними горизонтальними і вертикальними зв'язками комплексу галузей права в сфері боротьби зі злочинністю з іншими комплексами вітчизняного права.

Таким чином, визначальними у комплексі законодавства про протидію злочинності є не відмінності, а принципова спільність і однаковість галузей права, які входять до нього, в рішенні найважливіших питань сучасної кримінальної політики.

Характеристики

Список файлов реферата