SHPORA (655345), страница 8

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 8)

- передачі векселя відповідно до чинного законодавства іншій юридичній особі (крім банків та інших кредитних установ);

- переоформлення комерційного кредиту на банківський.

У разі оформлення комерційного кредиту не за допомогою векселя, погашення такого кредиту здійснюється на умовах, передбачених договором сторін.

Лізинговий кредит - це відносини між юридичними особами, які виникають у разі оренди майна і супроводжується укладанням лізингової угоди. Лізинг є формою майнового кредиту.

Об'єктом лізингу є різне рухоме (машини, обладнання, транспортні засоби, обчислювальна та інша техніка) та нерухоме (будинки, споруди, система телекомунікацій та ін.) майно.

Суб'єктами лізингу можуть бути лізингодатель (суб'єкт господарювання, що є власником об'єкта лізингу і здає його в оренду), користувач (суб'єкт, що домовляється з лізингодателем на оренду про набуття права володіння та розпорядження об'єктом лізингу у встановлених лізинговою угодою межах), виробник (підприємство, організація та інші суб'єкти господарювання, які здійснюють виробництво або реалізацію товарно-матеріальних цінностей).

Іпотечний кредит - це особливий вид економічних відносин з приводу надання кредитів під заставу нерухомого майна.

Кредиторами з іпотеки можуть бути іпотечні банки або спеціальні іпотечні компанії, а також комерційні банки.

Позичальниками можуть бути юридичні та фізичні особи, які мають у власності об'єкти іпотеки, або мають поручителів, які надають під заставу об'єкти іпотеки на користь позичальника.

Предметом іпотеки при наданні кредиту доцільно використовувати: житлові будинки, квартири, виробничі будинки, споруди, магазини, земельні ділянки, що є власністю позичальника, і не є об'єктом застави за іншою угодою.

Споживчий кредит - кредит, який надається тільки в національній грошовій одиниці фізичним особам-резидентам України на придбання споживчих товарів тривалого користування та послуг і який повертається в розстрочку, якщо інше не передбачено умовами кредитного договору.

Банк надає кредити фізичним особам у розмірах, що визначаються виходячи з вартості товарів і послуг, які є об'єктом кредитування. Розмір кредиту на будівництво, купівлю і ремонт житлових будинків, садових будинків, дач та інших будівель визначається в межах вартості майна, майнових прав, які можуть бути переданими банку в забезпечення фізичною особою та сумою її поточних доходів, за винятком обов'язкових платежів, протягом 10 років. Строк кредиту встановлюється в залежності від цілей об'єкта

кредитування, розміру позики, платоспроможності позичальника, при чому він не повинен перевищувати 10-ти років з дня його надання.

Фізичні особи погашають кредити шляхом перерахування коштів з особистого вкладу, депозитного рахунку, переказами через пошту або готівкою.

Комерційний банк може надавати бланковий кредит тільки в межах наявних власних коштів (без застави майна чи інших видів забезпечення - тільки під зобов'язання повернути кредит) із застосуванням підвищеної відсоткової ставки надійним позичальникам, які мають стабільні джерела погашення кредиту і перевірений авторитет у банківських колах.

Консорціумний кредит - кредит може надаватися позичальнику банківським консорціумом такими способами:

а) шляхом акумулювання кредитних ресурсів у визначеному банку з подальшим наданням кредитів суб'єктам господарської діяльності;

б) шляхом гарантування загальної суми кредиту провідним банком або групою банків. Кредитування здійснюється в залежності від потреби в кредиті;

в) шляхом зміни гарантованих банками-учасниками квот кредитних ресурсів за рахунок залучення інших банків для участі в консорціумній операції.

Головними ланками кредитної системи є банки та кредитні установи, що мають ліцензію НБУ, які одночасно виступають у ролі продавців і продавців наявних вільних коштів.

71.Порядок відкриття рахунків в банках

Відкриття рахунків здійснюється на умовах, викладених в Інструкції про поря­док відкриття розрахункових, поточних та бюджетних ра­хунків в установах банків а також в договорі на відкриття та обслуговування банківського рахунку.

Договір на відкриття та обслуговування банківського рахун­ку складається за довільною формою і має містити реквізи­ти сторін, номер та вид рахунків, умови відкриття та закрит­тя рахунків, види послуг, що надаються банком, зобов'язан­ня сторін, відповідальність за невиконання зобов'язань, інші положення за домовленністю сторін та умови, за яких до­говір може бути розірвано.

Розрахункові рахунки відкриваються підприємствам, що здійснюють виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання прибутку, володіють або наді­лені основними та оборотними коштами та мають само­стійний баланс.

На цьому рахунку, на відміну від поточного, здійснюються операції комерційного характеру.

Можуть бути відкриті субрахунки для зарахування виручки та проведення розра­хунків за місцем знаходження підрозділів.

Поточні рахунки відкриваються організаціям та устано­вам: структурним підрозділам підприємств, розташованим не за їх місцезнаходженням; установам та організаціям, що перебувають на державному бюджеті, керівники яких не є самостійними розпорядниками коштів, або на ім'я цих керівників; постійним уповноваженим різних гро­мадських фондів; підприємствам, що приїхали на гастролі і т.і

Бюджетні рахунки відкриваються підприємствам, органі­заціям, установам, яким виділяються кошти за рахунок дер­жавного або місцевого бюджету для цільового їх викорис­тання.

Зазначені вище рахунки для зберігання коштів і здійснен­ня всіх видів розрахунків, кредитних та касових операцій відкриваються в установі банку за місцем реєстрації підприєм­ства або у будь-якому банку України за згодою сторін.

Кожне підприємство може мати тільки один розрахунко­вий або поточний рахунок. Якщо підприємство має в уста­новах банків депозитні рахунки, то кошти на такі рахунки перераховуються з розрахункового, поточного рахунку підприємства і після закінчення строку зберігання поверта­ються на цей же розрахунковий, поточний рахунок.

Для відкриття рахунків підприємства подають установам банків такі документи:

а) заяву на відкриття рахунку встановленого зразка, підпи­сану керівником та головним бухгалтером власника рахунку;

б) копію свідоцтва про державну реєстрацію, засвідчену нотаріально чи органом, який видав свідоцтво про державну реєстрацію;

в) копію рішення про створення, реорганізацію підприєм­ства того органу, якому надане таке право чинним законо­давством, засвідчену нотаріально чи органом, який видав таке рішення;

г) один з примірників належним чином затвердженого ста­туту (положення) або його копію, засвідчену нотаріально;

д) картку із зразками підписів та відбитком печатки вста­новленого зразка. Право першого підпису належить керів­никові підприємства, якому відкривається рахунок, а також службовим особам, уповноваженим керівником. Право дру­гого підпису належить головному бухгалтеру та уповнова­женим ним особам.

Для ок­ремих видів підприємств законодавством передбачено подання додаткових документів (наприклад, для орендного — нотарі­ально засвідченої копії договору оренди); інші підприємства звільнені від подання певних документів (так, статут не по­дається повним та командитним товариством, фермерським господарством, бюджетними установами та організаціями).

Рахунок відкривається з письмового дозволу керівника установи банку на заяві про відкриття рахунку.

Юридичні особи-нерезиденти, які здійснюють інвестиції в Україні, можуть відкривати рахунки в її валюті в уповно­важених банках.

До таких рахунків відносяться:

а) поточні рахунки і вклади з вільним режимом викорис­тання

б) поточні рахунки і вклади для зарахування прибутків і доходів від діяльності спільних підприємств та підприєм­ством із 100% іноземним капіталомУ разі переоформлення рахунку у зв'язку з реорганізацією підприємства подаються такі ж документи, що і при ство­ренні підприємства.

Розрахункові та поточні рахунки закриваються в устано­вах банку:

а) на підставі заяви власника рахунку;

б) на підставі рішення органу, на який відповідно до зако­нодавства покладено функції щодо ліквідації або реоргані­зації підприємства;

в) на підставі відповідного рішення суду або арбітражного суду про ліквідацію підприємства чи визнання його банкру­том;

г) з інших підстав, передбачених чинним законодавством України чи договором між установою банку та власником рахунку.

Договір на відкриття та обслуговування банківського ра­хунку може бути розірвано за погодженням сторін. Про­тягом 10 днів з дати розірвання договору банк закриває рахунок, а залишок коштів, що знаходиться на рахунку, перераховує на інший рахунок за дорученням клієнта. Установа банку повідомляє податкову інспекцію за місцем реєстрації власника рахунку про закриття рахунку в 3-денний строк.

Законодавством України встановлено спеціальний поря­док відкриття валютних рахунків.

72. Порядок та форми розрахунків у господарських відносинах За загальним правилом на території України всі юридичні особи усіх форм власності, а також фізичні особи-громадя­ни України, іноземні громадяни, особи без громадянства, які є суб'єктами, підприємницької діяльності, здійснюють між собою розрахунки у безготівковому та готівковому по­рядку через установи банків відповідно до правил здійснення розрахункових та касових операцій, затверджуваних Націо­нальним банком України. Сфера застосування готівко­вого обігу досить обмежена і визначається спеціальними нормами, порушення яких тягне майнову відповідальність.

Переважна ж більшість розрахунків між суб'єктами госпо­дарського права здійснюється у безготівковому порядку у встановлених законодавством формах.

Комерційний банк укладає договір з клієнтом на розрахунково-касове обслуговування, яке вклю­чає комплекс взаємних платіжних зобов'язань банку і клієнта щодо користування коштами і банківськими послугами, а саме:

а) користування банком тимчасово вільними коштами клієнта;

б) здійснення розрахункових операцій;

в) касове обслуговування;

г) транспортне обслуговування перевезень готівки. Безготівкові розрахунки між суб'єктами господарювання здійснюються відповідно до Положення про безготівкові розрахунки в господарському обороті України та інших нормативних актів. Безготівкові розрахунки можуть здійснюватися у формах:

— платіжних доручень;

— платіжних вимог-доручень;

— платіжних вимог;

— чеків;

— акредитивів;

— векселів.

Положенням встановлено, що документи, які подаються клієнтами в банк на перерахуван­ня чи отримання коштів, повинні мати такі реквізити:

а) назва, номер розрахункового документа;

б) число, місяць, рік його виписки;

в) чітко визначене повне або скорочене найменування платника;

г) чітко визначені найменування, місцезнаходження, но­мер (код) банку платника і одержувача;

дї суму платежу цифрами та прописом;

е) підставу для перерахування чи отримання коштів;

є) підписи платників, яким за статутом надано право на ці підписи, на першому примірнику та відбиток печатки.

Платіжне доручення — це бланк встановленої форми, який підприємство подає у банк, який його обслуговує, для пере­рахування визначеної суми зі свого рахунку.

Банки приймають до виконання доручення протягом де­сяти календарних днів з дати його заповнення і тільки в сумі, яка може бути сплачена за наявними коштами на ра­хунку або за рахунок кредиту. Виключення з цього правила становлять доручення на перерахування коштів у доходи бюджетів і на відрахування платежів податкового характеру державних цільових фондів, включаючи відрахування на ут­римання доріг, які приймаються банками незалежно від на­явності коштів на рахунку клієнта.

Платіжна вимога-доручення — це комбінований документ, який складається з двох частин:

— верхня — вимога постачальника (одержувача коштів) безпосередньо до покупця (платника) оплатити вартість по­ставленої йому за договором продукції, виконаних робіт, наданих послуг;

— нижня — доручення платника своєму банкові про пере­рахування з його рахунку суми, проставленої у графі “сума до оплати” цифрами та прописом.

Характеристики

Список файлов реферата