24282 (654078), страница 2
Текст из файла (страница 2)
Загроза з боку хрестоносців і монголів обумовила участь білоруських князівств у створенні на початку XIII ст. Великого князівства Литовського. Протягом наступних двох століть усі білоруські землі опинилися в складі цієї держави. Основними заняттями місцевого населення в цей час були землеробство й скотарство. У 1569 р. територія країни опинилася в складі Речі Посполитої. Становище місцевого населення погіршилося: селяни розорялися, а деякі змушені були бігти в Україну. У цей час тут активно формувалося козацтво, що підтримувало білорусів.
XVI ст. стало завершальним періодом формування білоруського народу. У країні з'явилися передумови для становлення національної мови, літератури, архітектури, театрального й музичного мистецтв. Важливу роль у підйомі білоруської культури відіграло друкарство. Його основоположником не тільки для Білорусі, але й для всіх східних слов'ян став просвітник і гуманіст Франциск Скорина. У XVII ст. за білоруськими землями закріпилася назва Біла Русь.
Поворотним моментом в історії країни став занепад Речі Посполитої. У 1772 р. Росія, Пруссія та Австрія проводять її перший поділ, за яким східна частина Білорусії ввійшла до складу Російської імперії. За другим поділом у 1793 р. Росії була передана центральна частина Білорусії, а через два роки, після третього поділу, до неї відійшли й західні землі Білорусії.
Наприкінці XIX — на початку XX ст. країна переживає період швидкого розвитку. У Білорусі впроваджують багатопілля, застосовують удосконалені знаряддя праці. Зростають збори зернових, картоплі та льону, розвивається молочне тваринництво, будуються залізниці. У білоруській промисловості панівне становище посіли фабрики, насамперед суконні. Тільки в Гродненській області їх налічувалося більше ніж сто.
У період Першої світової війни територія Білорусії стала ареною воєнних дій. У 1915 р. її західна частина була окупована німецькими військами, а в лютому—березні 1918 р. вони зайняли майже всю територію Білорусії. Потім значну частину країни захопили польські війська, унаслідок чого західна частина Білорусії відійшла до Польщі.
Інша частина країни опинилася в складі СРСР, де и була створена союзна республіка. У листопаді 1939 р. Західна Білорусія возз'єдналася з Білоруською РСР.
27 липня 1990 р. Верховна Рада БРСР прийняла Декларацію про державний суверенітет Білорусії. 19 вересня 1991 р. БРСР перейменована в Республіку Білорусь.
Населення. На території Білорусі проживають представники більше ніж ста національностей. Більшість населення — білоруси (81 %), що є корінними жителями своєї країни. У Білорусі проживають більше ніж 1,1млн росіян, 230 тис. українців, близько 400 тис. поляків.
Сучасна Білорусь зазнає демографічної кризи. Рівень народжуваності в останнє десятиліття постійно знижується — із 16,5 на 1000 осіб у 1985 р. до 10,5 у 2004 р., а смертність зростає - із 10,6 у 1985 р. до 14,1 у 2004 р. Тому кількість населення трохи зменшується, однак в останні роки цей процес припинився через позитивне сальдо міграції. Для вікового складу населення країни характерне збільшення частки старшого покоління (кожний п'ятий житель республіки перебуває в пенсійному віці) і зниження частки молодшої вікової групи.
У релігійному відношенні Білорусь здавна була місцем протиборства католицтва й православ'я. У XV—XVIII ст. роль державної релігії відіграло католицтво, а вступ до складу Росії сприяв поширенню православ'я. Сьогодні православ'я сповідують 70 % віруючих, католики латинського обряду складають 20 % віруючих, католики грецького обряду (уніати) — 7 %.
70,9 % населення Білорусі — городяни. Найбільше місто країни та її столиця з 1919 р. - Мінськ (близько 1,7 млн осіб). Місто розташоване в центрі держави, і зараз у ньому проживає кожний четвертий городянин. Тут випускається чверть усієї промислової продукції країни. Особливо великою є частка машинобудування.
На південному сході розташоване місто Гомель (500 тис. осіб) — великий промисловий центр і транспортний вузол.
Культура. Білорусь має багату культуру, розвиток якої відбувався у взаємодії із сусідніми слов'янськими й іншими європейськими культурами. Так, для громадянського зодчества характерна дерев'яна архітектура чотиристінних хат із різьбленням на карнизах, віконних лиштвах. Для білоруської дерев'яної скульптури характерні поєднання геометричного й рослинного орнаменту, а також зображення звірів і птахів. Найпопулярніший народний музичний інструмент — цимбали, також поширена дудка.
Білоруська класична література створювалася у XX ст., у цей період писали такі майстри білоруської літератури, як Янка Купала і Якуб Колас. Великої популярності набули твори Василя Бикова.
Господарство. Основа господарства країни — промисловість. У структурі національного доходу на неї припадає 44 %. Особливість країни — переважання обробної промисловості за відсутності значних запасів корисних копалин, що робить економіку Білорусі залежною від зовнішніх економічних зв'язків, насамперед від Росії.
Провідні галузі машинобудування (сільськогосподарське, автомобілебудування, приладобудування, електроніка), хімічна (добрива, синтетичні волокна, шини), нафтопереробна, легка. Запаси лісу служать сировиною для лісової та деревообробної промисловості (виробництво будівельних матеріалів і меблів). Розвинена харчова промисловість (м'ясні й молочні продукти, різкі консерви, цукор, борошно).
У Білорусі велику роль відіграє сільське господарство. Приблизно половина оброблюваних земель відведена під зернові культури: вирощують жито, пшеницю, ячмінь, овес; близько третини зайнято під кормовими культурами, значні площі відведені під картоплю, яку так полюбляють білоруси. Із технічних культур обробляють льон-довгунець, цукровий буряк. Розвинене плодівництво й овочівництво.
Основні галузі тваринництва — молочно-м'ясне скотарство, свинарство, птахівництво. Головні сільськогосподарські райони розташовані в центрі республіки й на південному сході.
Головні види транспорту — залізничний та автомобільний. Через територію країни проходять магістральні трубопроводи, що з'єднують її з країнами Центральної та Західної Європи.















