24276 (654072), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

В Ірані переважають прихильники шиїтської секти імамітів. Вона поєднує ісламську меншість, одна з характерних рис якої – віра в те, що дванадцятий імам, або спадкоємець пророка, що зник більше ніж тисячу років тому, обов'язково повернеться й принесе із собою епоху благоденства. У більшості ж мусульманських країн явно переважають суніти, в Ірані їх приблизно 9 %. Тут також є християни, юдеї, зороастрійці.

Міські жителі складають 66,7 % населення. Найбільші міста: Тегеран (7,3 млн. осіб), тут проживає кожний десятий житель країни, Мешхед (2,2 млн. осіб), Тсфахан (1,35 млн. осіб), Тебриз (1,2 млн. осіб).

Тегеран – столиця Ірану – розташований у південних передгір'ях Ельбурса на висоті 1100-1300 м. Улітку тут спекотливо й сухо, а взимку холодно. Максимальна температура досягає +42 °С, мінімальна -16 °С. Як місто Тегеран уперше згадується з XII ст. В епоху правління Пехлеві воно помітно зросло і змінилося: старі споруди були знесені, а на їхньому місці побудовані нові сучасні будинки. Особливий колорит місту надають криті базари з крамницями й майстернями, бані мечетей, що блискають кахлями, склеписті будівлі караван-сараїв. Тегеран – найбільший індустріальний центр країни. Тут виробляється більше ніж третина промислової продукції Ірану.

На північному сході країни розташований Мешхед. У центральній частині міста розміщені торговельні центри й базари, де продаються різні види продукції місцевих ремісників. Мешхед – це найбільший центр паломництва. Поблизу Мешхеда розташована могила перського й таджицького поета Фірдоусі.

Ісфахан розташований у центральній частині Ірану на висоті 1575 м і є центром однойменної провінції. Історія міста Ісфахана невіддільна від історії Ірану. У ХУІ-ХУШ ст. воно було столицею Ірану. Зараз це великий центр текстильної, хімічної промисловості й чорної металургії, а також старовинний центр художніх ремесел і мініатюри.

Культура. Багато культурних пам'яток Ірану належать до епохи Ахеменідів. Це був один із періодів найвищої могутності країни. Найбільшою пам'яткою цієї епохи вважаються руїни їхньої столиці Персе-поля, спаленого Александром Македонським. І досі вражає цей грандіозний архітектурно-скульптурний комплекс, що включає палаци Дарія й Ксеркса з кам'яними барельєфами, парадний і тронний зали,, будинок гарему, Всесвітні ворота.

Сучасна національна культура перебуває під впливом ісламу й спрямована на усунення елементів західної культури, що проникли в життя населення. Тут суворо заборонене вживання алкогольних напоїв, а одяг як у чоловіків, так і в жінок передбачає скромність. Але особливо високі вимоги до жінок: їм заборонено з'являтися на людях без хеджаба. Молода дружина посідає нижню сходинку в сімейній ієрархії, але після народження сина її статус підвищується.

Господарство. Основа економіки Ірану – добувна й нафтопереробна промисловість. В Ірані працює низка великих нафтопереробних заводів, зокрема Абаданський (після реконструкції стане найбільшим у світі), Тегеранський, Ісфаханський. Уведені до ладу нові підприємства галузі в Ераці, Бендер-Аббасі й Бендер-Тахері.

Обсяг видобутку газу, включаючи побіжний, складає більше ніж 10 млрд. м³ на рік. На відміну від нафти, практично весь природний газ, що добувається в Ірані, іде на внутрішнє споживання – вироблення електроенергії, тепла й побутові потреби, а також для закачування в нафтові шари. Найбільшим родовищем природного газу в Ірані є Південний Парс. Запаси газу на цьому родовищі складають половину всіх газових резервів країни.

Іран веде політику, спрямовану на залучення транзитних потоків газу як трубопроводами (із Туркменістану в Туреччину або Пакистан), так і на умовах заміщення (споживання туркменського й азербайджанського газу в північних провінціях Ірану з компенсаційними постачаннями цих обсягів із південних іранських газових родовищ) Іран розвиває власну атомну енергетику й має національну ядерну програму.

У країні розвивається металургія й машинобудування (устаткування, побутові електроприлади, легкові автомобілі, автобуси). Традиційно велике значення має харчова й текстильна промисловість. Важливе місце в економіці Ірану посідають кустарно-ремісниче виробництво й ремесла, зокрема килимарство. Перські килими відрізняються високою якістю, барвистістю, витонченістю й довговічністю.

Незважаючи на те що природні умови дозволяють використовувати в землеробстві тільки десяту частину території, у країні велике значення має рослинництво. Головні продовольчі культури – пшениця, ячмінь, рис; технічні – бавовник, цукрова тростина, олійні культури, чай. Іран значною мірою залежить від імпорту пшениці. Розвинене баштанництво, виноградарство, важливого значення набуло вирощування овочів: картоплі, цибулі. В Ірані виробляється багато прянощів (шафран, кмин), вирощують лікарські рослини.

Тваринництво має екстенсивний характер, найбільше розводять овець і кіз. Поряд із великими містами побудовані сучасні птахофабрики й молочні ферми.

Основа транспортної системи – автомобільні дороги. Більшість залізниць з'єднує Тегеран із найбільшими Містами країни. Залізниця Тегеран-Тебриз об'єднана з транспортною мережею Азербайджану, а через неї – з. усім Закавказзям і Туреччиною. Зростає роль трубопровідного й морського транспорту.

Характеристики

Список файлов реферата