24147 (653994), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Населення. Кенія – багатонаціональна країна, на її території проживають більше ніж п’ятдесят різних етнічних груп. Більшу частину населення – понад 60% - складають народи банту (кікуйю, лухья, камба). Другу за кількістю групу утворюють нілото-кушитські племена (луо, календжин). Окремими комунами проживають індійці (близько 10 тис. осіб). Після проголошення незалежності в країні залишилося кілька тисяч європейців.

У Кенії дві офіційні мови – англійська й суахілі. Близько 35% населення сповідують християнство, є мусульмани, індуси, прихильники традиційних вірувань.

Як і в більшості африканських країн, показник природного приросту населення в Кенії досить високий - 32‰. Середній вік жителів – 18,4 року, а в загальній віковій структурі 41% населення – діти та підлітки.

У Кенії достатній рівень освіти, у країні є університети – Найробійський й Егертонський, але рівень безробіття теж дуже високий, оскільки багато хто не може знайти роботу по закінченні навчання.

У містах проживає 36% населення. Найбільшими містами є Найробі (більше ніж 3,4 млн. осіб), Момбаса (777 тис. осіб), кісуму (170 тис. осіб).

Найробі – столиця й найбільше місто Кені. Воно було засноване англійцями на початку XIX ст.. Це чудове сучасне місто, що є великим промисловим, культурними і науковим центом. У Найробі розташовані африканські штаб-квартири міжнародних організацій, зокрема ЮНЕСКО. Головним визначними пам’ятками є національний музей, будинок парламенту, художня галерея Сорсбі, мечеть Джамія, глиняна мечеть Кірпарам.

Момбаса – друге за розмірами місто Кенії, найбільший порт і промисловий центр країни. Воно було засноване арабами у XII ¸ст. як місто-держава на узбережжі Індійського океану. У XVI ст.., коли узбережжя захопили португальці, для захисту від нападу з моря була побудована фортеця – форт Хесус (Ісус).

Культура. Народи Кенії славяться своїмиремеслаи – різьбленням по дереву, каменю, плетивом, ткацтвом. Виготовляють також плетені головні убори, намиста з коралів і напівкоштовного каміння, шкіряні сумки.

Кенійці носять прикраси, виготовлені зі скла або каменю, а у свята на шию, руки а ноги одягають намиста, пір’я, браслети, а обличчя розфарбовують.

Значний вплив на культуру кенійців, особливо тих, що проживають у прибережних районах, зробили захожі народи – греки, римляни, араби, португальці. У містах Ламу і Пате – найдавніших у Приекваторіальній Африці – збереглися руїни стародавніх арабських і суахілійських бастіонів, давні мечеті, храми, форти.

У колоніальний період розвитку були створені національні музеї, закладені підвалини освітньої системи та театрального мистецтва.

Уряд активно займається розвитком спорту, а кенійці вважаються одними з найкращих спортсменів світу. Найбільших успіхів вони досягли в легкій атлетиці, стрибках, бігу. Одним із найвидатніших бігунів світу вважається кенієць Мозес Кептаун. Збірна Кенії неодноразово ставала призером Олімпійських ігор із бігу, легкої атлетики, стрільби злука.

Господарство. Кенія має економіку, що стабільно розвивається. Провідним сектором економіки є сільське господарство, у якому зайняте майже 80% працюючого населення. Основні культури – рис, пшениця, бавовна, кава, чай, цукрова тростина, сизаль (агава). Кенія посідає перше місце у світі за виробництвом піретруму (70% світового виробництва) – засобу для боротьби з паразитами та шкідниками рослин. Екстракт піретруму отримують із далматської ромашки, яку вирощують у зволожених рифтових долинах.

У Кенії розвинене солоне скотарство, птахівництво, свинарство. У прибережних водах Індійського океану й озера Вікторія розвинене рибальство.

Більшість промислових підприємств переробляє сільськогосподарську продукцію. Крім того, багато працює підприємств за участю іноземного капіталу – текстильні фабрики, автоскладальні, нафтопереробні, лісопильні, цементні заводи. Кенія – великий виробник та експортер шкіряної сировини.

Перевезення вантажів і пасажирів здійснюється за допомогою залізничного й автомобільного транспорту. На узбережжі розташовані морські порти – Момбаса й Ламу. У Найробі й Момбасі функціонують міжнародні аеропорти.

Провідною галуззю сфери послуг є туризм. Кенію щорічно відвідують до 1 млн. осіб, а прибуток від туризму є одним із головних видів доходу країни.

Саме в Кенії народилося поняття «сафарі», що в перекладі з мови суахілі буквально означає «подорожувати», або «мандрувати». Сьогодні в Кенії туристам пропонують кілька видів сафарі: класичне (із полюванням) і нові види – мандри саваною, фото сафарі, підводне сафарі.

На території країни розташовані більше ніж сорок заповідників, резерватів і національних парків. Саме національні парки приваблюють більшість туристів. Найвідоміші з них – озеро Накуру, де зосереджена найбільша у світі популяція рожевих фламінго та живуть тисячі різних птахів; Марсабіт – лісиста гора посередині пустелі; Рума – на узбережжі озера Вікторія; Сибілон – на березі солоного озера Рудольф. Знаменита Рифтова Долина також є національним парком – там були знайдені останки найдавнішої людини. У заповіднику Самбуру охороняються леви, слони, зебри, жирафи, леопарди.

Список використаної літератури

Довгань Г. Д. Країнознавство: довідник/ Г. Д. Довгань, А. Й. Сиротенко, О. Г. Стадник.-Х.: Веста: Вид-во «Ранок», 2007.-480 .: іл.

Характеристики

Список файлов реферата