24083 (653958), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

3.7. Країни-«готелі» : Кіпр, Мальта, Барбадос, Багамські Острови, Ямайка, Кайманові Острови та ін. Переважно це острівні або приморські країни з вигідним географічним положенням на перехресті найважливіших вантажних та пасажирських потоків. Характеризуються високим рівнем розвитку інфраструктури, полілінгвізмом населення, обігом долару США замість або поруч з національною валютою, політичною стабільністю, лібералізмом економічного законодавства. В цих країнах часто розташовуються штаб-квартири транснаціональних корпорацій (подалі від податкових органів метрополій) та створюються потужні курортно-розважальні зони.

3.8. Прокомуністичні країни: КНДР, Куба. Цим країнам характерне збереження командно-адміністративних методів організації та управління господарством. Головним чином це обумовлено знаходженням при владі диктаторських прокомуністичних урядів. Індустріалізація відбувається переважно за рахунок важкої промисловості.

4. Доіндустріальні країни.

4.1. «Бананові республіки» : Гватемала, Гондурас, Беліз, Нікарагуа, Гаїті, Домініканська Республіка, Західне Самоа, Кабо-Верде, Коморські Острови та ін. Мають досить високотоварне сільське господарство (як правило, монокультурне¹ – банани, кава, цукор, спеції тощо). Промисловість та інфраструктура розвинені слабко, рівень життя населення невисокий навіть для країн «третього світу».

4.2. Країни-«квартироздатники» : Ліберія, Панама (остання країна за структурними особливостями економіки є новою індустріальною). Інколи їх ще називають країнами із «зручним прапором» через створення «податкового раю» для іноземних інвестицій, обмежене втручання держави в економіку. Саме під прапорами Панами та Ліберії ходить більша частина торгового флоту світу. Деякі з країн-«квартироздатників» пропонують свою територію для захоронення токсичних відходів високорозвинених країн за певну плату, оскільки не мають інших надійних джерел прибутків.

4.3. Країни «четвертого світу» : Бангладеш, Гамбія, Мавританія, Мозамбік, Малі, Ефіопія, Сомалі, Ємен, Лаос, Камбоджа та інші дрібні острівні країни Океанії та Вест-Індії (всього близько 60 країн). Це, безумовно, найбідніші країни світу, що характеризуються родоплемінними відносинами, строкатістю етнічного складу, міжетнічними конфліктами, відсутністю сформованих націй, територіальною дезінтеграцією всередині країн. Цей образ можна вважати тимчасовим. Рівень соціального-економічного розвитку настільки низький, а внутрішній ринок настільки слабкий (поширене натуральне нетоварне господарство), що навіть на фоні країн «третього світу» названі країни не можуть бути поки віднесені до якогось більш стабільного образу. У кращому випадку можна говорити лише про тенденції їх диференціації.

1 Монокультура – це недорозвиненість, однобічність галузевої структури господарства, в якій представлений лише один товарний продукт. Призводить до сильної залежності стану економіки країни від кон’юнктури світового ринку даного товару.

3

Характеристики

Список файлов реферата