23991 (653897), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Авіаційна промисловість розвинута в Україні, Чехії та Польщі. Але тільки Україна має повний цикл виробництва в цій галузі (від проектування і конструкторських розробок – до серійного виробництва).

Загальною особливістю структури машинобудування країн, що колись входили до Варшавського договору, є велика частка військового (середнього) машинобудування. Чехія – один з найстаріших у світі виробників стрілецької зброї. Україна і Словаччина – відомі виробники й експортери танків і БТР. Україна до того ж продуцент військово-транспортних літаків, артилерійських систем, радіолокаційних станцій тощо. Україна загалом стабільно входить в світову «10» експортерів озброєнь.

Масштабами верстатобудування виділяються Україна, Польща і Румунія. Значні обсяги виробництва верстатів мають також Чехія, Білорусь, Болгарія, Угорщина, Сербія. Але складні верстати з ЧПУ і комплексні автоматичні лінії здатні виробляти лише Чехія, Польща й Україна.

Комплектне гірничошахтне обладнання випускають Україна, Польща, Чехія, Румунія.

Регіон має різноманітне сільськогосподарське машинобудування. Багато країн мають власне тракторобудування (найбільші масштаби в Білорусі, Україні, Польщі, Румунії). Польща виробляє якісні зернозбиральні і картоплезбиральні комбайни. Найкращу бурякозбиральну техніку виробляє Чехія. Кукурудзозбиральні комбайни – спеціалізація України, а кормозбиральною технікою відома Білорусь. Устаткування для тваринницьких комплексів (доїльні апарати, обладнання для водопостачання, кормозапарювальну техніку, транспортери для видалення навозу) виробляють Чехія, Білорусь, Литва, Україна та інші країни.

Сучасні галузі машинобудування – електроніка та електротехніка – найширше представлені в Чехії, Словенії, Угорщині, Латвії. По окремим позиціям (електродвигуни, телефонні апарати, радіодеталі, побутова техніка) до них наближаються Польща, Україна, Білорусь, Румунія, Болгарія, Естонія.

Хімічна промисловість є дуже важливою для регіону, оскільки: 1) більшість країн має недостатню мінерально-сировинну базу (не вистачає деревини, натурального каучуку, кольорових металів тощо), а хімія виробляє конструкційні матеріали, що слугують замінниками природним матеріалам; 2) практично всі країни мають значну густоту населення та обмежені земельні ресурси, для їх інтенсивного використання потрібна велика кількість мінеральних добрив, засобів захисту рослин та іншої сільськогосподарської хімії.

Другу проблему країни Центральної і Південно-Східної Європи успішно вирішили. Сьогодні регіон виробляє 13% мінеральних добрив світу (найбільші продуценти – Україна, Білорусь, Польща). А от із сучасними конструкційними матеріалами ситуація гірша. Хімічних волокон і синтетичного каучуку всі країни регіону разом узяті виробляють стільки ж, скільки одна ФРН, а пластмас – вдвічі менше за ФРН.

Найбільш диверсифікована і «тонка» хімічна промисловість в Чехії та Угорщині. Чехія крім нафто- і коксохімії має потужну гумотехнічну, лакофарбову і фармацевтичну промисловість. Щоправда, за виробництвом і експортом медпрепаратів в регіоні всіх випереджає Угорщина (а в розрахунку на душу населення по фармацевтичному експорту Угорщина поступається в світі тільки Швейцарії).

Великі масштаби хімічного виробництва мають Україна, Білорусь, Румунія, Польща, Словаччина тощо. Але ці країни відомі переважно базовими виробництвами, що споживають багато сировини, води й енергії – полімери, бензол, фенол, етилен, кальцинована і каустична сода, луги, кислоти та інше.

Лісова, деревообробна і целюлозно-паперова промисловість розвинуті в регіоні нерівномірно, що пов’язано із неоднаковими рівнями забезпечення сировиною. Скажімо, Угорщина й Україна мають практично найнижчі в Європі показники лісистості території – 16%. Краща ситуація в Болгарії, Сербії, Хорватії, Словенії, але дуже часто це ліси гірських схилів, що виконують важливі екологічні функції. Найвищий рівень забезпечення власною деревиною мають Чехія, Словаччина, Румунія і Білорусь. Але в Білорусі це переважно малоцінні дрібнолистяні породи (осика, береза).

Чехія є лідером регіону за душовими показниками виробництва всіх основних видів лісопромислової продукції. Ця країна експортує як пиломатеріали, так і папір, сірники (Сушіце), меблі (Прага, Табор), музичні інструменти (Градец-Кралове), олівці (Ческе-Будейовіце). Білорусь також є значним виробником та експортером пиломатеріалів (Калинковичі, Мозир), фанери (Лунинець), картону (Світлогорськ), сірників (Борисов, Пінськ) тощо.

Найбільший у всій Європі целюлозно-паперовий комбінат функціонує в Словаччині (Ружомберок), він використовує власну хвойну сировину. Румунія першою в регіоні почала використовувати для виробництва целюлози солому і очерет дунайських плавнів.

Словенія, Хорватія, Чорногорія, Болгарія і Румунія експортують цінну букову і дубову фанеру, на яку сформувався високий попит на світовому ринку. Румунія і Словенія до того ж вирізняються масштабами виробництва й експорту готових меблів.

Легка промисловість має в Центральній і Південно-Східній Європі дуже старі традиції. У світі добре відомі чеські фарфор, кришталь, взуття і м’які іграшки; польський спортінвентар; молдовські, білоруські та угорські килими; болгарська шкіргалантерея; словенський, польський і латвійський трикотаж тощо. Взагалі, більшістю видів товарів народного споживання регіон забезпечує себе самостійно.

В текстильній промисловості переважає виробництво бавовняних тканин. Історично найбільшими продуцентами стали Україна, Угорщина, Білорусь, Болгарія, Македонія, Албанія (три останніх країни самі вирощують бавовник). Вовняні тканини в найбільших обсягах виробляються в Чехії, Польщі, Угорщині, Словаччині. Лляними тканинами славляться Білорусь, Україна, Литва, Польща, але душовий показник найвищий у Чехії. Найбільші виробники натуральних шовкових тканин – Болгарія і Македонія.

Низка країн регіону є експортерами дешевого, але якісного трикотажу (Польща, Білорусь, Латвія).

Швейна промисловість інтенсивно розвивалася в 60-70-х роках минулого століття, коли регіон дуже швидко індустріалізувався та урбанізувався, внаслідок цього виникали диспропорції у використанні чоловічих і жіночих трудових ресурсів. Швейна промисловість сприяла збалансованому використанню саме жіночої праці. Галуззю міжнародної спеціалізації швейне виробництво стало для Чехії, Словаччини, Словенії, Угорщини, Польщі, Білорусі тощо.

Світовим лідером шкіряно-взуттєвої промисловості (за виробництвом на душу населення) є Чехія. Значними експортерами взуття також є Польща, Угорщина, Хорватія, Сербія. Власних натуральних шкір регіону не вистачає, їх багато закуповується в Монголії; окрім цього широко використовуються синтетичні шкірозамінники, як власного виробництва, так й імпортні. Галантерейна промисловість добре розвинена в Болгарії, Чехії, Польщі, Македонії.

Центральна і Південно-Східна Європа має розгалужену харчову промисловість. Кожна країна має всі її основні галузі, але водночас і спеціалізується на виробництві певних продуктів у відповідності до специфіки місцевої сільськогосподарської сировини і національних традицій харчування.

Наприклад, північніші країни мають вищу частку м’ясної, маслосироробної, рибної промисловості тощо. Почасти це пов’язано із середньоєвропейським типом сільського господарства, в якому переважає тваринництво. Із галузей, пов’язаних з рослинною сировиною, добре представлені цукрова і пивоварна промисловість. Душовими показниками виробництва продовольства виділяються Чехія та Угорщина.

Південніші країни вирізняються виноробною, консервною, олійною промисловістю, а деякі країни ще й тютюновою (Болгарія, Македонія, Боснія і Герцеговина). А Україна успішно поєднує риси обох названих груп країн.

Сільське господарство

Регіон відноситься до числа найважливіших сільськогосподарських продуцентів світу. Практично всі країни Центральної Європи мають середньоєвропейський тип сільського господарства з більш-менш вираженим переважанням тваринництва (молочне і м’ясо-молочне скотарство, свинарство і птахівництво, ставкове рибництво). Одним із світових лідерів в галузі бджільництва є Україна. Провідними зерновими культурами регіону стали пшениця і ячмінь (найбільші валові збори в Україні), хоча значні площі відводяться під жито й овес (Польща, Литва, Білорусь). Технічні культури представлені цукровим буряком, льоном-довгунцем, рапсом, хмелем.

Країни Південно-Східної Європи репрезентують балканський підтип південноєвропейського типу сільськогосподарського виробництва з переважанням рослинництва (овочівництво, садівництво, виноградарство; серед зернових культур лідирує кукурудза, серед технічних – соняшник, цукровий буряк, тютюн та ефіроолійні культури). В тваринництві відчувається зростання ваги дрібної рогатої худоби (вівчарство, козівництво) за рахунок зменшення ролі молочно-м’ясного скотарства і птахівництва. Деякі країни мають високий рівень розвитку шовківництва (Болгарія, Македонія, Албанія).

Загалом регіон є значним експортером багатьох продовольчих товарів (картопля, овочі, фрукти, ягоди, вино, соняшникове насіння й олія, мед, м’ясо, молочні продукти), але дещо гіршою виглядає ситуація у забезпеченні власного тваринництва кормами та легкої промисловості сировиною. Ціла низка країн не здатна повністю забезпечити себе зерном (Угорщина, Білорусь, Молдова, Македонія, Албанія, Боснія і Герцеговина).

Найвищим рівнем врожайності рослин та продуктивності тварин вирізняються Чехія, Словенія, Угорщина. Найнижчі показники інтенсивності виробництва та продуктивності праці у сільському господарстві мають Албанія, Боснія і Герцеговина, Молдова.

Характеристики

Список файлов реферата