23990 (653896), страница 2
Текст из файла (страница 2)
Різноманітний релігійний склад населення країни., Незважаючи на те, що близько 80 % віруючих є католиками, у Литві поряд з католицькими храмами (костьолами) трапляються православні церкви і протестантські кірхи. Дуже складною в країні залишається демографічна ситуація. Ще наприкінці XX ст. тут спостерігався процес депопуляції населення. Традиційна середня литовська сім'я складається, як правило, із трьох чоловік, що і є однією з причин повільного збільшення чисельності населення. Нині народжуваність трохи збільшилася, але все одно природний приріст залишається дуже низьким (0—І %).
Територія країни обжита і заселена рівномірно. Середня густота населення 55 чоловік на 1 км2, а частка міських жителів становить 68 %. Для Литви характерною є наявність великої кількості селищ міського типу і невеликих міст (до 50 тис. чоловік). Найбільшими містами є Вільнюс (550 тис. чоловік), Клайпеда, Шяуляй, Каунас і Паневежіс. Багато міст зберігають у своєму ландшафті пам'ять століть у вигляді стародавніх замків, ратуш, храмів та інших цікавих будівель. Одним з яскравих прикладів дбайливого ставлення до історії є найпопулярніший серед туристів середньовічний замок Тракай, побудований посередині орзера Гальве, недалеко від столиці.
З-поміж багатьох видатних литовців особливою повагою і загальною любов'ю жителів країни користується талановитий і самобутній литовський художник і композитор Микалоюс Константинас Чюрльоніс (1875—1911), будинок-музей якого розташований у Вільнюсі. Господарство
Литва є постсоціалістичною індустріально-аграрною державою, що успішно здійснює економічні реформи на основі ринкових відносин. У країні активно пройшли процеси приватизації і роздержавлення власності, що призвело до формування змішаної багатоукладної економіки.
У формуванні ВВП традиційно високою залишається частка промисловості і сільського господарства (близько 50 %), хоча останнім часом зростає частка соціальної сфери. Основу енергетики країни становить Ігналінська АЕС, що виробляє близько 80 % електроенергії в країні. Провідними галузями промисловості є машинобудування (приладобудування, верстатобудування, суднобудування, електротехнічне, важке), хімія, нафтохімія, легка, харчова і промисловість будівельних матеріалів.
Сільське господарство представлене інтенсивним тваринництвом (молочно-м'ясне скотарство, свинарство, птахівництво), зерновим господарством (ячмінь, пшениця, жито), вирощуванням кормових і технічних культур (льон-довгунець, цукрові буряки).
Основними експортними товарами є електромотори, холодильники і холодильні камери, продукція важкого машинобудування, а також текстиль, деревина, продукти харчування. В імпорті Литви переважають продукція загального машинобудування, нафта, газ, електроенергія, транспортні засоби й устаткування, хімічна продукція і товари широкого вжитку.
Головними зовнішньоторговельними партнерами Литви є Росія, Німеччина, Латвія, Естонія, Білорусь, країни ЄС. В останні роки помітно пожвавішали українсько-литовські зовнішньополітичні й торгово-економічні відносини. На початку XX ст. істотно зріс український експорт у Литву на 30%. Так, Україна імпортує металовироби, залізничні вагони, хімікати, деякі види промислового устаткування, а також сільськогосподарську продукцію.
3. Латвія (Латвійська Республіка)
Відповідно до діючої Конституції, прийнятої ще в 1922 р. і відновленої в новій редакції в 1992 р., Латвія за формою правління є парламентською республікою. Вища законодавча влада в країні належить однопалатному парламентові — Сейму, що складається з 100 депутатів. Парламент обирає на 4 роки главу держави — президента. Вищу виконавчу владу здійснює уряд на чолі з прем'єр-міністром, якого призначає президент і затверджує парламент.
За формою адміністративно-територіального устрою Латвія є унітарною державою, найбільшими адміністративними одиницями якої є 7. міст центрального підпорядкування (муніципалітети) і 26 районів, що поділяються на волості. Площа Латвії — 64 589 км2, населення — 2,38 млн. чоловік, столиця — м. Рига.
Географічне положення. Особливості природних умові ресурсів
Латвійська Республіка — приморська держава, що має досить протяжну берегову лінію (близько 500 км) з численними пляжами й зручними бухтами. Країна на заході омивається водами Балтійського моря, на півночі межує з Естонією, на сході її сусідом є Росія, на південному сході—Білорусь, а на півдні—Литва. Недалекими сусідами країни в Балтійському морі є Фінляндія, Швеція, Польща і Німеччина. У цілому економіко-географічне положення Латвії є досить вигідним.
Рівнинна поверхня країни представлена в основному низинами, ускладненими на заході і сході горбкуватими пасмами, що утворять невеликі височини: Курземську, Відземську і Латгальську. Багато форм рельєфу країни мають льодовикове походження і створені моренними відкладами. Найважливіший рекреаційний ресурс являє собою узбережжя Ризької затоки, що є суцільною смугою піщаних пляжів і дюн, вкритих сосновими борами. Тут знаходиться популярна далеко за межами Латвії рекреаційна зона (Ризьке узбережжя), що включає місто-курорт Юрмалу і ряд близько розташованих курортних селищ: Дзінтарі, Булдурі, Дубулті тощо.
Клімат країни помірний, з рисами перехідного від морського до континентального. Характерними є західні вітри, що часто приносять з Атлантики циклони і похмуру погоду. Середні температури липня становлять +16 — +18 °С, а середньосічневі коливаються від — 2 °С на узбережжі до —8 °С — на сході країни. Опадів на рік буває до 800 мм.
У Латвії сформувалася густа річкова сітка, що належить до басейну Балтійського моря. Найбільшими річками є Даугава, Лієлупе, Вента, Гауя. В країні також багато озер (близько 3 тис.) і боліт (1,5 % площі). Природним багатством країни є значні масиви лісів, що вкривають близько 40 % території країни. Ліси в основному мішані, що складаються із сосни, ялини, берези, вільхи, осики й дуба. У них добре збереглися великі тварини: лосі, козулі, кабани, олені, лисиці, єнотовидні собаки. Багата й різноманітна фауна прибережних акваторій. Основними промисловими рибами є салака; кілька, вугор, тріска тощо.
Мінеральними ресурсами Латвія небагата. Тут є поклади торфу, знаходять янтар, ведеться видобуток вапняку, гіпсу, доломітів та інших будівельних матеріалів.
Історична довідка
Ще в III—II ст. до н. є. територію сучасної Латвії заселили балтські племена, від яких взяли свій початок предки латишів — курші, латгали, земгали. Перші феодальні князівства тут стали з'являтися в X—XIII ст. Вони піддавалися постійним нападам з боку германських хрестоносців, які в підсумку підкорили собі ці землі та зробили їх частиною Лівонії — конфедерації німецьких князівств. Місцеве населення насильницьки було обернено в католицтво, а в часи Реформації потрапило під вплив лютеранства. У XVI в. після Ливонської війни значна частина Латвії відійшла до Речі Посполитої, а на початку XVII ст. Швеція відвоювала західні латиські землі разом з Ригою.
Після Північної війни, у 1721 р., а потім у 1795 р. територія Латвії була приєднана до Російської імперії і залишалася в її складі до Першої світової війни. У лютому 1918 р. її окупували німецькі війська. Однак після поразки Німеччини у війні вже в листопаді того ж року на одній частині країни була проголошена незалежна Латвійська Республіка, а на іншій (разом з Ригою) утворена Латвійська Радянська Республіка, що проіснувала до 1920 р., коли вся територія Латвії стала незалежною республікою. У 30-х роках XX ст. в країні після державного перевороту був установлений диктаторський режим, що симпатизував політиці Гітлера. У 1939 р. на територію Латвії були введені радянські війська, а в 1940 р. — утворена Латвійська РСР, що увійшла до складу Радянського Союзу 21 серпня 1991 р. Латвія проголосила незалежність і через півтора місяці (17 вересня) стала членом ООН. У грудні 2002 р. на самміті ЄС у Копенгагені Латвія дістала офіційне запрошення на вступ до Євросоюзу і в 2004 р. стала його членом.
Населення. Великі міста. Культура
Латвійська Республіка належить до багатонаціональних держав. На формуванні сучасного етнічного складу населення позначилася тривала історія входження її території до складу спочатку Російської імперії, а потім СРСР. Латиші становлять ледве більше половини населення країни (52 %). Крім них тут також проживають росіяни (35 %), білоруси, українці, поляки, литовці та представники інших національностей. Незважаючи на такий строкатий етнічний склад населення, державною мовою є тільки одна — латиська, що належить до балтійської групи індоєвропейської мовної сім'ї.
Характерними рисами представників латиської національності є урівноваженість, практицизм і дбайливе ставлення до своїх національних цінностей. Латиші зберегли традиції прикладного мистецтва, що зараз утілюють у життя численні народні умільці з обробки дерева, металу, янтарю, з вироблення шкіри, тканин, в'язання і вишивки, а також виготовлення керамічних виробів. Різноманітною і багатою є також спадщина латиського фольклору, що знайшов своє відображення в народних піснях, сказаннях і легендах. Так само як і в сусідній Естонії, тут регулярно проводяться великомасштабні співочі свята, що підтримують розвиток національної хорової культури.
В останні роки у зв'язку з негативним природним приростом у Латвії спостерігається процес депопуляції населення. Ще донедавна коефіцієнт смертності майже вдвічі перевершував коефіцієнт народжуваності. Для системи розселення Латвії характерною є наявність невеликих міст, селищ і численних хуторів. Частка міського населення в країні становить 68 %. Найбільшими містами є Рига (близько 750 тис. чоловік), Даугавпілс (128 тис), Лієпая (114 тис. чоловік), Юрмала. Гордістю латвійського народу є столиця країни — Рига, яка в 1998 р. відзначила своє 800-річчя. Рига, розташована в гирлі Даугави. Туристів місто приваблює красою і неповторністю стародавніх вулиць, костьолів, соборів, веж, архітектурних пам'ятників різних епох і стилів. У Ризі нараховується понад 20 музеїв, кілька вищих навчальних закладів, серед яких виділяються Латвійський університет і Ризький технічний університет.
Господарство
Латвія належить до нових постсоціалістичних європейських країн, економічна політика яких спрямована на всебічну інтеграцію до європейських структур, послідовне здійснення ринкових реформ і подальше підвищення рівня життя свого населення.
Провідною галуззю матеріального виробництва Латвії залишається промисловість, частка якої у формуванні ВВП становить близько 30 %. Однієї з проблем економіки країни є недостача власної електроенергії, що виробляється на кількох ТЕС і ГЕС, а також залежність від палива, сировини й напівфабрикатів. Основними галузями промисловості є машинобудування (залізничне, автомобілебудування, радіоелектроніка, приладобудування), хімічна, легка, харчова, рибна, парфумерна і деревообробна промисловість. У сільському господарстві Латвії пріоритетно продовжують розвиватися м'ясне і молочне тваринництво, зернове господарство (пшениця, ячмінь), овочівництво і вирощування технічних культур (льон, цукрові буряки). Велике значення для економіки країни має розвиток великого портового господарства (Рига, Лієпая, Вентспілс) і розвиток міжнародного туризму (Ризьке узбережжя).
На зовнішній ринок Латвія постачає електровози, вагони, мікроавтобуси (РАФ), радіоапаратуру, текстиль, продукцію сільського господарства і харчової промисловості, ліс і пиломатеріали. Основними статтями імпортує нафта, газ, кам'яне вугілля, метал, електроенергія, різне устаткування, транспортні засоби, побутова техніка, продукція хімічної промисловості, товари широкого вжитку.
Головними зовнішньоторговельними партнерами Латвії є Німеччина, Росія, Швеція, Фінляндія, Великобританія, Литва й Естонія. Нині продовжують розвиватися двосторонні україно-латвійські відносини в галузі торгово-економічного, науково-технічного, фінансово-інвестиційного, гуманітарного і культурного співробітництва.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
