23962 (653884), страница 2
Текст из файла (страница 2)
До 1990 року рибопромисловий комплекс включав в себе 25 великих підприємств і організацій, що утворюють єдину технологічну ланцюг: рибо добувні і рибопереробні, машинобудівні, судноремонтні та транспортні підприємства, наукові установи та вищі навчальні заклади. Промисловість мала у своєму розпорядженні близько 300 крупно-і середньотоннажними рибальськими, обробними, транспортними і обслуговуючими судами. Виробничі потужності комплексу з урахуванням доступною для рибальства сировинної бази в Атлантиці і Тихому океані дозволяли добувати щорічно 800 тис. тонн риби і випускати 500-600 тис. тонн харчової продукції.
Станом на початок 1997 року в рибопромислового комплексу налічувалося 214 різних судів промислового, транспортного і допоміжного флоту. При цьому мале підприємництво мало у своєму розпорядженні 69 судів. У період з 1990 року по 1997 рік включно списано 77 судів.
Темпи скорочення улову риби, морепродуктів в Калінінградській області вищі, ніж у середньому по Російській Федерації. Знизилася і значення області в загальних обсягах улову риби, морепродуктів з 9,8 (1991 р.) до 6,4% в 1996 році.
До 1992 року Калінінградська область мала один з найбільш потужних рибодобувних флотів у колишньому СРСР. У зв'язку з різким подорожчанням паливно-енергетичних ресурсів, руйнуванням централізованого матеріально-технічного постачання, припиненням державної фінансової підтримки рибної галузі експлуатація потужного флоту у віддалених районах лову стала практично неефективна.
За рахунок нелегального експорту морських біологічних ресурсів в останні роки державі завдано збитків у розмірі 35 млрд. доларів США (в цілому по Російській Федерації). Бюджети всіх рівнів не отримують відповідних податкових надходжень. У портах Норвегії тріска з російських судів приймається за ціною 1700 доларів за тонну, а з норвезьких судів - 3000 доларів.
Росія підписала договір з Норвегією, згідно з яким норвезька сторона представляє Росії повну інформацію про всі російських судах, які здійснюють вивантаження рибної продукції в портах цієї країни.
Обсяги видобутку тріски в Балтійському морі незначні через слабку технологічної оснащеності флоту і недосконалості знарядь лову.
Так, в 1997 році в російській економічній зоні п'ятьма шведськими судами за два тижні було виловлено 200 тонн тріски. Тридцять калінінградських судів видобули 111 тонн. Шведські судна оснащені потужними траловими лебідками і видобувають тріску на глибинах від 100 до 50 метрів, а калінінградських - можуть працювати на глибинах від 4 до 50 метрів.
До складу рибопромислового комплексу входять науково-дослідні, проектно-конструкторські організації, КДТУ, Всеросійський інститут підвищення кваліфікації, Балтійська державна академія рибопромислового флоту, Калінінградський морський коледж і морехідна школа. У Калінінграді на початок 1990 року було сконцентровано близько 40% науково-технічного потенціалу рибної галузі колишнього СРСР. У вищих і середніх навчальних закладах навчалося понад 5000 студентів та курсантів за 12 спеціальностями.
Вихід з кризового стану рибопромислового комплексу області має найважливіше значення для всієї економіки регіону. Практично належить заново створити нову структуру рибної галузі, об'єднавши рибодобувні і рибопереробні підприємства, підприємства судноремонту, берегової інфраструктури, а також організувати централізований збут продукції і сформувати єдину політику розвитку рибної промисловості в регіоні. Нові підприємства комплексу будуть, безумовно, формуватися в умовах подальшого реформування економіки. Багато великотоннажні судна необхідно замінити на судна малого флоту з тим, щоб вести видобуток риби, морепродуктів в найближчих промислових районах і на Балтиці. Неминучі відповідні зміни і на великих рибопереробних берегових підприємствах, а також в інших організаціях комплексу. При цьому розраховувати на великі фінансові централізовані ресурси не доводиться.
4.2 Машинобудівний комплекс
Машинобудівні підприємства дають країні саморозвантажувальні вагони - думпкари для перевезення вугілля та руди, баштові крани, автонавантажувачі, дорожньо - будівельні махаяни, суднове устаткування. Є підприємства з ремонту суден, виробництва папероробної, торговельного та комунального обладнання. Отримала розвиток електротехнічна промисловість, що спеціалізується на виробництві мікродвигунів, світлотехнічної та електрозварювальної апаратури.
Машинобудування і металообробка були до початку 90-х років провідною промисловою галуззю Калінінградській області.
Машинобудування представлено трьома основними галузями: електротехнічна промисловість, суднобудування і машинобудування для легкої і харчової промисловості.
Значне зниження обсягів виробництва машинобудівної продукції обумовлено змінами геополітичного положення області, розривом господарських зв'язків щодо поставок сировини, комплектуючих виробів і необхідного устаткування, а також зростанням транспортних витрат.
Відмінними особливостями машинобудівного комплексу регіону є нерозвиненість внутрішньо обласної кооперації між підприємствами, висока інтегрованість на внутрішньоросійському ринку, відсутність власної надійної сировинної бази, насамперед металів та енергоресурсів. Скорочення обсягів виробництва на провідних підприємствах промисловості області негативним чином позначається на стані машинобудівного комплексу Росії в цілому. З 42 працюючих в колишньому СРСР машинобудівних підприємств, 18 перейшли до країн Балтії та СНД.
Серйозні проблеми машинобудівного комплексу - ефективне використання основних фондів. Рівень використання обладнання не перевищує 60-70%. Знос основних виробничих фондів складає 50-55%.
Не вирішені і численні проблеми розвитку науково-технічного прогресу, впровадження ресурсозберігаючих технологій і засобів малої механізації, скорочення обсягу ремонтних робіт.
В якості основних шляхів розвитку комплексу можуть стати: освоєння і випуск нових видів продукції, обладнання; підвищення надійності та її конкурентоспроможності не тільки на внутрішньому, але й на зовнішньому ринку; збільшення обсягів виробництва товарів народного споживання; використання ресурсозберігаючих технологій.
4.3 Лісопромисловий комплекс
У господарському комплексі області чільне місце займає целюлозно-паперова і деревообробна промисловість, яка працює на привозній деревині з Республіки Карелія і Архангельської області. У Калінінградській області чотири целюлозно-паперові комбінати, декілька меблевих фабрик. Всеросійське значення має виробництво паперу для глибокого друку.
Лісопромисловий комплекс після рибної промисловості та машинобудування займав провідне становище в економіці області.
Лісові ресурси Півночі і Північного Заходу Росії дозволяють забезпечити потреби целюлозно-паперової промисловості Калінінградській області у повному обсязі. До 1992-1993рр. деревина в область поставлялася в основному з Архангельської та Вологодської областей, республіки Комі. Однак у зв'язку з різким зростанням транспортних витрат на доставку деревини з вказаних областей, потенційними постачальниками деревини слід розглядати Литву, Латвію, Білорусію, Польщу. В даний час деревина надходить в область в основному з Литви, Латвії і північно-західних регіонів Росії.
Мінливість кон'юнктури ринку світового ринку і, перш за все, європейського, на продукцію целюлозно-паперової промисловості надає першорядний вплив на динаміку розвитку промисловості області. Це обумовлюється тим, що більша частина продукції підприємств поставляється в зарубіжні країни.
Кон'юнктура цін на товарну целюлозу, папір і картон змінюється відповідно до зміни циклів ділового розвитку целюлозно-паперової промисловості. Основні фактори, що впливають на ціни, - баланс попиту і пропозиції, рівень використання потужностей промисловості, стан запасів продукції (перш за все в країнах Скандинавії).
Деревообробна промисловість в області не отримала широкого розвитку і тому асортимент продукції, що випускається неширокий - пиломатеріали, фанера клеєна. Найбільш розвинене виробництво дерев'яної і картонної тари, яка поставляється для рибопереробної промисловості. Розвиток підприємств деревообробки, перш за все тарних і меблевих, має забезпечити внутрішні потреби області: рибопромислового та будівельного комплексів. Такий підхід доцільно зберегти і при розгляді перспектив розвитку меблевого виробництва.
4.4 Агропромисловий комплекс
Сільське господарство області, погодившись з природно-кліматичними умовами, спеціалізується переважно на тваринництві, що дає три чверті всієї валової сільськогосподарської продукції. Провідне місце займає розведення великої рогатої худоби м'ясо-молочного напрямку. Скотарство спирається на розвинену кормову базу: багаторічні культурні пасовища, високопродуктивні сінокоси, посіви кормових культур.
Землеробство в області носить допоміжний характер, забезпечуючи тваринництво кормами, торгову мережу картоплею, овочами і фруктами. Відповідно до тваринницької спеціалізацією більше половини посівних площ зайняті під кормові культури, 45% посівних площ використовується під зернові культури.
Природні умови в цілому сприятливі. Протягом тривалого часу можна використовувати пасовище.
У період з 1991р. по 1997р. відбувається падіння сільськогосподарського виробництва, але разом з тим зросла питома вага продукції, виробленої в особистих підсобних господарствах громадян. У господарствах населення (без селянських господарств) у 1996году вироблено 46% м'яса, 51% молока, 26% яєць від загального обсягу виробництва по області в цілому.
Станом на 1 січня 1997 року в області було чотири тисячі селянських господарств. Селянськими господарствами вироблено 1,5 тисяч тонн м'яса, близько 8 тисяч тонн молока.
Постановою губернатора області на початку 1997 року була затверджена регіональна цільова програма розвитку селянських (фермерських) господарств і кооперативів на 1997-2000рр. За оцінкою адміністрації області, в результаті реалізації програми обсяги виробництва сільськогосподарської продукції в 2000 році зростуть більш ніж в чотири рази.
Основною метою розвитку сільського господарства області повинно стати підвищення ефективності виробництва та забезпечення продуктами харчування всього регіону. Важливе значення набуває державне регулювання, головне завдання якого - підтримка виробників сільськогосподарської продукції при несприятливій кон'юнктурі ринку товарів. Не меншу роль відіграє і стимулювання селянських (фермерських) господарств та особистих підсобних господарств громадян за рахунок надання техніки, кредитного забезпечення і т.д.
Розвинена промисловість по видобутку та обробки бурштину. У районі селища Янтарний розвідані і експлуатуються найбільші в світі і єдині в Росії родовища бурштину. На комбінаті, розташованому в цьому селищі, виготовляються бурштиновий лак, діелектричні ізолятори, вироби прикладного мистецтва, що відправляються в багато районів країни і на експорт.
Великий розвиток отримали м'ясна і маслоробна промисленность, переробна місцеву сировину.
Профілюючі галузі сільського господарства - молочно-м'ясне скотарство, м'ясне та беконне свинарство і птиціництво. Область має багатими природними кормовими угіддями - луками і пасовищами. За посівної площі перше місце займають зернові; сіють головним чином озиму пшеницю, жито та ячмінь. На другому місці - однорічні та багаторічні трави і коренеплоди. З технічних культур віз-закладати буряк на корм худобі. В останні роки велика увага приділяється садівництву.
5. Територіальна організація в промисловості
До 80-х років значних відмінностей в динаміці соціально-економічного розвитку за багатьма показником не спостерігається.
Але з початку 80-х років становище області у порівнянні з Росією в цілому трохи погіршується. З часу проведення економічних реформ розрив у показниках соціально-економічного розвитку збільшився.
У період з 80-х років і по теперішній час спостерігається збільшення питомої ваги населення, зайнятого у сфері обслуговування. Т.ч., відбувається переміщення трудових ресурсів з галузей матеріального виробництва у невиробничу сферу.
У промисловості Калінінградській області в 1970 - 1990 рр.. переважали машинобудування і металообробка, харчова, лісова, деревообробна і целюлозно-паперова галузі. Найбільше значення мала рибна галузь.
До 1992 р. провідними були рибна і целюлозно-паперова галузі, а також машинобудування і металообробка.
У період 1992-1996 роки. Випуск промислової продукції скорочувався більш високими темпами, ніж у Росії, практично по всіх видах.
Скорочення ділової активності в реальному секторі економіки Калінінградської області не могло не позначитися на параметрах рівня життя населення.
У 1992-1996 р. зберігалася висока інфляція в економіці. Високі темпи зростання цін поряд з іншими, факторами блокують зростання реальних інвестицій, реальних доходів населення, знецінюють фінансові ресурси органів державної влади та управління, організацій, посилюють розшарування громадян за рівнем доходів.
За виробництвом м'яса, молока, на душу населення в рік Калінінградська область в 1980 р. перебувала на 30 і 18 місцях, а в 1994 р. вже на 43 і 31. т.ч. знизилася ефективність сільськогосподарського виробництва.
Але отримуючи продукти харчування по імпорту з Польщі та Литви в 1994 р., область займала більш високе місце від загального числа регіонів Росії. Частка імпортних продуктів харчування досягала 50-60% від загального їх споживання в області.
З 1991 року знижується роль Калінінградського регіону в Росії за рівнем виробництва, промислової та сільськогосподарської продукції, крім випуску целюлози, а також улову риби і морепродуктів.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
