23832 (653796), страница 2
Текст из файла (страница 2)
Усвідомлення просторово-часового єдності та взаємозв'язку розвитку в географічної реальності природних, соціально-економічних, техногенних процесів, об'єктів і явищ;
Вміле застосування знань, умінь і навичок в реальній діяльності, у тому числі в природокористуванні з урахуванням господарської доцільності та екологічних вимог;
Вміння самостійно розрізняти і оцінювати рівень безпеки або небезпеки навколишнього середовища для вироблення власної ціннісно-поведінкової лінії в сфері життєдіяльності.
Учень і вчитель на високому рівні внутрішньо детермінованої активності і свідомості не тільки здійснюють освоєння знань географії, але й стають об'єктами географічної культури. На основі культуровідповідності підходу ми пропонуємо реконструювати географічна освіта з метою: підвищення його культуроємності, особистісно-смислового заохочення школярів до географії (Специфіка географії - її природно-громадська сутність. Географія інтегрує природні, громадські та технічні елементи наукового знання. Сучасна географія вивчає просторово-часові взаємозв'язки та взаємодії у географічній дійсності, що представляє собою цілісну систему "людина - природа - господарство - навколишнє середовище"); розвитку географічного мислення і гуманістичних позицій школяра; формування культурних, ціннісних смислів природи і природоохоронної діяльності.
Такий підхід дозволяє розробити зміст географічної освіти в єдності наступних складових: географічною картини світу; ціннісного та діяльнісного компонентів; особистісно-творчої основи географічної культури.
Спробуємо коротко охарактеризувати концепцію трансформації змісту географічної освіти на основі культуровідповідності. Перш за все, визначимо його кінцеву мету - формування географічної культури особистості випускника. Така мета вимагає модернізації змісту, технології формування географічної культури та визначення його розвиваючого потенціалу. Географічну культуру ми розуміємо як сукупність матеріальних і духовних цінностей, створених людством у процесі історичного розвитку. При поясненні поняття "географічна культура" необхідно взяти за основу підрозділ загально географічних знань і вмінь на дві великі групи:
Знання та вміння, у формуванні яких бере участь географія поряд з іншими шкільними предметами;
Знання та вміння, що становлять специфіку самої географії та визначальні її "персональний" внесок у загальну культуру підростаючого покоління.
Розглянемо спочатку першу групу, яка включає три головні складові частини.
По-перше, це географічні знання, що беруть участь у формуванні наукового світогляду школярів. Географія в школі завжди була і продовжує залишатися важливою світоглядної дисципліною. До провідних ідей шкільних курсів географії відносять:
I. Ідеї, що відображають прояв основних рис і законів діалектики в географічній оболонці і її частинах:
Географічна оболонка - якісно своєрідна матеріальна цілісна система взаємопроникних і взаємодіючих геосфер; в ній все знаходиться в русі, зміні, розвитку; взаємодію компонентів географічної оболонки виявляється в обміні речовин і енергії;
Географічна оболонка неоднорідна у своїй структурі: кожна її частина (зональні і азональні природні компоненти) має свої індивідуальні особливості і разом з тим їй властиві загальні закономірності розвитку;
Географічна оболонка - саморозвинена система, що ускладнюються, у речовинному складі і процесах; їй властиво зміна в часі і просторі внаслідок суперечливих впливів внутріземних і зовнішніх джерел енергії.
II. Ідеї, що відображають прояв законів діалектики в економіко-географічної реальності:
Всі елементи, складові господарство, всі процеси, що протікають у ньому, взаємопов'язані між собою;
Господарство - це система, що знаходиться в постійному розвитку і характеризується відмиранням старого і проявом нового.
III. Ідеї, що охоплюють проблему "природа і суспільство":
Людина як частина природи;
Природні умови Землі різноманітні, неоднаково їх вплив на господарство різних її територій;
Роль природи, ступінь її впливу на розвиток і розміщення господарства історично змінюються;
Людина як фактор, що впливає на природу в процесі своєї господарської діяльності та її змінює.