23679 (653688), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Особливу увагу звернув А. Синявський на географічне дослідження світового господарства, подібно як економісти В. Садовський та В. Тимошенко (розвідка "Методологія і схематичний план економгеографії", 1927). Працями цих учених вже у 20-30-х роках було закладено основи українського географічного свігознавства.

Федір Матвієнко-Гарнага (1884 − 1937). Він публікував статті з економічних і фінансово-бюджетних питань у харківських (столичних) часописах "Хозяйство Украиньї" та "Земельник". В 1929 р. вийшов його підручник для вищих навчальних шкіл "Нариси з економічної географії України" (Харків), у 1930 р. - "Краєзнавство і краєзнавча робота" (Харків).

На думку Ф. Т. Матвієнка-Гарнаги, економічна географія:

а) молода наука, що не належить ні до наук географічних, ні до соціальних;

б) вивчаючи факти природного і соціального порядку, вона підходить до них із специфічного погляду і розглядає їх властивості за особливим критерієм їх значення як "витворчих чинників" господарства. Вона є наукою про господарські чинники, а не події (підкреслення наше. - О. Ш);

в) визначає перелік витворчих чинників, визначає систему їхнього зв'язку, шляхи і наслідки їхнього впливу на господарство;

г) прагне зафіксувати усю сукупність чинників у певний час, їхній вплив на господарство, накреслюючи раціональні засоби господарської розбудови¹.

Під поняттям "витворчі чинники" автор розуміє низку фактів, які впливають на господарство як окремо, так і спільно. "Впливаючи на господарство, - писав учений, - ці чинники немов би гублять свої інші властивості й набувають для нас рис цих так званих "витворчих чинників". До основних властивостей "витворчих чинників треба стосувати те, що, будучи призведені до руху силами природи або рукою людини, вони сприяють або перешкоджають створенню господарських речей. Матвієнко-Гарнага називає десять природних (у тому числі форма поверхні землі, властивості води, ґрунт, надра, властивості людини як господарського чинника тощо) і десять соціальних (форма політич­ного ладу, системи володіння капіталами, техніка виробництва, історія країни, традиції і побут населення та ін.) "витворних чинників".

Ф.Т. Матвієнко-Гарнага здійснив господарське (економічне) районування радянської України. Він виділив вісім районів: Лівобережне Полісся, Правобережне Полісся, Правобережний Лісостеп, Лівобережний Лісостеп, Північно-Східний, Промисловий (Донбас), Хліботорговельний (нижнє Подніпров'я) та Надчорноморський.

Олексій Діброва (1904-—1973) — видатний український економгеограф. Закінчив економічний і педагогічний факультети Київського кооперативного інституту, аспірантуру при Харківському науково-дослідному інституті географії та картографії. Підготував перший стабільний підручник для середньої школи «Географія Української РСР», що витримав 12 видань і перекладений російською, польською, китайською, угорською та румунською мовами. Його наукові праці присвячені економіко-географічному дослідженню Київської, Житомирської та Чернігівської областей. Він розробив схему економічних районів України, яка широко враховувала природно-історичні особливості.

3. Висновки. Головні тенденції розвитку соціальної географії в СРСР

1. Соціальна географія розвивається в межах соціально-економічної географії.

1. Для соціально-економічної географії СРСР характерна (як і для всієї науки взагалі) ідеологічна направленість.

2. Географія − міждисциплінарна область знання, в якій відбувається тісна взаємодія природних і суспільних наук. Економічна і соціальна географія входить в комплекс географічних наук, маючи з фізичною географією загальні завдання у вивченні і раціональному використанні території і її ресурсів, загальні підходи, близькі методи (картографічний, районування). Але соціально-економічна географія є, крім того, наукою суспільною і тому входить одночасно в інші системи наук, що вивчають суспільство, людину, суспільне виробництво. Тому вона використовує економічні і соціологічні методи, заломлює їх для вирішення своїх завдань.

3. Соціально-економічна географія носить суттєво практичний характер.

Список літератури:

1. Голиков А.П. Введение в экономическую и социальную географию. Учеб. пособие. Харьков: ХГУ, 1992. − 80с.

2. Голиков А.П. та ін. Вступ до економічної і соціальної географії: Підручник / А.П. Голиков, Я.Б. Олійник, А.В, Степаненко − К.: Либідь, 1996. − 320 с.

3. Сергій Шевчук. Федір Матвієнко-Гарнага - видатний український економіко-географ і економіст // Історія української географії. Всеукраїнський науково-теоретичний часопис.- Тернопіль: Підручники і посібники, 2006. - Випуск 1 (13). - С.30-33. (http://ukr-tur.narod.ru.htm)

4. Соціально-економічна географія України. Навч. посібник / за ред.. проф.. Шаблія О.І. − Львів: Світ, 1994. − 608 с., іл.

5. Шаблій О.І. Основи загальної суспільної географії. Підручник, Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2003, 444с.

6. Экономическая и социальная география СССР. В 2-х т. Т.1. Общая часть курса. Учеб. Пособие для студентов пед. Институтов по геогр. Спец./ В.Я, Ром, Л.А, Валесян, Э.Г. Григорьева и др.; Пед. Ред. В.Я. Рома − М.: Просвещение, 1986.− 351 с.: ил. карт.

8

Характеристики

Список файлов реферата