KIEV (652585), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Водотоки малих річок Києва повністю або частково заточені в колектори, по трубах вони протікають під забудованою частиною міста і спостерігати їх тепер неможливо.

Дніпро, що протікав у давнину біля самісіньких круч Правобе­режжя, змінив русло і залишив на рівнині свій рукав — річку Почайну. Ця назва відома з часів Київської Русі. Починалась Почайна на Оболоні, від Дніпра була відділена піщаною косою. Довжина рукава становила 8 км. В 19 столітті коса була розмита Дніпром і він "поглинув" Почайну. В минулому тут існувала гавань. Згодом вона перетворилась на ряд невеликих озер, які були знищені при будівництві масиву "Оболонь". У басейні Почайни розташовані житлові масиви Подолу і Оболоні.

Мені відкрилась істина печальна:

Життя зникає, як ріка Почайна

Через віки, а то й через роки,

ріка вже стане спогадом ріки.

І тільки верби знатимуть старі:

киян хрестили в ній, а не в Дніпрі.

Ліна Костенко

І все ж у Києві ще збереглась річка в природному стані. Єдина й остання. Це Віта, її довжина всього 12 км. Протікає вона на південних околицях міста, впадає в Дніпро навпроти острова Козачий. Зберегти останню річку Києва можна, захистивши басейни (тери­торії, з яких річки збирають воду) трьох її приток — Сіверки, Путиля і Малої Віти.

Значення річок. Невпізнанне змінилися з тих прадавніх часів, коли прийшли у наші місця Кий з братами, береги Дніпра, і тільки сам він, як і колись, гордо й велично "плине і в'ється по зеленому світу..." Сьогоднішній Дніпро невтомно трудиться, примушуючи працювати турбіни електростанцій (Київська ГЕС), зрошуючи землі . життєдайною вологою, несучи на своїх хвилях кораблі. Дніпро і його притока Десна є основними джерелами питної води для міста. Вода в Дніпрі м’яка і вважається однією з кращих питних вод, якби не сильне забруднення її стічними водами. Надходження води здійснюється Дніпровським, Деснянським, Новодніпровським, Північним та артезіанським водопроводами. На кожного киянина припадає біля 500 л води на добу. За рік місто використовує в цілому 814,5 млн. куб. м. При цьому власне "випиває" місто — 423,9 млн. куб. м (52%). Дніпру належить виключна роль у водопостачанні промислових підприємств Києва.

По обидва береги Славутича розташовані прекрасні місця відпочинку – Труханів острів, Гідропарк, Довбичка, Матвіївська затока, Венеціанська протока.

В Києві та його околицях є майже всі типи вод суходолу, крім льодовиків. Це – озера, болота, підземні води, штучні (створені людиною) водойми та канали.

Озера. Озеро - це природна заглибина на суходолі, заповнена водою. В Києві найбільше озер біля Дніпра. Це так звані заплавні озера. Під час повені вони затоплюються водами Дніпра і площа їх значно збільшується. Розміри водної поверхні київських озер не­великі (менше 5 га). Найбільші за площею — Вирлиця, Радунка і Тельбин. Відомі також Біле, Василькове, Лукове, Синякове, Вузь­ке, Довге, Синє. (Знайдіть ці озера на плані Києва). Замерзають київські озера переважно на початку грудня, скресає крига на в середині березня. Товщина льоду в суворі зими досягає 60 см. Найвища температура води у липні. Озера використовуються для спортивної риболовлі та відпочинку.

Болота. Болото - надмірно зволожена ділянка земної повер­хні, в якій утворюється торф. Заболочені ділянки поширені на околицях Києва в долинах річок Дніпра, Ірпеня, на дні балок та струмків. Заболочуванню сприяє рівнинний рельєф та погодні умови Київщини (Подумайте, які саме?).

Штучні водойми. Найбільшою штучною водоймою поблизу Києва є Київське водосховище. Воно створене у 1964-1966 роках після спорудження Київської ГЕС. Це велика водойма. Площа водосховища більша за площу Києва: довжина -110 км, ширина до 12 км. Недаремно водосховище називають Київським морем. Середня глибина водосховища - 4 м, найбільша - 14,5 м. Вико­ристовується для потреб електроенергетики, рибного господар­ства, водопостачання, як місце відпочинку.

Разом з тим, створення водосховищ викликає ряд негативних явищ: "цвітіння води", розмивання водою берегів, підтоплення при­леглих територій. Зміна температури води у водосховищі, змен­шення швидкості течії, в порівнянні з річкою, наявність значних мілин призвело до сильного розвитку в них синьо-зелених водорос­тей. Відмирання водоростей супроводжується поглинанням кисню і виділенням у воду отруйних речовин, тому часто буває замор ри­би. Значної шкоди водосховищу завдала катастрофа на Чорнобильській АЕС, що спричинила цілий ряд проблем, пов'язаних з використанням його для господарських потреб.

У наш час на території міста існує більше 150 невеликих штуч­них водойм (переважно ставків), які влаштовані на струмках і неве­ликих річках. Деякі ставки, наприклад Оріхуватські, за останні роки відновлені, здійснено їх благоустрій. Ставки створені на річці Нивка, струмку Сирець, в басейні Либеді, в Голосіївському лісі.

У 1961 році при будівництві житлового масиву на Русанівці був спеціально прокладений обвідний канал. Він служив кар'єром для намиву піску під забудову Русанівки. Довжина каналу — 2,7 км, ширина — 40 м, глибина — 3—4 м. Канал з його фонтанами є окра­сою не тільки Русанівки, а й всього Києва.

Підземні води — ті, що знаходяться у верхній частині земної по­верхні внаслідок просочування туди дощових та талих вод. Вони заповнюють проміжки в пісках і гальці, тріщини та пустоти під землею. Ближче до поверхні лежать грунтові води. На території Києва вони залягають порівняно неглибоко: від 1 до 20 м і більше. І Через забудову міста та водотривкий асфальт на дорогах проникнення води вглиб значно зменшується. Рівень ґрунтових воді знижується у зв'язку із створенням кар'єрів при намиві ділянок під забудову нових житлових масивів. Та особливо різко знижується рівень ґрунтових вод (до 26 м) при будівництві метрополітену.

На глибині 250—300 м в центрі міста протікає велика підземна річка. В ній прекрасна питна вода, яка добувається за допомогою свердловин на Подолі (на Поштовій площі) і використовується для виготовлення мінеральної води "Оболонська". А справжні мі­неральні води в районі Києва не утворюються, оскільки місто знаходиться в зоні активного водообміну.

Водопостачання населення Києва на 15% здійснюється за ра­хунок підземних вод (артезіанським водопроводом). На території міста існує 369 свердловин.

В результаті проникнення каналізаційного змиву з вулиць і автодоріг вглиб землі підземні води забруднюються.

1. ГРУНТОВО-РОСЛИННИЙ ПОКРИВ

І ТВАРИННИЙ СВІТ

Властивості грунту. Кожному з вас відомо, що грунт — пухкий шар, який вкриває земну поверхню. Всі знають, що на ньому рос­туть трави, кущі, дерева. На піску, глині, граніті рослини не ростуть. Грунт має певну особливість, яка відрізняє його від гірських порід, — родючість. Родючість — це здатність забезпечувати рослини необхідними їм для життя поживними речовинами. Тепер зрозуміло, чому грунт називають особливим природним утворенням. Родючість грунту залежить відкількості в ньому перегною - решток рослин і тварин. Перегній надає грунту темного забарвлення.

Отже, грунт — це верхній пухкий родючий шар земної поверхні. Він утворюється століттями. При густому рослинному покриві й за сприятливих умов для утворення шару грунту завтовшки 2—3 см потрібно від 200 до 700 років. З чого ж утворюється грунт? Можна подати таку спрощену формулу грунту: (гірські породи + перегній + вода + повітря ) х час = грунт.

Грунти нашої місцевості. Утворення грунтів відбувається за різних природних умов, тому формуються різні типи грунтів на поверхні Землі. Навіть в межах одного міста грунти досить різноманітні. Так, у північній, північно-західній та західній частинах Києва утворились дерново-підзолисті (кольору золи) грунти. Вони досить бідні на поживні речовини, тому що мають незначний вміст перегною. В південній і східній частинах міста грунти цілком інші — сірі лісові (район Голосієва). Островами поширені чорноземні грунти, які є дуже родючими. У заплаві Дніпра на піщаних від­кладах переважають піщані грунти, їх родючість низька. Як бачимо, майже кожна назва грунту несе в собі визначення кольору. (Визначте за цією ознакою найродючіші грунти).

В наш час у Києві природне ґрунтоутворення майже припинилось. Це викликане тим, що при забудові міста ґрунтовий покрив бу­ло знято або він опинився захороненим під спорудами, житловими будинками, дорогами тощо. Отже, характер ґрунтового покриву і грунтоутворенння в значній мірі залежить від господарської діяль­ності людини. Зараз на території Києва відбувається перетворення ґрунтового покриву, пов'язане з освоєнням нових територій для містобудування, особливо з намивними роботами. На Лівобережжі в Києві, на масивах пісків, за рахунок привезеного матеріалу, збагаченого перегноєм, створено цілком новий ґрунтовий покрив. Його формування підтримується періодичним торфуванням і майже повсюдним зрошенням (ґазони, квітники, садово-паркові насадження), без чоґо створені на намивних пісках грунти швидко руйнуються.

Охорона грунтів. Поля, які розкинулись за межами міста, годують киян. Неправильним обробітком людина сприяє таким природним руйнівним процесам, як видування верхнього родючого шару грунту, змивання його зливами, утворення ярів. Надмірне внесення мінеральних добрив, використання отрутохімікатів для боротьби із шкідниками сільськогосподарських культур призводить до забруднення грунту. Аварія на Чорнобильській АЕС призвела до радіоактивного забруднення грунтів на значній площі. Викорис­тання їх тепер неможливе.

Руйнування грунтів вітром поширене там, де немає перешкод сильним вітрам і де відсутній рослинний покрив. Таке руйнування спостерігається і на піщаних грунтах. Залежно від швидкості вітер видуває різної величини частинки і переносить їх на значну відстань. Для запобігання цьому створюють смуги з багаторічних трав та дерев (лісосмуги). Руйнування водою відбувається внаслідок змивання й вимивання частин грунту опадами, талими та проточними водами. Щоб запобігти руйнуванню водними потоками грунтів на схилах, їх розорюють упоперек. На крутосхилах насаджують ліси або сади, які їх надійно захищають. Дуже зруйновані землі треба переводити з орних на луки. Внесення мінеральних добрив, осушення чи зрошення грунтів повинні бути науково обгрунтованими.

Грунти -це наше багатство, треба вміло ними користуватися і охороняти від виснаження та забруднення.

Рослинний світ надзвичайно різноманітний. Рослини пристосувались до життя в різних умовах: одним потрібно багато світла, інші люблять тінь; для росту одних потрібно багато вологи, а іншим - сухі місця. Але всім без винятку рослинам необхідний грунт, сонячне світло і тепло, повітря та вода.

Дикорослі рослини. Ви вже знаєте, що в далекому минулому рос­линний покрив Києва мав інший вигляд. Безкінечний праліс, безкрая нерубана пуща - таким був тогочасний краєвид. Пуща підходила під самий Київ: "...був коло города ліс і бір великий і ловили звірів", - оповідає найдавніший літопис про київських полян. Які величезні зміни пройшли за довгий ряд століть! Великі лісові масиви винищувалися. Їх місце зайняли квартали й вулиці.

Положення Києва на межі двох природних зон - лісової і лі­состепової - обумовило різноманітність рослинного покриву: мішаних лісів і лісостепової рослинності.

Північні і західні околиці міста розташовані в зоні мішаних лісів (Полісся), де переважають хвойні і широколисті ліси. Це Святошинський і Пуща-Водицький лісові масиви. В таких лісах ростуть сосна, береза, дуб, граб, липа, клен; в підліску - ліщина, крушина, бузина, калина. Є в них лісові суниці, купина, деревій, конвалія, герань та інші трав'яні рослини.

У східній частині Києва переважають хвойні ліси - соснові бори. Рос­линність тут бідніша. Таким є Дарницький ліс, де з деревних порід, крім сосни, росте береза, а грунт вкривають кущики вересу, брусниці та чорниці.

Південні і південно-західні околиці міста заходять в лісостепову зону, де серед трав'яної рослинності поширені острівці широко­листих лісів. Таким є Голосіївський ліс, де ростуть дуб, граб, ясен, липа, клен, черешня, явір, дика груша, яблуня, глід, ліщина, бузина чорна, малина, вовчі ягоди. Багатий трав'яний покрив: папороть, копитняк, барвінок, купина, фіалка шерстиста, медуниця, будра та ін. У Голосіївському лісі зустрічаються дуби віком до 600 років. Він є єдиним біля Києва місцем, де в невеликій кількості зустрічається підсніжник. Ліс не може не викликати замилування, ось які слова знайшла Ліна Костенко, щоб передати його красу і неповторність:

Цей ліс живий, у нього добрі очі.

Шумлять вітри у нього в голові.

старезні пні, кошлаті поторочі,

літопис тиші пишуть у траві.

Дубовий Нестор дивиться крізь пальці

на білі вальси радісних беріз.

І сонний гриб в смарагдовій куфайці

дощу напився і за день підріс.

У вологих заболочених місцях, по берегах річок і струмків - суцільні зарості вільхи. Підлісок в таких вільшняках утворюють калина і ліщина, грунт вкривають папороть, хвощі, мох, калюжниця болотна, очерет та високі осоки. Такі вільшняки зустрічаються в районі Голосієва, Святошина, Пуща-Водиці.

Внаслідок хижацьких вирубок первинних лісів майже не збереглося. В наш час переважають вторинні, окультурені рубками ліси. Більше половини лісів відновлені посадками дуба та сосни. Середній вік лісів навколо Києва - 37 років. Вони досить молоді. Ліси мають важливе грунто- та водозахисне значення.

Значна частина території зайнята заплавними луками, де ростуть різноманітні трави: спориш, молочай, мітлиця, тонконіг, коню­шина, жовтець тощо.

Зелена зона Києва. Приміські ліси, лісопарки, міські парки, сквери, зелені насадження бульварів, вулиць утворюють зелену зону Києва. Вона має декоративне, естетичне, санітарне і захисне значення на території міста і навколо нього. Площа всієї зеленої зони Києва близько 57, 8 тисяч га, займає вона майже 70% території міста. В лісопарках і парках нараховується більш як 250 видів де­рев та кущів, серед яких широко відомі київські каштани та пірамі­дальні тополі. До основних порід декоративного убранства міста відно­сять також липи і клени.

Особливе місце в зеленому госпо­дарстві Києва займають парки. Воло­димирська гірка здавна була улюбле­ним місцем відпочинку киян. Поряд - ) Хрещатий парк. Міський сад - один і з найстаріших парків у Києві. Він був закладений ще в середині 18 століття. ( Колись у парку був ставок, але до початку минулого століття він пересох. На його місці побудували ста­діон "Динамо". Кияни вважають цей старовинний парк одним з найкращих. На Дніпрових схилах розташовані також Парк Вічної Слави та Аскольдова могила. Внизу, біля самого Дніпра, - Наводницький парк. Він порівняно молодий, як і Парк дружби народів. Ви­гляд на правобережну частину міста ні з чим не порівнянний - це океан зелені, із хвиль якого піднімаються до неба золоті бані та висотні будинки.

Ще одне улюблене місце відпочинку киян - Труханів острів на Дніпрі. Ніколи не буває безлюдним Гідропарк.

Багато в наших парках представників рослинного світу, завезених з інших країн та континентів. Так, Сирецький дендропарк (з грецької "дендро" - дерево) у своїй колекції нараховує 480 видів та форм дерев і чагарників. Тут ростуть рідкісні та екзотичні види: тис далекосхідний, гінкто дволопатеве, кипарисовик горохоплодий, сосна австрійська, різні види ялини.

Характеристики

Список файлов реферата