Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 3)

Найбільшими промисловими центрами США є консолідовані метрополітени Нью-Йорка, Чикаго і Лос-Анджелеса.

Сільське господарство. Головною перевагою сільського господарства США є його висока продуктивність. Ефективності сільського господарства сприяє наявність розви­неного агропромислового комплексу, який включає виробництво сільськогосподарської техніки та хімікатів, зберігання, переробку, транспортування і збут продукції.

Як наслідок, зайнятість безпосередньо в сільському господарстві є мінімальною — 2,8 млн осіб (1,4 млн фермерів і 0,8 мли найманих робітників) і продовжує зменшуватись. Тобто зараз на кожного працюючого припадає понад 70 га орних земель і 85 га пасовищ.

«Большая энциклопедия Кирилла и Мефодия», 2001

Для американських ферм з самого початку їх існування була ха­рактерна висока товарність. Зараз вона практично досягає 100 %. Всі продукти, які споживають фермер та його родина, купуються в крамниці.

«Большая энциклопедия Кирилла и Мефодия», 2002.

Найвідомішим є «Кукурудзяний пояс», що знаходиться на Центральних рівнинах у межиріччі Огайо і Міссурі (штати Айова та Іллінойс і їх оточення). Це територія площею приблизно 600 тис. км², з вегетаційним періодом 150—200 днів, високими літніми температурами і опадами 600—1000 мм на рік, багатими на азот ґрунтами.

«Пшеничний пояс» — це відомі американські степи-прерії, які простягаються у меридіональному напрямку від Техасу на півдні до кордону з Канадою на півночі вздовж 100-го меридіану західної довготи. В південній частині «пшеничного поясу» вирощують озиму, в північній — яру пшеницю. Головними штатами його є Канзас і Північна Дакота. Рис вирощують на півдні в долині Міссісіпі та в Каліфорнії.

Збір картоплі, як і її споживання, порівняно незначні. Проте вирощування овочів і фруктів є одним з найбільших у світі. Спеціалізованими районами овочівництва і садівництва стали південне узбережжя Великих озер, Приатлантична низовина, Флорида, узбережжя Ґалфу, Каліфорнія, штати Ореґон і Вашингтон.

Тютюн виро­щують по обидва боки Аппалачських гір у штатах Північна Кароліна і Кентуккі. «Бавовницький пояс» — колись суцільна смуга Півдня від Атлантичного океану до Техасу — тепер перемістився в західно­му напрямку і перетворився на декілька розірваних ареалів у долині Міссісіпі, штатах Техас, Нью-Мексико, Аризона і Каліфорнія.

Тваринництво. Молочні зони формуються навколо великих метрополітенів. На Північному Сході і в Приозер'ї вони зливаються. Західне Приозер'я, особливо штат Вісконсін, є основним постачаль­ником масла і твердих сирів. Вирощування свиней — спеціалізація «кукурудзяного поясу».

Найбільша концентрація великої рогатої худоби м'ясного на­прямку має місце на Великих рівнинах — штати Техас, Оклахома, Канзас і Небраска. Тут її утримують на спеціалізованих ранчо і фермах, які стали відгодівельними підприємствами промислового типу — «фабриками м'яса». Бройлерне

господарство характерне для південних схилів Аппалачів і плато Озарк (штати Арканзас, Міссісі­пі, Алабама і Джорджія).

Сучасна географія сільського господарства в США складалася пос­тупово в процесі колонізації території і змін у структурі самої галузі. Продовжує вона змінюватися і тепер. При цьому головним факто­ром стала не ринкова орієнтація, а орієнтація на найбільш сприят­ливі кліматичні умови з наступним транспортуванням продукції навіть на далекі відстані. Зараз частка Півночі в сільськогоспо­дарському виробництві становить 45 %, Півдня — 32 і Заходу — 23 %. Найважливішою зоною треба вважати Середній Захід (2/5 виробництва при 1/4 площі «суміжних штатів»). Сюди заходить західна частина «молочного поясу», повністю «кукурудзяний» та «пшеничний» пояси і Північні рівнини з їх скотарством.

Транспорт. Сполучені Штати Америки – дуже велика і розвинена країна, яка має всі існуючі види транспорту та їх збалансовану систему.

У вантажоперевезенні на першому місці стоїть залізничний транспорт, у пасажироперевезенні – авіація. Роль залізниці, та водного транспорту мінімальна, адже дуже широко використовується автотранспорт.

«Большая энциклопедия Кирилла и Мефодия», 2002.

Каркас залізничних і автомобільних шляхів становить невелике число широтних та меридіональних напрямків, які отримали назву “транспортних коридорів”. Чотири трансконтинентальні «коридори» беруть початок у містах Міннеаполіс-Сент-Пол, Омаха, Канзас-Сіті і Новий Орлеан. Серед меридіональних «коридорів» виділяються напрямки Нью-Йорк — Флорида, Чикаго — Маямі (Новий Орлеан і Сан-Антоніо) та Лос-Анджелес — Сіетл. Залізниці, шосе і трубо­проводи зв'язують США з Канадою і Мексикою.

Серед внутрішніх водних шляхів найбільше значення мають система Міссісіпі — Огайо, Великі озера і канали. Берегові канали з'єднують гирла річок і лагуни й дають можливість річковим суднам проходити вздовж узбережжя, не виходячи у відкрите море. Іллінойський канал з'єднує озеро Мічиган з притокою Міссісіпі річкою Іллінойс і створює вихід у Мексиканську затоку з Великих озер. Ері-канал (озеро Ері — притока Гудзону річка Мохок) є шляхом з району Нью-Йорка у Великі озера. Дуже напруженими за своїм вантажообігом є нещодавно збудовані два канали. Перший з них з'єднує річки Теннессі і Томбігбі і дає вихід у Мексиканську затоку, другий перерізав півострів Делмарва, набагато скоротивши водний шлях між Філадельфією і Балтімором.

В першій половині XX ст. першість від Міссісіпі — Огайо перейшла до Великих озер. Значними портами на Великих озерах є Дулут — Сьюпіріор, Чикаго — Індіана-Харбор, Толідо — Детройт, Буффало, а в басейні Міссісіпі — Пітгсбург і Сент-Луїс.

Особлива роль в США належить автомобільному транспорту. Насиченість країни автомобілями найвища в світі і продовжує зрос­тати. Легкових автомобілів нараховується 146 млн, вантажних і автобусів — 48 млн. Територія США вкрита густою мережею асфальто­ваних доріг. Серед них особливу роль відіграє система міжштатних суперавтострад, які з'єднують між собою всі міста людністю понад 50 тис. чоловік.

Широкий розвиток авіаційного пасажирського транспорту в США пов’язаний як з високим рівнем розвитку країни, так і з розмірами її території, її географічним положенням. Аеропорти в метрополітенах Чикаго, Даллас —Форт-Уерт, Атланта і Лос-Андже­лес займають чотири перші місця в світі за кількістю прибулих і відправлених пасажирів. Широко розвинені місцеві так звані комп’ютерні авіалінії, які з'єднують малі населені пункти. Зростає також обсяг перевезення вантажів, в першу чергу термінових, цінних, швидко­псувних.

Найбільшими комплексними транспортними вузлами США є великі метрополітени, географічне положення яких є центральним по відношенню до найважливіших територій, або навіть країни в цілому. Це Нью-Йорк, Філадельфія, Вашингтон – Балтімор і Бостон у Північно-східному мегалополісі, Сан-Франциско, Лос-Анджелес і Сіетл на Тихоокеанському узбережжі, Чикаго, Даллас – Форт-Уерт і Атланта всередині країни (картосхема стор. 8).

Нематеріальна діяльність. Важливу роль в розміщенні продуктивних сил США відіграє сфера нематеріального виробництва. Як вже було сказано, головними його підрозділами є торгівля, фінанси і послуги. За кількістю зайнятих у кожному підроз­ділі переважають «нижні поверхи», представлені дрібними підприєм­ствами повсюдного поширення і розміщення яких збігається з розміщенням населення (споживача). Це перш за все роздрібна торгівля і громадське харчування, шкільна освіта, медицина, авто­сервіс і персональні послуги.

«Верхні поверхи» нематеріальної діяльності територіально сконцентровані. Вони тяжіють до великих міст (метрополітенів), значен­ня і статус яких визначаються тепер не стільки матеріальним вироб­ництвом, скільки розмірами нематеріальної діяльності. Саме у великих метрополітенах розміщені штаб-квартири корпорацій, банки, страхові, торгові, транспортні і туристські компанії. Тут же знаходяться головні видавництва, редакції газет і журналів, рекламні агенції, радіо й телевізійні студії, великі культурні та спортивні комплекси. Тут багато готелів і так званих «місць інтересу»: феше­небельні магазини, салони, театри, концертні зали, музеї тощо. Одночасно в процесі субурбанізації намітилась тенденція перемі­щення деяких установ, у тому числі і штаб-квартир корпорацій, з даунтаунів метрополітенів у їх передмістя. Нові засоби зв'язку зробили це можливим технічно.

Неповсюдним (спорадичним) розміщенням відзначається діяль­ність, пов'язана з природною і культурною спадщиною. Природна спадщина США багата і різноманітна, культурна, порівняно з краї­нами Європи та Азії, — молода. Ставлення до них вкрай дбайливе. Служба національних парків, крім власне національних парків, включає національні історичні парки і місця, поля битв, національні меморіали і монументи, національні дороги, узбережжя, долини, річки, стежки, а також національні рекреаційні зони. Всього майже 370 об'єктів. Розкидані вони по всій території: природних об'єктів більше на заході, історичних пам'яток — на сході.

Серед курортних місцевостей найпопулярнішими є Флорида і Гавайї. Флорида — центр масового відпочинку, тоді як переліт на Гавайські острови коштує дорого. Серед розважальних центрів най­більш відомі Голлівуд і Діснейленд у Каліфорнії, Лас-Вегас — у штаті Невада і Діснейуорлд на Флориді.

Зараз серед галузей нематеріальної сфери на перший план вийшла група наукоємних послуг. Загалом ними зайнято майже 3 млн чоловік. їх надають дослідні установи, лабораторії корпорацій, урядові за­клади і університети. Швидко розвивається мережа комп'ютерних центрів, банків даних і система «Інтернет». Великі метрополітени, в першу чергу на Півночі, залишаються найбільшими центрами наукоємних послуг. Одночасно значну активність у цьому напрямку проявляють раніше маловідомі центри, особливо на Півдні і Заході. Місцями розташування суперкомп'ютерних центрів США стали Ітака (штат Нью-Йорк), Піттсбург (штат Пенсільванія), Урбан-Шампейн (штат Іллінойс), Боулдер (штат Колорадо) і Сан-Дієго (штат Каліфорнія).

З 28 американських центрів космічних досліджень, підготовки та випробувань лише 7 знаходяться на Півночі, 13 — на Півдні й 8 — на Заході.

В цілому сучасні тенденції розміщення нематеріальної діяльності, в першу чергу наукоємних послуг, більше сприяють розвитку Півдня і Заходу, ніж Півночі.

Загалом у сфері нематеріального виробництво, як ми бачимо з діаграми, зайнято більше половини населення країни. З цього випливає, що це, мабуть, найважливіший вид діяльності для жителів Сполучених Штатів Америки.

«Большая энциклопедия Кирилла и Мефодия», 2002.

Характеристики

Список файлов реферата