Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

В області – 26 районів, 17 міст, у тому числі 5 обласного підпорядкування (Одеса, Білгород–Дністровський, Ізмаїл, Іллічівськ, Котовськ), 33 селища міського типу та 1140 сільських населених пунктів.

Широкий вихід до Азово-Чорноморського басейну й великих річкових магістралей визначає головні позитивні риси економіко-географічного положення області і зумовлює її потужні транспортно-розподільчий і рекреаційний потенціали. З положенням у степовій та лісостеповій природних зонах пов'язане її головне природне багатство – земельні ресурси.

Територія Одещини дуже витягнена, з півночі на південь вона простяглася від 45° до 48° північної широти. Тому окремі її частини помітно відрізняються своїми природними умовами.

Більша частина області лежить на Причорноморській низовині на північ і північний захід Одещини заходять відроги Подільської височини. Поверхня здебіль­шого рівнинна, з нахилом з північного заходу на південний схід, до узбережжя Чорного моря. Рівнину перетинають глибокі долини річок яри та балки особливо в межах відрогів Подільської височини де різниця між рівнем вододілів і долин становить пересічно 100 м. Чим далі на південь, тим спокійніший менш хвилястий рельєф.

Північна частина області розташована у лісостеповій зоні України, середня і південна – у степовій. У ґрунтовому покриві переважають звичайні і південні чорноземи. Лісів мало, більш-менш площі займають вони в лісостеповій зоні.

Клімат переважно теплий і посушливий. Середньорічна температура тут коливається від +7,7° – на півночі області до +11,1° – на півдні. Безморозний період триває від 170 до 210 діб. Річна кількість опадів – від 350 мм на півдні до 460 мм на півночі. Природні умови сприятливі для вирощування найцінніших сільськогосподарських культур: озимої пшениці, кукурудзи, ячменю, проса, соняшнику. В північній і центральній частинах області добре ростуть цукрові буряки, в південній частині широко розвинуто виноградарство.

По території області протікає чимало річок. Північну її частину займають басейни Савранки і Кодими – правих приток Південного Бугу, який тече по границі між Одещиною і Кіровоградщиною. На південному сході протікає Дністер який впадає в Дністровський лиман – велике водоймище площею в 360 кв. км розташоване в межах області. На півдні – нижня течія Дунаю та його Кілійське гирло, по яких проходить державний кордон між Україною і Румунією. На лівобережжі нижнього Дунаю і в долині між Кілійським гирлом та Дністровським лиманом є чимало озер, серед них прісноводні – Кагул, Ялпуг, Катлабух і Китай.

Рельєф району в цілому не створює значних перешкод для меха­нізації польових сільськогосподарських робіт, будівництва промисло­вих споруд, розширення міст і селищ, шляхового будівництва, а неве­ликий загальний нахил поверхні сприяє іригаційному будівництву.

Добре забезпечена Одеська область сировиною для будівельної індустрії – різноманітними вапняками, глинами, квар­цовими пісками, гранітами, мармуром, мергелем, каоліном, вулка­нічними туфами. Будівельні матеріали поширені скрізь.

У численних соляних озерах та лиманах є значні запаси солей натрію, хлору, брому, особливо у Сиваші, ресурси якого практично невичерпні. Солі озер та лиманів є цінною сировиною для хімічної промисловості.

На півдні Одеської області виявлено родовища нафти і газу.

Велике значення мають лікувальні грязі, ропа та мінеральні джерела району.

Тривалість безморозного періоду коливається від 160–170 днів на півночі району до 250 днів на Південному березі Одеської області, вегетаційний період – відповідно від 215 до 297 днів. Район дуже посушливий.

Максимум опадів на рівнинах влітку. Часто трапляються посу­хи, що супроводяться суховіями і пиловими бурями, які завдають значної шкоди сільському господарству.

Ґрунти району різноманітні. Розміщення їх має добре вираже­ний зональний характер. У північно-західній частині області поши­рені опідзолені чорноземи, у степовій зоні – мало гумусні чорнозе­ми і темно-каштанові слабо солонцюваті ґрунти. Ґрунти району мають добру структурну будову і при застосуванні правильних агротехнічних методів обробітку та зрошення дають стійкі високі врожаї. Грунтово-кліматичні умови сприяють розвитку сільського господарства, а теплий клімат і при­морське положення – перетворенню району на велику здравницю.

Переважна більшість території району розташована у степовій зоні, лише на північному заході частина й лежить у лісостеповій зоні. Природна рослинність більшої частини району – степова. Під лісом зайнято не більше як 1,5–2,5 % його території.

Важливе народногосподарське значення в житті області має Чорне море. На його узбережжі знаходиться великий промисловий центр та порт Одеса. У водах цього моря водиться промислова риба (кефаль, скумбрія, пеламіда, камбала, осетрові, оселедці, бички). Найбільший вилов риби в Керченській протоці, коли риба восени йде з Азовського у води більш теплого взимку Чорного моря. У північно-західній частині Чорного моря росте водорість філофора, з якої виготовляють агар-агар, що застосовується в харчовій промисловості.

4. Економічні зв’язки Одеської області.

Зовнішньоекономічні зв’язки за січень-листопад 1998 року Одеська область здійснювала з 82 країнами.

За даний період спостерігається скорочення обсягів експорту-імпорту товарів. Оборот зовнішньої торгівлі товарами області за січень-листопад 1998 року склав 186436,19 тис. доларів США, що на 36,0% менше проти відповідного періоду минулого року. При цьому обсяги експорту склали 99087,93 тис. доларів США, імпорту – 87348,26 тис. доларів США, що, відповідно, на 40,3% і 30,2% менше, ніж за відповідний період минулого року. Коефіцієнт покриття імпорту-експорту становив 1,1 (за відповідний період 1997 року – 1,3).

Найбільшу частку експортних поставок області становив текстиль та текстильні вироби – 17,9% до загального обсягу експорту, де на одяг та предмети одягу припадає 16,5% цього обсягу. Значне місце експорту серед груп товарів займає експорт живих тварин та продукції тваринництва – 15,2%, в основному за рахунок м’яса і субпродуктів – 13,0%. Питома вага експортованих машин та устаткування складає – 12,7% (з них механічних – 12,1%, електричних – 0,6%).

На поставки продукції харчової промисловості також припадає 12,7% експорту (в тому числі виробів м’яса, риби – 5,6%, продуктів переробки плодів, овочів – 3,4%, цукру – 1,0%), продуктів рослинного походження – 10,3%, продукції хімічної та пов’язаних з нею галузей промисловості – 5,7%.

Триває процес зниження частки експортних поставок, які здійснюються за умови товарообмінних, тобто бартерних операцій. Товарообмінні операції підприємства області здійснювали з партнерами з 28 країн. За січень-листопад 1998 року питома вага експорту за бартерних умов склала 7,6% проти 17,7 відповідного періоду минулого року.

Найбільша питома вага від загального обсягу експорту серед товарів за умови прямого товарообміну у Російську Федерацію – 33,3%, Білорусь – 30,9%, Молдову – 14,7%, Туркменістан – 4,3%, Угорщину – 3,6%.

Питома вага бартерних (товарообмінних) операцій імпорту у порівнянні з відповідним періодом попереднього року зменшилась з 14,9% до 8,2%. Найбільші обсяги імпортних надходжень по бартеру здійснювались з Російської Федерації – 46,9% від загального обсягу бартерного імпорту області, Білорусі – 31,1%, Китаю – 4,6%, Італії – 2,3%, Угорщини – 2,0%.

5. Розміщення і показники економіки сільського господарства.

Агропромисловий комплекс Вінниччини включає в себе сировинну, переробну й обслуговуючу ланки. Його основна сфера – сільськогосподарське виробництво – посідає провідне місце в країні. Область характеризується, з одного боку – відносно високим рівнем інтенсифікації, а з іншого – зниженням темпів росту валової продукції протягом останнього десятиліття.

Таблиця 4. Посівні плащі сільськогосподарських культур в Одеській області за 1997 рік.

Сільське господарство має зерново-тваринницький напрям з ши­роко розвиненим садівництвом і виноградарством. Структура сільсь­когосподарських земель така: понад 81 % припадає на ріллю, понад 13 % на пасовища і майже 1 % на сіножаті.

Таблиця 5. Наявність фермерських господарств в Одеській області.

Продовження таблиці 5.

Землеробство району продукує пшеницю, кукурудзу, соняшник та ін. Впроваджуються посі­ви на поливних землях. В основному вирощують соняшник (пов­сюдно), цукрові буряки (у північній частині). Культивуються ефі­роолійні культури (казанлицька і червона троянди, ірис, лаванда, шавлія мускатна). Тут вирощують тютюн, гірчицю, лікарські росли­ни, південні коноплі та овочево-баштанні культури: томати, бакла­жани, кабачки, огірки, перець, дині, кавуни.

У районі поширені сади та виноградники. Найбільше плодів збирають в Одеській області. Виро­щують кісточкові: абрикоси, вишні, черешні, сливи; зерняткові: яб­луні, груші.

Тваринництво має молочно-м'ясний напрям.

Таблиця 6. Поголів’я худоби у фермерських господарствах в Одеській області.

Велика рогата		У тому числі корови		Свині		Вівці та кози
1996	1998	1996	1998	1996	1998	1996	1998

Продовження таблиці 6.

2558

2061

1670

1575

2848

3053

5389

5309

Собівартість основної продукції сільського господарства нижча, ніж у середньому в Україні.

Таблиця 7. Виробництво продовольчих товарів.

Виробництво борошна, тис. т			Виробництво цукру, тис. т			Виробництво м’яса, тис. т			Виробництво олії, тис. т			Консерви, млн. ум. банок
95	96	97	95	96	97	95	96	97	95	96	97	95	96	97
264	239	202	234	212	42	25	19	13	54,4	31,3	32,2	102	59	43

У районі можна виділити такі сільськогосподарські зони:

• виноградницько-зерново-олійна з садівництвом і молочно-м'яс­ним тваринництвом: південні райони області.

• зерново-олійна з виробництвом цукрових буряків і молочно-м'ясним тваринництвом: північні райони області.

• овоче-молочна приміського типу: навколо Одеси.

• виноградницько-тютюнова з молочно-м'ясним тваринництвом (вівчарством).

У районі зрошено багато земель. Татарбунарська – в Одеській та інші зрошувальні системи.

Одна з найважливіших ланок народногосподарського комплек­су Одеської області – її курортно-рекре­аційне господарство. Сприятливі кліматичні умови причорномор­ської частини території, численні пляжі, тепле море, лікувальні грязі та мінеральні води різних типів визначають його державне та між­народне значення. Найбільше значення мають бальнеологічні курорти Одеси.

В Одеській області – 43 санаторії і пансіонати з лікуванням, 16 будинків і пансіонатів відпочинку, турбази і дитячі табори. Функ­ціонують курорти: Аркадія, Великий Фонтан, Кароліно-Бугаз – За­тока, Куяльницький та ін. Всі вони в Одеському рекреаційному ра­йоні.

6. Проблеми та перспективи РПС

Одеської області.

Народногосподарський комплекс Одеської області переживає складний період, але враховуючи вищезгадані негативні тенденції області органи державної влади спільно з керівниками підприємств та організацій, науковцями та громадськістю продовжують роботу по поліпшенню ситуації в економіці області. Як перші кроки, запропоновано поступове якісне оновлення виробничого потенціалу. Тільки в 1998 році комплексно механізовано і автоматизовано 17 дільниць та цехів, введено в дію 2 механізовані потокові та одну автоматичну лінію, одну гнучку виробничу систему та 23 металорізальних верстатів з числовим програмним управлінням.

У січні 1999 року на підсумковій нараді за минулий рік голова обласної державної адміністрації окреслив основні стратегічні заходи по соціально-економічній стабілізації, які передбачають:

• збільшення обсягів реалізації готової продукції за грошові кошти;

• зростання дохідної частини бюджету та підвищення ефективності використання бюджетних видатків;

• підвищення рівня зайнятості населення та зменшення прихованих форм безробіття;

• зростання заробітної плати та поступове погашення заборгованості по виплаті зарплати і пенсій.

Досягнення стратегічних цілей передбачає формування чітких шляхів їх реалізації, спрямованих на пряму та опосередковану підтримку провідних галузей та підприємств області по нарощуванню обсягів виробництва та підвищенню його ефективності, зокрема:

• в машинобудівній – реконструкція підприємств, розширення виробництва та реалізації сільгосптехніки;

• в легкій промисловості – стабілізація виробництва та розширення випуску продукції на внутрішній ринок і ринки країн СНД;

• в енергетичній – розвиток малих генеруючих об’єктів, широкий розвиток енергозбереження в усіх напрямках і галузях;

• в будівництві – розвиток будівельних енергозберігаючих технологій, створення технологій будівництв;

• в м’ясній та молочній промисловості – розробка та реалізація механізмів стимулювання виробництва м’яса в приватному та громадському секторі, структурна перебудова м’ясо переробних підприємств, пошук та розширення ринкового збуту продукції;

• в цукровій галузі – реструктуризація галузі, залучення інвестицій, переробка цукру-сирцю, освоєння виробництва нових видів продукції в міжсезоння розширення зовнішніх ринків збуту цукру.

Чітке і послідовне виконання цих та інших важливих завдань розвитку господарства області дозволить впливати на хід подій, відслідковувати негативні тенденції і завчасно приймати коректні заходи по їх упередженню.

Характеристики

Список файлов реферата