Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 3)

завдання взводу;

завдання відділення (позицію, смугу вогню та додатковий сектор обстрілу; порядок спостереження і ведення вогню по наземних та повітряних цілях; місця на ділянках зосередженого вогню взводу, по яких вести вогонь відділенням);

завдання сусідів;

завдання особовому складу (навіднику-оператору або кулеметнику БТР; кулеметнику і гранатометнику – основні та запасні вогневі позиції; старшому стрільцю та стрільцю – місця для стрільби, послідовність їх обладнання і зміни в ході бою; навіднику-оператору БМП або кулеметнику БТР і кулеметнику відділення, крім того, основний і додатковий сектори обстрілу з кожної позиції; механіку-водію або водію БТР – маршрут виходу на запасну (тимчасову) вогневу позицію, порядок спостереження та коректування вогню);

сигнали оповіщення, управління, взаємодії та порядок дій за ними;

час готовності до оборони і заступника.

Після одержання бойового завдання особовий склад відділення приступає до його виконання. На позиції відділення в першу чергу розчищається місцевість для поліпшення спостереження та ведення вогню, викопуються одиночні (парні) окопи та окоп для БМП. Також обладнуються фортифікаційні спорудження для інших бійців відділення (Див. додатки)

Потім одиночні (парні) окопи з’єднуються між собою, в окоп на відділення, який доводиться до повного профілю та з’єднується суцільною траншеєю з окопами сусідніх відділень. Для особового складу обладнується перекрита щілина.

В подальшому викопуються окоп на запасній (тимчасовій) вогневій позиції для БМП (БТР) та хід сполучення до неї, для особового складу обладнується бліндаж, ніші для боєприпасів і проводяться інші роботи щодо його вдосконалення в бойовому і господарчому відношеннях з метою тривалого перебування особового складу в обороні. Якщо траншея відрита землерийною машиною, командир організовує її дообладнання.

Всі ходи сполучення обладнуються ячейками для стрільби з метою проведення маневру силами та вогнем. Вигини між фасадами траншеї повинні розташовуватися під кутом 120-160о. Особовий склад необхідно забезпечити достатньою кількістю шанцевого інструменту.

Командир відділення повинен знати час, який необхідний для влаштування фортифікаційних споруджень.

Всього на влаштування окопу на відділення піхотною лопатою потрібно 200-300 люд.-год., саперною лопатою – 100-150. На виконання всього об’єму роботи по інженерному обладнанню позиції відділення, якщо залучити 70% особового складу відділення, тобто 6 людей, потрібно у середньому:

при копанні піхотною лопатою – 41 година;

при копанні саперною лопатою – 20 годин.

Роботи першої черги (викопування одиночних окопів для особового складу і окопу для БМП (БТР) ) проводиться за (37,5 : 6 = 6) – 6 годин.

Інженерне обладнання і система вогню відділення при організації оборони може бути викрита противником за демаскуючими ознаками. Тому необхідне старанне маскування позиції відділення.

Маскування досягається:

збереженням воєнної таємниці;

скритним розташуванням і пересуванням підрозділів з використанням маскуючих властивостей місцевості та умов обмеженої видимості;

застосуванням будь-яких маскуючих засобів.

Після організації інженерних робіт командир відділення складає картку вогню відділення (мал. 1.1), на яку наносяться:

орієнтири, їх номери, найменування та відстань до них;

положення противника;

позиція відділення;

смуга вогню та додатковий сектор обстрілу;

основні і запасні вогневі позиції БМП (БТР), гранатометів і протитанкових керованих комплексів, основні та додаткові сектори обстрілу з кожної позиції (крім сектора обстрілу РПГ);

позиції сусідів та межі їхніх смуг вогню на флангах відділення;

ділянки зосередженого вогню взводу та місця в них, по яких вести вогонь відділенням;

загородження, розташовані поблизу позиції відділення та ті, що прикриваються його вогнем.

При складанні картки вогню командир відділення спочатку наносить точку свого стояння, визначає сторони горизонту (північ або південь) і наносить самий далекий орієнтир. Відкладена до нього віддаль може служити масштабом при нанесенні інших орієнтирів, місцевих предметів і цілей. Потім він підписує орієнтири і визначає дальність до них, наносить положення противника, визначає позицію відділення за місцевими предметами, наносить смугу вогню по глибині на дальність дійсного вогню. Сектор обстрілу кулемета наноситься у межах смуги вогню, а додатковий сектор може виходити і за межу смуги вогню відділення.

Мал. 1.1 Зразок картки вогню механізованого відділення

3. Дії командира відділення при організації оборони в умовах безпосереднього зіткнення з противником

В умовах безпосереднього зіткнення із противником командиру відділення доведеться потай, з різних точок, суворо дотримуючись заходів маскування, вивчити місцевість перед позицією відділення.

Організація оборони і управління відділенням в бою полягає в цілеспрямованій роботі командира щодо підтримання бойової готовності відділення, підготовки його до бою і керівництва ним під час виконання бойового завдання. Командир відділення несе повну одноособову відповідальність за бойову готовність, підготовку відділення, озброєння і техніки до бою та успішне виконання бойового завдання у встановлені терміни.

Командир відділення, як правило, знаходиться на позиції в такому місці, звідки зручніше управляти відділенням, спостерігати за місцевістю та сигналами командира взводу.

У результаті проробленої роботи з вивчення місцевості командир механізованого відділення визначає ймовірні дії противника, які ділянки місцевості необхідно особливо надійно прикрити вогнем, які ділянки перед позицією відділення необхідно розчистити для поліпшення спостереження і ведення вогню, де краще розташувати кулемет, гранатомет, автоматників і бронетранспортер (БМП).

Після цього командир механізованого відділення вивчає місця розташування ротних кулеметів, гармат, танків і інших вогневих засобів, що розташовуються на позиції відділення, в її глибині або на флангах оборони відділення, і їх завдання.

Уточнивши розташування і завдання вогневих засобів старшого начальника, командир механізованого відділення отримує можливість правильно організувати систему вогню свого відділення, для того щоб надійно прикрити особливо небезпечний напрямок можливої дії противника й одночасно не залишити не обстріляним жодної ділянки перед позицією відділення і на фланзі.

У результаті проробленої роботи командир відділення отримує можливість визначити найбільш доцільні основну і запасну позиції для кулемета, гранатомета, озброєння бронетранспортера (БМП) і автоматників.

На закінчення проробленої роботи командир механізованого відділення ставить бойові завдання. Він повинен поставити завдання кожному солдату відділення, в якій указує його місце на позиції відділення, сектор обстрілу (основний і додатковий), місце для укриття і час на обладнання своєї вогневої позиції.

При постановці бойових завдань особовому складу командир відділення повинен вказати: орієнтири, відомості про противника, завдання взводу, відділення і сусідів, вогневу позицію бронетранспортера (БМП); місця кулеметнику, гранатометнику й автоматникам, їх основний і додатковий сектори обстрілу, порядок ведення вогню при висуванні і переході противника в атаку; обсяг і порядок проведення інженерних робіт з дообладнування позиції, сигнали оповіщення і порядок дій по них, своє місцезнаходження і заступника.

В обороні кожен солдат відділення зобов'язаний знати, де знаходиться противник, що він робить, чи є свої війська попереду, сигнали, встановлені командиром, коли варто відкривати вогонь самостійно і за командою командира відділення, де сусіди і куди вони ведуть вогонь, місце командира відділення і взводу, пункт боєпостачання і приховані шляхи до них, а також де розташовано батальйонний медичний пункт.

Разом з постановкою завдань особовому складу командир відділення відразу організовує взаємодію між вогневими засобами відділення, сусідами і засобами посилення, по знищенню противника на далеких підступах досягнення автоматичного вогню відділення, перед переднім краєм, при обході противником позиції відділення. Організовуючи взаємодію, командир відділення вказує систему загороджень перед позицією відділення, організованих старшим начальником, сигнали оповіщення про появу піхоти і танків, сигнали відкриття і припинення зосередженого і іншого видів вогню, способи цілевказання, а потім указує порядок дій відділення по сигналах оповіщення про атомну і хімічну небезпеку, про повітряний напад і про застосування противником запалювальних засобів.

Організовуючи бойове забезпечення оборони, командир відділення дає вказівки з протидії розвідці противника. Для цієї мети залучаються всі наявні вогневі засоби відділення. Завдання полягає в тому, щоб вчасно знайти розвідку і відбити її спроби розвідати нашу оборону, а одиночних солдатів і дрібні групи противника брати в полон для отримання даних про його наміри.

Коли противник веде розвідку великими силами, командир відділення доповідає про це командиру взводу, оцінює противника, що з'явився, визначає до нього відстань, розподіляє вогневі засоби по цілях і з дозволу командира взводу відкриває вогонь із усіх засобів, знищуючи його. Якщо противнику вдалося досягти раптовості, відділення негайно відкриває вогонь із всіх видів зброї, і відразу командир доповідає про свої дії командиру взводу.

Командир відділення, керуючи вогнем, подає команди кулемету і іншим вогневим засобам на зосередження вогню по найбільш загрозливих групах противника. Якщо командир і особовий склад відділення знають способи протидії розвідці противника, пильно несуть службу в обороні, противник не зможе домогтися успіху, які б хитрування він не застосовував.

Основне завдання механізованого відділення в цілому і кожного солдата окремо в оборонному бою - не допустити оволодіння противником займаної позиції.

В окремих випадках противник перед наступом у глибину нашої оборони може викинути десант для захоплення найбільш важливих об'єктів або з диверсійною метою. Тому ми і говоримо, що оборона повинна бути протидесантною. Досвід Великої Вітчизняної війни і післявоєнних навчань вчить, що знищення десанту доцільно починати, коли десант знаходиться в повітрі. Поряд зі спеціальними зенітними засобами, не остання роль належить у цей момент стрілецькій зброї.

Якщо противнику вдалося викинутися або висадитися, то механізований підрозділ повинен знищити його ще до зосередження. У випадку його зосередження командир механізованого підрозділу повинен негайно прийняти рішення на його атаку і знищення в районі, де десант тепер знаходиться, або на марші до району виконання свого завдання. Атака повинна по можливості бути раптовою і обов'язково стрімкою та рішучою, добре, якщо вона буде підтримана танками. Завдання командира — використовувати всі наявні в його розпорядженні сили і засоби для знищення десанту.

На закінчення командир визначає терміни підготовки позиції відділення і вказує місце пункту бойового постачання і батальйонного медичного пункту. Організовуючи бойове забезпечення, командир відділення вказує встановлені старшим начальником норми витрати боєприпасів і порядок їх поповнення.

Після цього відділення приступає до відривання і маскування окопів, а також розчищення місцевості для поліпшення умов спостереження і ведення вогню.

Успішне виконання бойової задачі значним чином залежить від уміння командира управляти відділенням в бою. Роль командира відділення в бою визначається тим, що він, знаходячись безпосередньо на позиції відділення, робить особистий вплив на своїх підлеглих. Його впевнені і умілі дії викликають у підлеглих віру в командира та в успішне виконання бойового завдання.

Висновок

Бій вимагає від воїна волі, зухвалих, впевнених і ініціативних дій, знання озброєння і техніки, непохитної стійкості в обороні і рішучості в досягненні успіху. Володіючи цими якостями, воїн здатний здобути перемогу над сильним і хитрим противником у складній бойовій обстановці.

Хороша організація оборони, висока військова майстерність і ініціатива сприяють у складних умовах бою стійкості і мужності в оборонному бою. Велика Вітчизняна війна повна безліччю прикладів, коли підрозділи, що значно уступають по силі ворогу, успішно утримували важливі рубежі. Як показує аналіз цих дій, успіх, як правило, супроводжував тим підрозділам, що уміло використовували місцевість, ретельно і продумано організовували оборону, найбільш повно здійснювали інженерне обладнання. Добре організована і безупинно керована система вогню — ще одна з передумов успішних дій відділення в обороні.

Але вартувало командиру підрозділу, що обороняється, упустити з поля свого зору один з перерахованих вище критеріїв міцності оборони, як підрозділ утрачав перевагу перед тим що наступає, яким воно володіло ще до початку бою.

Зміни, що відбулися в технічному оснащенні підрозділів за останній час, пред'явили винятково високі вимоги до питань матеріально-технічного забезпечення бою. Сьогодні командири всіх ступенів, у тому числі і командири відділень, повинні собі чітко уявляти, які матеріальні витрати зажадає той чи інший бій. Ми часто говоримо, що відділення легко кероване. Під цим мається на увазі не тільки високий вишкіл сержанта, його ініціатива в пошуку і застосуванні всіх прийомів керування, але і висока навченість підлеглих. Від їхньої згуртованості, високої дисципліни, уміння розуміти свого командира з півслова, з одного його сигналу, жесту залежить багато чого в досягненні перемоги над ворогом. Велику роль відіграє особисте спілкування командира з підлеглими. Воно дозволяє оперативніше приймати рішення і відразу перетворювати його в життя. І, нарешті, не останню роль грає вибір місця командира в бою, воно залежить від обстановки. Командир повинен знаходитися там, де вирішується доля бою.

Успішне виконання бойової задачі значним чином залежить від уміння командира управляти відділенням в бою. Роль командира відділення в бою визначається тим, що він, знаходячись безпосередньо на позиції відділення, робить особистий вплив на своїх підлеглих. Його впевнені і умілі дії викликають у підлеглих віру в командира та в успішне виконання бойового завдання.

Список використаної літератури

1. Боевой устав сухопутных войск, ч.1., ВН, 1989г.

2. Бойовий статут сухопутних військ, ч.2., 1998р.

3. Бойовий статут сухопутних військ(взвод, відділення, танк), ч.3., 1995р.

4. Підручник “МСВ (ТВ) в бою.

5. Підручник “Тактика” кн. 1-а.

6. Тактика загальновійськових підрозділів, навч. пос. ВА 1998р.

Додатки

Окоп для стрільби з автомата стоячи

На влаштування окопу за допомогою піхотної лопати потрібно 8,5 люд/год.

Матеріали:

круглий ліс - 0,4 м.куб.

дріт - 1,5 кг

Окоп для стрільби з кулемета стоячи

На влаштування окопу за допомогою піхотної лопати потрібно 10 люд/год.

Матеріали:

круглий ліс - 0,4 м.куб.

дріт - 1,5 кг

Окоп для ручного протитанкового гранатомету

На влаштування окопу за допомогою піхотної лопати потрібно 7 люд/год.

Матеріали:

круглий ліс - 0,4 м.куб.

дріт - 1,5 кг

Окоп для БМП з круговим обстрілом

При необхідності ведення вогню зі стрілецьких бійниць машини бруствер у секторі обстілу повинен бути +40 см.

На влаштування окопу потрібно 32 люд/год., із застосуванням землерийної машини ПЗМ-2 - 0,3 маш/год та 8 люд/год без щілини (бліндажа)

Характеристики

Список файлов реферата