18548 (651015), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Відповіді на ці та інші питання містяться у фінансовому обліку і звітності, що складається на його основі. Держава законодавчо і нормативно регулює цей облік.

3. Організація управлінського виробничого обліку

Одним із завдань управлінського виробничого обліку є облік витрат на виробництво та вміння застосовувати відповідні методи і прийоми в процесі обліку витрат і калькулювання з метою прийняття ефективних управлінських рішень. Під обліком витрат на виробництво відповідно до ДСТУ 2962 - 94 розуміється сукупність облікових операцій, що забезпечують повне та своєчасне виявлення витрат на виробництво і розподіл їх за елементами кошторису витрат на виробництво.

Результатом накопичення та обліку витрат на виробництво має бути виробнича собівартість, її структура та розрахунок собівартості одиниці продукції або виконаної роботи.

У відповідності до вищезгаданого стандарту розрахунок собівартості одиниці продукції або виконаної роботи за встановленою номенклатурою витрат з урахуванням місця їх виникнення та призначення називається калькуляцією в залежності від призначення складають планові, нормативні та звітні фактичні калькуляції.

Метою калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) є визначення ефективності виробництва.

Завданнями калькулювання є:

1. Складання зведеного кошторису витрат на виробництво.

2. Складання планової і нормативної калькуляції.

3. Визначення фактичної собівартості одиниці продукції (робіт, послуг).

4. Контроль за виконанням планової собівартості, додержанням норм і нормативних витрат.

5. Визначення ціни та рентабельності продукції.

6. Оцінка ефективності підрозділів основного, допоміжного, підсобного та побічного виробництв.

7. Забезпечення внутрішніх користувачів у процесі управління підприємством інформацією для аналізу і пошуку резервів зниження собівартості продукції (робіт, послуг).

Основними принципами калькулювання є:

1. визначення об'єктів витрат. Під об'єктами витрат розуміється продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов'язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат;

2. визначення об'єктів калькулювання і калькуляційних одиниць;

3. наявність науково-технічно обґрунтованих норм витрат на виробництво;

4. вибір методів оцінки матеріальних цінностей при їх відпуску у виробництво;

5. вибір методів обліку і калькулювання виробничої собівартості калькуляційної одиниці;

6. вибір бази розподілу накладних витрат;

7. розрахунок ставки накладних витрат і вибір методів розподілу накладних витрат;

8. розмежування витрат за періодами.

Добре організований облік витрат на виробництво та вміння застосовувати відповідні методи і прийоми в процесі обліку витрат і калькулювання дають можливість приймати ефективні управлінські рішення.

Предметом розгляду цього розділу є викладення методів і прийомів в процесі обліку витрат і калькулювання собівартості продукції на прикладі позамовного методу складання фактичної калькуляції. Цей метод є сьогодні найпоширенішим серед таких існуючих, як нормативний, попередільний та вже згаданий позамовний.

4. Порівняльна характеристика фінансового, управлінського та виробничого обліку

Сучасне підприємство зі своєю складною структурою виробництва виступає в економіці динамічним об’єктом господарства і представляє закінчену (завершену) систему з певними (визначеними) внутрішніми і зовнішніми цілями. Вони визначають склад і зміст інформації, котра формується і обробляється на підприємстві.

Управлінський облік, будучи продовженням фінансового обліку, має з ним реальний, справжній взаємозв’язок і певні відмінності.

Взаємодія управлінського і бухгалтерського обліку досягається на основі наступності (послідовності) і комплексного використання первинної інформації, єдності норм і нормативів, а також єдності нормативно-довідкової інформації в цілому, доповнення інформації одного виду обліку даними другого, одноразової фіксації всієї вихідної змінної інформації в первинному обліку, взаємопроникнення методів або їх елементів, наближення облікової інформації до місць прийняття рішень, єдиного підходу до розробки задач управлінського і фінансового обліку виробництва при проектуванні або удосконаленні систем автоматизованого управління виробництвом.

Між внутрішньогосподарським та фінансовим бухгалтерським обліком є дуже багато спільного. Насамперед ідеться про такі характеристики:

1. єдина система первинного обліку;

2. єдині принципи побудови обліку як двоїстого процесу;

3. єдине професійне середовище та інші.

І управлінський, і фінансовий облік ґрунтується на єдиній системі збирання і первинної обробки облікової інформації: цю систему називають також «первинним обліком» або «обліком першого поверху». Саме на рівні первинного обліку відбувається реєстрація окремих господарських подій або фіксація певних чинників, пов’язаних з цими подіями. Надалі ця інформація узагальнюється і обробляється у системах управлінського та фінансового обліку відповідно до їх цільового призначення.

Як уже зазначалося вище, управлінський облік не керується загальноприйнятими бухгалтерськими стандартами. Але основоположні принципи, що лежать в основі цих стандартів, часто діють і щодо управлінського обліку. Наприклад, обліковий постулат «достовірність облікових даних» знаходить своє безпосереднє відображення у фінансовому обліку, де є жорстка вимога щодо точності та перевіреності його даних. В управлінському обліку поняття точності відносне. Проте разом з тим безсумнівно, що управлінський апарат у своїй діяльності не може керуватися виключно не перевіреними і суб’єктивними даними та оцінками.

І управлінський, і фінансовий облік значною мірою ґрунтується на концепції відповідності в управлінні. Ієрархія відповідальності у фінансовому обліку в основному існує у вигляді “власники – вищий менеджмент”, а в управлінському – охоплює всі рівні від вищого менеджменту до окремого працівника, який відповідає за здійснені ним витрати.

Дані управлінського, і фінансового обліку використовуються для прийняття рішень: управлінського – менеджерами підприємства; фінансового – акціонерами, кредиторами, інвесторами, податковими органами та ін. Обидва класи рішень у кінцевому підсумку впливають на діяльність підприємства: рішення менеджерів – безпосередньо; зовнішніх чинників – опосередковано.

І управлінський, і фінансовий облік входять в одне професійне середовище, де як окремі сектори можна виділити також бюджетний облік та бухгалтерську освіту. Професіонали вищої кваліфікації на відміну від вузьких фахівців є універсалами і їх діяльність відзначається високим ступенем диверсифікації.

Обидва види обліку грали і відіграють регулюючу роль і несуть в собі елементи такої системи, котра передбачає прямі і зворотні зв’язки при виконанні функцій спостереження, вимірювання різних характеристик виробництва або його окремих частин, обробки інформації за даними первинної документації. Підтвердженням тому служить рух звітної документації між підрозділами і службами підприємства і бухгалтерією (таблиця 1).

Таблиця 1 – Порівняльна характеристика управлінського і фінансового обліків

Між управлінським та іншими видами обліків, що ведуться підприємством, існують певні відмінності:

• управлінський облік спрямований на передбачення наслідків майбутніх операцій, тому тісно пов’язаний з плануванням та прогнозуванням;

• управлінський облік не регламентується жодними законодавчими або нормативними документами;

• управлінський облік ведеться за рішенням керівництва.

Ведення управлінського обліку залежить від волі адміністрації. Дирекція може здійснювати управлінський облік, керуючись принципом доцільності. Ніхто не вправі вказувати, в якій формі повинен бути організований облік і яким чином він буде здійснюватися. Збір і обробка інформації рахуються доцільними, якщо її цінність для управління вище вартості отримання.

Основні завдання виробничого обліку полягають в наступному:

1. документування і звітність. Всі господарські операції систематизуються на основі документів по часу і суті для того, щоб стан підприємства можна було представити за різними ознаками: майнове, боргове, степінь (міра) ефективності;

2. економічний контроль. Облік повинен дати можливість в будь-який момент контролювати економіку і рентабельність виробництва;

3. планування. Облік повинен надати дані для прийняття управлінський рішень, наприклад, для вибору інвестиційних проектів, ціноутворення , планової політики і т.д.

В зв’язку особливими завданнями фінансового і виробничого обліку в сучасній ринковій економіці раніше єдина бухгалтерія все більше поділяється на дві бухгалтерії: фінансову і виробничу.

Водночас управлінський облік має спільні з фінансовим і виробничим обліками ознаки:

• усі види обліків використовують єдину інформаційну базу;

• усі види опираються на єдину концепцію відповідальності в управлінні господарськими об’єктами;

• інформація всіх видів обліку слугує для прийняття певних управлінських рішень.[4, с. 19-21]

Отже, управлінський облік цілком підпорядкований запитам менеджерів підприємства і за інформаційним змістом та завданнями значно ширший і різноманітніший, ніж фінансовий. У системі управлінського обліку інформація щодо діяльності окремих сегментів (підрозділів ,районів збуту, виробничих ліній тощо) готується і надається менеджерам у найкоротші терміни (доба, тиждень, місяць) або в міру необхідності прийняття рішень.

Висновок

Будь-яке підприємство не може існувати без наявності організаційної структури управління. Ця структура є основою підприємства, завдяки чому відбувається розподіл повноважень, визначаються вищі і нижчі рівні управління. Тобто відбувається розподіл керівників, відділів і працівників.

Характеристики

Список файлов реферата