fg-aud (648821), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Ринкова економіка — це сфера прояву та відтворення відносин товарного виробництва. Оскільки ринкове госпо­дарство повністю зумовлюється наявністю та функціонуван­ням товарного виробництва, то функція фінансового-госпо­дарського контролю є визначальною у товарно-грошових від­носинах у підприємницькій діяльності. Ринкова економіка є матеріалізацією товарно-грошових відносин як активної форми розвитку продуктивних сил.

Формування ринкових відносин у мікроекономіці, виник­нення різних форм власності у виробництві, обміні і спожи­ванні необхідного для суспільства продукту вносять істотні зміни у систему управління мікроекономікою та її функцій, зокрема фінансово-господарського контролю.

Ринкова економіка ставить перед підприємцями, незалеж­но від форм власності і господарювання, запитання: яку про­дукцію необхідно випускати і в якому обсязі, щоб мати най­більший прибуток; наскільки ця продукція буде конкуренто­спроможною на ринку за якістю і собівартістю; який життє­вий цикл виробленого товару; який товар вигідніше реалізувати на внутрішньому чи зарубіжному ринку? Відповіді. на ці запитання власникам капіталу, який вони вклали у підприємницьку діяльність, разом з іншими функціями зокре­ма дає незалежний аудиторський контроль.

Це зумовлює появу нового напряму розвитку функцій внутрішнього і зовнішнього аудиту — прогнозного як засобу активізації та оптимізації підприємницької діяльності н умовах формування і розвитку ринкових відносин.

Виникнення незалежного аудиторського контролю в умо­вах роздержавлення власності, її приватизації, корпорати-зації, акціонування зумовлено економічними потребами фор­мування ринкових відносин в Україні. Одночасно з конт­рольними функціями аудит виконує економічну експертизу щодо залучення підприємцями капіталу — доцільності ви­користання позичкового капіталу, розвитку інвестицій, впро­вадження ноу-хау тощо.

Отже, експертна, функція аудиту е важливим напрямом розвитку фінансово-господарського контролю у ефективному використанні капіталу в умовах вільного підприємництва.

Ринкова економіка зумовила появу підприємця і підприєм­ництво, які є сукупністю економічних, юридичних, політич­них, історичних і психологічних відносин. Інтерес, вигоду як невід'ємний атрибут підприємця не можна вважати єдиною мотивацією його діяльності, адже в умовах ринкового сере­довища суб'єктів підприємницької діяльності багато і між ними точиться конкурентна боротьба за отримання прибут­ку. Отримати останній можна лише за умови найбільш ефек­тивного використання ресурсів, економічного ризику, оригі­нальних ідей у бізнесі. Це спонукає підприємця застосову­вати попередній контроль на стадії прийняття рішень з пи­тань маркетингу, пошуку ніші на ринку збуту продукції.

Попередній фінансово-господарський контроль на стадії підготовки управлінських рішень у бізнесі е знаряддям опти­мізації маркетингової діяльності.

В умовах ринку партнерів у бізнесі визначає власник капіталу. Відбувається це за допомогою товарних бірж, оптової торгівлі. Такий порядок змінює характер партнерсь­ких відносин, які грунтуються на чіткому додержанні вико­нання господарських договорів. Звідси виникає потреба конт­ролю, виконання договірних зобов'язань у бізнесовому парт­нерстві.

Ринкова економіка сприяє вивільненню із виробництва зайвої робочої сили, оскільки вона впливає на збільшення собівартості продукції. Тому підприємство шукає резерви зменшення трудомісткості виробництва та запобігання без­робіттю завдяки розвитку виробництва, впровадженню нової техніки і технології. Внаслідок цього виникають нові завдання контролю продуктивності праці і впровадження нових про­гресивних технологій виробництва. Контроль сприяє лікві­дації байдужості і безвідповідальності працівників до якості виробленої продукції, постійного впровадження нових тех­нологій у виробництво дешевої і конкурентоспроможної продукції, задоволенню споживчих потреб населення, зрос­танню прибутку від виробництва добротних товарів за якіс­тю і кількістю (для реалізації на внутрішньому і зарубіжно­му ринках). Тому фінансово-господарський контроль набуває виховних і соціальних функцій.

Отже, фінансово-господарський контроль, зокрема не­залежний аудиторський, в умовах формування ринкових відносин набуває функцій каталізатора зростання вироб­ництва конкурентоспроможної продукції за якістю і кількіс­тю для задоволення соціальних і економічних потреб насе­лення.

2.3. Державна контрольно-ревізійна служба та її функції у фінансовому контролі

Законом України про державну контрольно-ревізійну службу передбачено створення її при Міністерстві фінансів України в складі Головного контрольно-ревізійного управлін­ня України, контрольно-ревізійних управлінь в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, кон­трольно-ревізійних підрозділах (відділів, груп) у районах, містах і районах у містах.

Головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного контролю за витрачанням коштів і матеріальних цінностей, їх збереженням, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і звітності в міністер­ствах, відомствах, державних комітетах і державних фондах, бюджетних установах, а також на підприємствах і в органі­заціях, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів та дер­жавних валютних фондів, подання пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень нормативних актін та запобігання їм у подальшій діяльності.

Державна контрольно-ревізійна служба має централізо­вану організаційну структуру. Головне контрольно-ревізій­не управління України очолює заступник міністра фінансіп України, який призначається Кабінетом Міністрів України. Керівників регіональних контрольно-ревізійних управлінь і підрозділів призначають вищі керівники за підпорядкова­ністю. Структурні підрозділи контрольно-ревізійної служби є юридичними особами, мають самостійні кошториси, роз­рахункові та інші рахунки в банках.

Функції державної контрольно-ревізійної служби поляга­ють у проведенні ревізій та перевірок фінансової діяльності, стану збереження коштів і матеріальних цінностей, досто­вірності обліку і звітності у міністерствах, відомствах, під­приємствах і організаціях, які утримуються за рахунок дер­жавного бюджету. До її функції також належить проведення ревізій та перевірок правильності витрачання державних коштів на утримання місцевих органів державної виконавчої влади, установ і організацій, що діють за кордоном і фінан­суються із державного бюджету, контролюють повноту опри­буткування, використання і збереження валютних коштів, перевіряють виконання рішень за результатами проведених ревізій.

Важливою функцією державної контрольно-ревізійної служби є складання нормативно-методичних документів щодо проведення контрольно-ревізійної роботи, узагальнення досві­ду цієї роботи та поширення його у контрольно-ревізійних підрозділах.

Головне контрольно-ревізійні управління України та його підрозділи мають право:

проводити в процесі ревізії інвентаризацію фактичної наявності грошей, цінних паперів, сировини, матеріалів, гото­вої продукції та ін.;

безперешкодного доступу на склади, .у сховища, вироб­ничі й інші приміщення для обстеження їх з питань, пов'яза­них із ревізією;

припиняти операції на рахунках у банках та інших фі­нансово-кредитних установах у випадках, коли керівництво об'єкта, який ревізують, перешкоджає виконанню контроль­но-ревізійних процедур;

залучати на договірних засадах кваліфікованих фахівців для контрольних обмірів будівельних, монтажних, ремонт­них та інших робіт, контрольних запусків сировини, мате­ріалів у виробництво, готової продукції, інших контроль­но-ревізійних процедур з оплатою за рахунок спеціально передбачених для цього коштів;

вимагати від керівників об'єктів, які ревізують, проведен­ня інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цін­ностей, коштів і розрахунків, у необхідних випадках опеча­тувати каси та касові приміщення, склади, архіви, а в разі виявлення підроблень, інших зловживань вилучати необхідні документи на строк до закінчення ревізії або перевірки, за­лишаючи у справах акт вилучення та копії або реєстри ви­лучених документів;

одержувати від Національного банку України та його установ, комерційних банків та інших кредитних установ необ­хідні відомості, копії документів, довідки про банківські операції й залишки коштів на рахунках об'єктів, які ревізують або пе­ревіряють, а від інших підприємств і організацій, в тому числі недержавних форм власності, — довідки і копії документів про операції та розрахунки з об'єктом, який ревізують;

одержувати від посадових і матеріально відповідальних осіб об'єктів, які провадять ревізію, письмові пояснення з питань, що виникають у ході ревізії;

висувати керівникам та іншим посадовим особам об'єктів, які провадять ревізію, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використан­ня державної власності та фінансів, вилучати у бюджет вияв­лені ревізіями приховані і занижені валютні та інші плате­жі, ставити перед відповідними органами питання про припи­нення бюджетного фінансування і кредитування, якщо от­римані підприємствами кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства;

стягувати у доход кошти, одержані за незаконними уго­дами, без встановлених законом підстав;

накладати у випадках, передбачених законодавством, на керівників та інших посадових осіб підприємств адміністра­тивні стягнення;

застосовувати до підприємств та суб'єктів підприємницької діяльності фінансові санкції, передбачені законодавством з оподаткування.

Ревізії, контрольні перевірки здійснюють на підставі роз­порядчого документа, підписаного начальником служби, управління, керівником підрозділу служби в районі, місті. За ініціативою державної контрольно-ревізійної служби ре­візія підприємства, установи, організації провадиться не час­тіше від одного разу на рік. За дорученням правоохоронних органів ревізію провадять у будь-який час.

Скарги на дії ревізорів розглядаються і вирішуються керів­никами підрозділів державної контрольно-ревізійної служби. Подання скарги не припиняє оскаржуваної дії посадових осіб державної контрольно-ревізійної служби.

Органи державної контрольно-ревізійної служби прова­дять ревізії та перевірки суб'єктів підприємницької діяль­ності незалежно від форм власності за постановою право­охоронних органів. Ці самі органи надають допомогу ревізо­рам у виконанні ними службових обов'язків.

Посадові особи державної контрольно-ревізійної служби є представниками органів державної виконавчої влади. За­конні вимоги ревізорів є обов'язковими для виконання поса­довими особами об'єктів, які ревізують. Ці особи при вико­нанні своїх службових обов'язків перебувають під захистом закону.

Викладені функції державної контрольно-ревізійної служ­би в Україні, права і обов'язки посадових осіб цієї служби не поширюються на контроль місцевих Рад народних депу­татів (муніципальний контроль), аудиторський і відомчий контроль.

Характеристики

Список файлов реферата