14657 (648498), страница 2
Текст из файла (страница 2)
Пасалуроз споостерігають всюди. Зараження пасалурозом настає при проковтуванні кролем разом із кормом або водою інвазійних яєць паразита. У травному тракті кролів з яєць виходять личинки, які потім перетворюються в дорослих паразитів; дорослі форми паразита оселяються у сліпій і товстій кишках.
Клінічна картина. При інтенсивному зараженні, під час пересування самок паразита, в ділянці прямої кишки і анального отвору у кролів спостерігається сильний свербіж, внаслідок якого хворі розчухують собі ділянку заду і корінь хвоста; у цих місцях спостерігається почервоніння і припухання. Відмічається розлад травлення: втрата апетиту, пронос і схуднення. Перехворювання молодняка супроводжується затримкою росту і розвитку.
При розтині загиблих від пасалурозу кролів спостерігають їх схуднення. Брижові лімфатичні залози соковиті, набряклі, збільшені у 2—3 рази. У товстому відділі кишечника відмічають рідкий вміст. Слизова оболонка сліпої кишки набрякла, часто в крапкових або смугастих крововиливах; кишечник заповнений паразитами. На анусі і вульві виявляють травматичні ушкодження різної інтенсивності.
Діагноз. Захворювання встановлюють за клінічними і пато-логоанатомічними ознаками. Проте найточнішим методом діагностики є метод мікроскопічного дослідження. Для цього за допомогою ватного тампона, змоченого у 50-процентному гліцерині, беруть з скрібки з параанальної ділянки. При мікроскопії з скрібків виявляють яйця паразита, які мають видовжено-овальну форму і злегка асиметричні.
Лікування. Добрий лікувальний ефект при пасалурозі дає піперазину сульфат у дозі 1,5 г на 1 кг живої ваги тварини. Дрібно потертий піперазину сульфат зміщують з кормом і після 12—15-го-динної голодної дієти дають кролям.
Для дегельмінтизації кролів при пасалурозі груповим методом рекомендується піперазину адипінат у дозі 0,5 г на 1 кг живої ваги тварини з кормом у співвідношенні 1 : 20—30.
При пасалурозі може бути рекомендований фенотіазин у дозі 1 г на 1 кг ваги тварин протягом двох днів.
Профілактика та заходи боротьби. Основним профілактичним заходом при пасалурозі кролів є суворе додержання загальних санітарно-гігієнічних правил догляду і годівлі тварин.
У неблагополучних господарствах потрібно періодично виявляти хворих кролів, ізолювати їх і лікувати.
Для профілактики пасалурозу призначають солі піперазину (адипінат, фосфат, сульфат), які дорослим кролям вводять один раз у дозі 1 або 0,5 г на 1 кг ваги протягом двох днів, а молодняку — два рази по 0,75 г на 1 кг ваги протягом двох днів.
Клітки і годівниці слід періодично дезинфікувати окропом або вогнем паяльної лампи.
Трихоцефальоз. Це нематодозне захворювання кролів, збудник якого паразитує в товстому відділі кишечника.
Етіологія. Збудником трихоцефальозу є нематода виду Trichocephalus leporis. Тіло паразита має характерну форму — воно поділено на дві частини: передню — дуже довгу, тонку, волосоподібну і задню — коротку і потовщену. Середня довжина тіла паразита 5—8 см. Хвостовий кінець у самців нерідко згорнутий кільцем у півтора оберта і більше на вентральний бік. Самки більші за самців. Хвостовий кінець їх не згорнутий в кільце. Паразит виділяє яйця лимоноподібної форми, з «пробочками» на полюсах, вкритих товстою жовто-коричневого кольору шкаралупою.
Епізоотологія. Трихоцефальоз серед кролів спостерігають скрізь. При сприятливих умовах зовнішнього середовища яйця волосоголовців досягають інвазійної стадії не раніше як через 3—4 тижні. Інвазійні яйця дуже стійкі проти несприятливих факторів.
Тварини заражуються аліментарно. У товстому відділі кишечника з яєць вилуплюються личинки, які спочатку мігрують у товщу слизової оболонки кишечника, тут линяють, після чого знову проникають у просвіт кишечника, заглиблюються з головним кінцем у його слизову оболонку, ростуть і через 1,5 місяця перетворюються на статевозрілих самців і самок. У кишечнику тварин волосоголовці здатні паразитувати до 8 місяців, після чого мимовільно відчіпляються від слизової оболонки кишечника і виділяються з екскрементами тварин у зовнішнє середовище. Захворювання передається через грунт, воду і корм, забруднені інвазійними яйцями.
Патогенез. Трихоцефали виділяють токсини, проте їх дія на організм кроля не вивчена. У патогенезі трихоцефальозної інвазії певне значення має механічна дія трихоцефалів на слизову оболонку товстого відділу кишечника, оскільки паразити фіксуються тонким головним кінцем, прошиваючи поверхневі шари кишкової стінки.
Клінічна картина. Хворі кролі втрачають апетит, з'являється стійкий пронос з великою кількістю слизу, іноді з домішкою крові. Розвивається різка анемія, внаслідок чого видимі слизові оболонки стають блідими. Кролі пригнічені, шерстний покрив їх тьмяніє і стає скуйовдженим. При тяжкій формі, особливо у кроленят, спостерігають епілептичні припадки. Тварини швидко худнуть, а молодняк незадовільно росте і розвивається.
При розтині на слизових оболонках сліпої і ободової кишок виявляють різну кількість (іноді сотні екземплярів) заглиблених в їх товщу самців і самок волосоголовців. Відмічається катаральне запалення кишечника; слизова оболонка його потовщена, набрякла, вкрита крапковими крововиливами.
Діагноз. Для точного встановлення діагнозу користуються гельмінтокопрологічним дослідженням методом флотації за допомогою насиченого розчину кухонної солі. При мікроскопії можна виявити яйця трихоцефалюсів.
При діагностиці враховують патологоанатомічну картину.
Лікування. Для лікування кролів при трихоцефальозі можна застосовувати фтористий натрій у дозі 0,01—0,02 г на 1 кг ваги тварини або кремнефтористий натрій у дозі 0,02—0,04 г на 1 кг ваги тварини 2 рази на день протягом 4—5 днів з сухим кормом.
Профілактика та заходи боротьби. Хворих на трихоцефальоз кролів виділяють в окрему групу і лікують. Потрібно регулярно очищати клітки і не рідше одного разу на місяць обробляти їх вогнем паяльної лампи або ошпарювати окропом; додержувати зоотехнічних правил годівлі та утримання кролів.
Трихостронгілідози — захворювання, пов'язані з паразитуванням гельмінтів у шлунку і тонкому відділі кишечника.
Етіологія. Збудником трихостронгілідозів є три види гельмінтів з роду Trichostrongylus. Це дрібні волосоподібні нематоди.
Паразити характеризуються стоншеним головним кінцем. Довжина самця 4—7, самки 5,8—8 мм.
Рот оточений трьома невеликими губами. Ротова порожнина виражена слабо. Кутикула поперечно і вподовж покреслена. Бурса трилопатева з дуже маленькою дорзальною лопаттю. У самців є одна пара масивних спікул, жовто-бурого кольору, з тригранним виростом на кінці.
Вульва у вигляді подовжньої щілини розміщена в задній частині тіла.
З відкладених самками яєць у зовнішньому середовищі при сприятливих умовах уже через добу розвиваються личинки першої стадії; через 1—2 доби вони перетворюються у другу стадію, потім вдруге линяють і стають інвазійними. У кишечнику кроля інвазійні личинки скидають чохлик, заглиблюються в товщу слизової оболонки кишечника і через 3—4 тижні перетворюються на дорослих самців і самок.
Епізоотологія. Захворювання спостерігають скрізь і особливо у теплу пору року. Кролі заражуються при поїданні трави і питті води, забруднених інвазійними личинками.
Патогенез. Трихостронгіліди присисаються своєю ротовою порожниною до слизової оболонки тонкого відділу кишечника, рідше — шлунка. При цьому паразити висисають кров з кишкових капілярів, виділяючи в рану токсини, які перешкоджають зсіданню крові. При інтенсивній інвазії розвивається виснаження і сильна анемія.
Клінічна картина. У хворих відмічають в тій чи іншій мірі розлад травлення; розвивається стійкий пронос з великою кількістю слизу і навіть з прожилками крові, внаслідок чого кролі значно відстають у рості і розвитку, втрачають апетит, шерсть стає скуйовдженою, без блиску, кон'юнктива блідою з жовтяничним відтінком. Хворі худнуть, стають малорухливими.
При гострій формі хвороба може тривати 8—12 днів, а при хронічній — понад 2—3 місяці.
При розтині відмічають виснаження, набряки, гідремію, асцит. На слизовій оболонці тонкого кишечника на місцях прикріплення паразитів розсіяні численні крапкові крововиливи, іноді ерозії і навіть виразки. Слизова оболонка шлунка і тонкого відділу кишечника набрякла, почервоніла. Після відмивання слизової оболонки водою на ній можна побачити прикріплених до стінки шлунка і кишечника дуже тонких трихостронгілід.
Діагноз. Для точного встановлення хвороби вдаються до мікроскопічного дослідження випорожнень від хворих кролів методом флотації, при якому виявляють яйця трихостронгілід видовжено-овальної форми, з тонкими оболонками, світло-сірого кольору, з багатьма кулями дроблення всередині. При розтині діагноз підтверджується патологоанатомічною картиною.
Лікування. Добрий лікувальний ефект при трихостронгілі дозах кролів дає застосування фенотіазину очищеного по 0,03— 0,04 г на 1 кг ваги тварин 3 рази на день протягом 3—4 днів підряд.
Профілактика та заходи боротьби. У неблагополучних щодо трихостронгілідозу пунктах у теплу пору року, коли є загроза зараження кролів цією хворобою, слід періодично, не рідше одного разу на місяць, застосовувати фенотіазин за методикою, зазначеною вище. При клітковому утриманні не слід здоговувати кролям траву з неблагополучних щодо трихостронгілідозу ділянок. Необхідно додержувати загальних зоогігієнічних правил годівлі.
Кролиць, носіїв трихостронгілідозної інвазії, слід заздалегідь звільняти від цієї інвазії за допомогою фенотіазину.
Використана література:
1. Болезни кроликов. А. П. Гончаров. К., «Урожай», 1976, стр. 152 (на украинском языке).
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
