13807 (648262), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Мінімальна температура достигання для зернових колосових, зернобобових – 10⁰ – 13⁰С, коренебульбоплодів – 6 – 10⁰С. Слід відзначити, що низькі температури знижують врожай репродуктивних органів (зерно), але збільшують загальну масу соломи, коренеплодів. Під час вегетації рослин великої шкоди завдають заморозки. За реакцією до заморозків рослини поділяють на такі групи: дуже стійкі (яра пшениця, овес, ячмінь, горох, сочевиця, чина, мак); стійкі (люпин, боби, соняшник, льон, кормові і цукрові буряки, морква, капуста); малостійкі (соя, кукурудза, картопля, просо, сорго); не стійкі (гречка, квасоля, баштанні культури, огірки, помідори).

Як при низьких, так і надмірно високих температурах у рослин уповільнюються фізіологічні функції – фотосинтез, дихання, транспірація тощо. Надмірно високі температури (вище оптимальних) призводять до посилення розпаду речовин і послаблення синтезу, глибоких порушень життєвих функцій органів рослин і вони гинуть.

Вологозабезпеченість як один із основних факторів одержання стабільних врожаїв сільськогосподарських культур

Однією з умов одержання високих і сталих урожаїв сільськогосподарських культур є повне забезпечення їх вологою, яка потрібна рослинам від початку проростання насіння до фази достигання. На більшій частині території України сільськогосподарські культури терплять від нестачі вологи, що негативно позначається на їх рості та ефективності виробництва. Основним джерелом забезпечення рослин вологою є атмосферні опади.

Місяцем з найбільшою кількістю опадів є березень місяць.

Починаючи з квітня спостерігається поступове збільшення опадів, яке продовжується у травні і липні.

У липні на більшій частині Лісостепу випадає максимальна річна сума опадів. У серпні і вересні кількість опадів зменшується.

У жовтні спостерігається незначне підвищення місячних сум опадів порівняно з вереснем. Кількість опадів у листопаді , порівняно з жовтнем скрізь зменшується.

У грудні опадів випадає менше, ніж у листопаді.

Місячні мінімуми опадів в зоні у літні і зимові місяці становлять не більше 10мм. В зоні лісостепу спостерігаються баздощові періоди.Бездощовими вважаються періоди з відсутністю опадів понад 10 днів.Такі періоди завдають великої шкоди сільському господарству, зумовлюючи помітні порушення процесів у життєдіяльності рослин.

Повторюваність бездощових періодів зростає з північного заходу на південний схід. Бездощові періоди тривалістю понад 20 днів спостерігаються не кожен рік.Для більшості сільськогосподарських культур забезпеченність періоду вегетації вологою оцінюється наявністю її у шарі0–20, 0–50, 0–100 см.

За ступенем зволоження зону Лісостепу поділяють на три агрокліматичні підзони: підзона достатнього, нестійкого та недостатнього зволоження.

До підзони достатнього зволоження входять Волинська, Рівненська, Львівська, Івано–Франківська, Тернопільська, Чернівецька (крім східних районів), Хмельницька і Житомирська області, північно–західні райони Вінницької та північні Лісостепові райони Чернігівської та Сумської областей. Тут річна кількість опадів у середньому становить 570 – 600, за вегетаційний період 380 – 450 мм. Кількість опадів зменшується в напрямку на південний схід, але тривалих посух майже не буває. У більшості років водний режим грунту створюється сприятливо – посушливі явища рідкі і нетривалі, а запаси води швидко відновлюються.

Підзона нестійкого зволоження є перехідною між розташованою з півночі й заходу підзоною достатнього, із півдня та сходу підзоною недостатнього зволоження (Могилів–Подільський, Умань, Яготин, Ромни, Суми, Харків).

Таке розташування її зумовлює значну різноманітність районів за грунтовими відмінностями, забезпеченістю рослин водою, температурним режимом та іншими метеорологічними умовами. В середньому за рік тут випадає близько 480 – 500 мм опадів.

Підзона недостатнього зволоження розташована на південь від підзони нестійкого зволоження. До неї входять південні Лісостепові райони Одеської, південно–західні й північно–східні Лісостепові райони Кіровоградської і південні райони Полтавської області. За рік тут випадає 430 – 480 мм опадів, а за вегетаційний період 300– 340 мм.

Протягом року опади розподіляються досить нерівномірно, основна кількість їх випадає в теплий період року (70 – 75%).

Сніговий покрив в Лісостеповій зоні появляється в другій–третій декаді листопада (15 – 25 листопада). Повністю сходить в середньому в кінці березня. Кількість днів з сніговим покривом змінюється від 100 – 110 на північному сході до 70 на південному заході. Середня висота снігового покриву не перевищує 20 – 30 см.

Найбільші запаси продуктивної вологи в грунті формуються, як правило, навесні і складають 160 – 170 мм. Від них в основному і залежить урожай сільськогосподарських культур. Далі, протягом вегетації запаси води суттєво зменшуються за рахунок випаровування і використання рослинами. На початок дозрівання ці запаси під озиминою складають 80 – 90 мм; ярими зерновими 75 – 80 мм; кукурудзою 90 мм; буряками 80 мм. На початок сівби озимих запаси складають близько 130 – 135 мм (чорний пар) і 100 – 120 мм (непарові попередники).

Для комплексної характеристики зволоження території використовують гідротермічний коефіцієнт (ГТК). Доказано, що найкращі умови для отримання високих врожаїв зернових культур при весняних строках сівби створюються тоді, коли ГТК за відповідний період їх вегетації складає 1 – 1,4. Для поукісний і пожнивних посівів оптимальні умови створюються при ГТК 1,4 – 16. В наших умовах середньобагаторічний гідротермічний коефіцієнт за теплий період (квітень – жовтень) складає 1,1 – 1,2, з оптимальними значеннями ГТК 1,3 в окремі роки, що дає можливість віднести район до слабозасушливої зони.

Однією з умов одержання високих врожаїв сільськогосподарських культур є повне забезпечення їх вологою. Рослини в основному використовують ту вологу, яка надходить через корені з грунту. Тому запаси води в грунті, які можуть використовуватись рослиною протягом вегетаційного періоду (продуктивна волога) є важливим показником і фактором підвищення врожайності культурних рослин. Науковою і виробничою практикою доведено, що оптимальна вологість грунту для більшості рослин у період вегетації знаходиться в межах 65 – 80 відсотків польової вологоємкості.

Дослідженнями встановлено, що найвищу врожайність різні культури забезпечують при вологості: кукурудза на силос, овочеві культури, багаторічні трави – 80 відсотків НВ, озима пшениця, жито, ярі зернові, кукурудза на зерно, цукрові, кормові буряки, морква – 70; соняшник – 60 відсотків НВ.

У зернових культур в період від посіву до фази кущіння стан рослин визначається вологістю верхнього шару грунту (0 – 20 см). при вмісті вологи в цьому шарі менше 5 мм сходи, як правило, не з'являються. Задовільний стан сходів буває, коли запаси вологи 12 – 15 мм. Дружні сходи з'являються при запасах 25 – 30 мм. Найвищі врожаї озимих, ярих зернових культур забезпечуються при запасах вологи 110 – 125 мм в шарі 0 – 100 см.

У кукурудзи найбільш високі врожаї зерна забезпечуються при запасі 70 – 80 мм в шарі 0 – 50 см.

Для картоплі оптимальні запаси продуктивної вологи в півметровому шарі складають 60 – 70 мм.

Доведено, що для багатьох культурних рослин велике значення має зволоження орного шару грунту (0 – 20 см), де зосереджена основна частина кореневої системи. Зниження запасів продуктивної вологи в цьому шарі нижче 20 мм негативно впливає на формування врожаю і різко знижує його.

Потреба рослин у волозі змінюється в різні періоди вегетації. Існують так звані критичні періоди, коли рослини найбільш чутливі до нестачі вологи і коли від цього особливо сильно знижується врожай. Найбільш важливо забезпечувати рослини вологою в період утворення репродуктивних органів.

В більшості сільськогосподарських культур критичний період припадає на такі фази: в озимих та ярих колосових – вихід в трубку – налив зерна; у сорго, проса – колосіння – наливання зерна; у кукурудзи – цвітіння – молочна стиглість; у зернобобових і гречки – цвітіння – наливання зерна; в картоплі – бутонізація – масове бульбоутворення; у помідорів – зав'язування і ріст плодів; в огірків – плодоношення. Коренеплоди потребують найбільше вологи в період інтенсивного росту листків і коренеплодів.

До і після критичного періоду допускається зниження вологості грунту на 10 – 20 відсотків НВ порівняно з оптимальною. Це не приводить до суттєвого зниження врожаю.

Вода потрібна для проростання насіння, розчинення, пересування в грунті і надходження в рослину поживних речовин, підтримання в рослинах і клітинах тургору і відповідної температури; для фотосинтезу, транспірації та інших фізіологічних процесів, що відбуваються в рослинному організмі. Особливо важлива роль вологи в процесі фотосинтезу. Фотосинтез відбувається нормально тоді, коли в клітинах, тканинах, органах рослин вміст води становить 75 – 80 відсотків. При нестачі вологи в тканинах рослин посилюється гідроліз і втрачається здатність їх до синтезу і, зокрема, відбувається зниження врожаю, гідроліз вуглеводню, розклад білків.

Об”єктивна оцінка забезпечення вологою критичних періодів вегетації орієнтує на необхідність застосування дифенційованої технології при вирощуванні сільськогосподарських культур та своєчасне вживання заходів для поліпшення умов зволоження грунту.

Отже, кліматичні ресурси зони Лісостепу України сприятливі для вирощування високих врожаїв зернових, технічних, овоче–баштанних плодових та кормових культур. Від того, як вони використовуються багато в чому залежить формування продуктивності сільськогосподарських культур, величина врожаю, якість продукції, її вартість та продуктивність праці.

Комплексне вивчення закономірностей формування врожаю сільськогосподарських культур в системі грунт–рослина–атмосфера можливі лише на основі якісної оцінки метереологічних факторів, важливішими із яких є світло, тепло та волога.

Характеристики

Список файлов реферата