13303 (648101), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

В ілювіальному карбонатному горизонті чітко виражена «білозірка». Лінія скипання знаходиться в нижній частині горизонту Ві або на межі з гумусним горизонтом. Перехідний горизонт (В_к) темнувато-бурий, слабкоущільнений, по всьому профілю карбонатний. Товщина гумусного

Рис. 3.1 Профіль грунтів

(А) —0—38 см. Гумусний горизонт темно-сірого кольору, структура дрібнозерниста (цілина). На поверхні ясно видно борошнисту псішку.

Нр(Ві)—38—68 см. Гумусований перехідний горизонт з темно-коричневим відтінком, структура горіховидна, окремі агрегати гострочастої форми. Горизонт щільний, перехід до порід різкий.

Рк(В₂)—68—85 см. Бурувато-палевий щільний горизонт, по щільності помітні затікання гумусу.

Рк(ВС)—85—130см. Багато карбонатів у вигляді білозірки.

Рк(С) — 130—180 см. Темно-палевий глинистий лес. На глибині 100 см зустрічаються кристали гіпсу.

горизонту у чорноземів південних, звичайних і солонцюватих легко- і важкосуглинкових збільшується у напрямі зі сходу на захід — від 50—75 см на Лівобережжі Дніпра до 60—85 см на Правобережжі, на легкосу-глинкових лесовидних породах досягає 80—100 см і більше. Товщина гумусного горизонту чорноземів південних міцеляро-карбопатних у Задніпров'ї — 65—85 см, а в Кримському Степу — 45—65 см. [6]

Характерною ознакою чорноземів південних є невелика товщина горизонтів, проникання і фіксація гумусних речовин (50-60 см). На глибині 60-120 см розвинений ущільнений шар буруватого кольору з нагромадженням вуглекислих кальцію і магнію у вигляді білих плям.

Особливістю цих ґрунтів є також наявність гіпсу на глибині 2,5-4 м. У підвищеній північній частині гіпс залягає на глибині 4, а на південь з пониженням місцевості - 2-2,5 м.

Вміст гумусу в чорноземах південних збільшується на північ з поширенням чорноземів звичайних

З переходом до каштанових ґрунтів зменшується товщина гумусного горизонту і процентний вміст гумусу в чорноземах.

У ході аналізу ґрунтового профілю чорноземів південних можна зробити висновок, що цей тип ґрунту належить до одних з родючих ґрунтів України. Використання ґрунтів обмежується умовами недостатньої зволоженості території. Тому вони є цінним меліоративним фондом для розвитку іригації.

1. Механічний і агрегатний склад ґрунту

Механічний склад ґрунтів — це перш за все механічний склад ґрунтоутворювальної породи, на якій формуються ґрунти. У зв'язку з тим, що чорноземи південні сформувались на лесах, механічний склад їх важко суглинистий та легко глинистий. На лесах він не змінюється на глибину верхнього ярусу лесу. Найбільша кількість водостійких агрегатів розміром 0,25-10 мм спостерігається в орному і підорному шарах ґрунту. В більшості випадків вона коливається в межах від 70,1 до 87,5%.[5]

Механічний склад ґрунту стає важчим в напрямку з півночі на південь, а легшим - поблизу річкових долин, наприклад на терасах річок таких, як Дніпро, Буг, Дністер, Сіверський Донець.

Таблиця 2

Залежність властивостей чорноземів південних від механічного складу

Показник	Середньосуглинкові	Важкосуглинкові
Щільність складення, г/см3 верхній горизонт нижній горизонт Вологість в'янення, % Найменша вологоємкість, %	1,10—1,25 1,30—1,40 10,0—12,5 28—21	1,12—1.30 1,40—1,50 12,0—16,5 30—21
Запаси продуктивної вологи у метровому шарі у півтораметровому шарі Вміст гумусу, %	160—170 220—230 2,0—3,0	130—150 180—210 2,5—5,0

Для того, щоб дослідити конкретні властивості чорноземів південним пропонуємо зведену таблицю 3

Таблиця 3.

Характеристика чорнозему південного легкоглинистого на лесі

З глибини 2,5-3,0 м починається сольовий пояс - друзи гіпсу і легкорозчинних солей. На схилах сольовий пояс залягає на глибині 2,0-2,5 м. Помітна диференціація профілю: ущільненість перехідного горизонту і збільшення в ньому мулуватої фракції. Гранулометричний склад переважно важкосуглинковий і легкоглинистий, але по лесових терасах зустрічаються середньосуглинковий, легкосуглинковий і, навіть, супіщаний. Важкосуглинкові і глинисті ґрунти містять 3,0-4,5% гумусу, тобто, вони є малогумусними. Запаси гумусу в шарі 0-100 см становлять 240-260 т/га. Реакція ґрунтового розчину нейтральна або близька до неї .

1. Фізичні і хімічні властивості чорноземів південних

Фізико-хімічні властивості чорноземів південних значною мірою відрізняються від властивостей чорноземів звичайних, відношення увібраних кальцію і магнію знижується до 3-4 : 1. З увібраним натрієм вони набувають солонцюватих властивостей. Пептизованих гумінових речовин у них менше, ніж у чорноземах звичайних відповідного складу. Менше також у чорноземах південних і інших агрегатів (0,01 мм), що зменшує здатність цих ґрунтів набувати агрономічно цінної структури.

Структура чорноземів південних зовні мало відрізняється від структури чорноземів звичайних, але міцність агрегатів дещо знижена через менший вміст гумусу і наявність увібраного натрію. Із зміною механічного складу від глинистих до легкосуглинкових зменшується і міцність агрегатів, відповідно змінюються водно-фізичні властивості (табл. 3.4.).

Реакція чорноземів південних нейтральна або слабкокисла, рН водної витяжки 6,5—7,5. Сума обмінних увібраних основ коливається від 5—15 до 17—50 мг-екв на 100 г ґрунту. [8]

Залежно від вмісту гумусу запаси загального азоту становлять 0,17—0,28 %. У чорноземах південних достатні запаси валового фосфору — 0,12—0,15%, багато калію. Кількість обмінного увібраного натрію становить 0,1—1 мг-екв на 100 г ґрунту.

Потенціальна родючість чорноземів південних така сама, як і звичайних, але використання різко обмежується недостатнім зволоженням. Тому вони є цінним меліоративним фондом для розвитку іригації.

У ході аналізу матеріалі в таблиці та бібліографічних джерел стає зрозумілим, що водно-фізичні властивості задовільні, структура в них майже така, як і у чорноземів звичайних, але водотривких агрегатів уже значно менше, до 25-30 % в орному шарі.

Таблиця 4

Фізико-хімічні властивості чорноземів південних

Показники	Глибина взятої проби	Глинисті перехідні до звичайних	Глинисті	Пилувато - важкосуглинкові	Піщанисто - суглинкові
рН сольової витяжки	0—20	6,0	6,3	6,1	0,30
	25—45	6,2	6,5	6,3	0,45
Гідролітична кислотність мг-екв на 100 г грунту,	0—20	2,77	2,30	1,52	1,65
	25—45	1,58	1,20	1,13	1 20
Сума ввібраних основ, мг- екв на 100 г грунту	0—20	33,4	33,0	26,8	26,0
	25—45	35,0	32,4	29,0	31,0
Ступінь насичення основа-	0—20	92,5	93,4	94,0	95,0
	25—45	95,7	96,3	96,0	97,0
Вміст увібраних основ, ми, % екв на 100 г грунту
Са2+	0—20	27,4	23,9	22,8	19,50
	25—45	28,9	28,9	22,06	22,00
Mg2+	0—20	7,7	7,9	6,3	5,08
	25—45	5,3	7,2	6,9	4,91
Na+	0—20	—	0,30	—	0,38
	25—45	—	0,21	—	0,56

Це пов'язано з меншим вмістом гумусу, а також появою в ґрунтово-вбирному комплексі обмінного натрію. Нижча в них і забезпеченість азотом та фосфором, але дуже висока - калієм. їх бонітет дорівнює 50-58 балам.

1. Сільськогосподарське використання

Ґрунти зони (чорноземи звичайні і південні, каштанові і світло-каштанові солонцюваті та коричневі ґрунти) характеризуються високим вмістом гумусу. Сонячної енергії і тепла тут достатньо для розвитку сільськогосподарських культур з тривалим вегетаційним періодом і одержання високих урожаїв.

Водночас у південному Степу завжди спостерігається нестача вологи: річна кількість опадів становить 300— 410 мм, з них на травень — серпень припадає 170—200, а в посушливі роки— 150 мм. Внаслідок цього бувають значні недобори урожаю. Часті посухи наносять сільському господарству велику шкоду. Різке зменшення валового збору зерна та інших культур у посушливі роки негативно позначається на кормовій базі тваринництва, що знижує його продуктивність.

Висока родючість чорноземів і економічне значення їх привертали увагу багатьох вчених - ґрунтознавців. Але досягнути максимальних врожаїв можливо за умови інтенсивного зрошення.

Характеристики

Список файлов реферата