11095 (646876), страница 2
Текст из файла (страница 2)
Хуа Туо, живий з 112 до 207 р. н.е.., використовував для анестезії при своїх сміливих, на той час операціях, яка стала видатною, чайну суміш “Ма-фей-сан”.
Лікар Чжан Чжуанчин (150-219 гг. н.е..) написав вже в той час свою роботу “Розгляд різних хвороб від дії холоду”, в яких розглянув питання особливої діалектичної діагностики китайської медицини, яка зберегла значення до сучасного часу.
А в середині III ст. лікар Хуан Фу-мі (215-288 рр.) написав першу спеціальну книгу “Цзя-і-цзин”, яка стала основою всіх наступних видань і досліджень по голковколюванню та припіканню (чжень-цзю-терапія). В працях Сун-сі-мяо (VIIст. н.е..), Ван Чу (VIIIст. н.е..) методика чжень-цзю-терапії модернізується - стає більш досконалою, і стає багатством багатьох поколінь.
Іншою значною подією в історії китайської медицини є опублікування Лі Шичженем в 1578 році фармацевтичного збірника «Бен-Цзяо Ган-Му».
До нашого часу дійшло більш ніж шість тисяч китайських книг по медицині, в яких розповідається про різні методи лікування. Деякі з цих книг допомагають китайським лікарям і в наш час, в якості довідкових посібників.
Значне місце в давньо-китайській медицині займала превентивна медицина. Ідея попередження хвороби стояла в самому початку лікарського спадку давнього Китаю, який дійшов до нас. Так, наприклад, змістом одного з діалогів в перший главі книги «Нэй-Цзин» являється питання про те, як людина може захистити своє здоров'я. По цій причині гігієнічні засоби і боротьба з паразитами завжди відігравали велику роль в китайській історії. В період Танської династії (618-907 рр. н.е..) китайським лікарям було відомо, що проказа була інфекційною хворобою, і хворі ізолювались від здорових людей. Також була здобутком давньокитайської медицини щеплення проти віспи. Вперше вона була використана в одинадцятому сторіччі, при цьому сироватка, взята у хворих віспою, вводилась здоровим людям в цілях профілактики. Китайська книга «Нова книга про щеплення проти віспи» (Чжун-тоу Хін-жу), новаторський труд в області імунології, був відомий в ХVI столітті в деяких країнах Європи та Азії.
Спочатку китайська медицина складалася з чотирьох дисциплін. Так, в епоху династії Інь (1324-1066 рр. до н.е..) до династії Жоу (1066-1221 рр. до н.е..) різниця існувала між дієтологією (Інь-ян-і), лікувальною медициною (Ней-ге), зовнішньою медициною або хірургією (Вай-га) і ветеринарною (Шоу-и). В період від династії Тан (618-907 рр.) до династії Сун (960-1279 рр.) китайська медицина зазнала подальшого розподілу. Виникло одинадцять різних направлень:
1. Медичне обслуговування дорослих (Да-фен-май).
2. Загальна медицина (Цзе-і).
3. Педіатрія (Хао-фен-май).
4. Лікування паралічем (Фен-га).
5. Гінекологія (Фу-ге).
6.Офтальмологія (Ян-ге).
7.Стоматологія(Гоу-ци).
8. Лікування хвороб глотки та гортані (Ян-хоу).
9. Ортопедія (Чжен-гу).
10. Зовнішні хвороби та хірургія (Цзинь-чжуан).
11. Метод голковколювання та припікання, або акупунктура (Чжень-цзю).
Зараз китайська медицина поділяться на дев'ять спеціалізованих областей: терапія, зовнішня медицина, гінекологія, педіатрія, офтальмологія, ларингологія, ортопедія, масаж і акупунктура. Кожна з цих областей охоплює великий об’єм знань, який повинен вивчатися особливо в лікарській спеціальності. Єдиним , що стало відомо на Заході, це голковколювання та припікання, «акупунктура».
Висновки
У цілому для біології XX ст. характерні дві взаємозалежні тенденції у вивченні явищ життя: по – перше, розгляд цих явищ на різних рівнях організації (молекулярному, клітинному, організм енному, популяційному); по – друге, прагнення до цілісного синтетичного пізнання живої природи, що надало прогресу наукам, які вивчають властивості живої природи на всіх структурних рівнях її організації (генетика, систематика, еволюційне вчення та ін.). починаючи з 50 – х років вражаючих успіхів досягла молекулярна біологія, що розкрила хімічні основи спадковості, які виявилися універсальними для всіх організмів (будови ДНК, генетичний код, матричний принцип синтезу біополімерів).
| Рік | Вчений | Вклад у науку |
| Близько 460 – 377 р. до н.е. | Гіппократ | Зібрав значний фактичний матеріал про живі організми |
| 184 – 322 р. до н.е. | Арістотель | Описав понад 500 видів тварин, заклав основи зоології |
| 372 - 287 р. до н.е. | Теофраст | Зробив першу спробу систематизації знань про рослини |
| Близько 130 – 200 р. н.е. | Гален | Розширив знання про будову людського тіла |
| 1665 р. | Р.Гук | Виявив під мікроскопом клітину будову корку |
| 1674 – 1677 рр. | А.Левенгук | Спостерігав за бактеріями та сперматозоїдами |
| 1735 | К.Лінней | Створив систему класифікації рослин і тварин |
| 1802 | Л.Х.Тревіранус | Вперше запропонував назву «біологія» |
| 1826 | К.М.Бер | Побачив яйцеклітину ссавців |
| 1828 | Р.Броун | Відкрив клітинне ядро |
| 1839 | Т.Шван | Сформулював клітинну теорію |
| 1859 р. | Ч.Дарвін | Відкрив рушійні сили еволюції і дав матеріалістичне пояснення доцільності організації живих істот |
| 1892 рік | Д. І. Івановський | Відкрив віруси. |
| 1869 | Ф. Мішер | Відкрив нуклеїнові кислоти. |
| 1919 | В Москві заснований перший в світі Інститут біофізики. | |
| 1927 | М. К. Кольцов | Висунув матричний принцип кодування генетичної інформації. |
| 1953 | Дж. Уотсон та Ф. Крік | Використали матричний принцип кодування при аналізі ДНК. |
Список використаної літератури
-
Энциклопедический словарь юного биолога.
-
Загальна біологія, 10 клас/ М.Є. Кучеренко, Ю.Г. Верес, П.Г. Балан, В.М. Войціцький. – К.: Генеза, 2001.- 160 с.:іл.
-
Школьная енциклопедия – періодичне видання.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
