Tema7 - Oblastni_derzh_adm (641785), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Отже, додержання принципу законності у державному управлінні відносно обласних державних адміністрацій передбачає:

• діяльність (функціонування) виключно в межах правових приписів;

• утворення управлінських органів на підставі суворого додержання чинного законодавства;

• високу свідомість і дисциплінованість службовців обласних держаних адміністрацій.

Законність як найважливіший принцип діяльності обласних державних адміністрацій фік­сується у відповідних нормативних документах (перш за все Конституції та Закону “Про місцеві державні адміністрації”), які визначають їх право­вий статус та повноваження як суб'єктів державного управління.

З іншого боку, обласні державні адміністрації, повинні дотримуватись принципа відповідальності перед людиною і державою за свою діяльність. Насамперед, тому що Конституція України проголошує: “держава відповідає перед лю­диною за свою діяльність”(ст. 3); а також, тому що, порушення чинного законодавства тягне за собою юридичну відповідальність, а незнання за­конів не звільняє від неї (ст. 68).

Реальне здійснення демократичних перетворень, вдос­коналення управлінських процесів відповідно до вимог до­кументів про адміністративну реформу, забезпечення в державі справжньої законності та реального правового по­рядку можливі лише в умовах широкої гласності та враху­вання громадської думки. Цей принцип містить три взаємопов'язані та взаємозумовлені компоненти. По-перше, — широка гласність; по-друге, — громадська думка щодо функціонування суб'єктів державного управління; по-третє, — широке її урахування під час вироблення управлінських рішень.

Гласність дає змогу громадянам бачити механізм фор­мування і реалізації державно-керуючого впливу та проті­кання всіх управлінських процесів.

Громадська думка відображає уявлення (оцінки, су­дження) найактивнішої частини населення щодо ефек­тивності, корисності, правильності управлінських рішень. Вона є масивом інформації для суб'єктів державного управління.

Урахування громадської думки — це канал зворотного зв'язку в системі державного управління, використання інформаційного масиву для вироблення і прийняття най­більш обґрунтованих та ефективних управлінських рішень.

Держава забезпечує додержання даного принципу дво­ма способами.

По-перше, вона вимагає від державних органів глас­ності й відкритої для широкої громадськості діяльності. Так, у Законі України від 23 вересня 1997 р. "Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової ін­формації"⁹ є норма, яка зобов'язує ці органи забезпечувати журналістам вільний доступ до інформації щодо своєї ді­яльність, а також надавати її засобам масової інформації у повному обсязі (стаття 2).

По-друге, держава стимулює прагнення населення до висловлювання суджень щодо діяльності органів держав­ної влади і місцевого самоврядування, а також підпри­ємств, установ, організацій. Так, закріплене у Конституції право громадян України брати участь в управлінні держав­ними справами (ст. 38) передбачає їх інформованість про стан справ у цій сфері та спонукає до активних дій, спрямованих на його поліпшення. Ця норма конкретизо­вана в Законі "Про звернення громадян", в Указі Прези­дента України від 19 березня 1997 р. "Про заходи щодо за­безпечення конституційних прав громадян на звернення" та в інших актах.

Стаття 3 Конституції проголошує, що “Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави.... Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави”. Зміст цієї закріпленої правової норми, у поєднанні з вищеописаним принципом гласності, у свою чергу, сприяє втіленню принципа пріоритетності прав людини у діяльності обласних держадміністрацій.

Дотримання встановлених Конституцією України ви­мог щодо територіальної організації влади на місцях передбачає поєднання державних і місцевих інтересів. Іншою мовою, поєднання прямого державного управління на регіональному рівні з місцевим самоврядуванням виступає ще одним провідним принципом діяльності обласних державних адміністрацій і має конкретний вираз у делегуванні повноважень. Делеговані повноваження - це “повноваження органів виконавчої влади, надані органам місцевого самоврядування законом, а також повноваження органів місцевого самоврядування, які передаються відповідним місцевим державним адміністраціям за рішенням районних, обласних радⁱⁱ”.

Додержання цих нормативно закріплених принципів діяльності дає змогу найбільш ефективно використовувати потенціал місцевих державних адміністрацій і сприяє прий­няттю правильних управлінських рішень, за­стосуванню правових управлінських дій, ефективному контролю і виконавській дисципліні.

Розкривши в цілому тему поняття, призначення, та принципи діяльності обласної державної адміністрації, ми можемо перейти до розгляду наступного пункту.

2. Види повноважень обласної державної адміністрації.

Характеристика повноважень обласної державної адміністрації у сфері забезпечення законності, прав і свобод громадян.

Розділ 3, Закону України “Про місцеві державні адміністрації” під назвою “КОМПЕТЕНЦІЯ МІСЦЕВИХ ДЕРЖАВНИХ АДМІНІСТРАЦІЙ” складається з двох Глав, що описують основні види повноважень. Їх можна, умовно, поділити на: загальні повноваження, галузеві повноваження, та, окремо, права місцевих держадміністрацій.

Глава 1 окреслює коло повноважень обласних та районних адміністрацій. Так згідно зі ст. 13 “до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань:

1) забезпечення законності, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян;

2) соціально-економічного розвитку відповідних територій;

3) бюджету, фінансів та обліку;

4) управління майном, приватизації та підприємництва;

5) промисловості, сільського господарства, будівництва, транспорту і зв'язку;

6) науки, освіти, культури, охорони здоров'я, фізкультури і спорту, сім'ї, жінок, молоді та неповнолітніх;

7) використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля;

8) зовнішньоекономічної діяльності;

9) оборонної роботи та мобілізаційної підготовки;

10) соціального захисту, зайнятості населення, праці та заробітної плати.

Місцеві державні адміністрації вирішують й інші питання, віднесені законами до їх повноважень”.

Регламентується коло питань, пов’язаних зі здійсненням місцевими державними адміністраціями повноважень інших органів (ст. 14), здійсненням державного контролю місцевими державними адміністраціями (ст. 16), а також з об'єктами управління місцевих державних адміністрацій (ст. 15).

Перелік основних галузевих повноважень місцевих державних адміністрацій наводиться у Главі 2, Розділу 3, Закону України “Про МДА”⁴. До них належать:

- повноваження в галузі соціально-економічного розвитку (ст. 17).

- повноваження в галузі бюджету та фінансів (ст. 18).

- повноваження в галузі управління майном, приватизації та підприємництва (ст. 19).

- повноваження в галузі містобудування, житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв'язку (ст. 20).

- повноваження в галузі використання та охорони земель, природних ресурсів і охорони довкілля (ст. 21).

- повноваження в галузі науки, освіти, охорони здоров'я, культури, фізкультури і спорту, материнства і дитинства, сім'ї та молоді (ст. 22).

- повноваження в галузі соціальн. забезпечення та соціального захисту населення (ст. 23).

- повноваження в галузі зайнятості населення, праці та заробітної плати (ст. 24).

- повноваження в галузі міжнародних та зовнішньоекономічних відносин (ст. 26).

- повноваження в галузі оборонної роботи (ст. 27).

- здійснення повноважень, делегованих їм обласними і районними радами (ст. 29).

Окремим видом повноважень є права місцевих державних адміністрацій, закріплені Статтею 28, Закону України “Про МДА”⁴, які виступають ґрунтом (основою) для реалізації наданих повноважень. Так місцеві державні адміністрації мають право:

1) проводити перевірки стану додержання Конституції України та законів України, інших актів законодавства органами місцевого самоврядування та їх посадовими особами, керівниками підприємств, установ, організацій, їх філіалів та відділень незалежно від форм власності і підпорядкування по напрямах, визначених статтею 16

цього Закону;

2) залучати вчених, спеціалістів, представників громадськості до проведення перевірок, підготовки і розгляду питань, що входять до компетенції місцевих державних адміністрацій;

3) одержувати відповідну статистичну інформацію та інші дані від державних органів і органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, політичних партій, громадських і релігійних організацій, підприємств, установ та організацій, їх філіалів і

відділень незалежно від форм власності;

4) давати згідно з чинним законодавством обов'язкові для виконання розпорядження керівникам підприємств, установ, організацій, їх філіалів та відділень незалежно від форм власності і громадянам з контрольованих питань, порушувати питання про їх відповідальність у встановленому законом порядку;

5) здійснювати інші функції і повноваження згідно з чинним законодавством.

До повноважень в галузі забезпечення законності, правопорядку, прав і свобод громадян, згідно зі статтею 25 належать:

1) забезпечення виконання Конституції та законів України, рішень Конституційного Суду України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів державної влади;

2) забезпечення здійснення заходів щодо охорони громадської безпеки, громадського порядку, боротьби зі злочинністю;

3) забезпечення розгляду звернень громадян та їх об'єднань, контролює стан цієї роботи в органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в організаціях і установах, розташованих на відповідній території;

4) здійснення заходів щодо організації правового інформування і виховання населення;

5) розгляд питань і внесення пропозицій про нагородження державними нагородами України; (Пункт 5 статті 25 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2419-III ( 2419-14 ) від 17.05.2001)

6) забезпечення виконання актів законодавства з питань громадянства, пов'язаних з перебуванням іноземців та осіб без громадянства, сприяння органам внутрішніх справ у додержанні правил паспортної системи;

7) проведення роботи, пов'язаної з розробленням та здійсненням заходів щодо розміщення, працевлаштування, соціально-побутового і медичного обслуговування біженців, а також депортованих осіб, які добровільно повертаються в регіони їх колишнього проживання;

8) забезпечення виконання законодавства щодо національних меншин і міграції, про свободу думки і слова, свободу світогляду і віросповідання;

9) оголошення у разі стихійного лиха, аварій, катастроф, епідемій, епізоотій, пожеж, інших надзвичайних подій зони надзвичайної ситуації; здійснення передбачених законодавством заходи, пов'язаних з підтриманням у них громадського порядку, врятуванням життя людей, захистом їх здоров'я і прав, збереженням матеріальних цінностей;

10) сприяння діяльності аварійно-рятувальних служб за місцем їх дислокації, під час прямування до зон надзвичайних ситуацій та під час ліквідації надзвичайних ситуацій, зокрема у поданні їм необхідних транспортних та інших матеріальних засобів і послуг;

(Статтю 25 доповнено пунктом 10 згідно із Законом N 2470-III ( 2470-14 ) від 29.05.2001)

11) участь у вирішенні питань проведення виборів і референдумів та адміністративно-територіального устрою у межах, визначених законодавством;

12) розгляд справ про адміністративні правопорушення, віднесені до її відання, утворення адміністративних комісій та координування їх діяльності;

13) здійснення управління архівною справою.

Характеризуючи ці повноваження у сфері забезпечення законності, прав і свобод громадян, насамперед, варто зауважити, що згідно з конституційно закріпленими принципами відповідальності держави перед лю­диною за свою діяльність та головним обов'язком держави забезпечувати права і свободи людини (ст. 3), законність у діяльності обласних державних адміністрацій повинна виявляти­ся у такому вигляді:

а) всі рішення, що приймаються, повинні відповідати чинному законодавству;

б) рішення, що приймаються, не повинні виходити за межі повноважень обласних держадміністрацій, тоб­то вони можуть прийматися тільки з питань, що віднесені до їх компетенції;

Характеристики

Список файлов реферата