182253 (632254), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Якщо зміна ціни не викликає ніякої зміни попиту (тобто Е_P0), тоді ми маємо досконало нееластичний попит. Якщо ж нескінченно мала змінна ціни викликає нескінченне розширення попиту (тобто ЕDP), тоді ми маємо досконало еластичний попит.

Точкова ел-ть характеризує відносну зміну попиту при нескінченно малій зміні ціни. Дугова ел-ть –ел-ть між двома точками і визначається як середня ел-ть за формулою центральної точки.

Фактори цінової еластичності :

• Важливість товару для споживача (предмети розкошу- ел., хліб – неел.)

• Рівень змінюваності товару (чим більше субститутів – тим більша ел. попиту)

• Питома вага товару в доході споживача (чим більша – тим ел-ше)

• Фактор часу (попит на товар біль еластичний в довгостроковому періоді)

Земля як фактор виробництва. Економічна та земельна рента

Земля – фактор виробництва, що включає землю, яка використовується у с\г або промисловому виробництві, а також використовувані природні ресурси землі. Земля, як і кап-л, є фактором вир-ва довгострокового використання. ЇЇ особливістю є те, що вона обмежена, тобто пропозиція землі є стабільною. На рис.16.3 ст.158 видно, що лінія пропозиції на землю S є вертикальною, тобто пропозиція абсолютно нееластична.

Абс. нееластичність пропозиції землі означає, що ціни на землю визначаються рівнем попиту на окремі її ділянки. Ціни на землю пов’язані з ціною власності на зем. ділянку, яку слід відрізняти від земельної (абсолютної) ренти (плата за використання землі та інших природних ресурсів, пропозиція яких жорстко обмежена). Ціни на землю визначаються, як дисконтована вартість майбутньої зем. ренти, тобто шляхом капіталізації зем. ренти (16.1 ст.157). Лінія попиту на землю D має низхідний хар-р внаслідок дії закону спадної родючості землі.

Рівновага в т.Е означає рівень щомісячної ренти за одиницю площі землі р_Е.

Ця модель показує активну роль попиту, а саме: за умов нееластичної пропозиції землі ціна землі та абс. рента цілком залежать від зміни попиту.

Ек. рента – плата за ресурс, пропозиція якого жорстко обмежена.

Поняття корисності блага; сукупна та гранична корисність; принцип спадаючої граничної корисності

Потреба – відчуття незадоволення, із-за якого індивід намагається вийти, або відчуття задоволення, яке він намагається продовжити.

Потреби задовольняються благами. Блага – засоби, що придатні для задоволення потреб.

Корисність U (utililу) — це задоволення, яке отримує споживач у процесі споживання товарів та послуг.

Формалізований аналіз поведінки споживача передбачає визначення функції корисності як певного співвідношення обсягів споживаних благ і рівня корисності, що досягається споживачем:

д е U-рівень корисності; X1,X2,…Xn-кількість споживаних благ, одиниць; n-кількість видів благ.

Корисність збільшується, якщо збільшується кількість товару, що споживається. У цьому випадку зростає загальна корисність. Але зростання загальної корисності уповільнюється зі збільшенням споживання. Це є наслідком того, що зменшується додаткова, або гранична, корисність.

Гранична корисність МU (Маrginal Utility) - це приріст корисності за умов споживання додаткової одиниці товару чи послуги.

Згідно з законом спадної граничної корисності величина граничної корисності має тенденцію зменшуватися по мірі збільшення кількості товару, що споживається

Сукупна корисність ТU (Тоtаl utility) зростає в процесі споживання, але вона зростає все меншою і меншою мірою. Це означає, що гранична корисність (МU) — додаткова корисність від споживання кожної додаткової одиниці товару — знижується.

Виробнича функція з 2ма переем.ерем. таізокванта

Якщо для виробництва застосовуються два фактори робоча сила (L) та капітал (К), то виробнича функція матиме вигляд: Q = f (K ,L) Ця функція відноситься до довгострокового періоду.

Завдання виробника в довгостроковому періоді полягає в тому, щоб використовуючи всі бюджетні кошти на два змінних фактори, отримати найбільший обсяг продукту.

Графічно це виражається максимально віддаленою від точки початку координат ізоквантою.

Побудуємо карту ізоквант та ізокосту, що буде виражати обмеженість нашого бюджету.

Ми суміщаємо карту ізоквант з ізокостою. Та ізокванта що є дотичною до ізокости буде виражати найбільш можливий обсяг виробленої продукції за умов такого обсягу бюджету. Точка рівноваги це точка Е, тобто місце дотику ізокванти та ізокости.

Іншим засобом досягнення рівноваги виробником за умов фіксованого обсягу продукції є підбір такої комбінації задіяних факторів виробництва, щоб їх вартість була найменшою. Тобто графічно це підбір ізокости, що є дотичної до фіксованої ізокванти.

В обох випадках видно, що кут нахилу ізокванти і ізокости в точці рівноваги співпадає. Він виражається граничною нормою технологічного заміщення MRTSlk = -L/K

Кут нахилу ізокости дорівнює Pl/Pk. Виходячи з цього можна визначити точку рівноваги співвідношення між цінами цих факторів і їх граничною нормою технологічної заміщення, яка виражається ще співвідношенням граничної корисності факторів.

От же ми отримуємо рівняння: MPL/MPK= PL/Pk.

MPL/ PL = MPK /Pk.

Таким чином рівновага виробника досягається при рівності зважених граничних корисносте й двох факторів, тобто рівності співвідношень їх граничних корисносте й до цін цих факторів

Диференційна рента

Монополія на землю як объект хозяйствования позволяет арендаторам лучших и средних участков земли получать добавочную прибыль, выступающую в виде дифференциальной ренты. Источником дифференциальной ренты является не земля сама по себе, а более производительный труд сельскохозяйственных рабочих, используемый на лучших и средних участках земли. Дифференциальная рента проявляется в виде ренты I – ренты по естественному плодородию и местоположению и ренты II – ренты по экономическому плодородию.

Дифференциальная рента I по естественному плодородию представляет собой разницу между общественной ценой производства, определяемой худшими условиями производства, и индивидуальной ценой производства продукции, производимой на лучших и средних участках земли. Эту ренту присваивает собственник земли.

Дифференциальная рента I по местоположения представляет собой разницу между общественной ценой производства сельскохозяйственной продукции и индивидуальной ценой производства аналогичной продукции на землях одинакового плодородия, но расположенных ближе к рынкам сбыта. Вследствие этого производитель будет нести более низкие затраты по доставке продукции к потребителю. Эту ренту также присваивает земельный собственник.

Дифференциальная рента II возникает вследствие лучшего хозяйствования на земле: дополнительного внесения органических и минеральных удобрений, использования новейших технологий возделывания сельскохозяйственных культур и т.д. Благодаря этому создается экономическое плодородие – это способность почвы обеспечивать повышенную урожайность благодаря интенсификации сельскохозяйственного производства. Если естественное плодородие почвы создается природой, то экономическое – людьми. Присвоение дифференциальной ренты II осуществляется следующим образом: до истечения срока арендного договора ее присваивает арендатор, по истечении этого срока собственник земли стремится включить ее в условия договора. Поэтому собственники земли всегда стремятся сократить сроки аренды, а предприниматели – удлинить их. Таким образам, мы подошли к пониманию того, что арендатор выплачивает собственнику земли не ренту. А арендную плату, которая включает ренту, процент на капитал, вложенный в землю, и амортизацию этого капитала.

“Економічний” та “бухгалтерський” підходи до визначення витрат та прибутку підприємства

В мікроекономіці розрізняють бухгалтерські та економічні витрати. Бухгалтерські витрати – це фактичні витрати підприємства на виробництво продукції у певному обсязі. Проте економічні ресурси можуть бути використані для виробництва іншого (альтернативного) товару. Витрати, які виникають як результат втрачених можливостей по альтернативному використанню ресурсів називаються альтернативними або економічними. Для окремого підприємства – це витрати на ресурси разом із недоотриманням виручки від недодержання найкращого альтернативного способу використання цих ресурсів. Бухгалтерські витрати відрізняються від економічних ще тим, що не містять в собі вартості тих послуг факторів виробництва, використовуваних у відповідному процесі, які є власністю підприємства. Витрати обумовлені використанням факторів виробництва, які знаходяться у власності підприємства, називають неявними витратами. Явні витрати – це витрати підприємства, спрямовані на придбання необхідних виробничих ресурсів. Бухгалтерські витрати включають тільки явні витрати, а економічні – явні та неявні. Сукупний виторг в обох концепціях – це сума коштів, яку отримало підприємство від реалізації товарів за певний час. Бухгалтерський прибуток визначають як різницю між загальним виторгом і бухгалтерськими витратами. Економічний прибуток є різницею між сукупним виторгом і економічними витратами. Якщо підприємство отримує нульовий економічний прибуток, то воно покриває всі свої витрати. Нормальний прибуток при економічному підході відноситься до внутрішніх неявних витрат підприємства. Нормальний прибуток – це прибуток від якого підприємці відмовляються, витрачаючи ресурси на своєму підприємстві, який вони би могли отримати вклавши свої ресурси в інших видах діяльності.

Таємні змови на олігополістичному ринку

Таємна угода між фірмами за умов олігополії може приймати ряд форм, найпростішою з яких є картель. Картель передбачає укладення між фірмами формальної письмової чи усної угоди щодо P і Q кожної з них. Фірми, що увійшли до картелю зберігають свою юридичну, фінансову, виробничу і комерційну самостійність. До картелю не обов’язково мають входити всі виробники в даній галузі.

Визначення квот відбувається наступним чином: керівництво картелю розглядає національний чи регіональний ринок з позицій монополіста, і визначає обсяги продаж (Q_К), що максимізують прибуток картелю. Далі ці обсяги розподіляються між учасниками, і кожна фірма отримує свою квоту (q).

Умови успішності картелю:

1. Треба створити стабільну картельну організацію, члени якої погоджували P та Q, а потім дотримувалися б цієї угоди.

2. Потенціал монополіста. Для можливості підняття цін потрібно щоб крива D була достатньо нееластичною. Потенційна монопольна влада може виявитись найважливішою умовою успіху; якщо потенційні здобутки від кооперації значні, у членів картелю буде більше стимулів вирішити свої організаційні проблеми.

Перешкоди для створення картелю:

1. Відмінності у D і C. У зв’язку з цим відрізняються P, які будуть максимізувати прибутки кожної компанії і тому дуже важко вибрати одну ціну, яка задовольняла б всіх фірм-учасників.

2. Число фірм. Чим > кількість, тим важче укласти успішну угоду.

3. Шахрайство (обман). Для учасників угоди завжди існує спокуса зайнятися таємним зниженням P для того, щоб здобути додаткові замовлення. Крім того квоти не максимізують П окремих фірм, тому вони прагнуть підвищити виробництво та збут. Для фірми при ціні P=P_К оптимальним є q_опт, а вона змушена випускати тільки q

4. Спад ділової активності => зростання середніх витрат => зменшення П => компанії знижують ціни в надії розширити об’єм продажу за рахунок своїх конкурентів.

5. Можливий вхід нових фірм на ринок. Підняття P і зростання П буде сприяти привабленню додаткових фірм.

6. Правові перешкоди: антитрестовське законодавство. В багатьох країнах закони забороняють утворення картелів і будь-які інші угоди щодо встановлення цін.

Ефективність картелю:

Порівняно з конкурентною галуззю картель не є ефективним, бо виробляється менше товарів по вищих цінах і не при найнижчих ATC. За картелю Q_К при P_К і ATC в т. 1, а за конкуренції Q_Е при P_Е і ATC в точці 2 (ATC_min).

Зовнішні ефекти. Теорема Коуза

На зміст інституціональної с-ми суттєво впливає існування зовнішніх ефектів (ефекти виробництва чи споживання блага, вплив яких на третіх осіб, які не є ані покупцями, ані продавцями, ніяк не відображено в ціні цього блага). Яскравим прикладом такого ефекту є забруднення навколишнього середовища.

Позитивний зовнішній ефект виникає тоді, коли діяльність одного ек.агента принесла вигоду іншим (наприклад, освітянська діяльність).

Характеристики

Список файлов ответов (шпаргалок)