60304 (630546), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Управляти країною фараону допомагали вельможі (представники знаті). Вони призначалися суддями, начальниками різних галузей управління країною. їм булипідпорядковані численні чиновники, що перебували на службі управління держа­вою, та воїни.

Більшу частину населення у Давньому Єгипті складали селяни. Вони мали невеличкі наділи землі і вели свої господарства. У вигляді податків на користь фараона та знатних людей вони змушені були віддавати зачну частину врожаю. Крім сплати податків селяни виконували ще й трудові повинності: будували і ремонтували канали і дамби, палаци і гробниці. Важкою повинністю для єгипетських селян була слу­жба у війську фараона.

У майстернях, що належали фараону і знаті, працювало багато ремісників, за якими доглядали наглядачі.

Але найгіршим було становище рабів, яких називали «живими вбитими». Вони не мали жодного майна і самі належали своєму господареві, який міг вільно розпоряджатися їхньою працею і самим життям.

Основні події в історії Давнього Єгипту

За своє тривале існування Давньоєгипетське царство пережило багато подій, які були пов'язані як із піднесенням, так і з занепадом держав, що зміняли одна одну. Так, у середині III тисячоліття до н. є. внаслідок послаблення влади фара­она та посилення впливу начальників провінцій Єгипетське царство розпалося на кілька десятків частин. Але зростання міст та необхідність розширення іригацій­ної системи сприяли новому об'єднанню в єдину державу, яке відбулося в кінці III тисячоліття до н. є. Зростання експлуатації селян, рабів і ремісників близько 1750 р. до н. є. спричинило повстання. Повсталі захопили навіть тодішню столи­цю царства місто Фіви і почали переділ майна знатних та багатих. Це повстання було придушене, але знову послабило країну. Цим скористалися племена гіксо-сів, які наприкінці XVIII ст. до н. є. майже на 100 років підкорили Єгипет, вста­новивши свою владу. Панування іноземців викликало повстання місцевого насе­лення, котре прагнуло до відновлення незалежності своєї країни. Цю боротьбу очолив правитель Фів. Повністю вигнав гіксосів з Єгипту фараон Яхмос І у XVI ст. до н. є.

У II тис. н. є. почався підйом господарства Єгипету. Збільшилася площа зро­шуваних земель. Підвищенню продуктивності праці сприяло застосування бронзо­вих знарядь. Єгиптяни стали використовувати коней, привезених з Азії. Нова столиця Єгипетського царства Фіви перетворилася на квітуче місто.

Розвиток ремесел в Єгипті дозволив добре озброїти військо, яке складалося ► з численної піхоти, набраної з селян, та загонів воїнів на легких колісницях. Це е дало змогу фараонам вести успішні завойовницькі походи. У XV ст. до н. є. вони і завоювали на півдні Нубію, а на півночі — Сирію, Палестину та Фінікію. _а

Але постійні загарбницькі війни врешті-решт призвели до послаблення Єгипет­ського царства. Селяни, що складали основну силу війська, відривались від свого господарства, яке занепадало, а отже, зменшувалися доходи казни фараона. Постійним явищем стали повстання бідняків і рабів. Підкорені народи боролися за свою сво­боду, для їх приборкання доводилося утримувати велику армію найманців. Посту­пово єгиптяни втрачали свої завоювання в Азії і Нубії. На початку І тисячоліття до н. є. Єгипетське царство було підкорене племенами лівійців, а пізніше Єгипет підпадав під владу й інших держав.

Культура та релігія Давнього Єгипту

Розвиток господарства та встановлення рабовласницького ладу спряло швид­кому розвиткові культури: писемності, наукових знань, мистецтва.

Писемність у Єгипті виникла у вигляді ієрогліфів — знаків-малюнків, що иображували слово або склад, яких було близько 750. Основним матеріалом дляписьма був папірус, з якого склеювали листки. Писали на ньому загостреними паличками, які умочували в чорнило. Один листок підклеювали до іншого, утво­рюючи сувій. Єгиптяни були обізнані з арифметикою, геометрією, з астрономією (вони розробили досить точний календар, за яким рік поділявся на 365 днів і 12 місяців), медициною.

У Давньому Єгипті існували школи, де вчилися тільки хлопчики. їх навчали письма та арифметики.

Єгиптяни були дуже релігійним народом. Вони вірили, що природою та жит­тям людей керують боги, яких часто зображували у вигляді людей, але з голова­ми тварин. Одним із головних богів Єгипту вважався бог сонця Ра (Амон-Ра, Атон), котрий на золотому човні линув по небу, спускаючись під землю на захо­ді. Бог Нілу (Хапі), що жив далеко на півдні, лив із глечиків воду і, сильно нахиливши їх, спричиняв розливи ріки. Бог Осіріс відав царством мертвих, а його брат Сет, якого зображували з рудим волоссям і червоними очима та голо­вою віслюка, символізував пустелю з її гарячими вітрами та розпеченим піском.

Єгиптяни вірили у загробне життя, вважаючи, що душа продовжує жити, якщо зберегти тіло померлого, в яке вона час від часу повертається. Тому вони робили мумії померлих, занурюючи трупи в спеціальний бальзамуючий розчин.

Житлами богів вважалися храми; там стояли їхні статуї, яким приносили дари. При храмах були «слуги богів» — жерці, які мали виняткове право спіл­куватися з богами і розпоряджалися храмовими багатствами.

Єгиптяни створили багато видатних архітектурних споруд. Пам'ятками архі­тектури III тисячоліття до н. є. є знамениті єгипетські піраміди. Це були гроб­ниці найдавніших царів Єгипту. Вони височать на західному березі Нілу поблизу давньої єгипетської столиці Мемфіса. Найвища з них — піраміда Хуфу (Хе-опса), збудована близько 2800 р. до н. є. Вона складається з понад двох мільйо­нів кам'яних глиб масою більше двох тон кожна. Висота піраміди Хеопса — 147 м.

У II тисячолітті до н. є. в Єгипті будували величезні кам'яні храми. Особли­во багато їх було в Фівах. У XIII ст. до н. є. на честь бога Амона-Ра спорудже­ний Карнацький храм. Він мав 134 товсті колони, наверху деяких з них могли поміститися 100 людей. Верхівки колон зроблені у вигляді пучків папірусу і кві­тів лотоса. Храми вирубувались також у скелях.

Високої майстерності досягли єгиптяни у скульптурі, яка також служила ре­лігійним цілям. Скульптурне зображення вважалося «двійником» померлої люди­ни, який нібито продовжував жити після її смерті.

На стінах єгипетських гробниць знайдено багато малюнків. Єгипетський ма­люнок відрізняється від сучасного тим, що при зображенні людини обличчя ма­лювалося в профіль, а очі анфас і плечі розгорнутими.

На малюнках збереглися зображення людей з музичними інструментами: арфою, флейтою, барабаном та ін. Музика звучала у палацах фараонів, на храмових бо­гослужіннях, у військових походах тощо.

Високого рівня досягла в Давньому Єгипті літературна творчість. До теперішнього часу збереглися міфи (фантастичні розповіді про богів), повісті про подоро- і жі та пригоди.

ДЕРЖАВИ ПЕРЕДНЬОЇ АЗІЇ

Держава шумерів

У долині великих рік Євфрату і Тигру знаходиться країна Месопотамія. Як і Ніл, Тигр і Євфрат влітку розливаються, залишаючи після паводку на берегах родючий мул. Тут такий само спекотний клімат, як у Єгипті. У Південній Месопотамії у листопаді-грудні йдуть дощі, перетворюючи країну на болото, у заростях очерету багато комах, змій, диких звірів та птахів.

У V тисячолітті до н. є. у південній Месопотамії з'явилися племена шумерів. Працею багатьох поколінь були осушені болоть, і ці землі стали придатними для землеробства.

З тих самих причин, що і в Єгипті, у Месопотамії на початку III тис. до н. є. виникло кілька державних утворень. Кожна держава складалася з міста і навко­лишніх поселень. У місті жив правитель, який мав сильну владу. Населення обкладалося великими податками.

Давньовавилонсьне царство

Держави Південної Месопотамії вели між собою виснажливі війни. Через це зменшилася кількість держав у цьому регіоні, оскільки одні держави захопили інші. Об'єднати всю Месопотамію вдалося царям Вавипона. Царі Вавилона під­корили всю Месопотамію, яка стала називатися Вавилонією. Найвищої могутнос­ті Вавилонія досягла під час правління царя Хаммурапі (1792—1750 рр. до н. є.).

Для підтримання порядку у своїй державі Хаммурапі наказав скласти закони. Ці закони були висічені на стовпі з чорного базальту.

Закони оголошували владу царя безмежною, а власність — недоторканною. Вони захищали владу і майно багатих, знатних людей. Посягання на їхнє життя та власність каралося стратою. За матеріальні збитки вільним общинникам передбачалося від­шкодування (віл за вола, раб за раба), за каліцтво — «око за око», тобто за­вдання нападнику такого ж каліцтва або штраф. Встановлювалася відповідаль­ність за образу — більша, якщо стосувалося знатної людини. Селяни мали відповідати за греблю, що прилягала до їхніх будинків, визначалися правила роботи ремісни­ків. Закони захищали права боржників, забороняючи перетворювати їх за борги на рабів. Вони мусили відпрацювати борг протягом трьох років. Великими пра­вами наділявся батько сім'ї. Він навіть мав право безкарно вбивати дружину і дітей. Суворі покарання передбачалися за порушення законів рабами.

При царях — наступниках Хаммурапі могутність Вавилону значно зменшилась.' Близько 1500 р. до н. є. Вавилонське царство було завойоване кочовими племе­нами і повернуло собі незалежність тільки наприкінці VII ст. до н. є.

Ассирія

У VIII—VII ст. до н. є. наймогутнішою державою Передньої Азії стала Асси­рія зі столицею містом Ніневія на березі Тигру. Військо ассирійських царів було великим і добре озброєним, у ньому панувала сувора дисципліна. Царі Ассирії завоювали всю Месопотамію, Сирію, Фінікію та на деякий час — Єгипетське цар­ство.

Перемогам ассирійців сприяло й те, що вони першими почали виробляти залі­зо і озброїли своїх воїнів невідомою раніше залізною зброєю. Однак безперервні війни підірвали сили Ассирії. Наприкінці VII ст. до н. є. її вороги об'єдналися проти неї. Головним її ворогом стало Вавилонське царство, яке на той час знову переживало період піднесення. 612 р. до н. є. столиця Ассирії місто Ніневія була взята штурмом і зруйнована. Через кілька років Ассирійське царство загинуло.

Вавилонське царство у VII—VI ст. до н. є.

Звільнившися від влади ассирійців, Нововавилонське царство стало знову міцніти. Найвищої могутності воно досягло у першій половині VI ст. до н. є. за царя На-вуходоносора II, який був видатним державним та політичним діячем. Багато уваги він приділяв укріпленню господарства країни. При ньому Вавилон став най більшим містом Передньої Азії, укріпленим двома рядами стін. З метою поширен­ня торгівлі в країні були прокладені нові зручні дороги, що мали й воєнне зна­чення. Однак після смерті Навуходоносора II (582 р. до н. є.) Вавилонська держа­ва почала занепадати. Влада царів послабилася внаслідок міжусобиць та збільшення впливу жерців, багатого купецтва і лихварів, а на кордонах держави посилилися сильні сусіди.

Перська держава та її завоювання

На схід від Месопотамії розташоване Іранське нагір'я, де кочували племена персів. У І тисячолітті до н. є. з появою заліза прискорився процес створення тут перших держав.

У середині VI ст. до н. є. вождь одного з перських племен Кір підкорив своїй владі інші перські племена і оголосив себе царем. Він створив сильне військо на зразок ассирійського і почав завойовувати держави Передньої Азії. 538 р. до н. є. перси оволоділи Вавилоном. Завоювання персів тривали і після смерті Кіра, який загинув під час одного з походів у Середній Азії. 525 р. до н. є. його син Камбіз завоював Єгипет. Але після невдалої спроби Камбіза захопити Нубію в різних частинах перської держави почалися повстання. У Персії з'явився жрець, який видавав себе за вбитого напередодні походу на Єгипет брата Камбіза. Самозванця підтримали інші жерці, невдоволені перською владою. Камбіз помер за нез'ясованих обставин, і перський престол перейшов до царя Дарія І. Він придушив повстання у підкорених персами країнах і розширив межі Перської держави. При ньому вона займала всю Південну Азію, аж до Індії, та частину Африки з Єгиптом.

Дарій І розділив свою державу на окремі області — сатрапи, на чолі яких стояли правителі — сатрапи, що відали збиранням податків до царської казни, залученням населення до військової служби та до примусових робіт.

Перський цар мав необмежену владу. Кожен, хто наближався до царя, мусив впасти на землю, не зводячи на нього очей. Підкорені народи сплачували персам величезні податки, віддавали юнаків у царське військо. Вони постійно повставали проти перського гніту. Тому їх можна було тримати в покорі тільки силою зброї. Послаблення Перської держави зумовлене й тим, що народи, які в ній жили, не були пов'язані ні спільною культурою, ні спільними господарськими інтересами.

Культура країн Передньої Азії

Народи Передньої Азії створили багату культуру. Одним з їхніх досягнень було письмо, створення якого сприяло розвиткові науки і мистецтва. Складність пере­дачі малюнком багатьох слів спричинила його заміну клинописом. Значки, що складалися з клинців, означали слово або склад. Усього ж їх налічувалося понад 600. Клинопис поширився серед багатьох народів Передньої Азії, що пристосову­вали його до своєї мови. Клинописом писали на глині, якої багато в Месопота­мії. Обпечені глиняні таблички зберігалися краще від паперу. Народи Передньої Азії, зокрема вавилоняни, досягли істотних успіхів у галузі наукових знань. Планування вулиць Вавилону свідчить про значний розвиток геометрії. Були написані підручники з арифметики, які містили задачі з дробами. На осно­ві астрономічних знань вавилоняни склали календар: рік був поділений на міся­ці, місяці — на тижні, по 7 днів у кожному. Доба поділялася на години й хвили­ни. Неабияких успіхів досягло мистецтво. Величні статуї крилатих биків з людським обличчям охороняли палаци ассирійських царів. Ці палати прикрашалися також рельєфними зображеннями військових походів ассирійців. Розписом і мозаїкою були покриті стіни Вавилону. У VI ст. тут були збудовані висячі сади, що стали од- ним із семи див світу. В центрі Вавилону височіла 90-метрова семиярусна храмо­ва вежа, верхній ярус якої був вкритий золотом.

Характеристики

Список файлов ответов (шпаргалок)