12084-1 (630447), страница 6
Текст из файла (страница 6)
Можно выделить полит. , национальный, религиозный, экологический экстремизм. Полит. направлен на уничтожение существующих государственных структур. Национальный - установление господства коренной нации (движение бакских националистов в Испании). Э. религиозный - нетерпимость к представителям различных конфессий. Может использоваться в политических целях в борьбе религиозных орг-ий против светского гос-ва или за утверждение власти представителей одной ихъ конфессий (движение «братьев-мусульман» в Египте).
77. Публичная политика
Наиболее эффективным механизмом воздействия общества, но власть является механизм публичного выражения общественного мнения, или механизм публичной политики. Именно свобода публичного выражения и степень влияния на власть общественного мнения являются общепризнанными критериями оценки полит. системы любого гос-ва. Характер и качество функционирования механизма публичной политики зависят от таких основополагающих факторов, как орг-ия и обеспечение свободы доступа к источникам информации и, прежде всего, в структурах власти, развитость политических и общественных структур общества, юридические, экономические и технологические условия деятельности средств массовой коммуникации.
78. Конституция
- это Основной закон гос-ва, выражающий волю господствующего класса или всего общества и закрепляющий основы общественного и государственного строя, права и свободы человека и гражданина.
Конституции провозглашают основные права и свободы человека и гражданина, регулируют основы общественного строя, форму гос-ва, устанавливают принципы орг-ии и деятельности государственных органов. В отдельных странах они регулируют не все отмеченные общественные отношения.
Первой конституцией в ее подлинном понимании оказалась конституция США 1787 г. Вслед за ней появилась конституция Франции 1791 г. в результате победы Великой французской революции. В Х1Х в. конституции были приняты в большинстве европейских стран. С их помощью господствующие классы стремились «. . . придать своей воле. . . всеобщее выражение в виде государственной воли, в виде закона».
79. Парламент
- высший представительный орган власти. Парламентаризм - система государственного руководства обществом, характеризующаяся четким распределением законодательных и исполнительных ф-ий при привилегированном положении законодательного органа - парламента по отношению к др. государственным органам.
Различаются двухпалатная и однопалатная система парламента. Гос-ва с федеративной формой государственного устройства строят парламент по двухпалатной системе. Нижние палаты в двухпалатных парламентах и однопалатные парламенты всегда образуются путем прямых выборов.
Основными элементами внутренней орг-ии палат парламента являются: 1) партийные объединения членов палат; 2) руководящие органы палат; 3) парламентские комиссии (комитеты). Во многих странах существует регламент деятельности партийных объединений членов палат, устанавливается партийный минимум. Председатель палаты м. б. как беспартийным (Великобритания), так и партийным (от фракционного большинства). В руководящие органы палат входят, помимо председателей, их заместители, секретари и квесторы (наблюдатели). Обычно руководящие органы палат формируются на пропорциональной основе.
80. Внешняя политика,
ее характер и направленность зависит от внутреннего положения гос-ва, тесно связана с внутренней политикой и ситуацией на международной арене. Внешняя политика, в отличие от внутренней, осуществляется в другой среде, гораздо более сложной и разнородной, в значительно меньшей мере управляемой и контролируемой со стороны внутренних политических сил.
В мировой полит. мысли существует несколько концепций внешней политики. Одна из них — теория полит. реализма, связанная с именем известного американского политолога Г. Мор-гентау, разработана им сразу же после окончания второй мировой войны. Подчеркивая важнейшую роль «национальных интересов» во внешней политике государств, Ганс Моргентау и др. представители теории полит. реализма попытались классифицировать их.
С одной стороны, они выделяли постоянные, основополагающие интересы:
• защита территории, населения, государственных институтов от внешней опасности;
• развитие внешней торговли и рост инвестиций;
• защита интересов частного капитала за границей;
• взаимоотношения с союзниками и выбор внешнеполит. курса;
С другой стороны, они различали промежуточные интересы:
• интересы выживания (угроза самому существованию гос-ва);
• жизненные интересы (возможность нанесения серьезного ущерба безопасности благосостояния наций);
• важные интересы (потенциально серьезный ущерб для страны);
• периферийные или мелкие интересы (интересы локального характера).
81. Зростання ролі і значення науки про політику на України.
Політичні відносини відіграють у суспільстві так само велику роль, як соціальні і економічні: вони характеризують тип суспільної організації, відносини експлуатації, панування та підкорення або співробітництва, взаємодії і політичної єдності. На їхній харвктер впливають відносини, що складаються між державою і суспільством, владою і народом, відносини між класами, групами та верствами в суспільстві ( структурна, соціально-політична диференціація суспільства) та внутрішньгрупові т, міжгрупові та міжіндивідуальні відносини. На сучасному розвитку України зростає роль особистості в політиці. Пересічна людина перестає бути "гвинтиком" у суспільно-політичному житті країни, зростає її самоусвідомлення, що тільки од неї, од того, який вона зробить вибір на чергових виборах, як вона розуміється на тому, де правда, а де чорний піар, од її згуртування і обізнанності своїх прав і обов"язків у суспільстві залежить якість життя особистості, життя майбутніх поколінь.
82. Конституція України про свободу та умови об’єднання громадян у політичні партії.
Важливим елементом розвитку політичних процесів в Україні має стати завершення правового оформлення багатопартійності. Прийнятий Верховною Радою Закон України «Про обєднання громадян» є лише першим кроком на цьому шляху. Треба ще прийняти відповідні нормативні акти, які б чітко визначили характер державного фінансування політичних партій за результатами парламентських виборів, і вжити необхідних заходів для державної підтримки виборчих кампаній. Визначною подією у розвитку демократичних процесів в Україні стало прийняття нової Конституції, — Основного Закону нашої держави, що сприятиме розвиткові громадянського суспільства, формуванню професійного парламенту та ефективній реалізації принципу поділу влад. А щоб політичні процеси рухалися саме в такому напрямку, державні інститути повинні цілеспрямовано, активно впливати на розвиток багатопартійності, допомагати становленню партій та суспільно-політичних організацій в Україні.
83. Формування громадянина в умовах становлення Української держави:
проблеми та перспективи. Для того, щоб відповісти на це питання потрібно відповісти ще на одне, а саме - хто такий громадянин? Громадянин певної держави - це людина, яка любить свою державу. В нашій склавшійся позиції формування громадянської позиції віддано самим громадянам. Політики зайняті своїми справами, народ - своїми проблемами - добуванням хліба насущного. Під впливом вищеназваних факторів і сформувалася громадянська позиція в нашій державі. Коли в Україні народ буде бачити, що про нього піклується, тоді і буде формування громадянина
84. Проблема формування і функц. Влади в Україні.
Протягом значного періоду істор. Розвитку в Укр. Склалася конфронтаційна політ. культура, яка і нині значною мірою притаманна укр. Сусп-ву. Конфронтація та нетерпимість постійно відтвор-ся в різних гілках та рівнях влади. В посттоталітарному сусп-ві нові політичні сили, що прийшли до влади мають справу з поділений сусп-ом . За різних умов, співвідношення між частиною насел, що підтримує нову систему і тією частиною, що тяжіє до минулого може бути різним.
Єдиним способом подолати існіючі суперечності є співіснування за умов “системної згоди”. Щоб забезпечити системну згоду, влада в Україні має бути сильною,а що до всього іншого, то в нашій державі повинні діяти звичайні демокрнатичні структури та інститути.
Складність проблеми полягає в тому, щоб знайти, необхідне для конкретної політ-ої ситуації оптимальне співвідношення мобілізаційних зусиль влади і демократичних форм організації сусп-ва та органічного звязку між ними, які робили б неможливим безконтрольність осіб та органів, що в їхніх руках зосереджено владу
85. Становлення громадянського суспільства в Україні
Перші елементи формування громадянського суспільства на території сучасної України криються в сивій давнині. Ще в VII—V ст. до н. е. на землях теперішньої Україні функціонували рабовласницькі міста-держави: Ольвія, Херсонес, Боспор, Феодосія та ін. з різноманітними формами правління — від монархії до аристократичної та демократичної республік. Коли в IX ст. виникла Київська Русь, її основними державними інститутами стали князь, князівська рада та народне віче.
Згодом, уже за доби феодалізму, селяни об'єднувалися в сільські общини, обираючи зі свого середовища отаманів, старшин та інших представників громадськості. Особливе місце у формуванні рис громадянського суспільства та боротьбі за волю й незалежну, суверенну державу належить козацтву.
Найбільш повно ідеї громадянського суспільства та становлення демократичних засад вітчизняного державотворення знайшли своє втілення в конституції Пилипа Орлика 1710р.
Поширенню ідей української державності на українських землях значною мірою сприяв розвиток поняття громадянина. Виникнувши як термін після Французької революції XVIII ст. , поняття «громадянин» набуло широкого вжитку в усіх європейських країнах і в Україні зокрема.
Список литературы
Для подготовки данной работы были использованы материалы с сайта http://www.stydent.od.ua/
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
