182481 (629484), страница 4

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 4)

Договори, термін дії яких ще не закінчився; документація щодо, судових та арбітражних справ, що знаходяться в процесі розгляду; звіти поточного року, що надаються до державних органів. Ця документація повинна зберігатися у фахівця (виконавця), що відпо­відає або контролює певну сферу діяльності Товари­ства..

архівна документація

Договори, термін дії яких вже закінчився; документація щодо судових та арбітражних справ, в яких будь брало участь Товариство; звіти за минулі роки та Інша документація минулих років. З метою пос­тійного чи тимчасового зберігання документів Това­риство може створити архів (архівний підрозділ). Звіти повинні зберігатися в архіві протягом часу, пе­редбаченого відповідними нормативно-правовими ак­тами. У випадках, коли законодавство України окремо не визначає терміну та порядку збереження докумен­тації на підприємстві, акціонерні товариства зобов'язані зберігати документи протягом терміну, визначеного Положенням про архіви підприємства, що затверджу­ється Загальними зборами акціонерів.

Юридична документація, в свою чергу, поділяється на такі категорії:

1. Договори:

документи, що стосуються кредитів, угоди щодо цінних паперів, догово­ри купівлі продажу, застави та інші договори, за якими Товариство пря­мо чи опосередковано має дебіторську або кредиторську заборгованість;

• договори про оренду та угоди, що стосуються нерухомого майна, яке є власністю Товариства або знаходиться в його користуванні;

• договори з партнерами щодо розробки, виробництва або поставки про­дукції Товариства (включаючи всі інженерні та проектні креслення);

• договори з постачальниками, дистриб'юторами, транспортними агента­ми та інші договори, що укладені Товариством з партнерами;

• договори Товариства, які стосуються переходу права власності на акції Товариства.

2. Процесуальні документи (судові процеси та арбітраж):

• копії усіх листів, претензій, позовів, що пред'являються Товариством або до Товариства;

• копії усіх рішень суду або арбітражного суду стосовно будь-яких судо­вих або арбітражних процесів, у яких брало участь Товариство;

• записи щодо всіх судових спорів, що очікуються.

3. Документація, що стосується цінних паперів Товариства:

• документи щодо реєстрації випуску цінних паперів у Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку;

• реєстр власників іменних цінних паперів Товариства;

• звітність Товариства, пов'язана з випуском та обігом цінних паперів:

— річна звітність Товариства про свій фінансово-господарський стан та результати діяльності перед громадськістю та Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку;

— квартальна звітність Товариства, що самостійно веде реєстр власників іменних цінних паперів, перед Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

4. Документація, що стосується інтелектуальної власності Товариства

Інтелектуальна власність є виключним правом на отримання доходу від доку­ментально засвідчених розробок та результатів творчої діяльності.

У міжнародній практиці інтелектуальну власність поділяють на такі категорії:

• об'єкти промислової власності (патенти на винахід, свідоцтва на корисні моделі, патенти на промислові зразки, свідоцтва на товарні знаки, фірмові найменування та інша інтелектуальна власність, що належить Товариству або зареєстрована Товариством у відповідних державних установах тощо);

• об'єкти авторського права (наукові публікації, в тому числі монографії, дисертації, звіти про науково-дослідні, конструкторське-технічні та проектні роботи, аудіовізуальні твори, витвори архітектури, містобуду­вання, програми для електронно-обчислювальних машин (ЕОМ), бази даних, топології інтегральних мікросхем тощо). Як правило, авторське право має бути належним чином зареєстроване;

• ноу-хау (комерційні таємниці, технологічні таємниці, фінансові таємни­ці, організаційні таємниці тощо).

• права, що випливають із ліцензійних договорів, укладених Товариством, на використання винаходів, захищених патентами, що належать іншим особам, або навпаки дозволяють третім особам використовувати патен­ти Товариства за певну плату;

• права, що випливають із укладених Товариством договорів, на викорис­тання комп'ютерних програм;

• інші аналогічні права.

5. Періодичні звіти, що надаються в інші державні органи

Крім фінансової звітності та звітності щодо роботи з цінними паперами в То­варистві існують інші види звітності, що передбачаються чинними нормативно-правовими актами України. З метою полегшення роботи на підприємстві рекомен­дується розробити та прийняти Положення про організацію звітності в Товаристві, яке передбачало б порядок складання звітності на підприємстві, термін її надання в державні органи, особу (осіб), відповідальних за правильне складання звітів та сво­єчасне їх надання до державних органів.

Так, наприклад, Товариство періодично надає звіти до:

• органів статистики — звіти щодо заборгованості із заробітної платні, звіти щодо екологічних платежів, виплат за природні ресурси та поточ­ні платежі на охорону природи, звіти про зовнішню трудову міграцію та інші звіти;

• державної служби зайнятості — звіти щодо кількості працівників у То­варистві, про наявність робочих місць, звільнених та прийнятих на ро­боту працівників, інші види звітів;

• пенсійного фонду — бухгалтерська документація, звіти про сплату страхових внесків до пенсійного фонду, інша документація;

• інших органів відповідно до чинного законодавства України.

4.5 Документація періоду приватизації

Документація періоду приватизації включає всі документи, що відображають дії Товариства в процесі приватизації. Ця документація включає:

• копію заявки на приватизацію, що подавалася до органу приватизації;

• копію рішення про приватизацію;

• копію акту оцінки вартості майна, передаточного балансу, протоколів та інших документів, що відображають роботу комісії з приватизації та комісії з інвентаризації;

• копію плану приватизації;

• копію рішення про затвердження плану приватизації;

• копії додаткових документів та рішень органу приватизації й інших, компетентних державних органів, пов'язаних з приватизацією підпри­ємства.

5 Банкрутство та ліквідація товариства

5.1 Банкрутство Товариства

1. Визначення банкрутства

Неплатоспроможність — це недостатність ліквідних активів, необхідних Това­риству для розрахунків за своїми зобов'язаннями і продовження господарської ді­яльності.

Банкрутство — це стан неплатоспроможності, що підтверджує нездатність То­вариства у встановлений законодавством термін задовольнити вимоги, які пред'яв­ляються до нього кредиторами, та виконати зобов'язання перед бюджетом¹. Това­риство визнається банкрутом відповідно до положень законодавства про банкрутс­тво.

У розвинутій ринковій економіці банкрутство є звичайним явищем. До про­цедури банкрутства вдаються з метою досягнення фінансової стабільності підпри­ємства та найбільш оптимального розподілу його активів. Досить часто ініціювання процедури банкрутства призводить до того, що в процесі реструктуризації на міс­ці підприємства-банкрута створюється нове життєздатне та конкурентоспроможне Товариство.

2. Санація та ліквідація Товариства

Під час судочинства щодо справ про банкрутство усі учасники процесу зав­жди ретельно аналізують два основних варіанти виходу з банкрутства — санацію підприємства-боржника або ліквідацію його активів.

Санація — це система заходів щодо уникнення ліквідації Товариства у проце­сі банкрутства, яка передбачає задоволення третьою особою вимог кредиторів до боржника на певних умовах. Санація може також здійснюватися шляхом укладан­ня угоди з усіма кредиторами Товариства, за якою виплати кредиторам здійсню­ються на умовах, що відрізняються від попередніх умов, узгоджених на момент на­дання кредиту або позики. Така форма санації дозволяє Товариству функціонувати далі та звести до мінімуму збитки кредиторів. Крім того, санація може передбача­ти, наприклад, злиття підприємства, що опинилося на межі банкрутства, з більш мо­гутньою компанією, перепрофілювання його діяльності та зміну корпоративної структури, ліквідацію неприбуткових виробництв, цехів тощо та пов'язаний з цим продаж частини активів підприємства-боржника. Ці заходи слід відрізняти від пов­ної ліквідації активів Товариства, про яку йдеться далі. Санація дозволяє і кредито­рам, і акціонерам уникнути значних витрат, зусиль та втрат часу, пов'язаних з лік­відацією підприємства-банкрута. Ліквідація активів Товариства. Якщо пропозиції щодо санації підприємства не надходили або їх було відхилено, в процесі банкрутства створюється ліквідаційна комісія, основним завданням якої є погашення боргів підприємства-боржника пе­ред кредиторами за рахунок коштів від продажу його активів. Якщо борги підпри­ємства-боржника є занадто великими, то для їх погашення необхідно продати все його майно або таку велику його частку, що продовження його функціонування ви­явиться неможливим. Лише в цих випадках арбітражний суд приймає рішення що­до ліквідації підприємства-банкрута. Таким чином, ліквідація певної частки активів підприємства-банкрута не в усіх випадках призводить до його ліквідації як суб'єк­та підприємницької діяльності.

3. Процедура банкрутства

Чинне законодавство України детально регламентує порядок та послідовність виконання заходів, пов'язаних з банкрутством.

Судочинство щодо справ про банкрутство здійснюється в Україні арбітражни­ми судами за місцем знаходження підприємства-банкрута. Справи про банкрутство у судовій практиці вважаються досить складними, і часто їх розгляд триває багато місяців. Тому наведена нижче схема може дати лише загальне уявлення про послі­довність заходів, які проводяться у таких випадках. Загалом ці заходи зводяться до таких кроків:

• подання заяви до арбітражного суду;

• прийняття рішення щодо порушення справи про банкрутство;

• публікація повідомлення в пресі щодо порушення справи;

• подання претензій кредиторами;

• подання та розгляд пропозицій щодо санації;

• визнання боржника банкрутом (за відсутності пропозицій щодо санації або в разі їх відхилення);

• робота ліквідаційної комісії, спрямована на погашення претензій креди­торів;

• відновлення роботи звільненого від боргів підприємства;

• прийняття рішення арбітражного суду про ліквідацію юридичної особи-банкрута — у тому разі, якщо після задоволення всіх претензій майна банкрута не залишилося або майно, що залишилося, є недостатнім для продовження роботи;

• ліквідація Товариства-банкрута.

4. Ініціювання процедури банкрутства

Ініціювати процедуру банкрутства можуть як кредитори Товариства, так і са­ме Товариство. Загальновідомо, що ініціаторами процедури банкрутства здебільшо­го виступають кредитори. У процесі банкрутства вони мають проводити свою, де­тально продуману політику. Для кредитора важливо оцінити, що є більш вигідним: зберегти підприємство-боржника як цілісний майновий комплекс (сподіваючись на погашення боргів у майбутньому) чи отримати борг (частку боргу) через ліквідацію боржника. У багатьох випадках, наприклад, доцільно здійснювати санацію Товари­ства. Цей захід вважають успішним, якщо кредитори зазнають менших збитків по­рівняно з тими, що можуть виникнути в разі ліквідації Товариства.

У світовій практиці справи про банкрутство часто порушуються за ініціативою боржників. Така можливість передбачається і законодавством України. Боржнику ця процедура часто дозволяє за досить короткий проміжок часу позбутися боргів і відновити нормальну роботу підприємства. Ініціюючи банкрутство, підприємство боржник може уникнути ситуації, коли борги починають рости «немов на дріж­джах», а також отримати право вибору умов проведення санації.

5.2 Ліквідація Товариства

1. Поняття ліквідації Товариства

Ліквідація Товариства — це комплекс економіко-правових заходів, спрямова­них на припинення існування юридичної особи як суб'єкта підприємницької діяль­ності без переходу прав та обов'язків у порядку правонаступництва.

Банкрутство може бути окремим випадком ліквідації, однак причиною лікві­дації Товариства не завжди є його неплатоспроможність. Товариство може припи­нити свою діяльність також за таких обставин:

• після закінчення терміну, на який воно створювалося, після досягнення мети, що ставилася під час його створення, або за інших обставин, пе­редбачених установчими документами;

• за рішенням Загальних зборів акціонерів;

• на підставі рішення суду або арбітражного суду за поданням органів, що контролюють діяльність Товариства в разі систематичного або гру­бого порушення ним законодавства, а саме:

— провадження діяльності, що суперечить установчим документам та за­конодавству;

Характеристики

Список файлов курсовой работы