182401 (629457), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Запропоновані також такі принципи класифікації ризиків:

1. класифікація ризиків повинна відповідати конкретним цілям;

2. класифікація з позицій системного підходу;

3. ризикові ситуації ризиків однієї групи повинні мати деталізацію одного порядку і відповідати цілям класифікації;

4. одна й та ж ризикована ситуація може містити різні ризики;

5. розглядаючи питання таксономії ризику, доцільно виокремити такі характерні ознаки цього явища: джерела ризику, об’єкт, що несе ризик, суб’єкт, що сприймає ризик (обтяжений ризиком).

Моделювання принципової можливості досягнення поставленої цілі управління (розв’язок оберненої задачі) дозволяє визначитись, чи існує можливість досягнення цілі управління в даній ситуації за обраного напряму її реалізації. Вказаний режим припускає, що жодних ресурсних обмежень (наприклад, бюджетних) немає, тобто розглядається ідеалізована ситуація. В результаті моделювання можна отримати не лише відповідь на питання, чи існують принципові можливості щодо поліпшення ситуації в досліджуваному об’єкті за обраного напряму розвитку, але й інформацію про необхідні ресурси для реалізації управлінських рішень, досягнення цілей.

Моделювання реальних можливостей досягнення поставлених цілей, коли враховуються обмеження на ресурси, тобто розглядаються реальні можливості руху в обраному напрямі.

Технологія когнітивного аналізу та моделювання дозволяє:

• досліджувати проблеми з нечіткими чинниками та взаємозв’язками;

• враховувати зміни зовнішнього середовища;

• залежно від виокремлених ризиків чи можливостей планувати (прогнозувати) майбутнє з урахуванням наявних на сьогодні перспектив, ресурсів і засобів;

• використовувати тенденції розвитку ситуації, що об’єктивно склались, в своїх інтересах;

• формувати обґрунтовані стратегії соціально-економічного розвитку.

Такі технології отримують довіру в структурах, які займаються стратегічним управлінням на всіх рівнях ієрархії управління. Тут вже йдеться про якісний та кількісний аспекти аналізу ризику. Стосовно проблем класифікації ризику, то цей аспект ризикології потребує подальшого розвитку.

Характеристика видів ризику у фінансовому менеджменті

Фінансовий ризик — це комерційний ризик (рис. 2.1). Ризики бувають чисті та спекулятивні. Чисті ризики означають можливість збитків або досягнення запланованого результату. Спекулятивні ризики виражаються як у можливості одержання позитивного результату, так і негативного. Фінансові ризики — це спекулятивні ризики. Інвестор, здійснюючи вкладення капіталу, заздалегідь знає, що можливі як доходи, так і збитки. Особливістю фінансового ризику є можливість настання збитків у результаті проведення будь-якої операції в фінансово-кредитній та біржовій сферах. До фінансових ризиків належать: кредитний, відсотковий, валютний, втрачених фінансових зисків.

Кредитні ризики — загроза несплати боржником основного боргу та відсотків, що належать кредиторові.

Відсотковий ризик — загроза втрати комерційними банками, кредитними установами, інвестиційними фондами, селенговими компаніями в результаті підвищення відсоткових ставок, сплачуваних ними по залучених коштах, понад ставки за надані кредити.

Валютні ризики являють собою загрозу валютних збитків, пов’язаних зі зміною курсу однієї валюти відносно іншої та національної валюти під час проведення зовнішньоекономічних кредитних та інших валютних операцій.

Рис. 2.3. Види ризиків

Ризик втраченого фінансового зиску — це ризик настання опосереднених фінансових збитків (недоотримання прибутку) внаслідок нездійснення будь-якого заходу (наприклад, страхування) чи зупинки певного виду господарської діяльності.

3. Суб’єкти ризику

Якщо йдеться про необхідність урахування ризику в певному виді економічної діяльності (певному проекті), передусім мають на увазі інтереси суб’єктів: замовника, інвестора, виконавця (підрядника) чи продавця, покупця, а також страхової компанії. Коли немає зацікавленості в результатах, то не існує й ризику.

Акціонери і кредитори певної компанії (підприємства) розраховують на винагороду, яка відповідає ринковим умовам, відсотковим ставкам і дивідендам по аналогічних акціях та інших видах фінансових зобов’язань. Їхні сподівання можуть справдитися лише в тому разі, коли прибутки будуть.

Ризик — невід’ємна складова людського буття. Ми можемо приймати рішення, які зменшують економічний ризик, але не в змозі уникнути його повністю. Сподівання на максимальний прибуток, з одного боку, і страх підприємницького ризику, з іншого, переконують, що успіх у бізнесі (менеджменті) можливий лише для тих, хто добре володіє обраною галуззю діяльності та на високому професійному рівні сміливо вирішує завдання, які постають. В усі часи економічний прогрес залежав від готовності керівника (підприємця) йти на ризик, що характеризує здібності до підприємництва і творчої діяльності. У менеджменті керівник, що ухиляється приймати ризиковані рішення, вважається небажаним для фірми, оскільки приводить її до застою.

Виявлення причин і чинників ризику мовою менеджменту ризику — це один з аспектів володінням ним [4]. Володіння ризиком передбачає не лише його чітке усвідомлення, виявлення чинників, структури, а також наявність заздалегідь розроблених і реальних у ресурсному (фінансовому) розумінні планів. Такий план може передбачати створення страхових і резервних фондів, страхування в спеціалізованій компанії (організації). У тому разі, коли за збитки, пов’язані з ризиком, відповідає третя особа, наприклад страхова компанія, це означає застосування методу переведення ризику.

Щодо зниження ступеня ризику збитків, то важливе значення має розробка низки альтернативних варіантів плану (проекту). Це дає змогу вибрати найкращий з них, застосовуючи економіко-математичні моделі та методи. Спочатку людина (суб’єкт ризику) усвідомлює ризикованість ситуації, бачить можливі потенціальні втрати (збитки), причому не лише грошей, а й престижу, згоди з керівництвом, роботодавцями, постачальниками тощо. Усвідомивши ситуацію як таку, що обтяжена ризиком, оцінює її прийнятність для себе.

Психологічна теорія рішень вивчає важливі проблеми впливу особистих рис на прийняття рішень, обтяжених ризиком. Їм присвячена досить велика кількість праць. Для кожної стадії прийняття ризикованого рішення характерні свої закономірності. Так, на стадії усвідомлення і попереднього оцінювання (вимірювання) ризику його суб’єкт фокусує свою увагу, приміром, на одній-двох найважливіших, з його погляду, характеристиках. Найчастіше це стосується величини очікуваного доходу (наприклад, коли йдеться про доцільність інвестицій, причому його нерідко оцінюють за максимумом) і майже не замислюються про ймовірність збитків. Тобто інформація про конкретну ситуацію формується в суб’єкта ризику двома етапами: спочатку обирається одна з характеристик — деяке обмеження, а друга — критерій (мета). При цьому відхиляють усі альтернативи, що не відповідають обраним обмеженням; далі з тих альтернатив, що залишились, обирають ту, яка забезпечує найкращий рівень характеристики, обраної за мету. Як правило, характеристику «ймовірність одержання не меншого від певного заданого значення прибутку» розглядають як обмеження, а «величину сподіваного прибутку» — як мету. Пристосуватися до ризику можуть також допомогти дії, що знижують імовірність небажаних подій чи величину потенційних збитків; розподіл наслідків ризику серед контрагентів (промисловців, підприємців чи суспільства в цілому).

Варті уваги проблеми, пов’язані з дослідженнями внутрішнього і зовнішнього пристосування особи до ризику. Зовнішнє пристосування (екстравертність) до ризику полягає в спробі суб’єктом ризику якось модифікувати зовнішнє оточення (середовище), щоб дістати деякі переваги. Це маневрування ресурсами, маніпулювання поведінкою контрагентів (партнерів) при укладанні угод тощо.

Внутрішнє пристосування (інтравертність) до ризику є характерним для осіб, що не дуже вірять у можливості контролю над зовнішнім оточенням і прямого впливу на нього. Їх основний інструмент — це збір додаткової інформації, виграш у часі, підключення своїх керівників до процесу прийняття відповідальних рішень, генерація нових альтернатив.

4. Сприйняття ризику

4.1 Психологічне сприйняття ризику

Згідно з теорією особистості й особистісного зростання, розробленою одним із засновників так званої гуманістичної психології А. Маслоу, всім індивідуумам притаманні не лише фізіологічні, але й психологічні потреби. Останні, так само як і фізіологічні, повинні задовольнятись задля збереження фізичного і духовного здоров’я. До переліку психологічних потреб належить потреба безпеки. Її роль і положення щодо інших потреб відіграє найважливішу роль у розумінні психологічного підґрунтя сприйняття ризику.

У переліку основних потреб людини діє, за Маслоу, певна ієрархія пріоритетів, яка включає п’ять рівнів потреб:

Маслоу наголошує, що тільки-но потреба задовольняється, вона відразу перестає бути мотивацією поведінки. Але потреби не статичні. Для них суттєвими є чинники часу і зовнішні обставини. Так, навіть якщо потреби безпеки вже задоволені, але виникла ситуація, котра безпеку ставить під загрозу ризику, ці потреби знову активізуються як мотивації поведінки. Концепція Маслоу особливо важлива у вивченні ставлення людей до ризику, бо вона дає підґрунтя для розгляду дій індивідуума в ситуаціях, пов’язаних з ризиком, коли такі чинники, як загроза смерті, болю, страждання не проявляються безпосередньо.

4.2 Аспекти сприйняття ризику

Виявленням і вивченням аспектів, які визначають сприйняття ризику, займаються психологи і соціальні психологи. Найважливішою метою цих досліджень є встановлення зв’язку між двома процесами: сприйняттям ризику і виробленням рішення про прийнятність (допустимість) ризику. Від сприйняття ризику залежить його оцінка, управління ним (прийняття заходів по його усуненню чи зниженню), а також вибір шляху інформування людей про той чи інший ризик. Психологи встановили, що призводять до ризику не поодинокі чинники. Досліди, які проводились спеціально, показали, що сприйняття ризику залежить від численних чинників та аспектів, які необхідно брати до уваги. Основні з цих аспектів наведені нижче з їх стислими характеристиками.

Аспект катастрофічності означає, що події, наслідком яких є людські жертви, згруповані в часі і просторі (наприклад, вибух на хімічному комбінаті), спричиняють посилене сприйняття ризику порівняно з подіями, жертви яких розсіяні в просторі і часі. Приклад останніх — аварії автомобільного транспорту.

Аспект розуміння зумовлений тим, наскільки дані явища чи процеси зрозумілі людям. Наприклад, ступінь сприйняття ризику, пов’язаного зі впливом радіації, суттєво нижчий, ніж ризику, на який наражається пішохід, що переходить вулицю.

Аспект контрольованості дій чи подій проявляється у вигляді усвідомлюваної індивідуумом можливості впливати на ту дію (подію), в яку він втягнутий. Якщо людина перебуває в ситуації, розвиток якої відбувається незалежно від її особистого контролю, вона схильна до більшого хвилювання за наслідки цього розвитку, її сприйняття ризику інтенсифіковане. Дослідження, зокрема, показують, що людина за кермом автомобіля сприймає ризик потрапити в аварію меншою мірою, ніж її пасажир.

Аспект добровільно наразитись на ризик досить суттєво діє на його сприйняття. Люди набагато менше замислюються про ризик, якщо вони ризикують за власним рішенням. Захоплення альпінізмом чи загорянням на сонці пов’язано зі значною небезпекою, однак у цих випадках проблем з сприйняттям ризику немає. Навпаки, екологічні ризики, зумовлені, наприклад, забрудненням питної води чи повітря сприймаються болісно, бо вони зовсім не добровільні.

Дію всіх перелічених аспектів на сприйняття ризику можна вивчати кількісно. Таким чином діють, проводячи дослідження, котрі називають психометричними. Кожному чиннику приписують ваговий коефіцієнт, який ґрунтується на суб’єктивних якісних оцінках інтенсивності його впливу («дуже слабкий», «слабкий», «середній» тощо). Потім проводиться анкетування, в якому бере участь кілька десятків чи сотень опитуваних. Дані анкетування обробляються за допомогою одного з методів багатовимірної статистики (як правило, факторного аналізу).

Характеристики

Список файлов курсовой работы