182311 (629407), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

В організації обігових активів слід розрізняти їх склад і структуру.

Під складом обігових активів розуміють сукупність їх елементів (статей).

Структура ж обігових активів — це співвідношення між окремими їх елементами в їх загальному обсязі.

У різних галузях народного господарства склад і структура обігових активів різний та залежать від типу галузі, складу витрат, виду продукції, що випускається, особливостей матеріально-технічного постачання тощо. У виробничий сфері, а також у торгівлі найпитомішу вагу в обігових активах займають запаси.

Запаси — це активи, які перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу отриманого продукту виробництва; утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності; утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт чи надання послуг.

У господарській діяльності запаси поділяються на:

• сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва тощо;

• незавершене виробництво у вигляді незакінчених обробкою деталей, вузлів, виробів і незакінчених технологічних процесів;

• готову продукцію, що виготовлена на підприємстві та призначена для продажу;

• товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу;

• малоцінні та швидкозношувані предмети;

• молодняк і тварин на відгодівлі, продукцію сільського і лісового господарства, якщо вона оцінюються за цим положенням (стандартом).

Склад і структура обігових активів не залишається постійною величиною. Вони змінюються як по роках, так і протягом року залежно від зміни характеру виробничої діяльності підприємства, особливостей формування запасів і витрат.

1.4 Аналіз структури майна підприємства. Аналіз динаміки майна підприємства

Аналіз динаміки валюти балансу та його структури проводиться шляхом порівняння даних загальної вартості майна підприємства (валюти балансу) на початок ікінець звітного періоду. При цьому зменшення валюти балансу за звітний період свідчить про скорочення підприємством господарської діяльності, що призводить до його неплатоспроможності.

При аналізі балансу виявляють такі його статті, які свідчать про недоліки та незадовільну роботу підприємства і його фінансовий стан.

Аналіз структури активів підприємства. Аналізу підлягають I, II, III розділи активу балансу.

Активи підприємства та їх структура вивчаються як з точки зору їх участі ввиробництві, так і з точки зору оцінки їх ліквідності. Безпосередньо з'ясовується участь у виробничому циклі основних фондів, нематеріальнихактивів, запасів і затрат, грошових коштів. При цьому уточнюютьсянайбільшліквідніактиви підприємства: грошові кошти на рахунках, а також короткострокові цінні папери та найменш ліквідні активи - основні фонди, що знаходяться на балансі підприємства та інші позаоборотні активи.

Зміна структури активів підприємства в бік збільшення частки оборотних засобів може вказувати на:

- формування більш мобільної структури активів, що сприяє прискоренню оборотності засобів підприємства;

-відволікання частини поточних активів на кредитування споживачів товарів, робіт, послуг підприємства, дочірніх підприємств та інших дебіторів, що свідчить про фактичну іммобілізацію цієї частини оборотних засобів із виробничого циклу;

- згортання виробничої бази;

- викривлення результатів оцінки основних фондів внаслідок

існуючого порядку їх бухгалтерського обліку та інше.

Для того, щоб зробити однозначні висновки про причини зміни даної пропорції в структурі активів, проводиться детальнийаналіз розділів і окремих статей активу балансу.

Аналіз основних засобів та інших необоротних активів. Враховуючи те, що питома вага основних засобів та необоротних активів може змінюватись внаслідок впливу зовнішніх факторів (наприклад, порядок їх обліку, при якому коригування вартості основних фондів в умовах інфляції здійснюється з запізненням, в той час як ціни на сировину, матеріали, готову продукцію можуть збільшуватися досить високими темпами), необхідно звернути особливу увагу на зміну абсолютних показників форми 1 за звітний період, яка відтворює рух основних засобів (зміну норм амортизації та груп розподілу основних фондів, вибуття та введення в експлуатацію нових).

Аналізується рух основних фондів та амортизаційних відрахувань за попередній та поточний роки (форма 11-ОФ (річна), дані аналітичного бухгалтерського обліку за звітний період). Звертається увага на основні фонди підприємства, які придбані, реалізовані, ліквідовані або здані в оренду протягом поточного року.

Аналіз структури оборотних засобів. Оборотні засоби підприємства складаються із запасів ізатрат тагрошових коштів, розрахунків та інших активів.

Швидкість обороту оборотних засобів підприємства є однією з якісних характеристик фінансової політики підприємства. Чим більша швидкість обороту, тим ефективніше працює підприємство.

Тому абсолютне чи відносне зростання оборотних засобів може свідчити не тільки про розширення виробництва, або дію факторів інфляції, але й про уповільнення їх обороту, що викликає збільшення їх маси.

Збільшення питомої ваги виробничих запасів у структурі активів може свідчити про:

- зростання виробничого потенціалу підприємства;

- прагнення за рахунок вкладень у виробничі запаси захистити грошові активи підприємства від знецінення під впливом інфляції;

- нераціональність обраної господарської стратегії, внаслідок чого значна частина поточних активів іммобілізована в запасах, ліквідність яких може бути незначною.

При значному збільшенні запасів і затрат необхідно проаналізувати, чи не відбувається це збільшення за рахунок необґрунтованого відволікання активів звиробничого обороту, що призводить до збільшення кредиторської заборгованості і погіршення фінансового стану підприємства.

При аналізі розділу "Грошові кошти, розрахунки та інші активи" активу балансу необхідно звернутиувагу на темпи росту дебіторської заборгованості, в тому числі безнадійної. Зростання цих статей балансу свідчить про надання підприємством товарних позиків для споживачів своєї продукції. Кредитуючи їх, підприємство фактично ділиться з ними частиною свого прибутку. В тойже час підприємство може брати кредити для забезпечення своєї господарської діяльності, що призводить до збільшення власної кредиторської заборгованості.

1.5 Основні показники оцінки майнового стану підприємства

До показників оцінки майнового стану можна віднести:

1. Частка оборотних виробничих фондів в оборотних активах:

(1.1)

де О в.ф – обігові виробничі фонди , тис.грн..

А о.– обігові активи тис.грн.

1. Частка основних засобів в активах

(1.2)

де О с.з. - основні засоби (по залишковій вартості) тис.грн.

А - загальна величина активів.

3. Коефіцієнт зносу основних засобів

(1.3)

де Знос.о.з. – величина зносу основних засобів. тис.грн

Оз. перв – величина основних засобів по первісній вартості, тис.грн.

1. Коефіціент відновлення основних засобів

(1.4)

де ∆Оз.перв. – приріст первісної вартості основних засобів, тис.грн.

∆Оз.перв - тис.грн.

1. Частка оборотних виробничих фондів у загальних активах підприємства

(1.5)

де Ов.ф – обігові виробничі фонди, тис. грн.

А – загальні активи

6. Коефіцент мобільності активів

(1.6)

де Анеоб. – необігові активи, тис.грн.

Ао – обігові активи підприємства.

1.6 Відновлення основних фондів підприємства

Процес виробництва на підприємствах усіх форм власності передбачає наявність такого чинника виробництва, як основні фонди.

Основні фонди — це вартість матеріально-речовинних цінностей, що використовуються підприємствами у виробничій і невиробничій сферах діяльності тривалий час (більше року).

Відповідно до діючої типової класифікації основні фонди групуються залежно від їх функціонального призначення, галузевої належності, речовинно-натурального складу та ін.

Залежно від функціонального призначення основні фонди поділяються на виробничі і невиробничі.

Виробничі основні фонди — це фонди, які безпосередньо беруть участь у виробничому процесі або сприяють його здійсненню. До них належать будівлі, споруди, силові машини й устаткування, передавальні пристрої, транспортні засоби, робоча худоба, багаторічні насадження, інші основні фонди, що діють у сфері матеріального виробництва.

Невиробничі основні фонди — це фонди, що не беруть безпосередньої або побічної участі в процесі виробництва та передбачені для обслуговування потреб житлово-комунального господарства, охорони здоров'я, освіти, культури. До них належать споруди, будівлі, машини, обладнання, апарати та інші фонди, які використовуються у невиробничій сфері.

Обсяг основних фондів, що є в підприємства, відображається у звіті за їх первісною та залишковою вартістю.

У процесі функціонування основні фонди піддаються фізичному (матеріальному) і моральному (економічному) зносу.

Фізичний знос основних фондів — це втрата ними первісної споживчої вартості; внаслідок цього вони поступово знецінюються та потребують заміни новими засобами праці того ж роду. Так, будівлі та споруди піддаються поступовому старінню, машини й обладнання — зносу в результаті їхнього виробничого використання, корозії металу тощо.

Вивчення ступеня фізичного зносу необхідно для визначення реальної вартості, правильного планування заміни старих машин та обладнання новими. Коефіцієнт фізичного зносу (Кф.з.) можна визначати за формулою 1.3. Фізичний знос частково відновлюється шляхом ремонту, реконструкції та модернізації основних фондів.

Моральний знос виявляється у тому, що випущені раніше основні фонди за своєю конструкцією, продуктивністю, економічністю значно поступаються новим зразкам. Тому періодично виникає необхідність заміни застарілих основних фондів новими, більш економічними.

Відновлення зношуваних основних фондів і їх відтворення виконується за рахунок амортизаційних відрахувань, що формуються при амортизації цих фондів.

Амортизація — поступове перенесення по частинах (у міру фізичного зносу) вартості основних фондів на вироблений за їх допомогою продукт (послуги). Амортизація здійснюється з метою накопичення фінансових ресурсів для фінансування наступного відновлення і відтворення основних фондів.

Амортизаційні відрахування — грошове відображення розміру амортизації, відповідного ступеня зносу основних фондів. Вони включаються до собівартості продукції та компенсуються при її продажу у виручці, що надходить.

Амортизаційні відрахування підприємства проводять щоквартально, відповідно до встановлених єдиних норм і балансової (залишкової) вартості основних фондів за окремими групами або інвентарними об'єктами.

Норми амортизаційних відрахувань (річні) встановлюються у відсотках відношенням річної суми амортизації до балансової вартості основних фондів. Вони відображають розмір щорічних амортизаційних відрахувань до амортизаційного фонду. За допомогою норм амортизації регулюється швидкість обігу основних фондів.

Експлуатація основних фондів призводить до їх зносу. Знос основних фондів знижує їх експлуатаційні можливості, призводить до вибуття, а відповідно, і до зниження забезпеченості ними процесу виробництва. Водночас, процес виробництва в кожний конкретний момент має бути забезпечений відповідною кількістю та якісними основними фондами. Це здійснюється за рахунок відтворення (відновлення) основних фондів, що зношуються та вибувають.

Відтворення основних фондів — це процес безперервного їх поновлення (відновлення).

Характеристики

Список файлов курсовой работы