181373 (629024), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Кожну підприємницьку структуру можна розглядати як складну економічну систему, елементами якої служать окремі підрозділи (цехи, дільниці), взаємозв'язок між якими здійснюється на основі координації на горизонтальному і вертикальному рівнях. Діяльність жодного підрозділу підприємницької структури не можна планувати ефективно, якщо не ув'язати її з функціонуванням інших виробничих одиниць. Будь-які зміни в планах одного підрозділу зумовлюють відповідні переміни в планових параметрах діяльності інших. Отже, головними, ознаками координації планування на підприємстві є взаємозв'язок і одночасність при прийнятті рішення.

Принцип єдності передбачає інтеграцію планової діяльності. На підприємствах розробляють декілька відносно самостійних видів планів (плани освоєння нових видів продукції, маркетингові плани, плани рекламних заходів, плани впровадження нової техніки і технології, плани соціального розвитку колективу, тематичні плани і т. д.). Однак кожний з них повинен базуватися на загальній стратегії і бути складовим елементом загальної планової системи підприємства.

Єдність стратегічного і поточного планів передбачає, що структура поточних планів та основні складові стратегії підприємства повинні співпадати; основні цілі на поточний період повинні витікати з стратегічного плану. Однак кількість планових показників, ступінь деталізації цілей, точність розрахунків у поточних планах повинні бути більш повними та обгрунтованими. Відомо, що чим меншим є горизонт планування (в даному випадку — плановий період), тим більше показників планується. Показники поточних планів не повинні суперечити показникам стратегічного плану, вони можуть бути лише більш точними або скорегованими в залежності від впливу раніше неврахованих факторів зовнішнього середовища.

Принцип неперервності означає підтримування неперервної планової перспективи, взаємопогодження довго-, середньо- та короткотермінового планування, своєчасне коригування планів з врахуванням змін у внутрішньому та зовнішньому середовищі, в нестабільних умовах господарювання.

Принцип гнучкості забезпечує в процесі планування можливості коригування планів відповідно до змін у внутрішньому та зовнішньому середовищі.

Для здійснення принципу гнучкості плани необхідно розробляти з врахуванням можливостей внесення змін. Тому при їх складанні доцільно включати резерви, так звані «надбавки безпеки» або «фінансові подушки».

Принцип точності передбачає врахування при складанні планів певного ступеня точності розрахунків, передбачень. Ступінь конкретизації і деталізації залежить від виду плану та рівня невизначеності зовнішніх умов господарювання.

Стратегічне, довготермінове планування може обмежуватися визначенням основної мети і найбільш загальних напрямків діяльності, тому що кількість необхідної інформації про майбутнє є обмеженою, а швидкість змін — дуже високою.

В короткотермінових планах конкретність і детальність повинні бути високими і обов 'язковими.

Принцип точності повинен забезпечувати адекватність планових заходів соціально-економічній ситуації в країнах, галузі, території. Вона досягається шляхом врахування великої кількості факторів впливу внутрішнього і зовнішнього середовища. Це сприяє підвищенню точності планів, їх наближенню до реальних умов. Ринкове середовище обумовлює постійну мінливість продукції підприємства, його виробничої та організаційної структури, технологій та факторів виробництва, які в свою чергу мають вплив на методи планування, показники і структуру планів, організацію самого процесу планування. Вони повинні постійно переглядатися, а при необхідності слід застосувати принципово нові методи і процедури планування.

Принцип участі означає, що кожний працівник підприємства стає учасником планувальної діяльності незалежно від посади і функцій. Планування, яке базується на принципі участі, називається партисипативним.

Реалізація принципу участі забезпечує оперативний обмін внутрішньо-виробничою інформацією; перетворює плани підприємства на особисті плани кожного працівника, що сприяє підвищенню мотивації до праці, створенню корпоративного духу; викликає більшу довіру до планування як реального та ефективного важеля управління

Фахівці з планування рекомендують доповнити вищезгадані принципи загальноекономічними принципами: пріоритетності, оптимальності.

Принцип пріоритетності передбачає ранжування об'єктів планування за їх важливістю для підприємства.

Так, якщо основною метою визнано підвищення конкурентноспроможності продукції, та для її досягнення необхідно вирішити комплек завдань, пов’язаних з поліпшенням технічної бази виробництва, використанням нових високоякісних матеріалів, підвищенням кваліфікаційного рівня працівників. Одночасно розв’язати ці всі завдання неможливо через нестачу фінансових ресурсів. В такому випадку керівництво підприємства визначає пріоритетність завдань і, в залежності від ситуації на виробництві, встановлює послідовність їх розв’язання.

Пріоритетність тієї чи іншої мети може змінюватись в залежності від дії макроекономічних факторів – економічної політики, екологічного становища, стану національної економіки, а також від факторів, які діють всередині підприємства.

Принцип оптимальності пов’язаний з альтернативністю і багатоваріантністю планів, які передбачають розробку декількох альтернативних варіантів досягнення однієї мети та вибір оптимального.

Механізм планування – це сукупність засобів, зо допомогою яких приймаються планові рішення та забезпечується їх реалізація. механізм планування розкриває внутрішню модель процесу вироблення мети і завдань функціонування підприємства та формування його фунекцій.

Розвиток виробництва зумовлює мету та основні завдання функціонування підприємства, які визначають функції планування і методи обгрунтування планових рішень.

У ринкові економіці підприємство сомостійно формує програму діяльності і визначає мету на певний період.

Формування мети – це процес прийняття планових рішень, який випереджує майбутні дії. Мета діяльності всіх структурих підрозділів підприємства повинна узгоджуватися і підпорядковуватися загальній меті.

При формуванні мети необхідно враховувати зовнішні обмеження і можливості, схильність до ризику. Внутрішні можливості і обмеження визначаються трудовими, технічними, матеріальними, фінансовими ресурсами; зовнішні – характером макросередовища.

Вибір і формування мети підприємства проводяться на основі детального аналізу та оцінки ринків, на яких працює або буде працювати підпроємство; внутрішніх чинників; закономірностей і тенденцій розвитку галузі. Аналіз передбачає оцінку позитивних моментів функціонування підприємства в даному ринковому середовищі, а також оцінку можливих негативних наслідків його діяльності.

Практично для аналізу та оцінки сильних і слабких сторін функціонування підприємства викорстовуєтьсяс SWOT-аналіз, сутність якого полягає у порівнянні сильних і слабких сторін діяльності підприємства з потенційними зовнішніми сприятливими обставинами та загрозами. SWOT – це абревіатурне спрощення англійських слів: S – strength – сила; W – wrakness – слабкість; O – opportunities – можливість; T– treats – загрози (обмеження).

Визначені мета і завдання повинні відповідати вимогам:

• функціональності – можливості трансформації загальної мети в завдання для нижчих рівнів;

• часового взаємозв’язку між метою довготермінового і короткотермінового характеру;

• можливості перегляду при зміні умов;

• концентрації ресурсів і зусиль;

• багатовекторності та системності.

Успішна реалізація мети в значній мірі залежить від організації процесу розв’язання завдань і планування проблем, функцій планування.

Функції планування – це види робіт, дій, процедур, які здійснюються в процесі формування плану, спрямовані на зміну стану підприємства.

У реальній практиці господарювання об’єкти і процеси планування характеризуються певною складністю, зменшення або здолання якої досягається шляхом виділення найважливіших зв’язків і залежностей, об’єднання їх в модулі за сферами діяльності та структурними підрозділами. Такий підхід дозволяє проводити окремі планові розрахунки, спрощує процес складання та реалізації планів, контроль за їх виконанням.

З допомогою процесу планування ініціюється ефективне використання наявного потенціалу підприємства – матеріального, – трудового, – інтелектуального.

Функції планування:

• зменшення складності об’єктів планування

• мотивація

• прогнозування

• забезпечення безпеки;

• оптимізація;

• координація та інтеграція;

• контроль;

• документування;

• інформування та пропаганда.

Якість планування визначається якістю прогнозування стану зовнішнього і внутрішнього середовища. Результативність цієї функції досягається шляхом проведення моніторингу всіх основних виробничих чинників.

У процесі планування необхідно враховувати фактор ризику, передбачити заходи його уникнення або зменшення.

Функція оптимальності планових рішень реалізується шляхом вибору за відповідними критеріями ефективного варіанту використання ресурсів, часу досягнення мети з ряду альтернативних рішень.

Процес планування об’єднує людей, координує їх діяльність, запобігає конфліктам, враховує інтеграцію всіх сфер діяльності підприємства.

Функція контролю в процесі планування здійснюється шляхом порівняння реальних результатів виробничо-господарської діяльності з плановими параметрами, аналізами роботи всіх підрозділів підприємства, з’ясування причин відхилень та регулювання виробництва.

Планування забезпечує документальне відображення ходу виробничо-господарської діяльності та інформування всіх учасників виробничого процесу про визначену мету, завдання та заходи з їх досягнення.

Пропагандистська функція процесу планування полягає в інформуванні громадськості про наміри підприємства, успішні управлінські та підприємницькі дії, допущені помилки.

Процес планування має свою технологію, яка передбачає послідовність виконуваних операцій та робіт з формування плану.

Етапи процесу планування:

• визначення мети планування;

• аналіз проблеми;

• пошук альтернатив;

• прогнозування;

• оцінка;

• прийняття планового рішення.

Визначення мети планування є вирішальним фактором при виборі форм і методів планування, критеріїв оцінки планових рішень та контролю за ходом їх реалізації.

При аналізі проблеми визначається вихідна позиція на момент складання плану і формується кінцева (бажана) ситуація.

На етапі пошуку альтернатив з переліку можливих шляхів вирішення проблемної ситуації вибирається найреальніший.

Після цього формується уявлення про розвиток планової ситуації, здійснюються відповідні розрахунки для вибору альтернативного сценарію, оформляється єдине планове рішення.

В процесі планування використовуються засоби, які дозволяють автоматизувати технологічний процес складання плану. Комплексне використання цих засобів дозволяє створити автоматизовану систему планових розрахунків (АСПР).

Розділ 2. Розрахунок основних планових показників

Перелік нормативів:

1. Вартість допоміжних матеріалів – 10% від вартості основних матеріалів за винятком відходів.

2. Баланс робочого часу – 1850 год./чол.

3. Чисельність допоміжних робітників – 35% від чисельності основних, у т. ч. зайнятих утриманням, експлуатацією та поточним ремонтом устаткування – 55% від загальної чисельності допоміжних робітників.

4. Чисельність керівного персоналу – 10% від чисельності робітників. Середня місяча заробітна плата – 600 грн.

5. Середня годинна тарифна ставка допоміжних робітників, зайнятих утриманням, експлуатацією та поточним ремонтом устаткування 2,2 грн., інших – 2,0 грн.

6. Премія основним робітникам – 20%, допоміжним – 10%, керівному персоналу – 30% від заробітної плати за тарифом.

7. Доплати й додаткова заробітна плата – 15% від заробітної плати за тарифом.

8. Відрахування на соціальні заходи – 37,5% від заробітної плати за тарифом та доплат.

9. Одноразові заохочення та винагороди – 1% від заробітної плати за тарифом, винагороди за підсумками роботи за рік не більше двох місячних окладів (тарифних ставок).

10. Ціна рушійної електроенергії – 22,1 коп., освітлювальної – 23,0 коп. за кВт-год. Видаток освітлювальної електроенергії – 1,5% від видатку рушійної електроенергії ( в кВт-год).

11. Норма амортизаційних відрахувань – 15% від вартості устаткування та 5% від вартості будівель. Вартість 1 м3 будівлі 950 грн.

12. Інші витрати – 8% від заробітної плати за тарифом.

13. Послуги допоміжних цехів:

а) у складі витрат на обслуговування виробництва – 55% від заробітної плати за тарифом;

б) у складі витрат на управління виробництвом – 30% від заробітної плати за тарифом.

14. Адміністративні витрати на збут – 9% від виробничої собівартості.

15. Норматив прибутку 30% від собівартості виробу.

16. Податок на прибуток – 25%, відрахування засновникам підприємства – 3% від суми оподаткованого прибутку. Відрахування до фонду розвитку виробництва не менше 30% від суми розподілювального прибутку, на соціальний розвиток колективу – 20% (за рішенням Загальних зборів).

Характеристики

Список файлов курсовой работы