181333 (629007), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Критичне значення становить 0,2. Значення межах 0,25-0,35 свідчить про спроможність підприємства повністю розрахуватися по своїх боргах за рахунок оборотних активів. Зростання показника свідчить про неефективне управління грошовими коштами, що може негативно позначитись на доходності.

- коефіцієнт співвідношення залучених і власних коштів (коефіцієнт автономності) показує розмір залучених коштів на 1 гри. власних коштів. Характеризує частку власності самого підприємства в загальній сумі коштів, інвестованих у його діяльність.

К_а = Власний капітал / Активи (1.3)

Орієнтовне значення знаходиться у межах 0,5-1. Що вищий цей коефіцієнт, то більш фінансово стійким і незалежним від кредиторів є підприємство.

- коефіцієнт фінансової незалежності, який свідчить про питому вагу власних коштів у загальній сумі заборгованості;

К_н = Залучені кошти / Власний капітал (1.4)

Критичне значення становить 1. Що менший цей показник, то більш фінансово незалежним вважається підприємство.

- коефіцієнт маневреності власних коштів показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто яку вкладено в оборотні кошти, а яку капіталізовано. Характеризує ступінь мобільності використання власних коштів.

К_мвк = (Власний капітал – необоротні активи) / Власний капітал (1.5)

Нормативне значення цього показника знаходиться у межах 0-1. Зростання цього показника в динаміці є позитивною тенденцією для позичальника.

Аналіз і оцінка системи економічних показників діяльності підприємства є важливим і невід’ємним етапом аналізу кредитоспроможності потенційного позичальника.

Наведені економічні показники діяльності потенційного позичальника та їх рекомендовані значення є мінімально необхідними для аналізу кредитоспроможності. Банки мають право самостійно встановлювати додаткові критерії оцінки фінансового стану позичальника, що підвищують вимоги до показників з метою адекватної оцінки кредитних ризиків та належного контролю за ними [6].

Крім способу оцінки кредитоспроможності позичальників на основі системи фінансових коефіцієнтів в банківській практиці можуть використовуватись й такі способи:

- на основі аналізу грошових потоків;

- на основі аналізу ділового ризику.

Оцінки кредитоспроможності позичальників на основі аналізу грошових потоків передбачає визначення чистого сальдо різних надходжень і видатків клієнта за певний період, тобто зіставлення припливу (прибуток, амортизація, створення резервів витрат, вивільнення коштів, зростання кредиторської, збільшення інших пасивів, збільшення акціонерного капіталу) і відпливу (скорочення кредиторської заборгованості, зменшення інших пасивів, відплив акціонерного капіталу, фінансові витрати, погашення позик) коштів. Для аналізу грошових потоків на підприємстві-позичальникові беруться фінансові дані як мінімум за три роки. Кредитоспроможним вважається підприємство, яке має стійке перевищення припливу над відпливом коштів [14].

Оцінка кредитоспроможності на основі аналізу ділового ризику передбачає виділення найвагоміших чинників ділового ризику (надійність постачальників, сезонність поставок, тривалість зберігання товарів, рівень цін на товари, ризик введення державою обмежень на вивіз і ввіз імпортних товарів тощо), їх формалізацію, оцінку в балах і визначення на цій основі класу кредитоспроможності того чи іншого конкретного позичальника. Аналіз ступеня ділового ризику у клієнта дозволяє банкові спрогнозувати достатність джерел погашення позики [16].

Під час оцінки фінансового стану і кредитоспроможності позичальника НБУ рекомендує комерцій­ним банкам враховувати: соціальну стабільність клієнта, тобто наявність власної нерухомості, цінних паперів, роботи; сімейний стан; наявність реальної застави; вік і здоров'я клієнта; загальний матеріальний стан клієнта, його доходи та витрати; користування банківськими позиками у минулому та своєчасність погашення їх і відсотків за ними, а також користування іншими банківськими послугами; зв'язки клієнта з діловим світом тощо.

НБУ рекомендує комерційним банкам будувати та аналізувати динамічні ряди за кожним показником кредитоспроможності клієнта. Аналіз рядів динаміки дозволяє комерційному банкові простежити еволюцію фінансово-господарської діяльності позичальника та зробити припущення щодо його майбутнього стану.

Згідно з рекомендацією НБУ позичальники можуть бути поділені банком за рейтингом надійності на п'ять класів:

- клас “А” - фінансова діяльність позичальника дуже добра, що свідчить про можливість своєчасного виконання зобов'язань за кредитними операціями, зокрема погашення основної суми боргу та відсотків за ним відповідно до умов кредитної угоди;

- клас “Б” - фінансова діяльність позичальника цієї категорії близька за характеристиками до класу “А”, але ймовірність підтримування її на цьому рівні протягом тривалого часу є низькою. Позичальники (контрагенти банку), віднесені до цього класу, потребують більшої уваги через потенційні недоліки, що ставлять під загрозу достатність надходжень коштів для обслуговування боргу;

- клас “В” - фінансова діяльність позичальника задовільна і потребує більш детального контролю. Надходження коштів і платоспроможність позичальника свідчать про ймо­вірність несвоєчасного погашення кредитної заборгованості в повній сумі і в строки, передбачені договором, якщо недо­ліки не будуть усунені;

- клас “Г” - фінансова діяльність позичальника незадовільна, і спостерігається її нестабільність протягом року; є високий ризик значних збитків; ймовірність повного погашен­ня кредитної заборгованості та відсотків за нею є низькою;

- клас “Д” - фінансова діяльність незадовільна, є збитки; кредитна операція не забезпечена ліквідною заставою (або безумовною гарантією), ймовірність виконання зобов'язань з боку позичальника/контрагента банку практично нульова [15].

Тобто, реальні висновки та пропозиції за результатами оцінки кредитоспроможності позичальників дозволяють уникнути в процесі банківської діяльності невиправданих ризиків при здійсненні кредитних операцій.

1.3 Основні засади проведення кредитоспроможності позичальника зарубіжними банками

Сучасні підходи до методології аналізу кредитоспроможності позичальників у комерційних банках базуються на комплексному застосуванні кількісних і якісних показників. Серед методів і моделей оцінки кредитоспроможності позичальників комерційних банків, які застосовуються комерційними банками, можна виділити такі групи:

• статистичні методи оцінки, до котрих належать рейтингові системи оцінки, кредитний скоринг та прогнозування банкрутства;

• правило шести ”С”, CAMPARI, PARTS, PARSER.

Зарубіжна банківська практика розробила критерії всебічного аналізу потенційного позичальника (Canons of Lending), які можуть бути використані і у вітчизняній практиці.

В практиці банків США використовуються правила шести ”С”:

• Character;

• Capacity;

• Cash;

• Collateral;

• Conditions;

• Control.

Character – характер позичальника. Кредитний інспектор повинен бути впевнений в тому, що клієнт може достатньо точно вказати мету отримання кредиту та має серйозні наміри погасити його. Відповідальність, правдивість, серйозність намірів клієнта погасити всю заборгованість складають те, що кредитний інспектор називає характером позичальника. Якщо у кредитного інспектора після вивчення документів, наданих позичальником, і бесід з ним виникли сумніви відносно надійності клієнта, його бажання і здатності погасити кредит, то клієнту слід відмовити в кредитуванні.

Capacity – здатність позичати кошти. Кредитний інспектор повинен бути впевнений в тому, що клієнт, бажаючий отримати кредит має юридичне право подавати кредитну заявку та підписувати кредитний договір. Кредитний інспектор повинен бути впевнений в тому, що керівник або представник компанії, який звертається за кредитом, має відповідні повноваження, наданими йому установчими документами або Радою директорів, на проведення переговорів і підписання кредитного договору від імені компанії. Кредитний інспектор зобов’язаний вивчити статут та установчий договір фірми, для того, щоб визначити, які особи мають повноваження на підписання кредитного договору.

Cash – грошові кошти. Ключовий момент будь-якої кредитної заявки полягає у визначенні можливостей позичальника погасити кредит. В цілому позичальник має лише три джерела погашення отриманих ним кредитів: потоки готівки, продаж або ліквідація активів, залучення фінансів. Банкіри надають перевагу потокам готівки в якості основного джерела погашення кредиту позичальником, оскільки продаж активів може погіршити баланс позичальника, а його додаткові запозичення можуть послабити позиції банка як кредитора. Недостатність потоку готівки є важливим показником погіршення фінансового стану фірми та взаємних відносин з кредитором.

Collateral – забезпечення. При оцінці забезпечення за кредитною заявкою, кредитний інспектор повинен отримати відповідь на питання: чи є у позичальника достатній капітал або якісні активи для надання необхідного забезпечення за кредитом. Кредитний інспектор звертає особливу увагу на такі характеристики, як: строк служби, стан та структура активів позичальника.

Conditions – умови. Кредитний інспектор повинен знати становище, яке складається у відповідній галузі, а також те, як зміна економічних та інших умов може вплинути на процес погашення кредиту. Для оцінки стану галузі та економічних умов більшість банків створюють інформаційні центри з базою даних, збирають різні інформаційні матеріали та підсумкові документи про наукові дослідження по галузях, в яких діють їх основні позичальники.

Control – контроль. Останнім фактором кредитоспроможності позичальника виступає контроль, який зводиться до отримання таких відповідей: наскільки зміна законодавства, правової, економічної та політичної ситуації може негативно вплинути на діяльність позичальника та його кредитоспроможність [11].

У світовій практиці досить широко застосовують такі системи кредитоспроможності аналізу:

PARTS (Purpose, Amount, Repayment, Security).

PARSER (Person, Amount, Repayment, Security, Expedience, Remuneration).

CAMPARI (Character, Ability, Means, Purpose, Amount, Repayment, Insurance).

MEMO RISK (Management, Experience, Market, Operations, Repayment, Interest, Security, Control).

4 FC (чотири основи кредитоспроможності: Management quality, Industry dynamics, Security realization, Financial condition).

Вони мають досить спільних рис між собою, але відрізняються одна від одної кількістю показників, що застосовуються як складові частини загального рейтингу позичальника, а також різними методиками складання характеристик та визначення її пріоритетності.

Оцінка кредитоспроможності клієнтів французькими комерційними банками включає:

- оцінка підприємства та аналіз його балансу та іншої звітності;

- оцінка кредитоспроможності клієнтів на підставі методик, прийнятих окремими комерційними банками;

- використання для оцінки кредитоспроможності даних картотеки Банку Франції;

При оцінці підприємства банк цікавиться наступними питаннями:

- характер діяльності підприємства і термін його функціонування;

- фактори виробництва: трудові, виробничі, фінансові ресурси, економічне середовище.

В Угорщині для оцінки кредитоспроможності використовувалось три показники, в Польщі вирішальним фактором була наявність попиту на ринку на готову продукцію потенційного позичальника [10].

Оцінюючи кредитоспроможність позичаль­ників, банки західних країн приділяють значну увагу квалі­фікації та здібностям керівників, дотриманню ділової етики, договірної і платіжної дисципліни.

Зарубіжний досвід визначення кредитоспроможності позичальника є необхідним вітчизняним банкам для того, щоб навчитися прогнозувати ймовірність його банкрутства або погіршення фінансового стану, набути відповідного досвіду зі складання довідників та баз даних про діяльність позичальників у країні та навчитись правильно реагувати на негативні тенденції, які відбуваються під час дії кредитної угоди. Крім того усім банкам необхідно застосовувати галузевий підхід при роботі з потенційними позичальниками.

РОЗДІЛ 2

ОЦІНКА КРЕДИТОСПРОМОЖНОСТІ СМНВО ІМ. ФРУНЗЕ

1. Загальна характеристика підприємства

Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе почало свою діяльність від заснування в 1896 році на кошти місцевих цукрозаводчиків і бельгійських інвесторів Сумських машинобудівних майстерень. За роки свого розвитку машинобудівні майстерні перетворились у велике підприємство, відоме як Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе. У лютому 1994р. об'єднання шляхом корпоратизації перетворене у відкрите акціонерне товариство "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе". У квітні 2000р. після продажу останнього державного пакету акцій процес приватизації повністю завершено.

Сьогодні товариство є одним з найкрупніших в Європі виробників як серійних, так і ексклюзивних сучасних технологічних ліній і унікальних комплексів для хімічної, газової та інших галузей промисловості. Протягом останніх років підприємство постійно нарощує обсяги випуску продукції та валового доходу, розширює номенклатуру виготовлюваного обладнання.

Виробничий процес на підприємстві організовано в цехах та окремих структурних підрозділах, які об'єднані в спеціалізовані виробництва: хімічного машинобудування, газоперекачувальних агрегатів та компресорів, насосного обладнання, в тому числі для атомних електростанцій, обважнених бурильних та ведучих труб та машинобудівне, заготівельне та ремонтно-будівельне.

Підвищення науково-технічного рівня виробництва забезпечують науково-впроваджувальні, конструкторсько-технологічні підрозділи, розробки які відповідають рівню досліджень спеціалізованих науково-дослідних установ.

Сьогодні підприємство унікальне за своїми технічними можливостями, оснащене найсучаснішим обладнанням і є машинобудівним комплексом, в якому розробляється та виробляється різноманітне складне конкурентноспроможне обладнання і повнокомплектні технологічні лінії для різних галузей промисловості.

АТ має в м. Суми дочірні підприємства. "Торговий дім" - створене з метою просування та збуту продукції цехів, що виробляють товари народного споживання. "Завод обважнених бурильних та ведучих труб" та "Підсобне сільське господарство" створені на базі існуючих спеціалізованих підрозділів з метою підвищення ефективності управління та максимізації прибутку.

З метою виконання виробничих замовлень створені і функціонують філії в Казахстані, Туркменистані, Азербайджані. Крім того, АТ має два представництва в м. Москва та м. Київ, завданням яких є проведення маркетингових досліджень з просування продукції АТ на вітчизняному та закордонних ринках, взаємодія з партнерами в частині укладання контрактів тощо.

Характеристики

Список файлов курсовой работы