180861 (628832), страница 5
Текст из файла (страница 5)
П = Д/Ч х Г/Д хТ/Г. (3)
Звідси видно, що Д/Ч – це середня кількість відпрацьованих днів 1-м робітником у звітному періодні (д), Г/Д – це середня тривалість робочого дня (зміни) в годинах (г), нарешті, Т/Г – це середньогодинний виробіток 1-го робітника (п). Тоді формула (3) матиме такий вигляд:
П=д*г*п (4)
На підставі даних таблиці 1 проведемо підрахунок впливу цих факторів на зміну продуктивності праці 1-го робітника за способом ланцюгових підстановок. (табл.5)
Таблиця 5
Розрахунок впливу факторів
на продуктивність праці
Номер підстановки та назва факторів | Середня кількість днів одного робітника (д) | Середня тривалість робочого дня, год. (г) | Середньогодинник виробіток, грн. (п) | Середньомісячний виробіток 1-го робітника, грн. (П) |
Величина впливу фактора, тис. грн. |
Нульова підстановка | 20 | 8,0 | 12,5 | 2000 | - |
1. Вплив середньої кількості днів роботи одного робітника | 22 | 8,0 | 12,5 | 2200 | 2200-2000=+200 |
2. Вплив середньої тривалості робочого дня | 22 | 7,0 | 12,5 | 1925 | 1925-2200=-275 |
3. Вплив середньогодинного виробітку | 22 | 7 | 15,5 | 2387 | 2387-1925=+462 |
Разом +387 |
7. Статистичні методи
Серед статистичних методів, використовуваних в аналізі, чільне місце посідає табличний метод.
Таблиці служать накопиченню, опрацюванню і зберіганню цифрової інформації. Форму таблиць та їх майбутній змітс слід передбачати заздалегідь, тобто до початку аналізу явищ. Від усіх інших таблиць аналітична, як правило, відрізняється відносно нескладною будовою, компактністю і наочністю. Вона повинна мати не лише основу, а й додаткову для порівняння інформацію (планові та середні показники, дані за минулі періоди), а також проміжні підсумки, відхилення, відсотки.
У процесі збирання цифрової інформації та заповнення таблиць виникає низка технічних складностей, якщо інформації забагато. З метою забезпеченості компактності таблиць:
-
спрощують чи округлюють (до тисяч, млн тощо) вихідну інформацію;
-
скорочують або часткова відкидають другорядні дані;
-
об’єднують дані у групи і підраховують проміжні підсумкові показники або передають через середні показники;
-
комбіновано показують частину показників у деталізованому вигляді, а інші – розміщують разом в одному рядку (як “інші”);
-
поділяють вихідну інформацію на кілька самостійних сукупностей з наступним складанням кількох простіших таблиць з вузьким змістом.
Таблиці у певному наборі можуть виконувати роль програми або переліку питань, що вивчаються. Проте не слід перебільшувани значенн таблиць: вони є важливими, але здебільшого технічним аспектом аналізу.
Динамічні ряди – це порівняння не двох, а кількох предметів, показників. Вирізняються інтервальні та моментні динамічні ряди. Аналіз їх дає змогу визначити:
-
напрям зміни показників (збільшення, зменшення, сталість або нестабільність, коливність);
-
наявність тенденцій у зміні показників;
-
середній рівень показників і варіації.
Серйозною проблемою для дослідження мають порушення у динамічих рядах. Це пов’язано з неоднаковими інтервалами часу, а також із неоднорідними показниками, які потрапили до загальної сукупності даних. Нарешті, виникають перерви в динамічному ряду у зв’язку із браком інформації.
Широкого використання набули вибірковий метод і групування, кореляційний метод, середні і відносні показники. Особливу увагу слід приділяти застосуванню в аналізі графічних методів. Ці методи у поєднанні з комп’ютерами забезпечують більшу наочність наслідків аналізу. Наприклад, використовуючи дані табл. , побудуємо відповідну гістограму (мал.1) та графік динаміки обсягів виробництво продукції на підприємстві за п’ять років (мал.2).
Показник | П’ятирічний період | ||||
1-й рік | 2-й рік | 3-й рік | 4-й рік (минулий) | 5-й рік звітний | |
Виробництво цементу, тис.т | 2254 | 1803 | 1532 | 1257 | 1124 |
Відсоток до попереднього року | 100 | 80 | 85 | 82 | 89 |
Відсоток до першого року | 100 | 80 | 68 | 56 | 50 |
Малюнок 1. Динаміка виробництва продукції на підприємстві
Малюнок 2. Динаміка виробництва продукції на підприємстві
-
Економіко-математичні методи
В аналізі досить часто використовують методи оптимізації програми робіт, завантаження устаткування або розподілу ресурсів. Це передусім симплексний метод, транспортна задача задача, сітьові методи планування. Такі методи передбачають використання комп’ютерної технології і відповідних програм.
9. Інші методи
У практиці економічного аналізу дедалі ширше застосовуються соціологічні методи дослідження. Серед них передусім слід назвати анкетний, опитування і співбесіди.
Анкетний метод – це письмове опитування працівників, причетних до якихось проблем або виробництва, з метою з’ясування певних питань. Анкетне опитування потребує багато зусиль і часу. Тому частіше звертаються до простішого методу – усного опитування (інтерв’ю). Проте і він потребує старанної підготовки та кваліфікованої стратегії спілкування з тими чи іншими виконавцями або свідками подій.
Знання психології людей, їх готовності до співпраці, можливість одержання інформації у неперекрученому вигляді – дуже важливі моменти при проведенні досліджень з допомогою соціологічних методів.
ІІІ. ІНФОРМАЦІЙНА БАЗА ЕКОНОМІЧНОГО АНАЛІЗУ
Зміст та сам процес економічної роботи як функції управління, що обслуговує інші функції, доводить, що для успішного їх здійснення необхідна інформація, тобто сукупність відомостей про будь-яке явище, процес, які є об'єктом зберігання, передачі та видозміни. Вся інформація, яка використовується в управлінні, являє собою інформаційну систему, що є зв'язуючою ланкою між керуючою та керованою системами. В сучасних перехідних до ринку умовах змінюються сутність, значення та сукупність використовуваної економічної інформації взагалі та аналітичної зокрема. Це пов'язано зі зміною системи збору, передачі та обробки інформації, регламентації та структуризації залежно від ієрархії користувача і перетворює її на один із найцінніших ресурсів виробництва, ринку.
Обсяги та зміст інформації за складом користувачів різних рівнів визначаються за допомогою діючої системи обліку та статистики, регламентуються відповідними законодавчо-нормативними актами і, зокрема, законом про комерційну таємницю. Цим законом та рядом підзаконних актів визначено перелік таких, що підлягають оголошенню, показників і відомостей про діяльність підприємств.
Широке застосування сучасної оргтехніки значно збільшує інформаційні можливості управлінської системи, дозволяє прискорити обробку управлінської інформації, розширити коло одержуваних Даних, підвищити якість та змінити їх характер. Сучасна ЕОТ надає Можливість, поряд із операціями фіксації, накопичення та обробки ' «формації, виконувати й ряд логічних операцій, що, у свою чергу, дозволяє автоматизувати ряд конкретних завдань по прийняттю Управлінських рішень для стандартних сітуацій виробництва. Ця обставина вимагає наукового обгрунтування складу та змісту потоки економічної інформації на базі наступних принципів:
— встановлення інформаційної потреби та шляхів і методів найбільш ефективного їх задоволення;
— об'єктивність відображення процесів виробництва, обігу, розподілу та потреби, використання природних, трудових, матеріаль них і фінансових ресурсів;
— єдність інформації, що надходить із різних джерел (бізнес планів, оперативного, бухгалтерського, статистичного обліку), усу нення дублювання первинної інформації;
— оперативність інформації, яка досягається шляхом застосування сучасних засобів зв'язку, безпосередньо пов'язаних з ЕОМ;
— розробка первинної документації на ЕОМ і на цін основі не обхідних виробничих показників;
— обмеження обсягів первинної інформації та підвищення ефективності її використання;
— кодування первинних даних з метою скорочення обсягів інформації, ефективного використання комплексів ЕОМ;
— розробка програм використання та аналізу первинної інформації для планування та управління.
Виходячи з вищевикладеного, всю сукупність інформації, які використовується в економічному аналізі і забезпечує управлінську систему та зацікавлених сторонніх користувачів, можна згрупувати з урахуванням головних джерел даних, на такі групи:
— плановооблікові;
— позаоблікові.
До першої групи відносяться всі законодавчо-нормативні акти, які використовуються в процесі аналізу як критеріальні дані, бізнес плани, дані обліку та все, що пов'язано з формуванням звітності. В другу групу входять дані, які не віднесені до першої, матеріали цільових обстежень, перевірок, особистих спостережень працюючи та аналітиків, анкетування, експериментів, спеціальних вибірок, ві домості з передач радіо та телебачення, технічна документація, устаткування, технологія та інші.
Діяльність підприємств відображається в економічних показниках, усю сукупність яких можна розділити за наступними ознаками:
— залежно від покладених вимірників на натуральні та вартісні;
— залежно від суттєвої характеристики ознаки виміру на кількісні та якісні — зважаючи на послідовність та спосіб формування ні первинні та вторинні (об'ємні та питомі).
Необхідно приділити особливу увагу широкому розповсюджен ню та значущості натуральних та умовно-натуральних показників у плануванні обліку й аналізі обсягів виробництва та реалізації продукції, взаємопов'язаних та взаємозалежних. Конкретизація вимірників залежить від галузі виробництва та конкретного виду продукції. Вартісні показники застосовуються для вираження практично всіх без винятку сторін діяльності підприємства, кількісні — як для виміру обсягів виробництва та реалізації, так і тих, що характеризують роботу підприємства з якісної сторони (наприклад, собівартість продукції, прибуток, рентабельність тощо) і можуть використовуватися в натуральних та вартісних вимірниках.
Спектр якісних показників досить широкий і включає всі без винятку показники якості продукції підприємств різних галузей народного господарства та показники факторів, які віднесені до якісних згідно з прийнятими в економічному аналізі методами дослідження.
Первинні показники — це ті, що є визначальними для характеристики окремих сторін діяльності підприємства (обсяг виробництва, реалізації, собівартості, прибутку) і на підставі яких розраховуються похідні показники. Вторинні, як правило, визначаються па підставі первинних або підпорядковані їм (продуктивність праці, фондовіддача, матеріальні затрати у собівартості та інші).