180544 (628694), страница 2
Текст из файла (страница 2)
Російське дореволюційне законодавство допускало виникнення акціонерних компаній, що переслідують як торговельні, так і неторгові цілі. Це випливає зі змісту ст. 2191 т. 10 Зводу Законів. Тарасов И.Т. також дотримується думки про допустимість акціонерної форми для організацій культури й освіти (театри, музеї, бібліотеки, лікарні, навчальні заклади) [8.c112].
ДО 1916 року в Росії було засновано 2956 акціонерних компаній з капіталом 5,5 млрд. Рублів [9.c23]. У перші роки радянської влади існування недержавних комерційних компаній було виключено, і тільки необхідність змусила нову владу піти на правове визнання акціонерних товариств. 1 січня 1923 року набутив чинності ГК РСФСР у якому 45 статей (ст. 322–366) були присвячені акціонерним товариствам. ГК установив дозвільну систему установи акціонерних товариств, суспільство могло випускати іменні акції й на пред'явника. ДО 1925 року в країні було засновано 161 акціонерне товариство із загальною сумою основного капіталу 285315 тис. рублів. Гнітючу їхню частину становили змішані й державні: на їхню частку доводилося близько 80% суспільств, а сукупний розмір їхнього капіталу становив 151402 тис. рублів [10.c26]. З 1929 року в СРСР акціонерні товариства припинили своє існування й на довгі 70 років ця форма юридичної особи не існувала в нашій країні, в економіці безроздільно панували державні підприємства.
Сутність акціонерних товариств
Сутність акціонерних товариств спочатку формулювався як певний розвиток об'єднань осіб. Останні, у свою чергу, сходять до договору про спільну діяльність.
Найбільш повне визначення акціонерному товариству було дано Г.Ф. Шершеневичем у роботі «Курс торговельного права»: «Акціонерне товариство є засноване на договорі з'єднання осіб з метою спільного виробництва торговельного промислу за допомогою капіталу, розділеного на рівного розміру частки, межами яких й обмежується відповідальність кожного учасника» [11.c383]. По питанню про те, чи є акціонерна компанія союзом осіб або союзом капіталів, думка вчених розділилося. Так, Г.Ф. Шершеневич уважав акціонерну компанію з'єднанням осіб, А.И. Каминка – одночасно союзом осіб і капіталу: «Акціонерна компанія представляє із себе не мертвий капітал, а союз осіб, що є представниками даного капіталу» [12.c9]. Пахман С.В., Писемский П.А., Цитович П.П. уважали акціонерні компанії з'єднанням капіталу.
Протягом усього XIX століття у французькій юридичній доктрині власне кажучи безроздільно панувала договірна теорія правової природи акціонерних товариств. Названа концепція відповідала політиці економічного лібералізму, який буржуазні держави дотримувалися в епоху промислового капіталізму. Договірна концепція мала безсумнівні позитивні наслідки на практиці. Зокрема, вимоги про скасування дозвільного порядку виникнення акціонерних товариств обґрунтовувалися посиланнями на волю договору. З договірної теорії також випливало, що його учасники самі, своєї волею визначають відносини між собою.
Але згодом усе очевидніше стали видні й недоліки цієї теорії:
Як пояснити поява компаній однієї особи;
Неможливість зміни уставу, тому що це вимагало б одностайної згоди всіх сторін, його що заключили;
Права органів керування визнавалися, у чинність договору, правами повірників.
Але це суперечило інтересам третіх осіб, з якими суспільство вступало в правовідносини; тому що угоди, зроблені керуючими за межами повноважень, делегованих акціонерами, не зв'язували саме суспільство. На зміну договірної теорії прийшла інституціональна теорія.
Відомий юрист Ж. Ринер убачав в акціонерному товаристві насамперед механізм акумуляції капіталів. В 1980 році у Франції вийшла книга Ж. Пэлюссо «Анонімне суспільство: юридична техніка організації підприємства», у якій автор намагається пояснити юридичну природу акціонерного товариства через категорію «підприємство».
Акціонерне товариство – це сукупність юридичних правил, техніки, прийомів, призначених для того, щоб юридично організувати й регламентувати життя економічного організму – підприємства. Акціонерне товариство поступово пристосовується до потреб підприємства.
«Підприємство – продовжує автор, – не обмежується тим, що обертає собі на користь техніку організації суспільства, воно йде набагато далі й установлює верховенство свого власного інтересу над інтересами акціонерів» [13.c58–59]. Інший французький юрист М. Деспакс затверджує, що колектив акціонерів з повновладного хазяїна підприємства перетворився в його слугу.
Близько 60 років тому Белли й Минз випустили свою книгу «Сучасна акціонерна компанія й приватна власність». У цій книзі розпилення акцій розглядалася як основа теорії контролю керуючих. Іншими словами, зі збільшенням масштабів акціонерних компаній і придбанням акцій все більшим числом людей її, стає можливо контролювати, навіть не маючи абсолютної більшості акцій. Ніж сильніше розпилення акцій, тим менше їхнє число потрібно для того, щоб контролювати акціонерну компанію. В остаточному підсумку, її виявляється можливим контролювати, взагалі не маючи у своєму розпорядженні акції. Цю же думку виразили Х. Окумура: «Керуючі не представляють ні акціонерів, ні працівників. Вони представляють корпорації». [14.c174]
Поняття й основні риси акціонерних товариств
Відповідно до закону РФ №208-ФЗ від 26 грудня 1995 р. акціонерним товариством зізнається комерційна організація, статутний капітал якої розділений на певне число акцій, що засвідчують обов’язки й права учасників товариства (акціонерів) стосовно суспільства.
По російському закону, засновником акціонерного товариства може бути й одна особа, зазначений закон лише повторює заборону, що втримується в цивільному кодексі – єдиним засновником не може бути інша юридична особа з одним засновником. Подібне положення існує й у США, а от в інших державах законодавець вимагає обов'язково декількох засновників: у Франції – не менше семи[15], а за Законом Німеччини про акціонерні товариства – не менше п'яти. [16.c2] У СРСР «Положення про акціонерні товариства» установлювало число засновників – не менш трьох[17].
Суспільство вважається створеним як юридична особа з моменту його державної реєстрації у встановленому федеральними законами порядку.
Років 30 назад у всіх штатах США корпорація вважалася заснованої з моменту реєстрації в державних установах, а в штатах, у яких видавалося свідоцтво про реєстрації уставу – з моменту його видачі. Тепер цей порядок змінився: зразковий закон (Зразковий закон про підприємницькі корпорації 1969 року – Model Business Corporation Act) і закони штатів передбачають, що корпорація виникає в момент надання її уставу у відповідну державну установу. [18.c37] Причиною цього стала «відкрита конкуренція між декількома штатами з метою «украсти бізнес по реєстрації компаній друг у друга». Це змагання між штатами одержало назву «змагання в не строгості» (race in laxity). [19.c19] Суспільство створюється без обмеження строку, якщо інше не встановлено його уставом.
Суспільства можуть здійснювати будь-які види діяльності, за винятком заборонених законодавством РФ, також діяльність суспільства в таких галузях як: видобуток дорогоцінних металів, діяльність у військово-промисловому комплексі, видобуток мінералів, сировини, лісу, хутра, здійснюється тільки з дозволу Уряду РФ. Але загальна правосуб'єктність акціонерних товариств не у всіх країнах є визнаним принципом: у Фінляндії закон[20] вимагає, щоб в уставі суспільства визначалися сфери його діяльності.
Суспільство має своє фірмове найменування, що повинне містити вказівка на його організаційно-правову форму й тип (закрите або відкрите). Суспільство вправі мати повне й скорочене найменування російською мовою, іноземних мовах і мовах народів Російської Федерації. Суспільство, фірмове найменування якого зареєстровано у встановленому правовими актами Російської Федерації порядку, має виключне право його використання.
Суспільство вправі у встановленому порядку відкривати банківські рахунки на території РФ і за її межами. Суспільство повинне мати круглу печатку, що містить його повне фірмове найменування російською мовою й вказівка на місце його знаходження. У пресі може бути також указано фірмове найменування суспільства на будь-якій іноземній мові або мові народів РФ.
Суспільство несе відповідальність за своїми обов'язками всім приналежної йому майном, воно не відповідає по зобов'язаннях своїх акціонерів. Держава і його органи не несуть відповідальності по зобов'язаннях суспільства, так само як і суспільство не відповідає по зобов'язаннях держави і його органів.
Акції відкритого суспільства можуть переходити від однієї особи до іншої без згоди інших акціонерів. У відповідність із п. 3 ст. 11 Закону РФ «Про акціонерні товариства» уставом суспільства може бути обмежена кількість акцій, що належать одному акціонерові: наприклад, у ВАТ «Нижнеэнерго» це обмеження становить – 0,5% акцій, в АТ «Свердловэнерго», «Самарэнерго» – 1%, те ж в уставі АТ «Сургутнефтегаз». У відповідність із п. 3 ст. 11 цього закону, суспільство вправі ввести зазначені вище обмеження для окремих акціонерів. У деяких акціонерних товариствах приймаються рішення, спрямовані на обмеження володіння акціями суспільства іноземними інвесторами. Так, згідно із уже згаданим уставом АТ «Сургутнефтегаз», частка іноземних учасників у його статутному капіталі не може перевищувати 5% акцій суспільства.
Акції закритого суспільства можуть переходити від однієї особи до іншої тільки за згодою більшості акціонерів, якщо інше не обговорено в уставі.
Статутний капітал суспільства складається з номінальної вартості акцій суспільства, придбаних акціонерами. Багатьма американськими дослідниками дотримуються думки про те, що можливо випуск акцій без вказівки номінальної вартості; більшість штатів США вже давно стали дозволяти випуск акцій без номінальної вартості
Головним керуючим органом в АТ є загальні збори акціонерів. Суспільство зобов'язане щорічно проводити загальні збори акціонерів (річні загальні збори акціонерів). Річні загальні збори акціонерів проводиться в строки, установлювані уставом суспільства, але не раніше чим через два місяці й не пізніше чим через шість місяців після закінчення фінансового року суспільства. На річних загальних зборах акціонерів вирішується питання про обрання ради директорів (наглядацької ради) суспільства, ревізійної комісії (ревізора) суспільства, затвердженні аудитора суспільства, розглядаються представляє радою директорів (наглядацькою радою) суспільства річний звіт суспільства. Проведені крім річного, загальних зборів акціонерів є позачерговими
Акції, їхні види
Акція є одним з основних ознак акціонерного товариства. Акцією є цінний папір, що підтверджує право акціонера брати участь у керуванні суспільством, у його прибутках і розподілі залишків майна при ліквідації суспільства. У США визначення акції втримується в Зразковому законі про підприємницькі корпорації 1969 року (його нова редакція – 1984 рік), він визначає акції як «одиниці, на які розбиті права в корпорації». Акції оплачуються акціонерами в рублях, іноземною валютою в карбованцевому еквіваленті шляхом надання іншого майна у власність або в користування акціонерного товариства. Вартість акції виражається в рублях незалежно від форми внесення вкладу. Акція неподільна, у випадках, коли та сама акція належить декільком особам, всі вони стосовно акціонерного товариства зізнаються одні акціонером і можуть здійснювати свої права через один з них або через загального представника.
Згідно п. 2 ст. 31 Закону «Про акціонерні товариства», власники звичайних акцій мають право голосу із всіх питань компетенції загальних зборів акціонерів. За загальним правилом одна звичайна акція надає своєму власникові один голос. В Англії існував інший підхід. Уважалося традиційним голосувати на загальних зборах шляхом підняття руки. При цьому кожен акціонер, незалежно від кількості приналежних йому акцій, мав право на один голос. Даний принцип загального права діє в цей час тільки в тому випадку, якщо внутрішній регламент акціонерного товариства не передбачає іншого положення. У переважній більшості внутрішніх регламентів закріплюють класичне правило романо-германської системи: одна акція – один голос. Акція може надавати своєму власникові й більше одного голосу. Такі акції, названі багатоголосими, одержали найбільше поширення в США [21.c42–44]. Але навіть звичайна акція, що дає право одного голосу, у деяких випадках може надавати більшу кількість голосів. Мова, зокрема, іде про кумулятивне голосування при виборі членів ради директорів акціонерного товариства. У Росії процедура кумулятивного голосування обов'язкова для тих акціонерних товариств, де число власників звичайних акцій перевищує тисячу чоловік (абз. 1 п. 4 ст. 66 Закону «Про акціонерні товариства»), але вона може застосовуватися й у суспільствах, у яких число акціонерів, що мають звичайні акції, не доходить до зазначеної цифри. В останньому випадку можливість застосування кумулятивного голосування повинна бути передбачена в уставі акціонерного товариства. Сутність подібного голосування укладається в тім, що на кожну голосуючу акцію суспільства доводиться кількість голосів, рівна загальному числу членів ради директорів. Законодавець надає акціонерові право віддати голосу по приналежним йому акціям повністю за один кандидата або розподілити їх між декількома кандидатами в члени ради директорів (абз. 2 п. 4 ст. 66 Закону про АТ).
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
