179541 (628265), страница 2
Текст из файла (страница 2)
1.2. РОБЕРТ ЛУКАС ЯК ФУНДАТОР ТЕОРІЇ РАЦІОНАЛЬНИХ СПОДІВАНЬ
Американський економіст й економетрик Роберт Лукас - молодший народився в 1937 р. у містечку Якима, штат Вашингтон. Одержав економічне утворення в Чиказькому університеті. Займався викладацькою й науково-дослідною роботою.
Р. Лукас брав активну участь у розробці теорії раціональних очікувань. Ця теорія припускає, що суб'єкти економічного процесу поводяться, як правило, раціонально, збираючи й осмислюючи інформацію, що дозволяє їм як агентам ринкових відносин формулювати певні очікування в досягненні сумарної корисності у своїх діях, тобто в межах своїх інтересів (наприклад, власники цінних паперів можуть очікувати певних змін на фондовій біржі) - на мікроекономічному рівні. Але прихильники теорії раціональних очікувань уважають також, що підприємці, робітники й навіть у цілому споживачі цілком усвідомлюють закономірності функціонування економіки в національному масштабі - на макроекономічному рівні - і намагаються використати наявну в них інформацію для прийняття найбільш вигідних для себе рішень із обліком державної економічної політики.
У збірнику наукових статей “Раціональні очікування й економетрична практика” Р. Лукас відзначив, що кейнсіанські міри орієнтовані на досягнення невірно обумовленого рівня безробіття, викликають прискорення інфляції, але не знижують рівень безробіття. Американцям, наприклад, добре відомо, що спроби уряду “творити добрі справи” звичайно закінчуються невдачею зі значними витратами для суспільства. Недарма на побутовому рівні суть відкриття Р. Лукаса-молодшого й інших прихильників теорії раціональних очікувань звучать досить виразно: “Ніякі уряди не мають сил перехитрити платників податків ”.
Найбільший внесок у розвиток макроекономіки, у першу чергу теорії раціональних очікувань, Р. Лукас вніс тим, що узагальнив, систематизував і класифікував всі той достаток і різноманіття обчислювальних аналітичних економічних, економетричних і статистичних методик, інструментарію й механізмів, нескінченним і безладним, як броунівський рух, і підвів до аналізу динамічно, що розвивається економіки.
Повідомляючи про присудження Р. Лукасу - молодшому Нобелівської премії - 1995, постійний секретар Шведської Королівської академії наук Карл-Улоф Якобсен сказав, що роботи лауреата вплинули на макроекономічні дослідження й привели “до швидкого росту й революційного розвитку в науці”. Гіпотеза раціональних очікувань, за його словами, “дозволяє постійно заглядати вперед і співвідносити ці очікування з інформацією, що змінюється, визначати найефективніші статистичні методи для оцінки економічних взаємин, у яких очікування є ключовим компонентом”.
ВИСНОВОК
Концепція раціональних очікувань є одним з наймолодших напрямків сучасної економічної теорії.
Широке застосування для побудови економічних моделей ця концепція одержала лише в 70-і рр. Внаслідок використання методологічних принципів класичної економіки теорія раціональних очікувань одержала також назву «нова класична економіка» (не плутати з неокласичною теорією).
Одна із центральних ідей неокласиків полягає в тому, що економічні агенти, використовуючи наявну інформацію, у стані самостійно прогнозувати економічні процеси й приймати оптимальні рішення. На основі доступної інформації економічні агенти ухвалюють рішення щодо поточному й перспективному споживанні, виходячи із прогнозів відносно майбутнього рівня цін на предмети споживання. При цьому споживачі прагнуть до максимізації корисності.
Іншим основним положенням теорії раціональних очікувань є ідея про те, що ринки товарів і факторів виробництва є висококонкурентними, і тому ставки заробітної плати й ціни на товари й фактори виробництва гнучко реагують на зміни в сфері виробництва й обміну. Масштаби пропозиції й рівноважних цін швидко пристосовуються до змін у технології виробництва, ринковим потрясінням і змінам в економічній політиці держави. Під впливом нової ринкової ситуації споживачі й підприємці приймають адекватні економічні рішення, і в результаті ціни на товари й ресурси змінюються.
Подібна реакція споживачів, підприємців і власників факторів виробництва зводить нанівець результати дискретної стабілізаційної політики. Наприклад, з метою стимулювання виробництва й збільшення зайнятості центральна кредитно-грошова установа проводить політикові дешевих грошей, чревату інфляцією. У відповідь основні економічні агенти вживають антиінфляційних заходів: робітники вимагають підвищення заробітної плати, підприємці підвищують ціни на товари й послуги, кредитори збільшують процентну ставку. У результаті збільшення сукупних витрат, стимулюється політикою дешевих грошей, поглинається ростом цін і заробітної плати, а реальний обсяг виробництва й зайнятості не розширюється. Таким чином, раціональне поводження споживачів, підприємців і власників факторів виробництва зводить до нуля ефективність дискретної стабілізаційної політики.
Однак економічні агенти можуть приймати й невірні рішення через неадекватну оцінку наявної інформації. Наприклад, виробники можуть сприймати загальний ріст цін за ріст попиту на конкретний товар і збільшити пропозицію товару. Оскільки ця помилка приймає повсюдний характер, через якийсь період часу сукупна пропозиція виявляється вище сукупного попиту. У міру того як це стає очевидним фактом, виробництво починає скорочуватися.
Невірна оцінка ситуації економічними агентами має місце, на думку неокласиків, у тому випадку, коли урядом приймаються несподівані рішення, що впливають на змінні, що беруть участь у визначенні обсягу сукупного попиту та пропозиції. Тому уряди повинні відмовитися від кон'юнктурної антициклічної політики. Така політика не в змозі забезпечити тривалу рівновагу в економіці. Це досягається шляхом прийняття оптимальних рішень господарюючими суб'єктами за умови стабільних законів, що регламентують господарське життя.
Не заперечуючи необхідності участі держави в економічних процесах, прихильники концепції раціональних очікувань уважають неефективної будь-яку економічну політикові, як кейнсіанську, так і монетаристську. Тому для забезпечення загальної рівноваги спочатку необхідно змінити спосіб політичного мислення.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Агапова Т., Серегина С. Концепція раціональних очікувань й
ефективність макроекономічної політики\\Російський економічний журнал № 10-1996.
2. А. Алисов. Інфляція й криза. Шляхи виходу. // Питання Економіки, 1995р., №3.
3. Антологія Економічної Класики. Т.1,2.
4. М. Блауг. Економічна думка в ретроспективі.
5. Економіка: Підручник / под. ред. А.С. Булатова. - М.: БЕК, 1996.
6. Гуссейнов Р.А., Горбачова Ю.В. Иэу-тексты лекцій. Новоссибирск.-1994р. стор.129-130.
7. Э. Долан, Д.Э. Линдсей. Макроекономіка. - М.: Справа, 1993р.
8. Економіка / под. ред. Камаева. - М.: Справа, 1997.
9. Політична економія. Навч. посібник / К.Т. Кривенко, В.С. Савчук, О.О. Бєляєв та ін.; За ред. д-ра економічних наук проф. К.Т. Кривенка- К.: КНЕУ, 2001.- 508с.
10. Введення в ринкову економіку / под. ред. А.Лівшиця М: Вища школа, 1994м
11. Лутченко В., Макаренко В. Премія пам'яті Альфреда Нобеля по економіці:Р. Лукас-младший.\\Маркетинг№2, №3-1996р.
12. Макконелл, Кэмпбэлл Р. і Брю Стенлі Л. Экономикс: Принципи, проблеми, політика., М:”Республіка”.-1992, Т2, стр:331-332, 344-347.
13. Манвелов В., Бернаскони Е. Чому Шоу не любив Нобеля\\Луну планеты№44-1995.
14. Основи економічної теорії / За редакцією Предборського В.А.-К.:-Кондор.-2002.-621 с.
15. Політична економія. Навчальний посібнік вищих навчальних закладів / За ред. В.О. Рибалкіна, В.Г. Бодрова.- К.: Академвидав, 2004.- 672 с.
16. Д. Сакс. Макроекономіка. Глобальний підхід. - М.: Справа, 1996.
17. Силевесторов.С. Політика як бізнес\\Російський економічний журнал№2-1995.
18. Тимошенко Р. Раціональні очікування\\Финансист№134-1995.
19. С. Фишер, Р. Дорнбуш, Р.Шмалензи. Макроекономіка. - М.: Справа, 1993.
20. Основи економічної теорії: навчальний посібник.- К.: Юрінком Інтер, 2003.- 456 с.
5
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
