179358 (628189), страница 3
Текст из файла (страница 3)
На жаль, Дж. М. Кейнс не розвинув ідею «грошової економіки» в струнку концепцію. Дана обставина, а також її відсутність в «Загальній теорії» зумовила ігнорування даної ідеї в роботах найближчих послідовників Дж. М. Кейнса - представників традиційного кейнсіанства. Важливість ідеї «грошової економіки» полягає в тому, що вона стала теоретичним фундаментом посткейнсіанства, адепти якого зуміли успішно розвинути цю ідею.
Принцип ефективного попиту
Відправним пунктом макроекономічного аналізу Дж. М. Кейнса є принцип ефективного попиту. Ефективний попит, по Дж. М. Кейнсу, - це просто фактичний сукупний попит на блага, при якому сукупний попит рівний сукупній пропозиції. Принцип ефективного попиту полягає в тому, що реальний національний дохід визначається ефективним попитом, і при цьому останній може бути менший, ніж необхідно для забезпечення повної зайнятості. Отже, ресурси суспільства можуть використовуватися не повністю. Таким чином, Дж. М. Кейнс сформулював основне завдання свого економічного аналізу: визначення чинників, що впливають на об'єм використання, тобто зайнятості, ресурсів, наявних в економіці.
Для визначення причин неповної зайнятості (вимушеного безробіття) необхідно детально досліджувати чинники, що впливають на компоненти сукупного попиту. У ринковій економіці без державного макроекономічного втручання і зовнішньої торгівлі сукупний попит складається із споживання і інвестицій. Отже, треба проаналізувати чинники, від яких вони залежать.
Теорія споживання
Природно, що із зростанням доходів росте і попит, збільшуються витрати на споживання. Але це не означає, що витрати збільшуються в тій же самій пропорції, на ту ж саму суму. Заперечуючи класикам, Кейнс писав про помилковість твердження, що «вся вартість продукції повинна бути витрачена прямо або побічно на покупку продуктів». Споживання, разом із заощадженнями, є способом використання національного доходу. Тому функція споживання записується як C = C(Y). У основі запропонованої Дж. М, Кейнсом теорії лежить так званий «основний психологічний закон», згідно якому витрати ростуть не в тому ступені, в якій збільшуються доходи.
Цей закон був сформульований Дж. М. Кейнсом апріорі (на основі його спостережень за особливостями групової поведінки людей), без виведення на основі якої-небудь оптимізаційної моделі. У формальному вигляді цей закон описується таким чином:
0 < C/Y < 1 (4.1)
де C/Y = MPC так звана гранична схильність до споживання.
Звідси витікає для того, щоб збільшений дохід не скоротився, необхідно заповнити цей розрив іншим компонентом сукупного попиту - інвестиціями.
Частина грошей, отримувані у вигляді доходу, відкладається у вигляді заощаджень. Тому сукупні витрати представляють лише одну частину сукупного доходу, інша його частина – заощадження.
Зображена на рисунку 4.1 простий функціональний зв'язок представляє одне з початкових положень кейнсианской теорії.
Рисунок 4.1 Схематичне зображення концепції Кейнса
По Кейнсу, дохід є основним чинником, що визначає споживання. Він вважає, що розміри заощаджень – це залишок, що утворюється у вигляді різниці між розміром доходу і рівнем споживання. Ідея «основного психологічного закону» дозволила Дж. М. Кейнсу сформулювати концепцію мультиплікатора інвестицій.
Концепція мультиплікатора інвестицій
Кейнс дає велике значення ролі інвестицій в економіці. По Кейнсу, об'єм національного доходу, а отже, і сукупного попиту знаходиться в певній кількісній залежності від загального об'єму інвестицій. Цей кількісний зв'язок Кейнс виражає в теорії мультиплікатора доходу. Дійсно, зростання інвестицій є важливою умовою збільшення національного доходу, але на його об'єм він впливає не прямо, а побічно, через збільшення об'єму функціонуючих засобів виробництва і робочої сили.
Концепція мультиплікатора була запозичена Дж.М. Кейнсом у англійського економіста Р.Ф. Кана, який в 1931 році висунув ідею «мультиплікатора зайнятості», що показував зв'язки між збільшенням витрат на проведення суспільних робіт і зниженням безробіття.
Якщо сукупний попит складається тільки із споживання і інвестицій, і при цьому весь об'єм споживання визначається виключно доходом, то тоді умова макроекономічної рівноваги виглядатиме таким чином:
Y = MPC * Y + I. (4.2)
Після перенесення першого доданку правої частини рівняння в ліву частину і невеликих перетворень отримаємо:
Y = I/(1-MPC ) (4.3)
1/(1- MPC )= m (4.4)
Показник m якраз і є мультиплікатором інвестицій. Він показує, в скільки разів зміниться дохід при зміні на задану величину інвестицій. Оскільки MPC < 1, то мультиплікатор інвестицій більше одиниці, а отже, зміни інвестицій породжують багатократні зміни національного доходу. Ефект мультиплікатора діє в обох напрямах, помножуючи як зростання, так і падіння інвестицій. Простий мультиплікатор рівний зворотній величині граничної схильності до заощадження 1/MSP (де MSP – гранична схильність до заощадження).
Наприклад, збільшення заощаджень на 1 долар зменшує національний дохід на m доларів, і збільшення інвестицій на 1 долар збільшує його на m доларів. І навпаки, зменшення накопичень на 1 долар, збільшує національний дохід на m одиниць, а зменшення інвестицій на 1 долар зменшує його на m одиниць.
При цьому збільшення граничної схильності до заощадження - різницею, що є, між одиницею і граничною схильністю до споживання, тобто знаменником мультиплікатора - приводить до зменшення мультиплікатора інвестицій і, за інших рівних умов, до зниження рівня національного доходу. Феномен впливу зростання заощаджень на зменшення доходу отримав назву «Парадоксу ощадливості».
Концепція мультиплікатора інвестицій важлива перш за все тому, що служить одним із способів пояснення нестабільності ринкової економіки. Наприклад, невелике скорочення об'єму інвестицій здатне викликати глибокий спад виробництва і масове безробіття. Тут видно та найважливіша макроекономічна роль, яку в ринковому господарстві грають інвестиції. При цьому в теорії Дж. М. Кейнса, саме інвестиції визначають заощадження, а не навпаки; причинно-наслідковий ланцюжок виглядає тут таким чином: I Y S, де S – заощадження.
Теорія інвестицій
Згідно запропонованої Дж. М. Кейнсом теорії інвестицій, на їх об'єм впливають два чинники.
а) Очікувана прибутковість інвестицій. Цей показник є психологічній змінній, пов'язаній з очікуваннями.
По Дж. М. Кейнсу, інвестиції здійснюються в умовах невизначеності, тому їх очікувану прибутковість - граничну ефективність капіталу - неможливо заздалегідь обчислити, навіть використовуючи методи теорії вірогідності. Значення граничної ефективності капіталу управляється не оптимізаційними розрахунками, а «спонтанним оптимізмом» підприємців, тим, що Дж. М. Кейнс назвав «життєрадісністю». Останнє поняття відображає «спонтанно виникаючу рішучість діяти», «природжене бажання діяльності».
б) Ставка відсотка. Вона встановлює нижню межу необхідної прибутковості інвестицій. Ті інвестиції, які приносять граничну ефективність капіталу, меншу, ніж ставка відсотка, або рівну їй, не здійснюватимуться.
Звідси витікає, що навіть при низькій ставці відсотка інвестиційна активність може бути надзвичайне слабкою зважаючи на песимістичну очікувань підприємців, тобто унаслідок низького ступеня їх «життєрадісності». Кейнс роздумує в своїй праці: «...коли життєрадісність затухає, оптимізм похитаний і нам не залишається нічого іншого, як покладатися на один тільки математичний розрахунок, підприємництво хиріє і випускає дух...». Таким чином, всього лише одне песимістичне сприйняття людьми майбутнього здатне породити спад в ринковому господарстві.
Якщо ж гранична ефективність капіталу майже не залежить від поточних економічних змінних, то про ставку відсотка цього сказати у жодному випадку не можна. Необхідно виявити чинники, що впливають на її фактичне значення.
Теорія відсотка і грошей
Дж.М. Кейнс дає тлумачення відсотка, що фундаментальне відрізняється від неокласичного. В рамках останнього процентна ставка визначалася взаємодією заощаджень і інвестицій. По Дж. М. Кейнсу, відсоток - це виключно грошовий феномен, пов'язаний з функціонуванням грошей як самий ліквідний актив тривалого користування в економіці.
Конкретніше кажучи, відсоток - це плата за відмову від ліквідності; а рівноважне значення процентної ставки визначається з взаємодії між пропозицією грошей і тим, що Дж. М. Кейнсом було названий «перевагою ліквідності». Останній термін трактується як попит на гроші або як та частина попиту на гроші, яка пов'язана з функціонуванням ринку цінних паперів (спекулятивний мотив).
Пропозиція грошей визначається Центральним банком Що ж до попиту на гроші, то його можна підрозділити на декілька видів або «мотивів».
а) Трансакціонний мотив відображає використання грошей для здійснення операцій. Зберігання грошей здійснюється для заповнення розривів між грошовими надходженнями і платежами.
б) Мотив обережності відображає необхідність забезпечення грошових резервів для захисту себе від різних випадковостей, що вимагають раптових витрат; сюди ж відноситься прагнення зберегти майно у вигляді грошей для подальшого покриття фінансових зобов'язань. Цей мотив пов'язаний з тим фактом, що гроші є самим ліквідним активом тривалого користування.
Ступінь значущості мотиву обережності залежить від розвиненості ринку цінних паперів. Поява і еволюція ринку цінних паперів приводить до пониження ролі цього мотиву, оскільки у грошей виникає близький замінник - високоліквідні і прибуткові фінансові активи. Та зате з розвитком фінансового ринку збільшується значення ще одного мотиву попиту на гроші.
в) Спекулятивний мотив пов'язаний з прогнозом майбутньою ставка відсотка на ринку цінних паперів. Але теоретично можлива ситуація, при якій фактична ставка відсотка впаде до такого низького значення, що все без виключення учасники фінансового ринку чекатимуть в майбутньому її зростання. Тоді в економіці виникне ситуація, названа Дж. М. Кейнсом «абсолютною перевагою ліквідності», а її найближчими послідовниками в рамках традиційного кейнсіанства - «ліквідної пастки».
Мотив обережності і спекулятивний мотив важливі тому, що породжують нестабільність попиту на гроші. Унаслідок цієї нестабільності порушується тісний зв'язок між грошовою масою і рівнем цін.
Проте, значущість відсотка як грошового феномена залишається актуальною. На думку Дж.М. Кейнса ставка відсотка може в довгостроковій перспективі стати чинником, що загальмовує економічний розвиток.
Основи теорії ділових циклів
Головна причина циклів, по Дж.М. Кейнсу, - коливання граничної ефективності капіталу, що приводять до коливання інвестицій. У цикли також вносять внесок коливання переваги ліквідності і ефект мультиплікатора. Одна з основних особливостей циклів, згідно підходу Дж. М. Кейнса, їх внутрішня властивість ринковому господарству. Воно функціонує циклічно навіть без яких-небудь зовнішніх шоків типу воєн або державної політики. У цьому аспекті Дж. М. Кейнс також сильно розходився з «класиками».
Погляд Дж.М. Кейнса на проблему інфляції
Всякий уряд, говорить Кейнс, може існувати довгий час, друкуючи паперові гроші. Це така форма податкового обкладення, відхилитися від якої найважче. Кейнс приводить наступний приклад.
Допустимо, що в обігу знаходиться 9 млн. паперових знаків, і що в своїй сукупності вони представляють цінність в 36 млн. золотих доларів. Хай уряд випустили 3 млн. папірців, тоді їх загальна сума рівна 12 млн. У першому випадку кожен папірець має цінність 4 дол., в другому 3 дол. В результаті 9 млн. первинних папірців має цінність 27 млн. дол. замість 36 млн. Таким шляхом уряд, віддрукувавши додатково паперові гроші, придбав від населення суму, рівну 9 млн. дол. точно так, як і якби воно стягнуло цю суму податковим шляхом. На кого ж впав цей податок? Очевидно, на володарів первинних 9 млн. паперових грошей, які знецінилися в порівнянні з колишніми на 25%. Інфляція звелася до податку в 25% на всіх володарів паперових грошей в міру їх наявності у кожного.
Цей процес можна продовжувати і далі, але цінність грошей відповідно падає. Це означає, що кількість банкнотів, яка повинна випускати уряд, щоб досягти певного результату, повинна бути збільшене. Інфляція приходить державі на допомогу і іншим шляхом, полегшуючи тяжкість лежачих на нім зобов'язань в грошовій формі (зменшує реальну величину внутрішнього державного боргу).
Населення починає захищатися від інфляційного податку. Свій грошовий резерв воно переводить в коштовності і ін. Скорочуються витрати на домашні витрати. У операціях удаються до іноземної валюти. Зведення грошових ресурсів до мінімуму приводить до того, що щоденна потреба в готівці починає покриватися кредитом. Тому номінальні процентні ставки стрімко ростуть. При критичному рівні інфляції паперові гроші залишаються тільки в дрібній торгівлі, інших функцій вони виконувати вже не можуть. Ступінь знецінення грошей починає обганяти зростання паперового звернення (гіперінфляція). Інфляційний податок стає неможливим. Наступає розвал фіскальної системи і грошового звернення.
Коли інфляція доведена до цього рівня, то неминучою стає грошова реформа. Створення стійкої грошової одиниці – передумова відновлення нормальних джерел доходу. «Кращий шлях тому – це користування ще в перебіг деякого часу поганими грошима як джерелом доходу, але разом з тим негайне створення стабільної рахункової одиниці... з щоденним офіційним встановленням курсу такий по відношенню до поганих грошей».
Кейнс вважав, що значне безробіття виключає значну інфляцію. А так само вважав виключно важливою підтримку стійкості рівня цін. Для цього рівень грошової заробітної плати повинен підтримуватися стабільним настільки, наскільки це можливо. Ціни, що проте ростуть, переважно низької грошової заробітної плати. Дефляція гірша за інфляцію, оскільки передбачення пониження цін скорочує виробництво і погіршує положення виробників.
Кейнса часто звинувачували в тому, що він недооцінив погрози інфляції. Але в ті роки, які він жив, загроза безробіття була сильніша за загрозу інфляції, чим і виправдовувалися його погляди. Коли змінилася економічна ситуація, почали мінятися і його оцінки. Так, вже в 1945 р. Кейнс висловився за підвищення процентних ставок, побоюючись інфляційної дії на сукупний попит погашення величезних військових позик.
Причини безробіття по Кейнсу
На малюнку 4.2 представлена крива, що зв'язує рівень безробіття U (у відсотках) з рівнем національного доходу Y (у доларах). По Кейнсу рівноважний рівень національного доходу Y1, тобто макроекономічна рівновага, відповідає умові рівності інвестицій I заощадженням S. При цьому повна зайнятість може і не досягатися, або тому, що «фірми» не мають необхідних стимулів для достатніх інвестицій у виробництво, що забезпечує повну зайнятість.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
