179327 (628178), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Видовий – очікуваний розмір валового збору в певний період вегетації рослин. Його визначає агроном на око.

Біологічний урожай перед початком збирання визначають на око або вибірковим збиранням врожаю без врахування його втрат. Цей показник застосовується для планування організації зберігання, перевезення, переробки врожаю.

Фактично зібраний урожай статистика визначає 2 рази. Першого листопада обліковується попередній розмір фактичного врожаю, а по закінченні року облік проводять ще раз. Ці дані входять у річний звіт, але його дані є офіційними лише тоді, коли вони затверджені статистичними органами.

Агротехніка – це встановлені агрономічною наукою і практикою прийоми вирощування сільськогосподарських культур, які сприяють одержанню високого врожаю, підвищенню родючості грунтів і продуктивності праці.

Задачею статистики агротехніки є облік обсягу агротехнічних заходів, що застосовуються при вирощуванні культур та оцінка ефективності цих заходів. До агротехнічних захоів належать впровадження і освоєння сівозмін, прогресивний спосіб обробітку грунту, застосування і раціональне використання органічних і мінеральних добрив, забезпечення насінням високоврожайних сортів і гібридів, догляд за посівами, раціональний спосіб збирання врожаю, застосування меліорації земель і заходів захисту грунтів від ерозії.

Статистика агротехніки визначається кількома групами показників:

1. Показники, що характеризують підготовку грунту під посів.

2. Загальна кількість внесених органічних і мінеральних добрив за видами, під окремі культури, в цілому.

3. Показники, що характеризують посівний чи посадковий матеріал.

Статистика вивчає стан і розвиток рослинництва по категоріях господарств, адміністративних районах та економічних регіонах, сільськогосподарських зонах та підзонах, по виробничих типах господарств.

Статистика рослинництва не лише аналізує дані обліку посівів, проводить їх групування, визначає певні закономірності і співвідношення, вона також досліджує процес виробництва продукції, його динаміку, рентабельність.

Для виконання своїх основних завдань статистика рослинництва використовує всі статистичні методи дослідження, і представляє результати аналізу у вигляді певних показників, на основі яких і робляться висновки. Як вже було відмічено, ці показники складають цілу систему і поділяються на натуральні і вартісні. З іншого боку їх класифікують як показники наявності виробничих ресурсів, показники виробництва продукції, показники ефективності виробництва..

Значна частка показників рослинництва є розрахунковими величинами: різні види середніх, індекси, коефіцієнти. Так, наприклад, розраховують показник виконання плану отримання врожаю.

Велике значення для характеристики розбіжностей у рівні розвитку рослинництва мають показники інтенсифікації виробництва: споживання і якості добрив, наявності основних виробничих фондів і енергетичних потужностей, рівня механізації виробничих процесів, забезпеченості кваліфікованими кадрами, форми та якість агротехнічних заходів.

Під час аналізу розвитку рослинництва вивчають рівень виконання плану і динаміку виробництва продукції і врожайності, оцінюють вплив ріних факторів на врожай та врожайність, виявляють резерви їх збільшення. Слід враховувати, що процес виробництва у рослинництві здійснюється сезонно, а залежність результатів виробництва від економічних факторів (забезпеченості добривами, вкладень праці і коштів) має менш стійкий характер, ніж у тваринництві.

Зміну врожайності сільськогосподарських культур порівняно з планом або в динаміці визначають за допомогою індивідуального індексу:

,

де у₁ і у₀ – рівень врожайності відповідно у звітному і базисному періодах.

Для характеристики зміни врожайності по господарству в цілому або групі господарств обчислюють індекс середньої продуктивності:

де S₁ і S₀ – посівна площа відповідно у звітному і базисному періодах.

Величина індексу середньої врожайності залежить від двох факторів: зміни врожайності окремих культур і зміни структури посівних площ. Щоб

запобігти впливу структурних зрушень земельних угідь на зміну середньої врожайності, обчислюють індекс постійного складу:

Для визначення індексу структури потрібно індекс середньої врожайності поділити на індекс постійного складу.

Залежно від мети аналізу використовують інший спосіб розкладання індексів середньої врожайності – на індекс врожайності при структурі земель базисного періоду і індекс земель при врожайності звітного періоду. Індекс врожаю розкладають на індекс структури посівних площ та індекс середньої врожайності.

В абсолютному вираженні визначають зміну валового виробництва продукції певного виду за рахунок зміни факторів, що на нього впливають.

Основними вартісними показниками продукції рослинництва, які характеризують ефективність її виробництва є: валова, кінцева, товарна та чиста продукція. Валова продукція – це сума продукції окремих галузей у вартісному вираженні за певний період. Кінцева продукція – це частина валової продукції, яка надходить у товарний оборот, на особисте споживання і збільшення запасів. Вона становить різницю між вартістю валової продукції та вартістю продукціїї, використаної на внутрішньогосподарські потреби і відходів. Товарна продукція – це частина валової продукції, реалізована або призначена для реалізації. Чиста продукція – це знову створена частина вартості валової продукції. Її розраховують як різницю між вартістю валової продукції і витратами на виробництво.

Найбільш узагальнюючим показником виробництва є рентабельність. Вона характеризує доходність господарства і означає, що вартість виробленої продукції і надходження коштів від її реалізації перевищує витрати на виробництво і реалізацію продукції, тобто забезпечує прибуток.

Отже, відповідно поставлених перед нею завдань, статистика рослинництва сформувала систему показників, які якнайкраще описують стан галузі та дають змогу визначити перспективи її розвитку.

Розділ 2. Статистичні групування

Групування – це спосіб обробки статистичних даних при якому одиниці сукупності обєднують в групи і підгрупи, це підрахунок групових та загальних підсумків, табличне те графічне оформлення статистичних показників.

Групування має 3 види:

Типологічне – при якому складна сукупність, що містить неоднорідні одиниці, розкладається на ряд якісно однорідних груп за типологічними ознаками.

Структурне – використовується для характеристики співвідношення мвж окремими частинами якісно однорідної сукупності.

Аналітичне групування служить для дослідження взаємозвязку між факторними та результативною ознаками.

Групування може здійснюватися за кількісними чи якісними ознаками. Кількісні ознаки виражаються числом і поділяються на дискретні та неперервні. Дискретні – це такі, які приймають окремі ізольовані одне від одного значення. Неперервні – це ті ознаки, які можуть приймати будь-яке значення із деякого проміжку числової осі. Якісні ознаки – це ті ознаки, значення яких виражається словом. Різновидом якісних ознак є альтернативна ознака – це та ознака, яка може приймати лише 2 значення.

Основними завданнями групування є: розклад сукупності на якісно однорідні групи; дослідження структури сукупності; проведення аналізу звязків або залежностей між ознаками.

При групуванні слід вирішити такі питання: вибір групувальної ознаки, визначення числа груп і розміру інтервалу, визначення показників, які повинні характеризувати групу.

Групування за однією ознакою називається простим, а за кількома – складним. При складному групуванні сукупність повинна бути великого розміру.

Якщо групування проводиться за атрибутивною ознакою, то кількість груп, на які поділяється сукупність, легко визначити кількістю різновидів цих ознак.

Методом аналітичного групування розділимо господарства по рівню врожайності цукрових буряків і виявимо залежність між урожайністю та кількістю міжрядних обробітків і якістю грунту. Для цього використаємо інтервальний ряд розподілу господарств за врожайністю. Величину рівновеликого інтервалу визначемо за формулою:

Таблиця 2. Аналітичне групування господарств за врожайністю цукрових буряків

Провівши розрахунки, ми можем зробити висновки, що у таблиці 2 розподіливши на 5 груп дану сукупність господарств за урожайністю цукрових буряків встановили, що середній рівень урожайності в першій групі (7 господарств) становить 242,86 ц/га, для другої (7 господарств) – 281,86 ц/га, для третьої (8 господарств) – 328,88, для четвертої (6 господарств) – 361,33 ц/га і для п’ятої (2 гоподарства) – 413 ц/га.

Відповідно до врожайності збільщується і кількість міжрядних обробітків (67,57; 69;72,63;74;77,50) і якості грунту (1,56; 1,7; 2; 2,18;2,10). При збільшенні якості грунту в 1,14 рази і кількості міжрядних обробітків в 1,34 раз, урожайність збільшується в 1,7 рази. Це свідчить про те, що вона залежить і від недосліджуваних нами факторів.

Аналогічно проведем групування господарств за якістю грунту (х₂) і кількістю міжрядних обробітків (х₁).

Таблиця 3.Аналітичне групування господарств за кількістю міжрядних обробітків

В результаті проведеного групування встановлено, що кількість міжрядних обробітків впливає на врожайність. Так, зі зростанням кількості міжрядних обробітків в 1.96 рази урожайність зростає 1,25 разів. Це свідчить про те, що урожайність залежить і від якості грунту, і від недосліджуваних нами факторів.

Таблиця 4.Аналітичне групування господарств за якістю грунту.

За даними таблиці 4 можна сказати, що якість грунту впливає на врожайність. Так, зі зростанням якості в 1.3 рази урожайність зростає 1,2 рази. Це свідчить про те, що урожайність залежить і від кількості міжрядних обробітків, і від недосліджуваних нами факторів.

Характеристики

Список файлов курсовой работы