178944 (628036), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Члени ГАТТ переконалися в тому, що необхідно докласти нових зусиль для зміцнення і подальшого розвитку системи міжнародної торгівлі. Так почався Уругвайський раунд (1986-1994).

В Уругвайському раунді брало участь 125 країн. Це сама велика торговельна угода у світі, яка стосується практично всіх груп товарів.

Вперше про Уругвайський раунд заговорили в листопаді 1982 р. на нараді міністрів держав-членів ГАТТ у Женеві. Хоча міністри ставили перед собою завдання почати нові великі переговори, нарада зайшла в кут з питання про торгівлю сільськогосподарською продукцією. На ділі ж, робоча програма, погоджена міністрами, заклала ті основи, на яких надалі був сформований порядок денних переговорів у рамках Уругвайського раунду.

Проте, треба було ще чотири роки для вивчення й уточнення питань у важких переговорах, у ході яких створювався консенсус, перш, ніж міністри змогли зустрітися знову у вересні 1986 р. у Пунта-дель-Есте (Уругвай), де домовилися про початок Уругвайського раунду. На цій зустрічі міністри змогли прийняти порядок денних переговорів, у яких охоплювалися практично всі питання торгової політики, включаючи розширення системи торгівлі. Насамперед, мова йшла про торгівлю послугами й інтелектуальною власністю. По суті справи, це був самий великий мандат з числа тих, який узгоджувався на переговорах з питань торгівлі.

Переговори, які відбулися на нараді міністрів у Монреалі (Канада) досягли стадії "підведення проміжних підсумків". На цій нараді мандат переговорів був дороблений, що дозволило перейти до другого етапу раунду. Міністри затвердили пакет перших результатів, включаючи поступки, які стосуються доступу до ринків тропічних продуктів, прийняття яких було націлено на надання допомоги країнам, що розвиваються, а також більш чітку систему врегулювання спорів і механізм огляду торгової політики, що передбачав проведення на регулярній основі всеосяжних, систематичних оглядів національної торгової політики і заходів, що реалізують держави-члени ГАТТ.

Розбіжності щодо характеру майбутніх зобов'язань по відношенню до реформи торгівлі сільськогосподарською продукцією, що проявилися на нараді міністрів, яка проходила в Брюсселеві в грудні 1990 р., привели до того, що було прийнято рішення про продовження раунду.

До грудня 1991 р. був підготовлений всеосяжний проект ("Заключний акт"), який був обговорений на переговорах у Женеві і прийняття якого означало виконання кожного розділу з мандата переговорів, за винятком рішень, що стосуються питання про доступ до ринків. Наступні два роки обстановка на переговорах безупинно коливалася то в одну, то в іншу сторону: сьогодні їм пророкували неминучий провал, а завтра - неминучий успіх. Делегати періодично встановлювали крайній термін закінчення раунду, але ці терміни постійно порушувалися. Перелік розбіжностей зростав і зростав: слідом за торгівлею сільськогосподарською продукцією до нього додалися питання торгівлі послугами, доступ до ринків, антидемпінгові правила і, нарешті, пропозиція про створення нової організації. Від вирішення ключових розбіжностей між Сполученими Штатами Америки і Європейським Співтовариством залежали всі надії на успішне завершення переговорів. До 15 грудня 1993 р. усі питання були остаточно вирішені. Тоді ж завершилися і переговори про доступ на ринки товарів і послуг. Міністри з 125 країн, що приймали участь у переговорах, підписали заключний документ 15 квітня 1994 р. на нараді в Марракеші (Марокко).

РОЗДІЛ 2. ПРАВОВІ ОСНОВИ І СТРУКТУРА СОТ

2.1. ІСТОРІЯ СОТ.

Світова організація торгівлі (СОТ) являє собою організаційно-правову основу системи міжнародної торгівлі. Її документи визначають ті ключові договірні зобов'язання, якими повинні керуватися уряди держав при створенні і практичному застосуванні національних законодавчих і нормативних актів у сфері торгівлі. Крім того вона є тим форумом, де формуються торгові відносини між країнами в процесі колективних обговорень і переговорів.

СОТ була створена 1 січня 1995 року. Уряди завершили “Уругвайський раунд” переговорів 15 грудня 1993 р., а в квітні 1994 р. Міністри надали політичну підтримку досягнутим у ході цих переговорів результатам, підписавши “Заключний Акт” на конференції, що відбулася в Марракеші (Марокко). "Марракеська Декларація" від 15 квітня 1994 р. підтвердила, що результати Уругвайського раунду будуть сприяти "зміцненню світової економіки і зростанню торгівлі, інвестицій, зайнятості і доходів в усьому світі". СОТ являє собою втілення результатів Уругвайського раунду і є спадкоємцем Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ).

Для проведення багатобічних переговорів у рамках “Уругвайського раунду” була створена досить складна організаційна структура в складі: спеціального органу – Комітету з нагляду – який мав спостерігати за виконанням взятих учасниками на себе зобов'язань не вводити нові торгові обмеження, що суперечать ГАТТ; 15 переговорних робочих груп – з митних тарифів; з нетарифних заходів, з тропічних товарів; з продукції, виробленої на базі природних ресурсів; з текстилю й одягу; з сільськогосподарських товарів; з субсидій і компенсаційних заходів; з торгових аспектів прав на інтелектуальну власність, включаючи торгівлю підробленими товарами; з функціонування системи ГАТТ; з угод і домовленостей ММТП; з врегулювання спорів; з торгівлі послугами.

У ході роботи офіційних переговорних груп і численних неофіційних робочих груп були розроблені нові підходи до вирішення актуальних проблем.

Потенційно членами СОТ можуть бути 152 країни і території, з яких 76 є членами СОТ з першого дня її існування. Ще приблизно 50 країн знаходяться на різних етапах ратифікації документів, що стосуються їхньої участі у СОТ, а інші держави ведуть переговори щодо умов їхнього приєднання до цієї організації.

СОТ відрізняється від ГАТТ не тільки тим, що в ній представлено більше держав-членів, ніж у ГАТТ (140), але і більш широкими масштабами тієї комерційної і торгово-політичної діяльності, у якій вона задіяна, а також своїм юридичним статусом (СОТ є юридичною особою, і кожний з її Членів надає їй таку право спроможність, яка може бути необхідною для виконання її функцій. СОТ через Генеральну раду може укладати необхідні угоди про співробітництво з міжурядовими та неурядовими організаціями). ГАТТ діяла винятково в сфері торгівлі товарами, а сфера діяльності СОТ:

1. СОТ забезпечує загальну інституціональну основу для здійснення торговельних відносин між її Членами з питань, які регулюються угодами та пов’язаними з ними правовими документами, включеними у Додатки до цієї Угоди:

Додаток 1A - Багатосторонні угоди з торгівлі товарами:

Генеральна угода з тарифів і торгівлі 1994 року

Угода про сільське господарство

Угода про застосування санітарних та фітосанітарних заходів

Угода про текстиль та одяг

Угода про технічні бар'єри у торгівлі

Угода про пов'язані з торгівлею інвестиційні заходи

Угода про застосування Статті VI Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року

Угода про застосування Статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року Угода про передвідвантажувальну інспекцію

Угода про правила визначення походження

Угода про процедури ліцензування імпорту

Угода про субсидії та компенсаційні заходи

Угода про захисні заходи

Додаток 1B - Генеральна угода про торгівлю послугами

Додаток 1C - Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності

Додаток 2 - Домовленість про правила і процедури врегулювання суперечок

Додаток 3 - Механізм огляду торговельної політики

Додаток 4 - Багатосторонні торговельні угоди з обмеженою кількістю учасників:

Угода про торгівлю цивільною авіатехнікою

Угода про державні закупівлі

Міжнародна угода про торгівлю молочними продуктами

Міжнародна угода про торгівлю яловичиною

1. Угоди та пов’язані з ними правові документи, включені у Додатки 1, 2 і 3 (які у подальшому іменуються “багатосторонні торговельні угоди”), є невід’ємними частинами цієї Угоди, обов’язковими для всіх Членів СОТ.

2. Угоди та пов’язані з ними правові документи, включені у Додаток 4 (які у подальшому іменуються “багатосторонні торговельні угоди з обмеженою кількістю учасників”), також є частиною цієї Угоди для тих Членів СОТ, які їх прийняли, і є обов’язковими для таких Членів. Багатосторонні торговельні Угоди з обмеженою кількістю учасників не утворюють ні зобов’язань, ні прав для тих Членів СОТ, які їх не прийняли.

3. Генеральна угода з тарифів і торгівлі 1994 року, наведена у Додатку 1а (яка у подальшому іменується ”ГАТТ 1994”) юридично окремою від Генеральної угоди з тарифів і торгівлі від 30 жовтня 1947 року, доданої до Заключного акту, прийнятого на завершення другої сесії Підготовчого комітету конференції ООН з торгівлі та зайнятості, з подальшими уточненнями, поправками чи змінами (у подальшому – “ГАТТ 1994”).

СОТ розташовується в Женеві (Швейцарія). Основними функціями організації є:

• сприяє реалізації, застосуванню, функціонуванню та досягненню цілей правових документів, включених у Додатки до Угоди про СОТ, а також результатів подальших багатосторонніх переговорів;

• є форумом для переговорів з питань, які регулюються діючими багатосторонніми торгівельними угодами, а також щодо подальшого розвитку багатосторонніх торгівельних відносин між її Членами ;

• керує врегулюванням суперечок між членами СОТ;

• керує періодичним оглядом торгівельної політики Членів;

• співробітничає з МВФ та Світовим банком.

2.2 СТРУКТУРА СОТ

1. Засновується Конференція Міністрів, що складається з представників усіх Членів СОТ, яка проводиться не рідше одного разу кожні два роки. Конференція Міністрів виконує функції СОТ і вживає необхідних для цього заходів. На вимогу Члена СОТ Конференція Міністрів має повноваження приймати рішення з усіх питань, які регулюються багатосторонніми торговельними угодами, відповідно із конкретними вимогами прийняття рішень, встановленими цією Угодою та відповідною багатосторонньою торговельною угодою.

2. Засновується Генеральна рада, що складається з представників усіх Членів СОТ, засідання якої проводяться у міру необхідності. У проміжках часу між засіданнями Конференції Міністрів функції останньої виконуються Генеральною радою. Генеральна рада також може виконувати функції, покладені на неї цією Угодою. Генеральна рада повинна встановити свій регламент, а також затвердити регламент засідань Комітетів, передбачених параграфом 7.

3. Засідання Генеральної ради скликаються у міру необхідності для виконання обов’язків Органу врегулювання суперечок, передбаченого Домовленістю про врегулювання суперечок. Орган врегулювання суперечок може мати свого власного голову і встановлює такий регламент, який він вважає необхідним для виконання своїх обов’язків.

4. Засідання Генеральної ради скликаються у міру необхідності для виконання функцій Органу по огляду торговельної політики, передбаченого ТПРМ. Орган по огляду торговельної політики може мати свого власного голову і встановлює такий регламент, який він вважає необхідним для виконання своїх обов’язків.

5. Засновується Рада з торгівлі товарами, Рада з торгівлі послугами та Рада з торговельних аспектів прав інтелектуальної власності (яка у подальшому іменується “Рада ТРІПС”), які функціонують під загальним керівництвом Генеральної ради. Рада з торгівлі товарами здійснює нагляд за функціонуванням багатосторонніх торговельних угод, які включені у Додаток 1А. Рада з торгівлі послугами здійснює нагляд за функціонуванням Генеральної угоди про торгівлю послугами (яка у подальшому іменується “ГАТС”). Рада ТРІПС здійснює нагляд за функціонуванням Угоди про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (яка у подальшому іменується “Угода ТРІПС”). Ці Ради виконують функції, покладені на них відповідними угодами та Генеральною радою. Вони встановлюють свої відповідні регламенти, які підлягають затвердженню Генеральною радою. Членство в цих Радах відкрито для представників усіх Членів СОТ. Для виконання своїх функцій ці Ради скликають свої засідання в міру необхідності.

6. У разі необхідності Рада з торгівлі товарами, Рада з торгівлі послугами та Рада ТРІПС засновують допоміжні органи. Ці допоміжні органи встановлюють свої відповідні регламенти, які підлягають затвердженню відповідними Радами.

7. Конференція Міністрів засновує Комітет із торгівлі та розвитку, Комітет із обмежень, пов’язаних із платіжним балансом, а також Комітет із питань бюджету, фінансування та управління, які виконують функції, покладені на них цією Угодою та багатосторонніми торговельними угодам, а також будь-які додаткові функції, покладені на них Генеральною радою. Конференція міністрів може також засновувати такі додаткові Комітети і з такими функціями, які вона може вважати необхідними. Однією з функцій Комітету з торгівлі та розвитку є періодичний перегляд спеціальних положень багатосторонніх торговельних угод щодо найменш розвинених країн-Членів СОТ і представлення Генеральній раді доповідей з метою вжиття необхідних дій. Членство в цих Комітетах відкрито для представників усіх членів СОТ.

8. Органи, передбачені багатосторонніми торговельними угодами з обмеженою кількістю учасників, виконують функції, покладені на них цими угодами, і функціонують у рамках інституціональних рамок СОТ. Ці органи повинні регулярно інформувати Генеральну раду про свою діяльність.

РОЗДІЛ 3. ПЕРСПЕКТИВИ ВСТУПУ УКРАЇНИ ДО СОТ

Проблеми вступу до Світової організації торгівлі (СОТ) виходять сьогодні для України на перший план. Подальша неучасть України у цій глобальній економічній організації не має раціональних обґрунтувань в умовах, коли наприкінці 2001р. до цієї організації приєднався Китай. Початок нового раунду багатосторонніх торгових переговорів у рамках СОТ, очевидно, приведе до піднесення на новий рівень системи глобального економічного регулювання і чинитиме значний вплив на Україну. Нарешті, вступ до СОТ — обов’язкова передумова для реальної, а не декларативної інтеграції України до Європейського Союзу

Саме відносинам України з СОТ, оцінці умов та наслідків вступу до неї був присвячений «круглий стіл», організований у Києві 3 липня 2002р. Українським центром економічних і політичних досліджень імені Олександра Разумкова спільно з Київським регіональним представництвом Фонду «Євразія», в якому взяли участь близько 150 представників органів державної влади та управління, посольств ряду країн, співробітників Національної академії наук та експертів недержавних науково-дослідних організацій, представників засобів масової інформації.

Нові перспективи розвитку СОТ визначено в Декларації IV Конференції міністрів СОТ у м. Доха (Катар), яка передбачає проведення до 1 січня 2005р. переговорів із широкого кола питань, що стимулюватиме значний розвиток механізмів міжнародного економічного регулювання, подальше розширення сфери їх дії та поглиблення впливу на окремі національні економіки. Для України надзвичайно багато важить можливість безпосередньо взяти участь у таких переговорах з метою відстоювання власних національних інтересів. Водночас початок нового раунду переговорів ускладнює завдання пристосування до параметрів багатосторонньої торгової системи. І за цих обставин Україні навряд чи можна розраховувати на істотні послаблення в умовах приєднання.

Досвід ведення іншими країнами переговорів щодо набуття членства в СОТ свідчить, що конкретні умови приєднання можуть істотно модифікуватися залежно від рівня професіоналізму та політичної волі тих, хто веде переговори. Саме тому в результатах домовленостей про умови приєднання до СОТ різних країн спостерігаються разючі відмінності, коли окремі країни, що перебувають в істотно кращому макроекономічному становищі та мають вищий рівень розвитку, отримують згоду на застосування, наприклад, вищих рівнів імпортного тарифу.

Характеристики

Список файлов курсовой работы