178053 (627646), страница 4

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 4)

Центрами автомобілескладання є Луганськ, Чернігів, Херсон.

Мотоцикли, мопеди та велосипеди виготовляють у Львові, Києві, Харкові та Чернігові.

Центрами літакобудування є Київ та Харків.

Найважливішим центром тракторобудування є Харків, де діють заводи - тракторний, тракторних самохідних шасі, моторобудівний. Колісні трактори виробляють у Дніпропетровську, тракторні агрегати – у Вінниці. Ряд великих підприємств для виробництва деталей і запасних частин для тракторів працює у Сімферополі, Кременчуці, Чугуєві, Києві, Білій Церкві, Луганську, Одесі.

Виробництво верстатів зосереджено в Києві, Харкові, Дніпропетровську, Одесі, Запоріжжі, Львові, Краматорську, Житомирі.

Найбільшими центрами виробництва телевізорів є Львів, Київ, Харків, Сімферополь; електронно-обчислюваних машин – Київ, приладобудування та інструментів – Київ, Харків, Дніпропетровськ, Одеса, Донецьк, Запоріжжя, Львів.

Підприємництво на Черкащині

Інтерес до регіону викликає не тільки історія Черкаського краю, а його потужний виробничий потенціал. Пріоритетні позиції в економіці Черкаської області займає аграрно-промисловий комплекс, в якому виробляється дві третини валового внутрішнього продукту. Для обслуговування сільськогосподарського виробництва в області створена розвинута хімічна, переробна та харчова промисловість, сучасне машинобудування, сприятливі умови для взаємодії з діловими партнерами[19,c.39].

За структурою господарства Черкаська область індустріально-аграрна, у сукупній валовій продукції питома вага промисловості становить (39%), сільського господарства – (25%). У промисловому виробництві переважають харчова (39,9%) та хімічна (29,6%) промисловість. Машинобудування та металообробка становить (8,5%), електроенергетика – (7,7%). На Черкащині функціонує понад 300 промислових підприємств, які виробляють електроенергію, мінеральні добрива, аміак, хімічні волокна, засоби автоматизації та обчислювальної техніки, технологічне обладнання для переробних галузей, машини та обладнання для тваринництва та кормовиробництва, товари народного вжитку продовольчої та непродовольчої груп. У харчовій промисловості найбільш розвинуті такі галузі як цукрова, м’ясопереробна, молочна, борошномельно-круп’яна, лікеро-горілчана, консервна.

Банківська система області нараховує 45 балансових установ. Банківську систему області формують: управління Національного банку України в Черкаській області, Черкаське Центральне відділення Промінвестбанку, обласне управління ВАТ "Державний Ощадний банк України", обласна дирекція АППБ "Аваль", філії: ВАТ "Державний експортно-імпортний банк", АК банку соціального розвитку "Укрсоцбанк", АТ "Укрінбанк", АКБ "УкрСиббанк", ЗАТ КБ "Приватбанк", АБ "Енергобанк", ДАСІЕБУ "Укрспецімпексбанк", АТ "Західно-Український", ВАТ "Міжнародний комерційний банк", АБ "Укргазбанк", АКБ "Легбанк", АКБ "Національний кредит", АБ "Київська Русь" та інш.[21,c.56]

В області налічується понад 5 тис. малих підприємств та 30,8 тис. підприємців - фізичних осіб. Допомогу бізнесменам-початківцям надають: 6 бізнес-центрів, бізнес-інкубатор, лізингова компанія, регіональних фонд підтримки підприємництва, 45 різних фінансово-кредитних установ 595 відділень, 24 кредитні спілки, 4 біржі та 8 філій, 6 страхових компаній та 42 їх філії, 3 лізингові та інвестиційні компанії, 42 аудиторські фірми, Черкаська асоціація розвитку підприємництва, центр науково-технічної та економічної інформації тощо.

Загальна сума усіх видів іноземних інвестицій в економіці області становить 110,5 млн.дол.США. Іноземний капітал вкладено у 138 підприємств області партнерами з 34 країн світу. Основні країни-інвестори –США, Німеччина, Великобританія, Ліхтенштейн. Найбільш привабливими для іноземних інвесторів є хімічна та харчова промисловість. Підприємствами з іноземними інвестиціями експортовано продукції на суму 128,9 млн.дол.США,(65 відсотків від загального обсягу експорту), імпортовано – на 85, 8 млн.дол.США (67 відсотків від загального обсягу імпорту).

У сфері малого підприємництва функціонує понад п’ять тисяч малих підприємств із загальною чисельністю працюючих близько 41,4 тис. осіб.

В області зареєстровано 34,6 тис. підприємців-фізичних осіб, з них сплачують податки 28,6 тис.осіб, або на 26,2 відсотка більше 2001 року. З обласного бюджету на розвиток підприємництва виділено та профінансовано 6 бізнес-проектів на загальну суму 200 тис.грн. Фінансові ресурси суб'єктів малого підприємництва формуються переважно за рахунок короткотермінових банківських кредитів. У 2002 році банківськими структурами області видано кредити 1382 суб’єктам малого та середнього підприємництва на загальну суму 203,4 млн.грн., у т.ч. 97 фермерським господарствам на суму 5,9 млн.грн. Розширюється мережа кредитних спілок. 18 спілок надають фінансову допомогу членам своїх об’єднань в регіонах. Допомогу бізнесменам-початківцям надають: 6 бізнес-центрів, бізнес-інкубатор, лізингова компанія, регіональних фонд підтримки підприємництва, 45 різних фінансово-кредитних установ 595 відділень, 24 кредитні спілки, 4 біржі та 8 філій, 6 страхових компаній та 42 їх філії, 3 лізингові та інвестиційні компанії, 42 аудиторські фірми, Черкаська асоціація розвитку підприємництва, центр науково-технічної та економічної інформації тощо

Фінансовий результат від діяльності. За 2004 рік підприємствами та організаціями області отримано прибутків на суму 159 млн.грн., збитків - на 309,4 млн.грн., тобто фінансовим результатом від звичайної діяльності до оподаткування є збиток на суму 150,4 млн.грн. Прибутково працювали підприємства хімічної промисловості (19,3 млн.грн), целюлозно-паперової та видавничої справи (2 млн.грн.), торгівлі (5 млн.грн), будівельні організації (2,3 млн.грн.), а також організації зв’язку (765 тис.грн.).

3.4. Залучення іноземного капіталу для підприємницької діяльності

Підприємцеві слід знати деякі обов’язкові правила роботи з іноземним партнером. Джерелами інформації про іноземного партнера є річні звіти фірми, дані банків-кореспондентів, публікації в іноземній та вітчизняній пресі, дані за спеціалізованими консультаційним фірмами.

Для іноземних інвесторів у рамках державної інвестиційно-кредитної компанії "Держінвест" створюється дочірнє підприємство з орієнтованою назвою "Інвест-рейтинг". Корпорації та компанії, які побажають стати інвесторами на світових ринках капіталу, матимуть змогу одержати оцінку-рейтинг своєї компанії. Крім того, корисним є ознайомлення з умовами проведення відкритих конкурсів інвестиційних проектів за участю іноземних фірм. Об’єктом відбору стають переважно інвестиційні проекти (бізнес-плани), які дозволяють провести детальний огляд переваг і витрат проекту, зважаючи на його технічні і комерційні аспекти, економічний і фінансовий аналіз, адміністративно-управлінський аналіз, місцеві умови[17,c.89].

Методика складання бізнес-плану інвестиційного проекту, що базується на основі міжнародних стандартів і вимог законодавства України, складається з 8 частин. Практика свідчить, що за реалізації інвестиційних проектів добре опрацьованою виявляється технічна частина, однак меншою мірою представлені інші частини плану. Тим часом, інвесторові треба довести, що продукція відповідатиме не лише технічним вимогам, а й неперервно випускатиметься, добре продаватиметься, ризики мінімізовано, і вкладені ним гроші принесуть прибуток. Так, розділ "Маркетинг" має містити дані про необхідність вивчення можливостей компанії, потреби покупців, об’єкти та стратегію маркетингу, дослідження ринку, комплекс маркетингу.

Інвестиційний аналіз проекту відбувається в 2 етапи: спершу виноситься рішення про доцільність чи недоцільність здійснення інвестицій з позиції інвестора, а потім проводиться фінансовий аналіз проекту, що повинен змоделювати й оцінити проект у процесі його діяльності. За фінансового аналізу можна обмежитись декількома показниками: прибутковості, рентабельності активів підприємства, рентабельності акціонерного капіталу, маржі прибутковості, ефективності, коефіцієнта обороту чистих активів, коефіцієнта обороту запасів, платоспроможності, поточного коефіцієнта, коефіцієнта швидкої ліквідності, структури капіталу, покриття процентів. Залучення іноземного капіталу, наприклад з країн ЄС(Додаток5,Табл.5), говорить проте, що обсяг інвестицій в Україну практично не змінюється і , на мою думку, це говорить проте, що робота з інвестиціями знаходиться під значним впливом макрообмежувальних факторів. До останніх слід віднести:

• нестабільність законодавчої та нормативної бази;

• відсутність цілісної системи управління інвестиціями та страхуванням капітальних вкладень;

• нерозвиненість інфраструктури, незадовільну роботу банків, інвестиційних фондів, інвестиційних компаній, інших фінансових посередників;

• загальне погіршення фінансового стану більшості підприємств;

це означає, що потреба в інвестиціях з технологічної не трансформувалась в економічну.

Завершуючи розгляд цього питання, доцільно відзначити деякі аспекти роботи з іноземними інвестиціями. Насамперед, треба з’ясувати, що в даному разі інвестиції — це довгострокові вкладення капіталу іноземними власниками в різні галузі економіки. Кошти повертаються найчастіше за рахунок спільної діяльності з отриманого прибутку. Інвестиції треба відрізняти від кредитів — кошти, що їх надають банки суб’єктові господарювання, який розпоряджається ними на власний розсуд, але повинен повернути.

Для роботи з іноземними інвестиціями необхідно з’ясувати не тільки українське законодавство, а й законодавство країни, з якої надходять інвестиції. Крім того, взаємовідносини між суб’єктами господарювання різних країн регулюються міжнародними актами. Іноземні інвестиції можуть здійснюватись у вигляді іноземної валюти, прав на здійснення підприємницької діяльності, інших цінностей. Інвестуючи інновації, іноземні інвестори здебільшого обмежуються прогнозом ринкових потреб, величиною і тривалістю окупності проекту[14,c.10].

Для виходу українських підприємств на західні ринки капіталу, на думку спеціалістів, необхідна відповідність таким вимогам:

• компанія приватизована чи знаходиться у приватній власності;

• компанія є прибутковою;

• підприємство виробляє продукт, що користується попитом у споживачів;

• компанія має свою частку на ринку;

• наявні обґрунтовані перспективи зростання прибутку;

• компанія є доступною для потенційних інвесторів;

• розроблено стратегію поведінки підприємства на ринку.

Висновок

Підприємництво - це певний тип господарювання, де головним суб'єктом є підприємець, який раціонально комбінує (об'єднує) фактори виробництва, на інноваційній основі та на власний ризик організовує і управляє виробництвом з метою отримання надприбутку - підприємницького доходу.

Підприємництво - це необхідний структурний елемент економічної системи. Без підприємництва немає і не може бути ринку. До цивілізованого ринку можна перейти тільки через розвинуте підприємництво. Для України підприємництво може стати тією важливою основою, за допомогою якою буде здійснено поворот до позитивних господарських процесів.

Аналіз структури і динаміки підприємництва в Україні - за останні роки показав, що корінного перелому у його розвитку не досягнуто. Масштаби і віддача підприємництва України далекі не тільки від розвинутих країн, а й від сусідів (Польща, Росія), які рішуче та ефективніше трансформують суспільство.

Недосконала нормативно-правова база та економічні умови, створені державою для розвитку підприємництва вкрай несприятливі. За таких умов національне підприємництво не має перспектив як для існування, так і для розвитку. В подальші роки намітились позитивні зміни законодавчої бази підприємництва.

Для широкомасштабного становлення підприємництва і, в першу чергу, його пріоритетних напрямів, необхідна належна державна підтримка - створення правових, економічних, організаційних, політичних, соціальних умов. Розвиток цивілізованого підприємництва допоможе країні вийти з глибокої економічної кризи, стати на шлях стійкого господарського прогресу та ввійти до світової економічної системи як рівноправному суб'єкту міжнародно-правових відносин.

Список використаної літератури

1. Закон України "Про підприємство" пост. ВРУ від 27.03.91р.-№888-12.

2. Закон України "Про підприємництво"від 7 лютого 1991р.- №698-12.

3. Господарський кодекс України пост.ВРУ .2003р.-№18.

4. Бабела С.,Бєляєв .О."Політекономія".Київ:МОН, 2001р.-С.255-265

5. Бобров В.Я."Основи ринкової економіки і підприємництво"Київ:Кондар, 2003р.-С.181-211

6. Кредісов В.А."Підприємництво – вирішальний фактор країн з перехідною економікою".Київ:Знання України, 2003р.-С.43-55.

7. Мочерний С.В. "Політекономія".Київ:Вікар, 2003р.-С.181-183.

8. Предборський В.А.,Гарін Б.Б.,Кухаренко В.Д."Основи економічної теорії".Київ:Знання України, 2002р.-С.177-181,194-199.

9. Ніколенко Ю.В. "Політекономія".Київ, 2003р.-С.195-216.

10. Огняна Г.Л."Політична економія".Київ, 2003р.-С.190-213.

11. Бондар І."Підприємництво в Україні як економічна основа становлення середнього класу" // Формування ринкових відносин в Україні. 2004р., №3.С.62

12. Безтелесна Л."Підприємництво у контексті людського розвитку"//Економіка України. 2003р., №12.С.67.

13. Бужик О."Проблеми підприємництва в Україні"//Актуальні проблеми економіки. 2004р., №4,С.51.

14. Вдовиченко Л."Проблеми розвитку підприємництва в Україні"//Формування ринкових відносин в Україні. 2004р., №10,С.10.

15. Голубенко О."Проблеми підприємництва в Україні"//Діловий вісник 2004р., №1.С.11.

16. Коротенко Н.П."Проблеми підприємництва в Україні"//Актуальні проблеми економіки. 2004р., №4.С.34.

17. Мірошниченко О."Розвиток підприємництва в Україні" // Інвестгазета . 2004р., №7.С.23.

18. Пікус Р."Проблеми розвитку підприємництва В Україні"//Фінанси України. 2004р., №5.С.83.

19. П’ятницька Г."Роль малого підприємництва в процесі розбудови національної економіки та підходи до розв’язання основної суперечності його розбудови"//Економіст. 2004р., №9.С.38.

20. Сарахман О.М."Про ефективність підприємницької діяльності в регіоні"//Регіональна економіка. 2001р., №1.С.56.

21. Мазузі О.Є."Специфіка розвитку малого бізнесу в перехідній економіці України: регіональний аналіз" // Регіональна економіка. 2001р., №1.С.57.

Додаток1

Таблиця2.Основні показники розвитку малих підприємств

	Кількість малих підприємств, одиниць	Кількість малих підприємств у розрахунку на 10 тис. осіб наявного населення, одиниць	Середньорічна кількість зайнятих1) працівників на малих підприємствах, тис.осіб	Середньорічна кількість найманих2) працівників на малих підприємствах, тис.осіб	Частка найманих працівниківна малих підприємствах у загальній кількості найманих працівників на підприємствах – суб’єктах підприємництва	Частка малих підприємств у загальному обсязі виробленої продукції, робіт, послуг (без ПДВ і акцизу) в цілому по економіці
1991	47084	9	…	1192,4	…	…
1992	67739	13	…	1248,0	…	…
1993	84780	16	…	1231,7	…	…
1994	85799	17	…	1104,3	…	…
1995	96019	19	…	1124,9	…	…
1996	96270	19	…	1178,1	…	…
1997	136238	27	…	1395,5	…	…
1998	173404	35	1585,9	1559,9	12,9	11,3
1999	197127	40	1687,9	1677,5	14,1	11,1
2000	217930	44	1730,4	1709,8	15,1	6,9
2001	233607	48	1818,7	1807,6	17,1	7,3
2002	253791	53	1932,1	1918,5	18,9	7,3
2003	272741	57	2052,2	2034,2	20,9	7,7

1) Включаючи штатних, позаштатних та неоплачуваних (власників, засновників підприємства, та членів їх сімей) працівників. 2) Включаючи штатних та позаштатних працівників.

Додаток 2

Характеристики

Список файлов курсовой работы