Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

В умовах ринкових відносин важливими заходами щодо удосконалення організаційних форм виробництва й управління можуть бути:

приватизація державної власності;

розвиток середнього і малого підприємництва;

надання повної економічної свободи державним підприємствам;

диверсікація виробництва;

залучення іноземного капіталу для спільної підприємницької діяльності;

розробка системи спеціальних пільг для орендаторів, кооператорів, спільного підприємництва тощо 4.

Соціально-психологічні фактори визначаються якісними характеристиками і соціально-економічним складом трудових колективів, підвищенням кваліфікаційного й загальноосвітнього рівня працівників, поліпшення соціально-психологічного клімату в трудових колективах, підвищенням дисциплінованості, трудової активності, творчої ініціативи працівників, удосконаленням методів мотивації і психологічного впливу тощо.

1.2 Резерви підвищення продуктивності праці

Резерви підвищення продуктивності праці – це невикористані можливості економії затрат праці (як живої, так і уречевленої), які виникають унаслідок дії тих чи інших факторів (удосконалення техніки, технології, організації виробництва і праці тощо). Рівень продуктивності праці залежить від ступеня використання резервів.

Резерви можна класифікувати відносно часу їх використання, а також сфери виникнення.

За часом використання розрізняють поточні й перспективні резерви.

Поточні резерви можуть бути використані залежно від реальних можливостей протягом місяця, кварталу або року.

Використання перспективних резервів передбачається в перспективі через рік або декілька років згідно з довгостроковими планами підприємства.

За сферами виникнення розрізняють загальнодержавні, регіональні, міжгалузеві, галузеві, внутрішньовиробничі резерви.

До загальнодержавних належать такі резерви, використання яких впливає на зростання продуктивності праці в економіці загалом і які пов'язані з недовикористанням науково-технічного прогресу, нераціональним розміщенням підприємств і неефективною демографічною й територіальною зайнятістю населення, недостатнім використанням ринкових механізмів і методів господарювання тощо.

Регіональні резерви пов'язані з можливостями поліпшеного використання продуктивних сил даного регіону.

Міжгалузеві резерви – це можливості поліпшення міжгалузевих зв'язків, своєчасне, точне і якісне виконання договорів щодо кооперативних поставок, використання можливостей однієї галузі для підвищення продуктивності праці в обробних галузях промисловості сприяє поліпшення якості продукції в сировинних галузях.

Галузеві резерви – це резерви, пов'язані з можливостями підвищення продуктивності праці, які характерні для даної галузі економіки й зумовлені недостатнім використанням техніки і технології виробництва прогресивних досягнень і передового досвіду, недоліками в спеціалізації, концентрації та комбінуванні виробництва тощо.

Внутрішньовиробничі резерви виявляються і реалізуються безпосередньо на підприємстві. Велике значення цих резервів полягає в тому, що підприємство є первинним осередком економіки і на ньому виявляються і використовуються всі попередні резерви. Внутрішньовиробничі резерви зумовлені недостатньо ефективним використанням техніки, сировини, матеріалів, а також робочого часу, наявністю цілодобових і внутрішньозмінних втрат часу, а також прихованого безробіття. Отже, внутрішньо виробничі резерви можна поділити на:

резерви зниження трудомісткості праці;

резерви поліпшення використання робочого часу 5.

Резерви підвищення продуктивності праці безмежні, як і науко-технічний прогрес, удосконалення організації виробництва , праці й управління. Тому в кожній конкретний період треба використовувати ті резерви, що дають максимальну економію праці за мінімальних витрат.

Необхідною умовою виявлення і використання резервів є їхня кількісна оцінка.

Резерви можуть оцінюватися в абсолютних і відносних величинах. На конкретний період часу величину резервів можна визначити як різницю між досягнутим і максимально можливим рівнем продуктивності праці.

Оцінку впливу зниження трудомісткості продукції, поліпшення використання робочого часу, удосконалення структури кадрів на підприємстві можна визначити за допомогою таких формул:

За рахунок зниження трудомісткості:

де Пп - величина підвищення продуктивності праці, %;

Тм, Тн - минула та нова трудомісткість на операцію або виріб;

Ем - економія чисельності робітників;

Р - кількість виробів або операцій;

Ф - реальний фонд робочого часу одного робітника, год.;

К - коефіцієнт виконання норм.

За рахунок поліпшення використання робочого часу (зменшення його втрат):

або

де m - втрати робочого часу в базовому періоді,%;

n - втрати робочого часу в поточному періоді,%.

За рахунок змін у структурі кадрів:

де Іпз - індекс загальної продуктивності праці;

Іп - індекс продуктивності праці основних робітників;

Іd - індекс зміни частки основних робітників в загальній кількості робітників у поточному періоді порівняно з базовим, обчислюється за формулою:

де dп - частка основних робітників в поточному періоді;

dб - частка основних робітників в базовому періоді.

Зіставлення динаміки річного, денного і годинного виробітків сприяє виявленню резервів підвищення продуктивності праці через поліпшення використання робочого часу.

На підприємствах для використання резервів розробляють плани організаційно-технічних заходів , в яких зазначені види резервів підвищення продуктивності праці, заходи щодо їх реалізації, втрати на них, строки проведення, а також відповідальні виконавці.

2. АНАЛІЗ ПРОДУКТИВНОСТІ ПРАЦІ НА ПІДПРИЄМСТВІ

2.1 Коротка фінансово-економічна характеристика ВАТ “Сумський завод продовольчих товарів”

Завод продовольчих товарів був створений у 1987 році на базі Бездрицького комбінату по переробці спирту. Після того, як Кабінет Міністрів України затвердив Закон України “Про приватизацію державних підприємств”, на відкритому засіданні акціонерів було прийняте рішення про приватизацію Сумського заводу продовольчих товарів.

З того часу цей завод йменується, як Відкрите Акціонерне Товариство “Сумський завод продовольчих товарів”. Головою правління ВАТ “Сумський ЗПТ” став Варивода В. Х., а замісником голови правління Токар В.А., які і по цей час успішно керують заводом.

Після приватизації завод почав дуже процвітати. ВАТ “Сумський ЗПТ” спеціалізується на випусканні майонезу, переробці соняшникового масла, виробництві згущеного молока.

Проектна потужність на підприємстві:	% використання проектної потужності:
- по майонезу –5600 тн /рік; - по рафінації і дезодорації –9000 тн/рік; - по згущеному молоку –600 тн/рік.	20 % 30 % вироблена пробна партія

Крім цього підприємство надає послуги виробничого характеру: відпускає теплоенергію, випускає пляшки ПЕТ.

Фінансові показники підприємства за останні 2 роки наведені в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1.

Основні фінансово-економічні показники ВАТ “Сумський ЗПТ”

Як видно з таблиці 2.1. ВАТ “Сумський ЗПТ” на протязі двох років має збитки. Так, в 2009 році сума збитку збільшилась на 271,9 тис.грн. При цьому спостерігається збільшення затрат на виробництво - на 2821,2 тис.грн., позареалізаційних доходів - на 1,5 тис.грн., позареалізаційних витрат на 160,8 тис.грн.

2.2 Рівень ефективності використання трудових ресурсів ВАТ “Сумський ЗПТ”

Процес виробництва на будь-якому підприємстві здійснюється при певній взаємодії трьох визначальних його чинників: персоналу (робочої сили), засобів праці та предметів праці.

Використовуючи наявні засоби виробництва, персонал продукує суспільне корисну продукцію або робить виробничі і побутові послуги. Це означає, що, з одного боку, мають місце витрати живої і уречевленої праці, а з другого, - результати виробництва. Останні залежать від масштабів застосовуваних засобів виробництва, кадрового потенціалу та рівня їх використання.

Ефективність виробництва являє собою комплексне відбиття кінцевих результатів використання засобів виробництва і робочої сили за певний проміжок часу.

Родовою ознакою ефективності (продуктивності) може слугувати необхідність досягнення мети виробничо-господарської діяльності підприємства з найменшими витратами суспільної праці або часу. У кінцевому підсумку змістовне тлумачення ефективності (продуктивності) як економічної категорії визначається об'єктивно діючим законом економії робочого часу, що є утворювальною субстанцією багатства і мірою витрат, необхідних для його нагромадження. Саме тому підвищення ефективності виробництва (продуктивності системи виробництва і обслуговування) можна вважати конкретною формою проявлення цього закону.

Аналіз продуктивності праці розпочинається загальною характеристикою динаміки цього показника, а також оцінкою виконання бізнес-планових накреслень щодо зростання продуктивності праці. Скориставшись показниками діяльності підприємства, складемо аналітичну таблицю (табл.2.1).

Таблиця 2.1

Розмір і структура продукції ВАТ “Сумський ЗПТ”

Показники	2001 р	2008 р	2009 р	Звітний рік до базового %	Відхилення (тис. грн) +/-
Валова продукція у співставних цінах , тис грн	633	1100	1084	171	+ 451
Валова продукція у цінах звітного року, тис грн	1889	1064	1291	68	-598
в т.ч. соняшникова олія; тис грн.	138	154	115	83	-23
- майонез	106	160	270	254	+164
- згущене молоко	387	844	750	194	+363

Наведені дані свідчать про те, що за звітний рік підприємство не спромоглося досягти підвищення продуктивності праці (за випуском продукції у розрахунку на одного працюючого) порівняно з базовим роком сталося зниження її на 10 %, не досягнуто росту продуктивності праці, закладеного у бізнес-плані (був запланований приріст 8,7%). Це свідчить, що підприємству не вдалося задіяти усі резерви зростання продуктивності праці, які враховані при плануванні діяльності на звітний рік.

Характеристики

Список файлов курсовой работы