178048 (627643), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Пт.п = ∑А_і∙ Ц_і – А_і∙Сі, [6]

А_і - кількість продукції і-го виду в натуральних одиницях вираження; Ц_і – ціна одиниці продукції і-го виду; С_і – собівартість одиниці продукції і-го виду.

Підприємства, що займаються експортною операцією, при нарахуванні прибутку з виручки від реалізації продукції виключають транспортні тарифи.

Цей метод розрахунку застосовується за відносно невеликого асортименту продукції. Метод достатньо точний, але надто трудомісткий, коли реалізується великий асортимент продукції. Крім того, він не дає можливості визначити вплив на прибуток окремих факторів.

Розрахунок прибутку на підставі показника витрат на 1 грн. продукції.

Це укрупнений метод. Може застосовуватись по підприємству в цілому за розрахунку прибутку від випуску, реалізації всієї продукції. Передбачається використання даних про виробничі витрати та реалізацію продукції за попередній період, а також очікувану їх зміну, що прогнозується в наст. періоді.

Факторний метод. На величину прибутку можуть впливати такі фактори:

1. Залежні від роботи підприємства (внутрішні):

• зростання обсягу продукції (вплив прямо пропорційний);

• зниження собівартості продукції (вплив обернено пропорційний);

• підвищення якості.

Внутрішні фактори можна розділити на виробничі та невиробничі, а виробничі в свою чергу включають екстенсивні й інтенсивні фактори.

Екстенсивні фактори впливають на процес отримання прибутку через кількісні зміни: обсягу засобів і предметів праці, фінансових ресурсів, часу роботи обладнання, чисельності персоналу, фонду робочого часу.

Інтенсивні фактори впливають на процес отримання прибутку через “якісні” зміни: підвищення продуктивності обладнання і його якості, використання прогресивних видів матеріалів, модифікацію технології їх обробки, прискорення оборотності оборотних засобів, підвищення класифікації і продуктивності праці персоналу, зниження трудомісткості й матеріаломісткості продукції, удосконалення організації праці і ефективніше використання фінансових ресурсів.

До невиробничих факторів відносять постачальницько-збутову і природоохоронну діяльність, соціальні умови праці і побуту.

1. Незалежні від роботи підприємства (зовнішні) – фактор цін, тарифів, процентів, податкових ставок і пільг, штрафних санкцій, зміна природних умов.

Пофакторний метод має переваги перед методом прямого розрахунку, оскільки він дає можливість конкретно встановити напрямки зростання прибутку, виявити його резерви.

У вітчизняній бухгалтерсько-аналітичній практиці, щоб обчислити прибутковість підприємства, зіставляють прибуток з витратами підприємства (собівартістю) або з вартістю виробничих фондів підприємства (основних фондів і оборотних засобів). Такі порівняння (в процентах) характеризують рентабельність (дохідність).

Економічний (аналітичний) метод може використовуватися для розрахунку прибутку від випуску (реалізації) продукції. Він відрізняється від уже розглянутих методів розрахунку прибутку тим, що дає змогу визначити не тільки загальну суму прибутку, а й вплив на неї зміни окремих чинників: обсягу виробництва (реалізації) продукції, собівартості продукції, рівня оптових цін і рентабельності продукції, асортименту та якості продукції.Розрахунок прибутку цим методом здійснюється окремо за порівнянною і непорівнянною продукцією в плановому періоді. Порівнянна продукція - це продукція, що вироблялася в попередньому періоді. Непорівнянна продукція - це продукція, що не вироблялася на підприємстві в попередньому періоді. Розрахунок прибутку за порівнянною продукцією здійснюється в такій послідовності: - визначається очікуваний базовий прибуток і базова рентабельність продукції; - порівнянна продукція планового періоду визначається за собівартістю періоду, що передував плановому;

- виходячи з рівня базової рентабельності продукції розраховується прибуток за порівнянною продукцією в плановому періоді; - розраховується вплив окремих чинників на зміну прибутку в періоді, що планується;

Розрахунок базового прибутку здійснюється на підставі звітних або очікуваних даних за попередній період.

Базовий прибуток - це прибуток від випуску (реалізації) продукції в періоді, що передував плановому. За його розрахунку здійснюється коригування звітного, очікуваного прибутку з урахуванням чинників, що на нього вплинули тоді, але не діятимуть у періоді, що планується: змін6а оптових цін, припинення випуску окремих видів продукції, зміна рентабельності окремих видів продукції, зниження їх собівартості. Від точного розрахунку базового прибутку залежить точність усіх наступних розрахунків.

Загальна величина прибутку визначається:

П = ВД – ВВ – А; [8]

де ВД – валовий дохід підприємства;

ВВ- валові витрати виробництва — це загальна сума витрат на виробничу і комерційну діяльність підприємства;

А- амортизаційні відрахування на повне відновлення основних фондів підприємства.

При більш детальному розгляді формула матиме такий вигляд:

П_б = (Д₁ – В₁) + (Д₂ – В₂) +(Д₃ – В₃) – А; [8]

де В₁, В₂, В₃, - витрати виробництва від реалізації продукції (послуг), від позареалізаційних операцій, від іншої реалізації відповідно;

Д_1,2,3 – відповідно валовий дохід від цих операцій. Тобто:

П_б = П_р+ П_пр.+ П_ін.; [8]

де П_р – прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг);

П_пр. - прибуток від позареалізаційних операцій;

П_ін - прибуток від іншої реалізації.

1. Прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг) є основною складовою загального балансового прибутку.

П_р = ВД – S_вир. – ПДВ – АЗ;

де S_вир. – витрати виробництва на виготовлення продукції і зарплати працівників (повна собівартість виробництва);

ПДВ – податок на добавлену вартість;

АЗ – акцизний збір.

1. Прибуток від позареалізаційних операцій визначається як різниця між доходами, отриманими внаслідок виконання цих операцій, і витратами на їх виконання.

П_пр. = Д – S_пр.; [8]

де S_пр. – витрати на виконання позареалізаційних операцій.

1. Прибуток від іншої реалізації обчислюється як різниця між ціною продажу і ціною придбання матеріальних цінностей та майна підприємства.

П_ін. = Ц_прид. – Ц_прод. ; [8]

де Ц_прид. і Ц_прод. – ціна продажу і ціна придбання відповідно.

1. Загальний прибуток визначається за такою формулою:

П_б = Д_1,2,3 – ЗП; [8]

де Д_1,2,3 – сумарна величина доходу підприємства, ЗП – зарплата працівників підприємства.

Слід зазначити, що в тому разі, коли розрахунок прибутку розглянутими вище методами, здійснений виходячи із загального випуску продукції, окремо розраховується прибуток від реалізації продукції. При цьому враховується обчислена сума прибутку від випуску продукції, а також зміна прибутку в залишках нереалізованої продукції. Може бути використана така формула розрахунку:

Прп = Пзпп + Пвп – Пзкп, [5]

Да Прп – прибуток від реалізації продукції;

Пзпп – прибуток у залишках нереалізованої продукції на початок планового періоду;

Пвп – прибуток від випуску продукції;

Пзкп – прибуток у залишках нереалізованої продукції на кінець планового періоду. Прибуток у залишках нереалізованої продукції можна розраховувати за методом прямого розрахунку, якщо є відповідні вихідні дані. Проте, як правило, дуже складно визначити асортимент, перелік виробів у залишках, особливо на кінець періоду, що планується.

Тому частіше прибуток у залишках нереалізованої продукції розраховується за показником рентабельності продукції. При цьому прибуток у залишках нереалізованої продукції на початок планового періоду обчислюється множенням собівартості цих залишків на середню рентабельність продукції на підприємстві в попередньому періоді (або в четвертому кварталі попереднього року за розрахунку прибутку на плановий рік).

Прибуток у залишках нереалізованої продукції на кінець планового періоду можна розрахувати множенням їхньої собівартості на середню рентабельність продукції на підприємстві в період, що планується (або в четвертому кварталі планового року за розрахунку прибутку на плановий рік).

Із розглянутих методів обчислення прибутку метод прямого розрахунку практично може бути використаний на підприємствах різних сфер діяльності і галузей економіки. Щодо аналітичного методу розрахунку і методу з використанням показника витрат на 1 грн. продукції, то методологія й окремі положення можуть бути застосовані також і на підприємствах сфери послуг.

1.3 Шляхи підвищення прибутковості підприємства

Загалом зростання прибутку може здійснюватися за такими основними чотирма напрямами: зростання цін, зниження виробничих витрат, удосконалення структури кінцевих продуктів, підвищення вартості кінцевих продуктів. Однак кожен з цих напрямів має безпосередній зв’язок з формуванням та функціонуванням виробничих витрат і зводиться до таких методів підвищення прибутковості виробництва крізь призму виробничих витрат:

1. Збільшення прибутку за незмінних постійних витрат. У цьому випадку можливі два шляхи:

По-перше, підвищення прибутку за рахунок поліпшення організації господарства, зокрема шляхом упровадження нових організаційних форм господарювання, вдосконалення маркетингу, впровадження досягнень науково-технічного прогресу і т. ін.

По-друге, зростання прибутку можна досягти за рахунок реструктуризації виробництва, нарощування прибуткових галузей та видів продукції за відповідного скорочення менш прибуткових.

2. Підвищення прибутку за збільшення постійних витрат. Це означає абсолютне розширення виробництва за рахунок прибуткових галузей і видів продукції, впровадження нових технологій, підвищення якості продукції тощо.

3. Зростання рівня рентабельності господарювання за скорочення постійних витрат та незмінної суми прибутку. Виходячи з формули визначення рівня рентабельності, де чисельник позначає прибуток, а знаменник — виробничі витрати, певне зменшення знаменника за незмінного чисельника відповідно збільшить результативний показник. Досягти скорочення постійних витрат за незмінної абсолютної суми прибутку можна завдяки їх перегрупуванню за видами продукції, відповідно скоротивши й розширивши виробництво певних видів продукції.

4. Підвищення рівня рентабельності господарювання за зниження постійних витрат та абсолютної суми прибутку. Такий процес може відбуватися за умови, що темпи зниження постійних витрат перевищують темпи скорочення абсолютної суми прибутку.

Розділ 2. Загальна характеристика підприємства ТОВ «Козова-цукор»

2.1 Місія, основні цілі функціонування

Підприємство створене в 1953 році, перший пуск заводу був у 1959 році. В січні 1998 року згідно голосування на Зборах акціонерів ВАТ “Козівський цукровий завод” (протокол № 1 від 29.01.1999р.) було прийнято рішення про вхід в склад засновників ЗАТ “Тернопільський агропромисловий комплекс”. В липні 2002 року підприємство реорганізувалося в Товариство з обмеженою відповідальністю “Козова-цукор”.

ТОВ “Козова-цукор” розташоване за адресою: смт. Козова, вул. Заводська, 1. Завод розміщений в районному центрі і має оптимальні шляхові сполучення, під’їзні залізничні колії, що зручно для відвантаження продукції.

Основний вид спеціалізації підприємства – вироблення цукру-піску з вітчизняної сировини. Підприємство також виробляє побічну продукцію.

Підприємство спеціалізується по:

• Виробництві цукру-піску

• Виробництві свіжого жому

• Виробництві меляси

• Виробництві сухого жому

• Виробництві вапна будівельного.

Модель підприємництва на ТОВ “Козова-цукор” – класична. Підприємство орієнтується на найефективніше використання наявних ресурсів.

Козівський цукровий завод першу продукцію дав у 1959 році, переробивши 144,8 тис. тон цукрових буряків. Вихід цукру склав 10,43%, вироблено 15105 тон цукру. В наступні роки кількісні та якісні показники роботи підприємства зростали і покращувались.

Цукровий завод має сезонний характер виробництва. Тривалість ремонтного періоду складає 8 – 9 місяців, а сезон виробництва цукру 2 – 3,5 місяці. Так, тривалість сокодобування в 2001 році 30,79 діб, а в 1990 році – 116 діб.

В середньому підприємство переробляє біля 200 тис.тонн цукрової сировини в рік. В разі збільшення заготівлі цукрової сировини завод має можливості переробити її більше 200 тис.тн. за сезон.

Таблиця1

Динаміка показників роботи підприємства ТОВ «Козова-цукор»

Вся сировина, що поступає на цукровий завод є давальницькою, це означає, що після переробки буряка, господарства, що вирощували буряк забирають готову продукцію – цукор, жом, патоку, а залишають заводу за переробку 30-35% сировини. В процесі виробництва вихід жому становить 80%, а патоки 3-4 %.

Побічна продукція, яку випускає завод є патока і жом. Жом використовується для відгодівлі худоби, а патока в спиртовій та харчовій промисловісті.

Характеристики

Список файлов курсовой работы