176838 (627175), страница 2
Текст из файла (страница 2)
1.2 Сучасні проблеми становлення конкурентного підприємницького середовища та його захисту в Україні
Як було зазначено, сучасні економічні відносини рухається в бік активної інтеграції, що тягне за собою серйозні структурні зміни ринку, особливо в країнах, що розвиваються. Інтеграція розглядається як інструмент глобальної конкуренції,а інформація, як ресурс, стала головним рушійним елементом.
Рух до глобалізації та інтеграції, звісно, не оминув і Україну. До останнього часу в основу визначення напрямів конкурентної політики та антимонопольного законодавства було покладено ліберальну концепцію ідеальної конкуренції, яка була сформована теоретиками часів раннього капіталізму, вона на півтора століття відстає від сучасності та значно втратила свою дієздатність. Сучасний ринок не має постійної структури, його учасники безперервно змінюються – малі підприємства об’єднуються, а монополісти розпадаються, утворюючи менші структури.
Основним економічним курсом нашої країни з початку незалежності був перехід до ринкових відносин, а одним з основних принципів – надання рівних можливостей всім, хто бажає займатися підприємницькою діяльністю в межах державного законодавства. Досить активною стала інтеграція до міжнародного ринкового простору, що в свою чергу потребує високий рівень конкурентоспроможності, як національної економіки в цілому, так і її окремих складових – підприємств. Та даний курс не зміг повністю виконати основні поставлені задачі через дуже серйозні помилки. По-перше, даний курс не має й на сьогодні чіткої системності. По-друге, неефективність правової бази. По-третє, при русі до міжнародної економічної інтеграції економіка України стала однією з найвідкритіших у світовій економіці, при чому національні підприємства залишилися беззахисними перед зовнішнім впливом. По-четверте, в напрямі конкурентної політики не були закладені еволюційні зміни конкурентної боротьби.
Основним інструментом щодо посилення конкурентного середовища передбачався у демонополізації, тобто розкрупнення великих підприємств, та підтримці малого та середнього підприємництва. Як наслідок, величезна кількість потужних виробничих та науково-технічних комплексів були зруйновані, а на основі них створені дрібніші господарюючі суб’єкти. Окрім цього, були зруйновані технологічні та господарські зв’язки. Саме ці дії відкинули економіку України значно назад, бо замість осмисленого кроку вперед, працездатність більшості галузей була значно ослаблена через порушення механізму розподілу ресурсів та капіталів. Безумовно держава діяла в рамках діючого законодавства, що виявило значні його вади.
Існують два шляхи забезпечення конкурентоспроможності національної економіки – верхній та нижній. Верхній шлях ґрунтується на освоєнні нових знань, технологій, запровадження інновацій. Якщо країна йде верхнім шляхом, то основним її завданням є підвищення продуктивності праці в межах інноваційних технологій, що вимагає високоосвіченої, кваліфікованої робочої сили з високим рівнем оплати праці. В свою чергу формується стабільний середній клас і соціальна макроструктура – підвищення рівня освіти та соціальних стандартів. Інтеграція у світову економіку нижнім шляхом базується на експорті продукції переважно добувної промисловості та галузей, що здійснюють первинну обробку та збагачення сировини для виготовлення напівфабрикатів. В цьому випадку високі технології та знання не використовуються. Зростає потреба у кадрах, які не потребують університетської бази знань. Конкурентною стратегією являється збільшення обсягів виробництва. Прагнення зменшення затрат задовольняється зменшенням оплати праці. Формування середнього класу стає неможливим. Значно скорочується національна економіка і країна перетворюється на сировинний придаток значно сильніших і розвиненіших країн, це деградує соціальну, економічну та культурну сфери країни.
На жаль, сучасні джерела формування конкурентоспроможності економіки України відповідають нижньому шляху її нарощування, що спричиняє відповідні соціальні наслідки [12]. При переході до верхнього шляху основні зусилля повинні бути спрямовані на збільшення ВВП за допомогою якісних параметрів. Орієнтирами для зрушень національної економіки повинно бути:
-
збільшення рівня заробітної плати,скорочення субсидій на виробництво та імпорт і частки податків;
-
збільшення частки домашніх господарств;
-
скорочення частки промисловості та сільського господарства, збільшення інших видів діяльності – фінансової, охорони здоров’я, освіти.
Сьогоднішня необхідність у ретельному аналізі та критичного переосмислення моделі розвитку сучасної української економічної системи, зокрема і конкурентних відносин, зумовлюється реакцією на кризові прояви влади, соціальних суперечностей та й самої економіки.
Розвиток економіки України останніх років перебуває під значним впливом міжнародних ринків. Питома вага експорту у ВВП 2008р. становить 46,9%. Переваги відкритість економіки визначається конкурентним статусом її продукції.
Завдання держави полягає у формуванні культури конкурентних відносин, що сприятиме розвитку малого, середнього та великого бізнесу, впровадження нових принципів підприємницької діяльності. Основним завдання конкурентної політики повинно бути посилення конкурентоспроможність національного виробника не тільки в рамках національного економічного простору, а й на міжнародному, що пояснюється стрімкою інтеграцією. Завданням антимонопольної політики повинно бути не ліквідація великих монопольних компаній, а максимально зменшити їх зловживання, які можуть позначитися на економічній та соціальній стабільності. Негативними наслідками монополізму в Україні є спад виробництва, створення надприбутків, тінізація економіки, вилучення капіталів закордон, втрата наукового потенціалу, соціальних гарантій, духовних цінностей, зростання злочинності, корумпованість влади.
З-поміж видів економічної діяльності найвищим рівнем конкуренції характеризується торгівля та посередництво, частка таких ринків збільшується. Натомість в агропродовольчому секторі та машинобудуванні частка ринків з конкурентною структурою зменшилася, найнижчим рівнем конкуренції характеризується ринок паливно-енергетичного комплексу, транспорту та зв’язку. Найвищим рівнем монополізації відзначається транспорт та зв'язок, бо вони відносяться до монопольної діяльності.
Для ефективної міграції у міжнародне економічне поле Україна має піти верхнім шляхом розвитку економіки. Основним інструментом мають стати інноваційні введення, що якісно підвищить конкурентоспроможність національного виробника. Але для цього необхідна база: фінансові ресурси та інтелектуальний потенціал. До того ж, проведена демонополізація економіки України була своєрідною організаційною та інституціональною антиінновацією, яка практично унеможливила розробку і впровадження у виробництво технологічних інновацій, які вимагають великих витрат, а тому не під силу дрібним підприємствам. З 2000р. по 2009р. питома вага підприємств, що займаються інноваційною діяльність зменшилася на 5,2%, а загальна сума витрат на інноваційну діяльність має тенденцію до збільшення (див. додаток 1, 2). Дана тенденція свідчить про збільшення концентрації виробництва, що є позитивною тенденцією, бо сприяє накопиченню фінансових ресурсів, які йдуть на інноваційні впровадження. Це підвищує з якісної сторони конкурентоспроможність підприємства (прискорення виробничого процесу та покращення якості товару чи послуги). Що стосується малих та середніх підприємств, то необхідно розвивати сіткову форму співробітництва господарюючих суб’єктів з метою посилення взаємодії між ними та об’єднання ресурсних баз, тобто створення кластерів. Такі об’єднання активізують інноваційну діяльність, виникнуть нові можливості для ведення господарства. Відбудуться зміни у конкурентних відносинах, бо вони будуть базуватися не тільки суперництві, а й на взаємодопомозі. При чому, основна увага антимонопольної політики повинна бути прикута до контролю за цінами і не перешкоджати утворенню таких груп. А конкурентна політика повинна встановити чіткі межі діяльності господарюючих суб’єктів, визначити їх зобов’язання. В іншому випадку є активна загроза перетворення країни у постачальника дешевих ресурсів, руйнування чи зникнення цілих галузей.
Що стосується становлення малого та середнього підприємництва, слід прийняти наступні міри:
-
необхідні дієві державні проекти, щодо підтримки малого та середнього підприємництва, які мають передбачати створення гнучкої системи надання підприємцям регіонів кредитів та фінансової допомоги, посередництва в контактах з інвестиційними фондами, лізинговими, ощадно-позичковими компаніями;
-
зняти бар’єри вступу на ринки нових господарюючих суб’єктів через удосконалення системи реєстрації, лізингування, сертифікації, оподаткування, митного та адміністративного регулювання підприємницької діяльності;
-
надання пільг при вході нових господарюючих суб’єктів на ринки з небажаною високим рівнем монополізованості;
-
активізувати залучення коштів місцевих бюджетів, асоціацій, громадських об’єднань, організацій і підприємств на фінансування пріоритетних проектів;
Отже, сучасне українське економічне середовище потребує чіткої та дієвої нормативної бази, перебудови якісної та структурної організації управління, шляхи розвитку виробничого та інноваційного процесів.
РОЗДІЛ 2 ХАРАКТЕРИСТИКА РИНКОВИХ СТРУКТУР ЗАЛЕЖНО ВІД СТУПЕНЯ ОБМЕЖЕННЯ КОНКУРЕНЦІЇ: МІКРОЕКОНОМІЧНИЙ АСПЕКТ
2.1 Значення, умови існування та механізм досконало конкурентних фірм і галузей
Конкурентною фірмою вважається фірма,що продає свою продукцію на ринку з досконалою конкуренцією. За К.Р.Макконелом і С.Л.Брю прикладами ринку з досконалою конкуренцією є сільське господарство,фондові біржі та ринок іноземних валют. Метою діяльності конкурентної фірми та основою її діяльності є максимізація прибутку – один з парадоксів ринку досконалої конкуренції: кожна конкурентна фірма прагне до монопольного становища.
Досконало конкурентна фірма не має змог вливати на ціну, тому вона приймає її як належне. Попит з точки зору окремої конкурентної фірми не залежить від обсягів продажу. Незмога впливати фірми на ціну призводить до того, що граничний дохід конкурентної фірми буде дорівнювати ринковій ціні. Саме тому фірма буде зацікавленою у збільшенні обсягу виробництва для збільшення обсягів продажу. Граничний дохід в умовах досконалої конкуренції є незмінним. Ринкова пропозиція (пропозиція галузі) складається з обсягів пропозиції всіх фірм,що пропонують свою продукцію на ринку по будь-якій можливій ціні. Складові, від яких залежить ринкова пропозиція – це кількість фірм у галузі, середній розмір фірми в галузі, цін змінних ресурсів, що використовуються фірмами, технологія.
Крива пропозиції конкурентної фірми показує, який обсяг випуску продукції буде виробляти та пропонувати фірма, щоб максимізувати прибуток. Крива конкурентної фірми — це частина кривої її граничних витрат МС, що розташована вище за АVС.
Рис 2.1 А - точка припинення операцій; В - точка самоокупності.
Точка самоокупності визначається, там де граничні витрати (МС) дорівнюють середнім сукупним витратам (АТС). Точка припинення операцій, це так ситуація, коли ціна нижча за мінімальні середні витрати фірма припиняє виробництво (Рис 2.1).
Досконала конкуренція обумовлює ефект розподілу ресурсів. Ресурси розподілені ефективно тоді,коли жоден із суб’єктів не має можливості покращити свій економічний стан без погіршення стану інших суб’єктів. Такий стан виключає неефективний розподіл ресурсів. Граничними умовами ефективності виробництва певного блага є;
MB=MC, (2,1)
де МВ – гранична корисність споживача;
МС – граничні витрати виробництва.
Жодна фірма поза галуззю не виявляє ініціативи щодо входження до цієї галузі. Галузь і кожна фірма в галузі будуть продовжувати здійснювати виробництво на тих самих рівнях, поки не зазнають впливу зміни одного з факторів попиту чи пропозиції.
Довгострокова крива ринкової пропозиції залежить від зміни на довгостроковому інтервалі рівня витрат галузі по мірі розширення обсягів випуску продукції. В залежності від цього вона може мати додатний або від'ємний нахил. Якщо середні витрати не змінюються залежно від зміни кількості фірм, що входять в галузь і виходять з неї, то в іншому випадку пропозиція галузі буде абсолютно еластична, і крива пропозиції, відповідно, буде горизонтальною.
Галузь з незмінними витратами — це галузь, в якій ціни на фактори виробництва не залежать від зміни обсягу випуску продукції. Фірми в галузі мають незмінні середні витрати. (Незмінний ефект масштабу.) Довгострокова крива пропозиції галузі з незмінними витратами — горизонтальна (Рис 2.2,а). Галузь із зростаючими витратами це галузь, в якій ціни на ресурси в довгостроковому періоді зростають, фірми в галузі мають зростаючі середні витрати. (Від'ємний ефект масштабу. Довгострокова крива пропозиції галузі із зростаючими витратами має додатний нахил. (Нахил втору.)(Рис. 2.2,б). Галузь зі спадними витратами — це галузь, в якій ціни на фактори виробництва зменшуються по мірі розширення випуску продукції. (Додатний ефект масштабу.) Довгострокова крива пропозиції в такій галузі буде мати від'ємний нахил. (Нахил вниз.) (Рис 2.2.в).
Рис. 2.2 a) б) в)
а) галузь з незмінними витратами, б) галузь зі зростаючими витратами, в) галузь зі спадними витратами
Рівноважна ціна га досконало конкурентному ринку дорівнює з одного боку цінності для споживача кожної додаткової одиниці блага, з іншого, витратам виробництва цієї додаткової одиниці.
В досконало конкурентній економіці дії виробників, що прагнуть прибутку, приведуть до того розподілу ресурсів, який максимізує задоволення потреб споживачів.
2.2 Неповна конкуренція і монополія в економіці України. Соціально-економічні наслідки монополії
Сьогоднішній економічний курс країни направлений на становлення якісних ринкових відносин, які потребують високого рівня конкурентоспроможності національного виробника. Україні у спадок від соціалістичного минулого залишився ринок з великим рівнем монополізованості, де основним власником виступала держава, а отже і велика частка державної власності. Тому перші кроки на шляху до конкурентних відносин стали демонополізація та приватизація, посилаючись на такий принцип конкурентного ринку як велика кількість господарюючих суб’єктів. Але відсутність активних заохочуваних заходів з боку держави для появи нових господарюючих суб’єктів, дефекти правової бази стали результатом низького конкурентного рівня малого та середнього підприємництва та допустили значні негативні наслідки від монопольності ринку.
Сучасні ринкові перетворення в Україні супроводжуються роздержавленням власності та появою нових структурних одиниць, що в свою чергу мали привести до підвищення рівня конкурентоспроможності суб’єктів національної економіки.
Для аналізу структури ринку країни виділимо чотири типи ринків: чистої монополії (частка найбільшого підприємства перевищує 90%); з ознаками індивідуального домінування (частка найбільшого підприємства від 35 до 90%); з ознаками олігополії (частка трьох найбільших підприємств перевищує 50%); конкурентної структури. В період з 2001 р. по 2009 р. помітно зменшилася частка ринків з чистою монополією (з 11,8% до 6,5%), повільно розвиваються ринки з конкурентною основою (з 53,9% до 54,3%). Незначні зміни на ринках з ознаками індивідуального домінування – з 22,7% до 36,34%, збільшилася частка олігополістичних ринків – з 11,6% до 16,6% [1, ст.13]. Збільшення частки олігополістичних ринків потребує необхідність у постійному контролі з боку Антимонопольного комітету України – збільшується кількість зловживань. Найпоширенішим зловживанням є завищення цін,що являється результатом картельних змов. Так за 2009 р. кількість розглянутих заяв, скарг, звернень з приводу порушення законодавства про захист конкуренції Антимонопольним комітетом та кількість проведених ним перевірок значно зросла в порівнянні з 2008 (скарги, заяви, звернення – з 4923 од. до 5987од., перевірки – з 660 од. до 900 од.). Найбільше порушень припадає на агропромисловий комплекс – 17,9%, житлово-комунальне господарство – 17,8%, паливно-енергетичний комплекс – 10,1%, охорона здоров’я – 9%, будівництво – 8,7%транспорт – 7,5% (див. додаток 3).