176836 (627174), страница 4

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 4)

В Україні в основу визначення напрямів конкурентної політики та антимонопольного законодавства покладено класичну ліберальну концепцію ідеальної конкуренції, сформульовану економістами-теоретиками часів раннього капіталізму (друга половина XIX — початок XX ст.).

Наслідком цієї політики стала руйнація потужних виробничих, науково-технічних комплексів та утворення натомість розрізнених дрібних господарюючих суб’єктів. Сукупний негативний ефект від розриву технологічних і господарських зв’язків перевершив очікуваний гіпотетичний ефект від такого способу демонополізації, оскільки призвів до значного зростання трансакційних витрат і відповідного зростання собівартості продукції та збитковості виробництва. А це стимулювало інфляційні процеси, подорожчання фінансовихресурсів, погіршення співвідношення між реальним, фінансовим і торговельно-посередницьким секторами через зменшення прибутковості першого і відповідного збільшення прибутковості останніх.

Українська економіка вважається однією з найбільш відкритих. Так, якщо у 2004 році експорт товарів і послуг становив 55,6% ВВП, а імпорт — 45,6%, то у 2005 році обсяг експорту тільки товарів збільшився на 5,6%, а імпорту — на 24,6% [4]. А тому немає достатніх підстав говорити про монополізоване виробництво і монопольні ринки для більшості товарів і послуг (за винятком продукції та послуг природних монополій, яких, 114 до речі, демонополізація і розукрупнення практично не торкнулися), оскільки для вітчизняних виробників дедалі серйознішу конкуренцію становлять зарубіжні компанії.

На фоні підвищення рівня конкуренції в країні, не змінився і залишається стабільно низьким рівень її конкурентоспроможності у міжнародних рейтингах. Частка найманих працівників на малих підприємствах у їх загальній кількості на усіх підприємствах з 2000 по 2006 рік зросла з 15,1 до 20,2% (п’ята частина усіх зайнятих), або в 1,3 раза [8]. При цьому їх частка в загальному обсязі реалізованої продукції зменшилася з 8 до 5,3% (двадцята частина всього обсягу), або в 1,5 раза. Інакше кажучи, цілком очевидним є значне зниження продуктивності праці у господарюючих суб’єктів (своєрідний «ефект анти масштабу»), що жодним чином не могло сприяти підвищенню загальної конкурентоспроможності. «Звіт про глобальну конкурентоспроможність 2006-2007», оприлюднений Всесвітнім економічним форумом (ВЕФ) 26 вересня 2006 року, на жаль, не приніс Україні ні приємних звісток, ні радісних емоцій. Від часу публікації попереднього звіту (в жовтні позаминулого року) наша країна втратила у світовому рейтингу конкурентоспроможності національної економік аж десять позицій. Україна посідала 84-те місце зі 117 ранжируваних країн, але в перерахунку на новий «Індекс глобалізації конкурентоспроможності» це відповідає лише 78-ій позиції. [9]. Індекс конкурентоспроможності 2006 року грунтується на дев’яти показниках, які подано у динаміці за 2005 та 2006 роки для України на рис. 1.

Рис.1. Показник глобального індексу конкурентоспроможності України

З вищенаведених даних можна зробити висновок, що в Україні спостерігається зниження конкурентоспроможності за останній рік, зростання економіки прогресувало кілька років, проте для підтримки такого стану необхідно вдатись до більш жорсткої політики для покращання перспектив державних фінансів, сповільнення інфляції та створення розширеного простору з метою вдосконалення інфраструктури країни. Ще важливішим є впровадження низки реформ, що дозволить вдосконалити економіко-правове середовище та інвестиційний клімат. Порівняно з 2004 роком країна покращила свої показники, конкурентоспроможності, але цього недостатньо для попередження її. загалом низького рівня (рис. 2).

Рис.2. Показник конкурентоспроможності в Україні за 2006 рік порівняно з 2004

Отже, у цілому можна констатувати, що конкурентна політика в Україні вимагає серйозного коригування з метою уникнення її протидії світовим еволюційним процесам. Проведена демонополізація економіки України була своєрідною організаційною та інституціональною антиінновацією, яка практично унеможливила розробку і впровадження у виробництво технологічних розробок, що вимагають великих витрат, а тому не під силу дрібним підприємствам. Ця обставина підсилюється тим, що сфера вітчизняної науки залишилася майже не реформованою, тому розрив між нею та виробництвом внаслідок такоїполітики лише збільшився [3].

Спрощений підхід до антимонопольного регулювання шляхом нав’язування форм конкуренції перешкоджатиме розбудові національної економіки, не зможе забезпечити ефективне використання обмежених фінансових і матеріальних ресурсів та їх концентрацію на інноваційно-технологічних пріоритетах і виробництвах, що сьогодні є запорукою високої конкурентоспроможності розвинутих країн.

Аргументом на користь концентрації виробництва в Україні є дефіцит фінансових ресурсів, які розпорошені серед дрібних суб’єктів, і відсутність обмеженої кількості пріоритетів їх спрямованості, що дозволили б спрямувати їх на реалізацію великомасштабних проектів. Створення конкурентного середовища в Україні має формуватися з урахуванням впливу потенціальної конкуренції з боку як вітчизняних, так й іноземних компаній, оскільки її тиск обмежуватиме монопольну владу окремих суб’єктів, вимагаючи від них здійснення заходів, які б відповідали конкурентній поведінці. З метою збільшення дієвості впливу чинника потенційної конкуренції антимонопольні заходи слід спрямувати на усунення економічних та адміністративних перешкод для вільного переміщення товарів, послуг. капіталів, а також створення сприятливих фінансово-економічних, організаційних і правових умов входження на ринки нових суб’єктів.

Таким чином, концентрація виробництва, сприяння великому бізнесу, врахування чинника потенційної конкуренції, регулювання діяльності ТНК в Україні мають стати невід’ємною складовою цілісної системи конкурентної політики держави і враховуватися при розробці інструментарію макрорегулювання, програм соціально-економічного розвитку, при реформуванні деяких галузей і регіонів та забезпеченні завдань структурної перебудови. Доцільно вивчити досвід тих країн, які очолюють рейтинг глобальної конкурентоспроможності, що є переконливим аргументом на користь того, що конкурентоспроможність країн досягається за рахунок високого рівня розвитку соціальних 116 інститутів і компетентного управління в поєднанні з освітою світового рівня та економічного розвитку, що грунтується на високих технологіях та інноваціях. В Україні є потенціал для створення конкурентоспроможної економіки.

Висновки до Розділу 2

• Переважна кількість наших законів відповідає європейському рівню, але мало хто дотримується їх вимог Свідомо чи через незнання їх не дотримуються підприємці, недостатню увагу цьому питанню приділяють державні органи, а суди, які повинні бути на варті дотримання законодавства, насправді дуже часто самі ж їх і порушують. Слід підкреслити, що й закони далеко незавжди є досконалими. З точки зору конкуренції вони мають створювати потенційно рівні умови для всіх учасників виробництва. Однак цей принцип часто не дотримується. Уже на законодавчому рівні різні групи учасників ринку мають і різні умови. Це стосується, зокрема, процедур банкрутства, системи оподаткування, інвестиційної та зовнішньоекономічної діяльності, ліцензування, протекціоністської, митної, експортно-імпортної політики тощо.

• Крім демонополізації та вдосконалення процедури контролю за економічною концентрацією, важливим чинником формування конкурентного середовища є сприяння розвитку малого та середнього підприємництва.

• З метою формування в Україні ефективного ринкового середовища і на загальнодержавному рівні, і на рівні окремих регіонів слід приділити серйозну увагу питанням захисту конкуренції у підприємницькій діяльності. і опікуватися цим повинен не лише Антимонопольний комітет, а й інші державні органи, які також покликані захищати конкуренцію в Україні.ї

• Ефективна інтеграція вітчизняної економіки у світову можлива лише за умови досягнення високого рівня загальної конкурентоспроможності країни, її господарюючих суб’єктів, а також продукції та послуг, що виробляються на національному та світовому ринках.

ВИСНОВОК

Конкуренція означає суперництво між суб'єктами ринкового господарства за найбільш вигідні умови виробництва, продажу і купівлі товарів. Такий вид економічних відносин функціонує тоді, коли виробники товарів виступають як самостійні і ні від кого не залежні суб'єкти господарської системи. У такому самому становищі повинні бути і покупці товарів.

Конкурентна боротьба за економічне процвітання і виживання є економічним законом ринкового господарства.

Пронизуючи всю систему виробництва й споживання товарів і послуг, конкуренція здійснюється в багатьох формах, які з розвитком суспільства стають дедалі різноманітнішими.

Конкуренція може бути внутрігалузева, міжгалузева, міжнародна.

У сучасній економічній науці розглядаються дві основні форми конкуренції: чиста або "досконала" та обмежена або "недосконала".

Конкуренція є необхідною і визначальною умовою нормального функціонування ринкової економіки. Але як будь-яке явище має свої плюси і мінуси. До позитивних чортів можна віднести: активізацію інноваційного процесу, гнучке пристосування до попиту, висока якість продукції, високу продуктивність праці, мінімум витрат, реалізацію принципом оплати по кількості і якості праці, можливість регулювання з боку держави. До негативних наслідків - "перемога" одних і "поразка" інших, розходження в умовах діяльності, що веде до нечесних прийомів, надмірна експлуатація природних ресурсів, екологічні порушення й ін.

Як було показано надмірна монополізація, поява конкурентної боротьби між монополіями, без відповідного контролю з боку держави може призвести до створення так би мовити "держави в державі". Монополізм призводить до уповільнення науково-технічного прогресу, консервує низьку якість продукції, робить цю продукцію неконкурентноздатною на світовому ринку, втрачаються стимули перебування більш ефективних рішень функціонування в економіці й ін.

Говорячи про негативні методи ведення конкурентної боротьби необхідно відзначити, що все-таки поки є конкуренція, буде існувати і промислове шпигунство, тобто ці два явища пов'язані між собою, не можна, звичайно, заперечити ефективність промислового шпигунства, наприклад він значно впливає на розвиток військово-промислового комплексу. І усе ж, незважаючи на ефективність промислового шпигунства, він не може замінити розвиток ні в галузевих, державних і глобальних масштабах, не може замінити науково-дослідні роботи, відкриття, тому що якщо увесь час користуватися чужим, викраденим, то при цьому губиться деякий власний потенціал розвитку, що в результаті веде до регресу.

Антимонопольна служба України ще дуже молода, але вже зроблені її перші кроки до нормалізації ситуації за даними проблемам. Їй ще багато потрібно зробити рішучих дій, та ці дії повинні здійснюватися одночасно з удосконаленням антимонопольного законодавства України. У даному напрямку потрібно звернути особливу увагу на більш ніж віковий досвід антимонопольного законодавства США і на антимонопольну практику інших розвитих країн.

У цілому ж, конкуренція несе менше негативних моментів, ніж позитивних; конкуренція - значно менше зло, чим монополія, що зловживає своїм положенням в економіці.

Конкуренція - визначальна умова підтримки динамізму в економіці, і в умовах конкуренції створюється більше національне багатство при меншій вартості кожного виду продукції в порівнянні з монополією і плановою економікою.

Список використаних джерел

1. Гончарук Т.І. Конкуренція: сучасна економічна характеристика та особливості // Актуальні проблеми економіки. - 2006. — №2. — С. 130-145

2. Зайдель. Х , Теммен.Р Основы учения об экономике. М.: Дело ЛТД,1994

3. Паламарчук Г.М. Конкурентна політика в перехідній економіці //Актуальні проблеми економіки. - 2005. — №3-4. — С. 20-25.

4. Офіційний web-сайт Держкомстату України: http://www.ukrstat.gov.ua, рубрика — "Соціально-економічне становище України».—Соціально-економічне становище України за 2005 рік.

5. Основи економічної теорії/ С.В.Мочерний, С.А.Єрохін, Л.О.Каніщенко та ін. За ред. С.В.Мочерного. – К.: ВЦ “Академія”, 1997.

6. Офіційний web-сайт Держкомстату України: http://www.ukrstat.gov.ua, рубрика Статистична інформація», розділ «Структурні зміни в економіці». Основні показники розвитку малих підприємств.

7. Загоруйко Ю. Втрачаємо навіть те, що не маємо // Дзеркало тижня. — 2006, — №38 (617). — С. 1-5.

8. Офіційний web-сайт Світового економічного форуму http://www.weforum.org, рубрика «Initiatives», розділ «Global Competitiveness Report 2006-2007»

Характеристики

Список файлов курсовой работы