176819 (627166), страница 5
Текст из файла (страница 5)
Існують також комплексні підходи, які можна класифікувати за двома напрямами:
1. Ті, що базуються на окремих показниках конкурентоспроможності.
2. Ті, що передбачають розробку зведеного показника конкурентоспроможності.
Розглядаючи перший напрямок можна виділити концепції, що базуються на несистематизованому та систематизованому наборі показників. Перша концепція представлена в розробках І.Н.Герчикової та Л.І.Цигичко.
Так І.Н.Герчикова виділяє наступні показники:
- конкурентоспроможність продукції та ефект від її реалізації;
- відношення вартості реалізованої продукції до її кількості за поточний період;
- відношення прибутку до загальної вартості продаж;
- відношення загальної вартості продаж до вартості матеріально-виробничих запасів;
- відношення загальної вартості продаж до вартості нереалізованої продукції;
- відношення суми дебіторської заборгованості до загального обсягу продажу;
- завантаження виробничих потужностей;
- портфель замовлень;
- обсяг капіталовкладень.
Недоліком даного підходу є рекомендація обмежитись показниками виробничо-збутової діяльності підприємства, не розглядаючи його фінансовий стан.
Цигичко Л.І. пропонує вивчати конкурентні позиції підприємства за допомогою порівняння підприємства конкурентоспроможність якого аналізується з підприємствами-конкурентами. При цьому об’єктами оцінки є: обсяг виробництва; обсяг збуту; частка в загальному обсязі виробництва даної продукції; місце в експорті; активи підприємства; чистий прибуток; амортизаційні відрахування; довгострокова заборгованість; обсяг капіталовкладень; відрахування у фонді; показник норми прибутку на капіталовкладення; середні витрати виробництва; розміри оборотних засобів; чистий прибуток за кожним видом продукції; оцінка технічного рівня кожного виду продукції; рівень конкуренто-спроможності кожного виду продукції.
Даний підхід слід було б доповнити інформацією по абсолютним фінансовим результатам (чистий прибуток) характеристикою відносної доходності (рентабельності) продукції виробничих фондів всього майна підприємства.
Отже, позитивною якістю першої концепції є оцінка конкурентоспроможності на конкретному ринку на основі детального вивчення виробничих, збутових, фінансових можливостей підприємства, організації управління, а також привабливості продукції для споживача. Однак відсутність належної систематизації запропонованих показників для дослідження діяльності підприємство ускладнює проведення аналізу.
Друга концепція базується на систематизованій оцінці конкурентоспроможності.
Так, А.Оливье, А.Дайян, Р.Урсе пропонують вивчати сильні та слабкі сторони підприємства за допомогою багатокутника конкурентоспроможності використовуючи вісім основних критеріїв: якість, ціна, фінанси, торгівля, після продажне обслуговування, зовнішня політика, підготовка перед продажем, концепція товару на якому базується діяльність. Це допомагає при співставленні схеми “багатокутника конкуренто-спроможності” для об’єктів, що досліджуються визначити сильні та слабкі сторони підприємства по відношенню до конкурента.
Експерти Американської асоціації управління М.Кастенс, Н.Палей в якості деталізованого варіанту дослідження конкурентних позицій підприємства рекомендують використовувати контрольні аркуші в формі систематизованих таблиць.
При цьому використовують наступні групи показників для контрольної оцінки:
1. Фінанси.
2. Виробничий потенціал.
3. Склад робочої сили
4. Технологія та науково-дослідний потенціал.
5. Організація та управління.
6. Маркетинг.
Таким чином, чітке розмежування всіх складових конкурентоспроможності шляхом виділення основних критеріїв, підвищує ефективність аналітичної роботи, та є головною перевагою методичних підходів другої концепції.
Однак, на нашу думку, виявлення конкурентних переваг підприємства в даному випадку є не досить ефективним, оскільки наведені критерії визначаються за допомогою експертних оцінок. Багато в чому така ситуація обумовлена тим, що окремі критерії включають в себе елементи, які не мають кількісної оцінки.
Підводячи підсумок, слід відмітити, що порівняння підприємств за окремими показниками не може бути достатньою основою для об’єктивної оцінки конкурентних переваг.
Це робить актуальним використання комплексних методичних підходів, націлених на розробку зведеного показника рівня конкурентоспроможності. В цьому напрямку аналогічно можна виділити дві концепції, що ґрунтуються на несистематизовані та систематизовані показники для кожного критерію оцінки конкурентоспроможності.
Представники першої концепції В.П.Єферін та В.В.Мотім [3, с.43-53] пропонують оцінювати конкурентоспроможність за допомогою п’яти відносних показників (обсяг продаж, частка ринку, прибуток, рентабельність виробництва та чисельність персоналу). Ці показники визначаються діленням показників конкретного підприємства на кращі їх значення в галузі чи групі підприємств, що аналізуються. За допомогою відносних показників автори рекомендують розрахувати зведений показник конкуренто-спроможності, що визначається адитивним чи мультиплікативним методом. Якщо вагомість даних показників різна, вони перемножуються на коефіцієнти вагомості, які визначаються експертним методом.
Недоліком цього підходу є обмежене коло, переважно абсолютних показників. Так, потрібно було б, інформацію про чисельність персоналу доповнити показником ефективності (продуктивності праці). Показники обсягу продаж та прибутку дублюють відповідно показники частки ринку та рентабельності виробництва, що визначаються на їх основі.
Ще одним прикладом даної концепції є розгляд конкурентоспроможності на основі двох складових: конкурентоспроможність продукції та ефективності виробництва в порівнянні з конкурентами. Показник конкурентоспроможності виробництва 
розраховується за формулою:
= 
де Kn – загальний показник конкурентоспроможності продукції,
Ke – індекс відносної ефективності.
На відміну від першої в другій концепції здійснюється систематизоване дослідження конкурентних позицій підприємства.
В досліджуваних роботах оцінюють конкурентоспроможність (Jксп) по трьом критеріям: техніко-економічний стан підприємства, конкурентоспроможність продукції та фінансовий стан підприємства.
В розглянутому підході чітко не визначені показники техніко-економічного стану підприємства. Слід відмітити, що визначення фінансового стану підприємства за допомогою двох показників, що відображають відношення дебіторської та кредиторської заборгованості та платоспроможності є недостатньо коректним, оскільки не враховується фінансова стійкість, доходність, ділова та ринкова активність підприємства.
У світовий практиці застосовують індикаторний підхід, що виявляє конкурентні переваги підприємства за допомогою двох критеріїв: економічної та соціальної конкурентоспроможності.
Для оцінки економічної конкурентоспроможності використовують п’ять індикаторів:
1. Індикатор ефективності бізнесу (КРп)
2. Індикатор ефективності використання економічного простору (КТп).
3. Індикатор попиту споживачів на продукцію підприємства (КЕп).
4. Індикатор рівня доходу робітників підприємства (КДп).
5. Індикатор ефективності використання часу (КЧп).
В результаті загальний фактичний рівень економічної конкурентоспроможності (РЕКп) має вигляд:
РЕКп = 
де КРп, КТп, КЕп, КДп, КЧп – бальні оцінки значень індикаторів конкурентоспроможності, що аналізуються;
КРу, КТу, КЕу, КДу, КЧу – бальні оцінки значень індикаторів базового рівня для дослідження конкурентоспроможності.
В якості базових рівнів для дослідження конкурентних позицій підприємства розглядаються:
1. Світові, національні та галузеві нормативи.
2. Показники провідних підприємств (лідерів).
3. Критичні рівні індикаторів, при яких підприємство стає конкурентоспроможним.
Такий підхід дозволяє виявити резерви покращення конкурентних позицій підприємства за допомогою визначення різниці між високим показником того чи іншого індикатора та показником підприємства.
Соціальна конкурентоспроможність з чотирьох індикаторів діяльності підприємства: оцінка споживачами та суспільством (споживчий рейтинг – СРп); оцінка конкурентами (діловий рейтинг – ДРп); самооцінка працівниками та власниками (престижний рейтинг – МРп). Тоді загальний фактичний рівень соціальної конкурентоспроможності (РСКп) розраховується:
РСКп = 
де СРпн, ДРпн, ПРпн, МРпн – аналогічні нормативи чи фактичні рівні у конкурентів в балах.
В результаті загальний фактичний рівень (ЗРКп) має вигляд:
ЗРКп = 
де РЕКпн, РСКпн – аналогічні нормативні чи фактичні загальні рівні конкурентоспроможності у конкурентів, в балах.
Підводячи підсумок аналізу методів оцінки конкурентоспроможності підприємства, вважаємо, пріоритетне положення мають методики оцінки зведеного рівня конкурентоспроможності, основою якого є систематизований набір показників, при умові використання надійних експертних оцінок.
Достовірність оцінки конкурентоспроможності перш за все залежить від їх можливості постійного сканування ринку, в тому числі за межами країни. Відсутність чи перекручення інформації про діяльність конкурентів може створити у керівників підприємства необґрунтовану думку про переваги над конкурентами, привести до самозаспокоєння та послаблення зусиль, що пов’язані з підтримкою необхідного рівня конкурентних переваг. Тому, для отримання коректних результатів необхідно підсилення стратегічного потенціалу підприємства, здатності до макроекономічного аналізу ситуації в країні та за її межами, здатності до аналізу економічної кон’юнктури ринків товарів та послуг.
Етапи комплексної оцінки конкурентоспроможності підприємства:
Оцінка величини потенційної КСП
Оцінка єфективності використання потенційної КСП
Розрахунок індекса КСП
Оцінка рівня КСП
Етапи оцінки
Визначення складу одиничних показників
Визначення складу одиничних показників
Визначення вагомості показників
Визначення вагомості показників
Збір даних для розрахунків
Розрахунок одиночних показників
Нормування значень показників
Розрахунок показників величини потенційної КСП
Збір даних для розрахунків
Розрахунок одиночних показників
Нормування значень показників
Розрахунок показників ефективності використання потенційної КСП
Відношення показника ефективності використання потенційної КСП до величини потенційної КСП
Ранжування сукупності підприємств що оцінюються за індексом КСП
Визначення рівня КСП, як номер його рангу в сукупності підприємств, що оцінюються
Деталізація основних етапів оцінки
Система показників потенційної КСП
Система показників ефективності використання потенційної КСП
Індекс КСП
Рівень КСП
Результати оцінки.
Виходячи з вище сказаного сформулюємо основні положення, які необхідно враховувати при оцінці конкурентоспроможності підприємства.
1. Методика комплексної оцінки конкурентоспроможності підприємства призначена для виявлення наявних ресурсів підприємства, оцінки ефективності використання потенціалу конкурентоспроможності і визначення рівня його конкурентоспроможності відносно підприємств, які функціонують в одній галузі та належать одній продуктовій групі.
2. Потенціал підприємства – це сукупність ресурсів, які знаходяться в його розпорядженні, за структурно-функціональними елементами та елементами процесу праці. До функціональних елементів підприємства належать: виробництво; НДДКР;фінансовий; комерційний; управлінський;
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
