176693 (627118), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

К

а

п

і

т

а

л

ь

н

і

в

к

л

а

д

е

н

н

я

Централізовані (кошти держбюджету)

За рівнем централізації джерел фінансування

Децентралізовані (власні кошти підприємств, залучені і запозичені фінансові ресурси

За технологічною структурою(складу робіт і витрат)

Будівельно-монтажні роботи

Придбання всіх видів техніки, обладнання й інвентарю, інші капітальні роботи і витрати

Нове будівництво

Розширення будівництва

За характером відтворення основних фондів

Реконструкція діючих підприємств

Технічне переобладнання діючих підприємств

Підтримка діючих потужностей

За способом виконання робіт

Підрядні роботи

Роботи, що виконуються господарським способом

За цільовим призначенням

Виробничого призначення

Невиробничого призначення

Рисунок 1.2 Класифікація капітальних вкладень

1. ДЖЕРЕЛА ФОРМУВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНИХ РЕСУРСІВ

При створенні будь-якого підприємства, а також в процесі стратегічного планування та для забезпечення його ефективної господарської діяльності визначаються конкретні джерела формування фінансових ресурсів, їх об’єм.

За джерелами формування сукупність фінансових ресурсів підприємства може бути класифікована на декілька груп:

• статутний фонд підприємства;

• доходи від діяльності;

• амортизаційні відрахування;

• банківські кредити;

• державні чи недержавні субсидії.

Статутний фонд (капітал) представляє собою суму капіталу, яка необхідна для того, щоб підприємство почало свою діяльність. Його розмір визначається статутом підприємства.

Доходи від діяльності представляють собою всі надходження, які отримує підприємство під час свого функціонування за рахунок реалізації своєї продукції, виконання робіт чи надання послуг.

Одними із способів отримання додаткових коштів можуть бути отримання кредитів та субсидій.

Кредит – це надані підприємству кошти на принципі їх повернення і оплати за користування ними відповідного процента.

Субсидії – це фінансова допомога, яка надається підприємству як державними, так і недержавними органами або підприємствами в грошовій чи натуральній формі.

З метою інвестування підприємства можуть використовувати власні фінансові ресурси. Структура власних фінансових ресурсів підприємства, які можуть бути використані з метою інвестування, представлена на рисунку 1.3.

Власні фінансові ресурси підприємства

Кошти, що засвідчують пайову участь у підпри-

ємстві

Нерозподі-лений прибуток

Амортиза- ційні відрахува-ння

Резерви та накопи-чення

Мобілізація внутрішніх активів

Рисунок 1.3 Власні фінансові ресурси підприємства

Джерелом інвестицій є заощадження економічних агентів, зокрема позичкові кошти, які утворюються у домогосподарств за рахунок заощаджень.

Виходячи з організаційної структури заощаджень, можливі два варіанти їх трансформації у реальні інвестиції ( дивись рисунок 1.4).

Із двох варіантів перетворення заощаджень у реальні інвестиції в сучас-
них умовах видається перспективнішим варіант, шо пов'язаний з ринком то-
варів і послуг, оскільки переважно заради придбання останніх саме й за-
ощаджує населення. Воно готове обміняти свої заощадження на відповідні товари й послуги.

Заощадження

Фінансовий ринок

Ринок товарів і послуг

Централізовані та децентралізовані фонди

Інвестиції

Рисунок 1.4 Шляхи перетворення заощаджень домашніх господарств в інвестиції

2. КАПІТАЛ ТА РИНОК ІНВЕСТИЦІЙ

1. КАПІТАЛ, ЯК ФАКТОР ВИРОБНИЦТВА

Капітал є ресурсом тривалого користування, що створюється
метою виробництва більшої кількості товарів і послуг. Сутнісна риса капітального блага полягає в тому, що воно є водночас і фактором виробництва, і продуктом. Коли йдеться про капітал як про
об'єкт купівлі-продажу па ринку ресурсів, то мається на увазі не
весь запас капітальних благ, наявний в економіці, а потік нового капіталу, що з'являється в даний період у виробництві. Підприємства пред'являють попит не просто на якісь матеріальні капітальні блага, а на тимчасово вільні грошові засоби, які можна витрачати на зазначені блага і повернути, віддавши частину прибутку від їх використання у майбутньому. Таким чином, якщо мова йде про ринок капіталу, то мається на увазі ринок грошового капіталу. На ньому об'єкт купівлі-продажу переходить з рук в руки тимчасово, а тому всі економічні форми угод тісно переплетені з системою прав власності і дуже різноманітні. Інструментами ринку капіталу можуть бути і безпосередньо кредитні ресурси, і цінні папери (акції, облігації, векселі), і різні похідні контракти.

Розрізняють фізичний капітал (обладнання, споруди виробничого призначення, запаси матеріалів) та людський капітал (навички, вміння, спеціальні знання, що необхідні у виробництві товарів).

Користування капіталом або послуги капіталу у виробництві товарів і
послуг є потоковою величиною (потоком), що вимірюється в одиницях капітальних благ, які використовуються протягом якогось проміжку часу. Запаси капітальних благ фірми на певний момент часу утворюють її капітальні запаси (фонди).

Ринок капіталу — це ринок чи група пов'язаних ринків, на яких капітал у фінансовій формі позичається на різний термін (короткий, довгий або взагалі невизначений, як у випадку з акціями) і на різних умовах; на кожному ринку існує свій рівень процентної ставки. Окремі ринки капіталу досить пов'язані між собою, через те що для вкладників і позичальників існує можливість переходу з ринку на ринок, а бажання переходити залежить від умов отримання кредитів і доходності операцій. Тому для спрощення можна вважати, що існує єдиний ринок капіталу.

1. СТАН РИНКУ ІНВЕСТИЦІЙ ТА ЙОГО ІНФРАСТРУКТУРА

Перш за все потрібно визначити, що розуміється під поняттям "інвестиційний ринок" або "ринок інвестицій". В економічній літературі стале визначення одержало таке поняття як фінансовий ринок, який складається з грошового ринку і ринку капіталів, тобто ринку фінансових ресурсів, що використовуються на споживання та нагромадження.

Термін "інвестиційний ринок" зараз широко використовується в економічній літературі і, звичайно, як заведено, це поняття по-різному тлумачать. З нашої точки зору, інвестиційний ринок формує його суб'єкт — інвестор, тобто суб'єкт господарювання, який має інвестиційні ресурси, але в той же час у якого виникає попит на додаткові інвестиції та інвестиційні товари.

Існує безліч класифікацій ринків, найбільш розроблені класифікації фінансових ринків, проте не існує єдиної принципової схеми. У примітивному розумінні фінансовий ринок капіталу — це місце зустрічі, де підприємці та фірми, які хочуть запозичити гроші, зустрічаються з тими, у кого є зайві гроші.

Інвестиційна діяльність завжди починається з ринку, оскільки заощаджень та поточних доходів потенційному інвестору, як правило, не вистачає. Крім цього, інвестор завжди намагається залучити акціонерний капітал у справу з метою зменшення ризику та розподілу відповідальності. На рисунку 2.1 наведена схема ринкових відносин, суб'єктом яких є інвестор

Інвестор

Фонд споживання

Фонд нагромадження

Споживчий ринок

Інвестиційний ринок

Ринок споживчих товарів

Ринок споживчого кредиту

Ринок інвестиційних товарів

Ринок фінансових ресурсів

Іпотеч-ний ринок

Підряд-ний ринок

Ринок інтелектуальних ціннос-тей

Ринок робо-чої сили

Грошовий ринок

Ринок капіталу

Кредитний ринок

Первинний ринок

Вторинний ринок

Рисунок 2.1 Схема ринкових відносин

Після задоволення власних потреб потенційний інвестор вивчає кон'юнктуру інвестиційного ринку. Ринок реальних активів (інколи застосовується термін "матеріальних чи фізичних активів") пропонує інвестиційні товари та послуги: нерухомість, ділянки під будівництво (іпотечний ринок); обладнання, будівельні матеріали, дослідницькі, конструкторські, будівельні, монтажні, пусконалагоджувальні та інші роботи і послуги (підрядний ринок); нові технології, ліцензії, патенти на винаходи та відкриття,

На інвестиційному ринку працює велика кількість різних посередників, які створюють його інфраструктуру ( дивись рисунок 2.2 ).

Рисунок 2.1 Інфраструктура інвестиційного ринку

Саме взаємодіями цих посередників і характеризується стан
інвестиційного ринку.

1. КРЕДИТ ЯК ДЖЕРЕЛО СТВОРЕННЯ КАПІТАЛУ ТА ПОЗИЧКОВИЙ ВІДСОТОК

Одним із можливих джерел фінансування капітальних інвестицій
може бути довгостроковий/середньостроковий банківський кредит.

Довгостроковий кредит становить економічні відносини між кредитором і позичальником щодо фінансування інвестиційних заходів. Загальні засади таких відносин визначаються Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств". Кредитор надає позичальнику кошти на визначений строк, для цільового використання та під процент. Ці відносини характеризуються рухом вартості (позичкового капіталу) від кредитора до позичальника та у зворотному напрямку з метою отримання прибутку.

Банківський кредит як джерело запозичених коштів у повному обсязі відповідає ринковим умовам господарювання. За такого способу фінансування інвестицій повною мірою спостерігається стимулюючий вплив низки економічних важелів, серед яких:

— поворотність коштів, що є дієвим засобом впливу на підприємство
щодо його зусиль зі всебічного обґрунтування проекту, своєчасного його
впровадження та ефективної експлуатації;

— платність;

— диференціація умов кредитування;

— необхідність вкладання в реалізацію інвестиційного проекту власних активів;

— контроль за окупністю капітальних вкладень.

Гроші, позичені для інвестицій, мають повернутися вкладникові з прибутком. Процент — це чистий доход (прибуток), який отримує власник
капіталу (позичкових грошей) внаслідок їхнього використання протягом
певного проміжку часу (року). Так, якщо було позичено 200 грн., а через рік
повернуто 220 грн., то процент складатиме 20 грн.

Альтернативною вартістю інвестицій є процентна ставка — ціна одиниці фінансових ресурсів, що використовується протягом року. Процентна ставка вимірюється у частках від одиниці або у відсотках. Попередньому прикладу відповідає процентна ставка 0.1 або 10%.

Характеристики

Список файлов курсовой работы