Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 5)

— заходи щодо активізації рекламно-інформаційної діяльності та маркетингових досліджень з питань реалізації продукції, розробка та впровадження пільгової системи розміщення реклами вітчизняної продукції та ме­тодично-практичної допомоги з боку державних інститутів, наукових і нау­ково-учбових організацій у справі збуту продукції, заохочення консал­тингових фірм та фірм, спеціалізованих на маркетинговій діяльності, до співробітництва з вітчизняними товаровиробниками з питань реалізації продукції;

— стимулювання і допомога з боку владних структур у справі поши­рення фірмової торгівлі, заходи щодо зниження деструктивного посередни­цтва, особливо для товарів нееластичного попиту (енергоресурси, сировина, матеріали);

— підтримка з боку держави поширення лізингових операцій.

По-п'яте, до зазначеного комплексу належить система заходів щодо оцінки і стимулювання зростання кількості робочих місць. Слід усвідомити, що на період виходу з кризи (та й надалі) основним критерієм ефективності внутрішньої, зовнішньоекономічної і зовнішньополітичної діяльності для всіх рівнів ієрархії є приріст робочих місць. Причому треба оцінювати так зване їх сальдо, враховуючи, що нерідко збільшення кількості робочих місць на одному підприємстві призводить до їх зменшення — на другому. Це наочно підтвердила практика у харчовій та легкій промисловості, коли при недостатньому обґрунтуванні створення спільних підприємств, впрова­дження роботи на давальницькій сировині, здобутті іноземних товарних кредитів, неефективному імпорті кількість робочих місць у цілому зменшу­валася у кілька разів більше, ніж їх приріст на підприємстві, де запроваджу­валося перелічене.

По-шосте, створення цілісної системи заходів щодо розв'язання завдань форсованого розширення експортної діяльності. Враховуючи складний і довгостроковий процес проникнення на ринки західних держав та відверту загрозу національній безпеці від продовження кризи, основним напрямом діяльності цієї системи безумовно має бути повернення на ринки Східної Європи і країн СНД. Це передбачає максимальне використання існуючого "правового простору" цієї діяльності для взаємовигідного співробітництва у виробничій кооперації, науковій та інформаційній діяльності. Треба якомога інтенсивніше розширювати цей "правовий простір" для інтенсивного й екстенсивного розвитку зовнішньоекономічних відносин із зазначеними країнами. Це, природно, не виключає також реалізацію обґрунтованої стратегії розширення експорту в інші країни.

По-сьоме, було б доцільним розглянути можливість та форми терміно­вого запровадження, поряд з існуючою, так званої "твердої" валюти для кредитування сукупного попиту з прив'язкою її курсу до найбільш стабіль­ної іноземної валюти і забезпеченням за рахунок валютних резервів НБУ кредитів та гарантій міжнародних фінансових організацій. "Тверда" валюта має використовуватися лише в безготівковій формі для довгострокових кре­дитів під прийнятний процент у виробничій сфері для створення нових ро­бочих місць. У міру нормалізації економічної ситуації ця валюта витісняти­меться. Реалізація таких підходів дала позитивні результати у країнах Балтії при трансформації пострадянської економіки.

В цілому слід зазначити, що перелічені заходи подолання кризи вироб­ничої сфери, безумовно, не охоплюють увесь спектр антикризових чинни­ків, тому що нагромаджений комплекс проблем являє собою надто складну систему.

Висновки

Оскільки на сучасному етапі розвитку України значні суспільні та економічні сили виявились відторгнутими від процесу творення національної економіки, вони змушені чинити опір економічній стратегії держави. Ефективна стратегія має бути орієнтована на максимально широкий розподіл ефекту від економічного зростання на усі верстви суспільства та економічні групи, що дозволить об'єднати їхні інтереси навколо загальнонаціональних цілей. Подолання протиріч між інтересами економіко-політичних груп та тенденцій до рентної поведінки суб'єктів господарювання має відбутися через здійснення політики стимулювання економічного зростання за допомогою бюджетно-податкових та грошово-кредитних важелів і забезпечення вдосконалення механізмів міжгалузевого переливу капіталів та розбудови ринкової й інформаційної інфраструктури.

Таким чином, на даному етапі існує нагальна потреба формування надійної та дієвої інституційної системи громадянського суспільства, яка б втілила розуміння провідними суспільними силами - владою, підприємцями та населенням - колективної відповідальності за соціально-економічне становище в країні. Забезпечуючи постійний моніторинг державної політики з метою виявлення точок її неузгодженості із завданнями розвитку національного капіталу та національного підприємництва, громадські об'єднання підприємців здійснюють "демонополізацію" процесу прийняття політичних рішень. Тому суттєва активізація громадських об'єднань підприємців сприятиме підвищенню ефективності державної політики.

Сучасні завдання, пов'язані з реалізацією потенційних конкурентних переваг, стимулюванням інвестиційно орієнтованого та інноваційного розвитку безумовно, вимагають активізації заходів державної економічної політики. Насамперед необхідно сформувати механізми забезпечення здатності держави дієво впливати на суб'єкти господарювання з використанням переважно непрямих важелів економічної політики. Ця здатність ґрунтується на спроможності суб'єктів господарювання до адекватної реакції на такі важелі, відтак їхній спроможності будувати та реалізувати власну стратегію розвитку. Для цього визначальними є наявність прозорого прогнозованого макросередовища, власних фінансових ресурсів підприємств або можливості їх запозичення без втрати незалежності, спроможності вільно виходити на ринки, сумлінно сплачувати податки та платежі, виконувати інші вимоги законодавства без загрози для відтворювальних процесів. Іншими словами, завдання держави полягає у сприянні максимально швидкому становленню дієздатних суб'єктів господарювання та заохоченні їх легальної прозорої ринкової самоорганізації. За умов глобалізації економіки наявність в національній економіці потужних, самостійних, ефективних суб'єктів господарювання стає принципово важливою для збереження економічної незалежності української держави

Одним із визначальних має бути розвиток альтернативних, мінімально залежних від адміністративного впливу можливостей фінансування підприємств. Найпершим кроком у цьому напрямку має стати відбудова внутрішнього ринку України як головного атрибута ринкової економіки, поля для ефективної конкуренції - стимулу розвитку та вдосконалення підприємств. Адже саме ринок є обов'язковою складовою кругообігу капіталу, починає та завершує відтворювальний процес, є основним джерелом інвестиційних ресурсів підприємств і споживчих ресурсів населення. Розширення внутрішнього ринку є також важливим чинником детінізації та декриміналізації економіки. Йдеться не лише про безпосереднє розширення сукупного попиту через збільшення доходів населення й підприємств, але також про забезпечення збалансованості структури внутрішнього ринку, розбудову торговельної інфраструктури, контроль за добросовісністю конкуренції, вивчення кон'юнктури ринків тощо.

Список використаної літератури

1. Бєлов О.Ф., Жаліло Я.А. Круглий стіл "Безпека економічних трансформацій": Що показали два роки його роботи? 2002.

2. Бобров В.Я. Основи ринкової економіки. – К.: Либідь, 1995.

3. Бусытин А.В. Предпринимательство. Учебник. – М.: ИНФРА – М, 1998

4. Гальчинський А. Теорія грошей. Навчально – методичний посібник. – К.: Основи, – 1998.

5. Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічної теорії. – К.: Вища школа, 1995.

6. Гроші та кредит. Підручник./ Савлук М.І. та ін. – К.: Либідь, 1992.

7. Долан Е.Дж., Линдей Д.Е. Рынок, макроэкономическая модель.– Спб, 1992, Гл.5.

8. Економіка: теоретичні основи. Підручник у 2–х част. – Тернопіль, Астон, 1997.

9. Ермишин П.Г. Основы экономической теории (курс лекций).-AUP.ru, 2002

10. Загальна економічна теорія. Підручник у 2–х част. – Тернопіль, Астон, 1996.

11. Ковальчук В.М. Економічна теорія: короткий курс. – Тернопіль, Астон, 1997.

12. Ковальчук В.М. Макроекономіка: теоретичний аспект. – Тернопіль: Астон, 1996.

13. Костенко Ю. Політика. Виступ під час "спікеріади", 1998.

14. Курс экономической теории. /Под ред. М.Н.Чепурина, Е.А.Киселевой, Киров: 1996, Гл.5.

15. Макконнэлл К.Р., Брю С.Л. Экономика: принципы, проблемы и тематика. В 2 – х томах. – М.: Республика, 1992.

16. Основи економічної теорії: політехнічний аспект. – Підручник / За ред. Г.Н. Климка та В.П. Нестеренка, – К.: Вища школа, 1997.

17. Радіонова І.Ф. Макроекономіка та економічна політика. – К.: Таксон, 1996.

18. Сайт КМУ, повідомлення Пресс-служби, 16 березня 2001.

19. Самуельсон П. Економіка. Підручник. – Львів, Світ, 1993.

20. Соскін Олег. Якою має бути економічна політика у період рецесії? // Економічний часопис, №10, 1999.

21. Тимофєєв В., Тодоров В. Шляхи подолання кризи виробництва // Економічний часопис, №11, 1999.

22. Фиглер С., Дорнбуш Р., Шмалензі Р. Экономика. – М., Дело, 1997.

Характеристики

Список файлов курсовой работы