176317 (626931), страница 4
Текст из файла (страница 4)
Отже, процеси, які відбуваються в Україні свідчать про перехід від монополізованої економіки до конкурентної.
Розвиток економічної ситуації в країнах, що переживають період переходу від переважно адміністративних методів управління економікою до ринкових, показав, що, всупереч очікуванням, промислове виробництво не тільки не стало ефективнішим, а й були потрібні дуже серйозні зусилля для зупинки спаду його обсягів.
Однією з причин кризового стану української економіки є поспішна приватизація державного майна. Дані по Україні говорять про тенденцію до підвищення частки промислових підприємств недержавної форми власності та обсягів вироблюваної ними продукції, що не змінюється з 1992 p. Так, якщо у 1992 p. підприємства недержавної форми власності становили 29,8% від загальної кількості підприємств промисловості і виробляли 18,2% всієї промислової продукції, то в 2000 p. ці показники були, відповідно, 87,6 і 76,2% [14, с. 36; 16, с. 164]. Може здатися, що підприємства недержавної форми власності є менш ефективними. Однак ці самі дані можуть означати і те, що в руках держави залишилися більш великі за розміром підприємства.
Ще до початку реформ як аксіома бралося твердження про те, що підприємство недержавної форми власності працює ефективніше. Але у житті все виявилося набагато складнішим. Наприклад, досвід роботи приватизованих підприємств показав, що зміна власника автоматично не забезпечує ефективнішу роботу. В економіці можна знайти приклади ефективної роботи підприємств державної форми власності та неефективної - інших форм власності, і навпаки. У цілому по Україні в 2000 p. фондовіддача підприємств по економіці становила 0,56, тоді як для підприємств різних форм власності цей показник перебував у діапазоні від 0,065 для комунальних підприємств до 6,38 – для приватних (рис. 3.1). Порівняння можна продовжити, використовуючи різноманітні економічні показники, проте при цьому доцільно розглядати не всю економіку в цілому, а кожну конкретну галузь окремо на предмет того, чи створено в ній достатні умови для розвитку конкуренції; чи можуть бути такі умови створені в доступному для огляду майбутньому; чи є доцільною приватизація підприємств у даній галузі; чи сприятиме це підвищенню ефективності функціонування економіки у цілому. Наведені на рисунку 1 дані, хоча і говорять про високу ефективність підприємств приватної власності, проте не можуть слугувати доказом того, що саме приватна власність забезпечила їх ефективне функціонування. Структура промислового виробництва в Україні; форми, методи і способи проведення приватизації; норма прибутку в окремих галузях промислового виробництва і цілий ряд інших факторів стали доданками показника, значення якого наведені на рисунку 3.1.
Рис. 3.1. Фондовіддача підприємств різних форм власності в економіці України в 2000 p. [14, с. 37]
Економіка Радянського Союзу, що управлялася на принципах планової адміністративно-командної системи, по суті, являла собою величезну корпорацію, всередині якої будь-яка конкуренція у тому вигляді, в якому вона розуміється в ринковій економіці, була відсутньою. Основними формами суспільної організації виробництва були концентрація (збільшення розмірів виробництва); спеціалізація (обмеженість номенклатури продукції виробничих одиниць); кооперація (встановлення тривалих виробничих зв'язків між підприємствами); комбінування (об'єднання в межах підприємств кількох технологічно різних, але взаємозв'язаних між собою виробництв). Саме ці форми розглядалися як найпрогресивніші, всебічно заохочувалися і використовувалися.
Орієнтація на принципи концентрації виробництва призвела до того, що радянська економіка виявилася наймонополізованішою у світі. За даними Держкомстату СРСР, у 1988 p. у машинобудуванні налічувалося 166 абсолютних монополістів і 180 монопольних виробництв 2. Монополізованість того чи іншого ринку створює ситуацію, за якої зміна власника не тільки формує умови для підвищення ефективності функціонування підприємства, але, швидше, є небажаною. Дана особливість радянської економіки, успадкована економіками практично всіх держав колишнього СРСР, істотно утруднює рух до ринку. Проте і розукрупнення підприємств не завжди є доцільним з технологічних, технічних або економічних причин.
У Росії в середині 90-х років 2% промислових підприємств являли собою монополізовані виробництва, причому на їх частку припадало 19% промислової продукції. Найбільший рівень монополізованості спостерігався у чорній металургії (на 11,8% підприємств припадало 63,8% всього обсягу виробництва), хімічній та нафтохімічній промисловості (відповідно, 9,4 і 34,6%), кольоровій металургії (7,6 і 30,8%), машинобудуванні та металообробці (4,7 і 31,1%).
Високим є рівень монополізованості й економіки України.
У таблиці 3.1 наведено структуру чисельності підприємств України в розрізі форм власності станом на І півріччя 2000 p., у таблиці 3.2 - структуру залишкової вартості ОВФ. Порівняння даних таблиць 3.1 і 3.2 дозволяє зробити висновок, що основна частина найбільших підприємств залишилася в руках держави. Так, на 8,34% загальнодержавних підприємств припадає 36,27% основних засобів в економіці України, 76,3% колективних підприємств володіють 39,05%, а на 4,83% приватних підприємств припадає 0,18% вартості основних засобів.
Таблиця 3.1
Структура чисельності підприємств в економіці України за формами власності в І півріччі 2000 p. [14, с. 38]
(%)
Найменування | Всього | у тому числі | ||||||||||
держав-них | з них | Ко-лектив-них | з них | При-ват-них | інших форм власності | |||||||
зага-льно-держав-них | комунальних | спільних | орендних | акціонер-них товариств | ||||||||
Кількість підприємств в економіці | 100,0 | 18,22 | 8,34 | 9,89 | 76,30 | 0,82 | 0,77 | 26,96 | 4,83 | 0,64 | ||
Промисловість у цілому | 100,0 | 13,86 | 11,65 | 2,21 | 83,92 | 1,25 | 0,81 | 49,22 | 1,64 | 0,59 | ||
в тому числі: | ||||||||||||
електроенергетика | 100,0 | 40,60 | 25,56 | 15,04 | 58,65 | 0,00 | 7,52 | 31,58 | 0,00 | 0,75 | ||
паливна промисловість | 100,0 | 83,25 | 82,54 | 0,72 | 15,79 | 0,96 | 0,24 | 6,22 | 0,72 | 0,24 | ||
чорна металургія | 100,0 | 7,77 | 7,25 | 0,52 | 91,71 | 3,11 | 0,00 | 68,91 | 0,00 | 0,52 | ||
кольорова металургія | 100,0 | 12,05 | 12,05 | 0,00 | 83,13 | 3,61 | 0,00 | 50,60 | 4,82 | 0,00 | ||
машинобудування і металообробка | 100,0 | 10,33 | 9,87 | 0,45 | 88,14 | 1,01 | 0,31 | 57,78 | 1,15 | 0,38 |
Розрахунки показали, що коли середній розмір підприємств загальнодержавної форми власності (за залишковою вартістю ОВФ) у 2000 p. становив 29259,2 тис. грн., то комунальної - 16395,6 тис., акціонерної - 7920,2 тис., приватної — 250,4 тис. грн. Отже, найбільші підприємства перебувають у державній власності.
З точки зору галузевої належності, найбільші підприємства зосереджені в електроенергетиці: тут середня залишкова вартість ОВФ, яка припадає на одне підприємство, дорівнює 187970,1 тис. грн. За електроенергетикою йдуть підприємства чорної металургії - 120425,9 тис. грн., паливної промисловості - 70015,8 тис., кольорової металургії - 25591,3 тис., машинобудування і металообробки - 10289,7 тис. грн. Середній розмір підприємств в економіці України (за показником залишкової вартості ОВФ) становив на І півріччя 2000 p. 6723,9 тис. грн. Природно, даний показник обчислено без урахування малих підприємств.
Таблиця 3.2
Структура залишкової вартості ОВФ в економіці України за формами власності в І півріччі 2000 p. [14, с. 39]
Найменування | Всьо-го | у тому числі | |||||||||||||||||||
держав-них | з них | Ко-лектив-них | з них | При-ват-них | інших форм власності | ||||||||||||||||
зага-льно-держав-них | комунальних | спільних | орендних | акціонер-них товариств | |||||||||||||||||
Залишкова вар-тість ОВФ (тис. гри.) Промисловість у цілому в тому числі: електроенергетика паливна промисловість чорна металургія кольорова металургія машинобудування і металообробка Інші галузі | 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0100,0 | 60,38 39,04 57,39 84,68 13,73 26,30 20,76 22,03 | 36,27 38,45 55,39 84,66 13,72 26,30 20,47 21,31 | 24,11 0,59 2,01 0,02 0,01 0,00 0,29 0,72 | 39,05 60,54 42,61 15,31 86,27 73,63 79,13 76,47 | 0,43 0,60 0,00 0,06 0,47 1,20 1,44 0,81 | 0,76 0,77 0,50 0,13 0,00 0,00 0,28 2,34 | 31,75 55,29 41,56 13,51 84,30 68,71 72,91 64,42 | 0,18 0,06 0,00 0,01 0,00 0,07 0,03 0,18 | 0,39 0,35 0,00 0,01 0,00 0,00 0,08 1,32 |
На рисунку 3.2 зображений розподіл в економіці України підприємств за середньою залишковою вартістю ОВФ по галузях економіки і формах власності.
З рисунку 3.2 видно, що найбільший розмір за вказаним показником мають підприємства електроенергетики, що перебувають у державній власності, найменший - також підприємства електроенергетики, але ті, що перебувають у власності іноземних громадян або держав. Середній розмір приватних підприємств є лише не набагато більшим від зазначеного: у машинобудуванні та металообробці - 286,5 тис. грн., у кольоровій металургії-358,1 тис., у паливній металургії - 639,6 тис. грн. Крім держави, великими підприємствами електроенергетики, паливної промисловості, чорної та кольорової металургії, машинобудування і металообробки, а також підприємствами інших галузей володіють акціонерні товариства.
Рис. 3.2. Середня залишкова вартість ОВФ, що припадає в середньому па одне підприємство, в економіці України за формами власності та галузями промисловості в І півріччі 2000 p. [14, с. 39]
Аналіз даних таблиці 3.2 показує, що монополію державної власності ще далеко не подолано - 60,38% залишкової вартості ОВФ в економіці перебувають, станом на І півріччя 2000 p., у державній власності. Аналогічні показники по промисловості в цілому становлять 39,04%, по електроенергетиці - 57,39, паливній промисловості -84,68, кольоровій металургії - 26,30, машинобудуванню і металообробці - 20,76% тощо. З урахуванням того, що в руках держави залишилися найбільші підприємства, можна дійти таких висновків: