175864 (626611), страница 4

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 4)

У випадку якщо одне або декілька нерівностей системи мають протилежний знак від зафіксованого в оптимальному варіанті, ліквідність балансу в більшому або меншому ступені відрізняється від абсолютної. При цьому теоретично недолік засобів по одній групі активів компенсується їх надлишком по іншій групі у вартісній оцінці, в реальній же ситуації менш ліквідні активи не можуть замістити в повному ступені більш ліквідні.

Зіставлення підсумків першої групи по активу і пасиву, тобто Л1 і П1, відображає співвідношення поточних платежів і надходжень. Порівняння другої групи по активу і пасиву (Л2 і П2) показує тенденцію збільшення або зменшення поточної ліквідності в недалекому майбутньому. Зіставлення підсумків по активу і пасиву для третьої і четвертої груп відображає співвідношення платежів і надходженні у відносно віддаленому майбутньому.

Аналіз ліквідності підприємства показав, що воно в 2007–2009 роках не має достатньої кількості надходжень (Л1) для погашення поточних платежів (П1). А в 2008 році баланс підприємства стає відносно ліквідним. Це свідчить про те, що підприємство не може розрахуватися в поточний період часу. Проте, за рахунок реалізації дебіторської заборгованості можливе погашення короткострокових зобов’язань. Порівняння другої групи по активу і пасиву (Л2 і П2) показує тенденцію збільшення поточної тенденції в недалекому майбутньому. Зіставлення третьої групи по активу і пасиву показує, що Л3>П3, тобто заборгованість по довгостроковим пасивам погаситься за рахунок повільно реалізовуваних активів. Зіставлення підсумків по активу і пасиву для четвертої групи (Л4 та П4) відображає недостатню кількість надходжень для погашення платежів у відносно віддаленому майбутньому.

Отже, з категорією ліквідності тісно пов’язане поняття платоспроможності, яке характеризує спроможність підприємства своєчасно й повністю виконати свої платіжні зобов’язання, які випливають із кредитних та інших операцій грошового характеру, що мають певні терміни сплати. Платоспроможність означає наявність у підприємства фінансових можливостей для регулярного і своєчасного погашення своїх боргових зобов’язань. Аналіз платоспроможності доцільно здійснювати у широкому і вузькому плані.

Для оцінки платоспроможності підприємства у широкому розумінні використовується система показників, які мають назву коефіцієнтів ліквідності (платоспроможності).

Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує, яку частину поточних зобов’язань підприємство має можливість негайно погасити високоліквідними оборотними активами (грошовими коштами і поточними фінансовими інвестиціями). Цей показник є найбільш жорстким критерієм ліквідності підприємства.

Проміжний коефіцієнт покриття (інша назва: уточнений коефіцієнт ліквідності) показує, яку частину поточних зобов’язань підприємство може погасити, використавши поряд з високоліквідними активами дебіторську заборгованість. Цей показник характеризує очікувану платоспроможність підприємства на період, що дорівнює середній тривалості одного обороту дебіторської заборгованості за умови своєчасного її погашення.

Таблиця 7 – Аналіз ліквідності ТОВ "Трансмаш", тис. грн

Актив	2007 р	2008 р	2009 р	Пасив	2007 р	2008 р	2009 р	Платіжний надлишок (+) або нестача (–)
1.Найліквідніші активи (Л1)	8,3	5,5	93,2	1.Найтерміновіші зобов’язання (П1)	388,6	441,6	1001,2	–380,3	–436,1	–908
Швидко–реалізовувані активи (Л2)	1125,6	1030,7	1946,3	Короткострокові пасиви (П2)	1307,7	1004,6	321,4	–182,1	26,1	1624,9
3. Повольно реалізовувані активи (ЛЗ)	26,4	54	44,1	3. Довгострокові пасиви (ПЗ)	0	23	4,1	26,4	31	40
4. Важко–реалізовувані активи(Л4)	357	452,6	446,4	4. Постійні (стійкі) пасиви (П4)	179	458,6	1203,3	178	–6	–756,9
БАЛАНС	1517,3	1542,8	2530	БАЛАНС	1875,3	1927,8	2530	-	-	-

Загальний коефіцієнт покриття (інша назва: загальний коефіцієнт ліквідності) – це найбільш узагальнюючий показник платоспроможності, який визначається відношенням усіх оборотних активів підприємства до суми поточних зобов’язань. Характеризує платіжні можливості підприємства на період, що дорівнює середній тривалості одного обороту всіх оборотних коштів, за умови своєчасних розрахунків з дебіторами, реалізації готової продукції та, в разі потреби, оборотних виробничих фондів. Загальний коефіцієнт покриття показує, скільки одиниць оборотних активів припадає на кожну одиницю поточних зобов’язань. Коли він стає меншим за 1,0, структура балансу вважається незадовільною, а підприємство – неплатоспроможним.

Наведені показники ліквідності дають відповідну характеристику рівня платоспроможності підприємства при послідовному включенні в розрахунки різних груп платіжних засобів. Крім того, кожний показник задовольняє інтереси певних користувачів аналітичної інформації. Так, для постачальників товарно-матеріальних цінностей найбільший інтерес має коефіцієнт абсолютної ліквідності. Банки особливу увагу приділяють проміжному коефіцієнту покриття. Акціонери підприємства оцінюють його фінансовий стан переважно за допомогою загального коефіцієнта покриття.

Коефіцієнт загальної платоспроможності показує кратність перевищення вартості майна над сумою довгострокових і поточних зобов’язань. Розрахунок цього показника проводиться в умовах значного погіршення фінансового стану підприємства, аж до його банкрутства.

Аналіз показників оцінки платоспроможності підприємств проводиться за даними таблиці 8.

Таблиця 8 – Аналіз платоспроможності підприємства

Показники	Роки			Відхилення (+, –) 2009 від
	2007	2008	2009	2007	2008
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,005	0,004	0,070	–0,001	0,067
Проміжний коефіцієнт покриття	0,610	0,716	1,247	0,106	0,530
Загальний коефіцієнт покриття	0,683	0,825	1,573	0,142	0,748
Коефіцієнт загальної платоспроможності	0,894	1,122	1,907	0,227	0,785

Коефіцієнт абсолютної ліквідності. Аналіз показав, що протягом 2007–2009 років він не відповідає нормативному значенню, тобто підприємство не має можливості негайно погасити частину поточних зобов’язань високоліквідними оборотними активами. І лише в 2008 році він став більшим за нормативне значення, це трапилося за рахунок збільшення грошових коштів. Проміжний коефіцієнт покриття поступово зростає, і вже в 2008 році він стає більшим за норму. Це свідчить про те, що починаючи з цього року підприємство може погасити поточні зобов’язання, використавши поряд з високоліквідними активами дебіторську заборгованість за умов своєчасного її погашення.

Загальний коефіцієнт покриття більше 1, тобто структура балансу вважається задовільною.

Коефіцієнт загальної платоспроможності. Аналіз показав, що протягом даного періоду він має позитивну тенденцію, це свідчить про те, що фінансовий стан може покращитись.

У вузькому розумінні платоспроможність означає здатність підприємства розрахуватися з кредиторами негайно, в день настання строку платежів, тобто йдеться про постійну наявність у нього в необхідних розмірах платіжних засобів, або активів, які можуть бути негайно перетворені у платіжні засоби. Вважається, що у підприємства на рахунках повинен бути залишок грошових коштів, який дорівнює різниці між кредиторською заборгованістю усіх видів, строки сплати якої настають протягом певного найближчого періоду (наприклад, тижня або декади), і поточною дебіторською заборгованістю на користь підприємства, платежі за якою очікуються у цей же період. Відношення суми грошових коштів до різниці між кредиторською і дебіторською заборгованістю, виражене у відсотках, називається ступенем поточної платіжної готовності.

5. Аналіз фінансових результатів і рентабельності

Аналіз фінансових результатів і рентабельності є одним із найважливіших напрямків оцінки ефективності виробничо-фінансової діяльності підприємства. З проведенням реформування бухгалтерського обліку і фінансової звітності в Україні з 2000 року відповідно до міжнародних стандартів відбулися зміни в методиці визначення прибутку підприємств.

У звіті про фінансові результати (П(С)БО 3) прибутки (збитки) поділяються за видами діяльності підприємства:

1. Звичайна діяльність – будь-яка основна діяльність підприємства, а також операції, що її забезпечують або виникають внаслідок її проведення.

Операційна діяльність – основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю.

Основна діяльність – операції, пов’язані з виробництвом або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), що є головною метою створення підприємства і забезпечують основну частку його доходу.

Інша операційна діяльність – реалізація оборотних активів; реалізація іноземної валюти; доходи від операційної оренди; доход (втрати) від операційних курсових різниць; одержані (сплачені) пені, штрафи, неустойки; доход від списання кредиторської заборгованості; відшкодування раніше списаних активів; одержані гранти, субсидії; інші доходи (втрати) від операційної діяльності.

Фінансова діяльність – діяльність, яка призводить до змін розміру і складу власного та позикового капіталу підприємства: доход (втрати) від інвестицій в асоційовані і дочірні підприємства; доход (втрати) від спільної діяльності; дивіденди одержані; відсотки, одержані за облігаціями та іншими цінними паперами; інші доходи від фінансових операцій.

Інвестиційна діяльність – придбання та реалізація тих необоротних активів, а також фінансових інвестицій, які не є складовою еквівалентів грошових коштів: реалізація фінансових інвестицій; реалізація основних засобів; реалізація нематеріальних активів; реалізація інших необоротних активів; ліквідація необоротних активів: доход (втрати) від не операційних курсових різниць; доход від безоплатно отриманих оборотних активів; уцінка необоротних активів і фінансових інвестицій; інші доходи (втрати) від звичайної діяльності.

Характеристики

Список файлов курсовой работы