175858 (626609), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

До факторів зовнішнього порядку відносяться ринковий попит на продукцію та пропозиція і конкуренція виробників продукції. Високий чи низький попит на ту чи іншу продукцію, а також наявність чи відсутність конкурентів обумовлюють як кількість реалізованої продукції так і рівень цін на те, що в кінцевому підсумку впливає на розмір прибутку.

1.4 Значення аналізу показників рентабельності діяльності підприємства

Якщо сума прибутку показує абсолютний ефект від діяльності, то рентабельність характеризує міру цієї ефективності, тобто відносний ступінь прибутковості підприємства або продукції, що виробляється. У загальній формі рентабельність як відношення прибутку до витрат чи застосованих ресурсів.

Рентабельність застосованих ресурсів є рентабельністю підприємства. Цей показник може бути визначений, як відношення прибутку підприємства до сукупності виробничих фондів, балансових активів, власного чи акціонерного капіталу. Останній показник цікавить насамперед акціонерів і майбутніх інвесторів, оскільки він визначає верхню межу дивідендів.

Рентабельність продукції характеризує ефективність витрат на її виробництво і збут. Перед усім обчислюється рентабельність усієї реалізації, як відношення прибутку від реалізації до повної собівартості реалізованої продукції. Рентабельність продукції можна розрахувати також відношенням прибутку до обсягу реалізованої продукції.

У багато номенклатурному виробництві в процесі аналізу рентабельності виробів слід застосовувати спосіб групування. Насамперед усі вироби групуються за ознакою, рентабельна чи нерентабельна продукція. При цьому визначають кількість нерентабельних видів продукції розраховують частину у % до загальної кількості виробів, а також їхню частку в обсязі реалізованої продукції.

Треба також визначити, чи є серед нерентабельних виробів такі, що входять до складу найважливіших профільних видів продукції, чи є нові перспективні вироби.

Дуже важливо здійснити групування продукції, що виробляється, за рівнем рентабельності:

Вироби з низькою рентабельністю;

Вироби з середньою або нормальною рентабельністю;

Вироби високорентабельні.

При цьому потрібно дати оцінку частки кожної групи в загальному обсязі реалізації.

Також здійснюють групування виробів за ознакою ступеня та напрямку зміни рентабельності порівняно з попереднім періодом. При цьому визначають кількість виробів, по яких:

Рентабельність помітно зросла;

Рентабельність суттєво не змінилась;

Рентабельність знизилась.

Групування виробів за названими та іншими ознаками дає змогу краще зрозуміти існуючі проблеми та визначити напрями збільшення прибутковості виробництва. При цьому треба врахувати дію на рентабельність продукції таких чинників:

Зміну ринкових цін на продукцію даного підприємства;

Зміну податку на додану вартість;

Зміну рівня собівартості виробу з усіма факторами, які впливають на неї.

Серед чинників, які впливають на собівартість продукції, треба звернути особливу увагу на час випуску продукції. Однією з причин зростання рентабельності або супровідним їй чинником може бути збільшення обсягів виробництва цієї продукції.

Показник рентабельності продукції в цілому по окремих видах продукції та асортиментно-структурних зрушень у реалізації продукції.

Рентабельність підприємства – найбільш узагальнюючий показник його діяльності. В ньому синтезуються всі фактори виробництва і реалізації продукції, оборотність господарських коштів і позареалізаційних фінансових результатів.[19 c.123]

Отже показники рентабельності більш повно ніж прибуток, відображають кінцеві результати господарювання, тому що їх величина показує співвідношення факту з дійсними або використаними ресурсами. Їх використовують для оцінки діяльності підприємства і як інструмент в інвестиційній політиці та ціноутворенні.

Показники рентабельності можливо об’єднати у декілька груп:

Показники, що характеризують окупність витрат виробництва та інвестиційних проектів;

Показники, що характеризують прибутковість продажів;

Показники, що характеризують прибутковість капіталу та його частин.

Всі показники можуть розраховуватись на основі балансового прибутку, прибутку від реалізації продукції та чистого прибутку.

Отже, рентабельність як показник дає уявлення про достатність прибутку порівняно з іншими окремими величинами, що впливають на виробництво, реалізацію і взагалі на фінансово-господарську діяльність підприємства.

2. Аналіз показників рентабельності діяльності ВАТ «СНВО ім. Фрунзе»

2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства

ВАТ «СНВО ім. Фрунзе» розташоване у м. Суми, яке знаходиться в північній частині Лівобережної України у зоні лісостепу і є обласним центром.

Підприємство розташоване на земельній площі розміром 3251 га. Виробничі площі об’єднання складають 2602,5 тис.кв.м. Інша площа зайнята під об’єкти соціально-культурного призначення., природоохоронні об’єкти, підсобне сільське господарство та незавершене будівництво. На території об’єднання існує розширена сітка залізничних шляхів та система автодоріг для оперативного рішення задач по перевезенню вантажів, необхідних для потреб виробництва та відвантаження готової продукції.

Підприємство розпочало свою діяльність у 1896 році як «Сумські машинобудівні майстерні», засновані бельгійським акціонерним товариством та місцевими цукровиробниками. У ті роки випускало парові та підйомні машини для шахт Донбасу, виготовляло та ремонтувало обладнання для цукрових заводів.

За роки свого розвитку машинобудівні майстерні перетворилися у велике підприємство, що мало назву «Сумський машинобудівний завод ім. Фрунзе».

В другій половини 60-х років завод перейшов на комплексні поставки хімічного обладнання.

У 1980 році у цілях забезпечення виконання завдань щодо поставки обладнання для атомної енергетики до складу об’єднання входить Сумський завод атомного енергетичного машинобудування.

У зв’язку з розширенням номенклатури та рішенням нових задач в області машинобудування у лютому 2004 року об’єднання стає відкритим акціонерним товариством «Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання ім. М.В. Фрунзе». На даний момент ВАТ «СНВО ім. Фрунзе» - великий машинобудівний науково-виробничий комплекс до складу якого входить декілька потужних спеціалізованих виробництв з високо оснащеними цехами, проектною, дослідною та випробувальною базою, що має можливість виготовляти машини та обладнання різного загально технічного призначення.

Організаційна структура підприємства визначається статутом акціонерного товариства. З ціллю забезпечення керування підприємством, його структурними підрозділами зверху донизу, узгодженості дій та відповідальності керівників за результати діяльності ввірених їм підрозділів використовується лінійний підхід до управління. Він полягає в побудові раціональної структури та призначенні для кожного підрозділу керівника, який підпорядкований вищестоящому, що володіє повнотою влади у довіреному йому підрозділі та здійснює лінійне керівництво через підпорядкованих йому лінійних керівників.

Для реалізації поставлених цілей та завдань, а також забезпечення раціонального розподілу праці, за кожним структурним підрозділом закріплені відповідні функції, кожна з яких поділяються на під функції, та мають свої визначені цілі, які закріплені за конкретними керівниками та виконавцями, та оговорені в їх посадових інструкціях.

Лінійні керівники наділені правом прийняття кінцевих, тобто обов’язкових до виконання рішень, що стосуються питань діяльності своїх підрозділів. Щодо деяких питань функціональні керівники наділені правом прийняття кінцевих рішень для керівників одного з ним або нижчого рівня.

Керівники структурних підрозділів відповідають за розробку положень про підрозділи та посадових інструкцій на своїх підлеглих та доведення їх до конкретних осіб. Кожний керівник верхньої ланки має право делегувати частину своїх обов’язків та повноважень підлеглому йому лінійно-компетентному персоналу, але уся відповідальність при цьому залишається за ним.

Вищим органом управління є збори акціонерів.

У період між зборами акціонерів Спостережна рада представляє акціонерів, та в межах своєї компетенції регулює діяльність Правління, що є виконавчим органом акціонерного товариства та здійснює керування його поточною діяльністю.

На підприємстві склалася і діє організаційна структура управління, характерна для великих підприємств машинобудівної галузі. Вона відповідає дивізійній продуктовій структурі.

Виробничий процес на підприємстві організований в цехах і окремих структурних підрозділах, які об'єднані в спеціалізовані виробництва. Кожне з них спеціалізується на випуску певної групи товарів і має право здійснювати достатньо незалежну політику в питаннях організації своєї виробничої діяльності. Виробництва знаходяться в безпосередньому підпорядкуванні Правління товариства, на одному рівні з виробництвами знаходяться Дирекція з ЗЕД і маркетингу, Дирекція по матеріально-технічному забезпеченню і Структурний підрозділ директора з персоналу і соціальних питань. Виробництва безпосередньо співробітничають з дирекціями - співпраця “по горизонталі”.

Виробнича структура завдяки такій її організації є достатньо ефективною: деякі питання вирішуються централізовано, а деякі - децентралізовано, що дозволяє формувати незалежну і в той же час підконтрольну діяльність складових об'єднання ВАТ „Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе”.

Об'єднання налічує 8 виробництв.

Виробництво ГПА (газоперекачуючих агрегатів) і компресорів.

Виробництво “Машинобудівник” (виготовлення нестандартного устаткування).

Виробництво насосного обладнання.

Виробництво УБТ (бурильних труб, що обважнюють) і ВТ (провідних труб).

Виробництво хімічного обладнання.

Заготівельне виробництво.

Ремонтно-будівельне виробництво.

СП “Профіль” (виробництво алюмінієвих листів).

Кожне виробництво очолює директор. Виробництва розділені на певну кількість цехів (ділянок), кожний з яких очолює начальник.

На базі існуючого спеціалізованого виробництва з метою підвищення ефективності управління і максимізації прибули було створено дочірнє підприємство "Завод бурильних і провідних обважнених труб ".

Підвищення науково-технічного рівня виробництва забезпечують конструкторсько-технологічні підрозділи, розробки яких відповідають рівню досліджень спеціалізованих науково-дослідних установ. Окремі виробництва, завдяки винятковій спеціалізації, мають власні відділи і бюро. Наприклад, існує спеціальне конструкторське бюро (СКБ) хімічного обладнання, СКБ компресорного машинобудування, відділ головного конструктора насосного виробництва (ці підрозділи займаються підготовкою конструкторської документації, проводять виготовлення, випробування і доведення нових зразків техніки, уніфікують вироби, які впускаються підприємством, розробляють умови експлуатації нової техніки і т. ін.).

Згідно даним 2009 року на даний момент підприємство спеціалізується на випуску таких видів продукції (табл.2.1).

Таблиця 2.1

Динаміка і структура товарної продукції (млн. грн)

За даними таблиці 2.1 можна зробити висновок, що найбільший обсяг випуску в структурі товарної продукції займають ГПА та запасні частини, в середньому це складає 382, 6 млн. грн за рік і за 4 роки спостерігаємо як збільшення суми, так і зростання питомої ваги в загальному обсязі реалізації. Збільшився обсяг випуску компресорі та запасних частин з 13.1 млн. грн до 24.5 млн. грн та в середньому зросло виробництво обладнання для нафтогазового комплексу. На підприємстві постійно проводяться дослідження, що ведуть до розширення номенклатури виробів та до випуску зовсім нових видів товарної продукції для різних галузей господарства.

Характеристики

Список файлов курсовой работы