175839 (626589), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Рис. 3. Нестійка загальна рівновага

Отже, за лінійних функцій попиту і пропозиції на двох ринках взаємозамінних благ може існувати стійка спільна рівновага тільки за умови, коли попит і пропозиція кожного з благ в більшій мірі реагують на зміну ціни цього, а не іншого блага, тобто коли коефіцієнт прямої цінової еластичності більше за коефіцієнт перехресної цінової еластичності благ.

1.3 Конкуренція — важливий чинник встановлення рівноваги

Конкуренція - це центр ваги всієї системи ринкового господарства, тип взаємовідносин між виробниками з приводу встановлення цін і обсягів пропозиції товарів на ринку. Аналогічно визначається конкуренція між споживачами як взаємовідносини з приводу формування цін і обсягу попиту на ринку. Стимулом, що спонукає людину до конкурентної боротьби, є прагнення перевершити інших . У суперництві на ринках мова йде про укладання угод і про частки участі в ринковій сфері. Конкурентна боротьба - це динамічний процес, що прискорює розвиток. Він служить кращому забезпеченню ринку товарами.

Конкуренція є необхідною і визначальною умовою нормального функціонування ринкової економіки. Але як будь-яке явище має свої плюси і мінуси. До позитивних рис можна віднести: активізацію інноваційного процесу, гнучке пристосування до попиту, висока якість продукції, високу продуктивність праці, мінімум витрат, реалізацію принципом оплати по кількості і якості праці, можливість регулювання з боку держави. До негативних наслідків - "перемога" одних і "поразка" інших, розходження в умовах діяльності, що веде до нечесних прийомів, надмірна експлуатація природних ресурсів, екологічні порушення й ін.

Конкуренція - визначальна умова підтримки динамізму в економіці, і в умовах конкуренції створюється більше національне багатство при меншій вартості кожного виду продукції в порівнянні з монополією і плановою економікою.

Основні функції конкуренції:

• Функція регулювання. Для того щоб устояти в боротьбі, підприємець повинний пропонувати вироби, яким віддає перевагу споживач. Звідси і фактори виробництва під впливом ціни направляються в ті галузі , де в них існує найбільша потреба.

• Функція мотивації. Для підприємця конкуренція означає шанс і ризик одночасно:

- підприємства, що пропонують кращу по якості продукцію або виробляють її з меншими виробничими затратами , одержують винагороду у вигляді прибутків ( позитивні санкції ). Це стимулює технічний прогрес;

- підприємства, що не реагують на побажання клієнтів або порушення правил конкуренції своїми суперниками на ринку, одержують покарання у вигляді збитків або витісняються з ринку (негативні санкції).

• Функція розподілу. Конкуренція не тільки включає стимули до більш високої продуктивності , але і дозволяє розподіляти прибуток серед підприємств і домашніх господарств відповідно до їхнього ефективного внеску. Це відповідає пануючому в конкурентній боротьбі принципу винагороди за результатами.

• Функція контролю. Конкуренція обмежує і контролює економічну силу кожного підприємства. Наприклад, монополіст може призначати ціну. У той же час конкуренція надає покупцю можливість вибору серед кількох продавців. Чим досконаліша конкуренція , тим справидливіша ціна.

Політика в області конкуренції покликана піклуватися про те, щоб конкуренція могла виконувати свої функції. Керівний принцип "оптимальної інтенсивності конкуренції" у якості цілей політики в області конкуренції припускає, що:

- технічний прогрес у відношенні виробів і прогресів швидко впроваджується ( інновація під тиском конкуренції) ;

- підприємства гнучко адаптуються до мінливих умов (наприклад, схильності споживачів) (адаптація під тиском конкуренції).

У кожній ринковій економіці існує небезпека того, що учасники конкурентної боротьби спробують ухилитися від обов'язкових норм і ризику, пов'язаних із вільною конкуренцією, прибігаючи, наприклад, до змови про ціни або імітацію товарних знаків. Тому державу повинно видавати нормативні документи, що регламентують правила конкурентної боротьби і гарантують:

- якість конкуренції;

- саме існування конкуренції;

- ціни і якість виробів повинні бути в центрі уваги конкуренції;

- запропонована послуга повинна відповідати ціні й іншим договірним умовам;

- захищені правовими нормами товарні знаки і марки допомагають покупцю розрізняти товари по їхньому походженню і своірідністі, а також судити про деякі їхні якості;

- обмежена за часом патентний захист і зареєстровані промислові зразки, а також зразки промислової естетики .

1.4 Рівновага як наслідок ефективного розподілу товарів

Поділ благ шляхом обміну товарами (благами) між індивідуальними споживачами був неефективним. Ефективним (за Парето) вважається такий розподіл, за яким жоден із споживачів не може поліпшити свій добробут не погіршуючи добробуту інших споживачів.

Дослідження ефективності розподілу можна здійснити за допомогою діаграми (коробки) Еджворта (рис. 4).

Діаграма являє собою поєднання карт байдужості двох споживачів з печатками координат благ в точках 01 і 02. Кожна точка в коробці відображає відповідний розподіл двох благ поміж першим і другим споживачами.

Рис. 4 Ефективність обміну

Припустимо, що початковий розподіл характеризується точкою А. Обмін від А до В поліпшить добробут як першого, так і другого споживача, оскільки кожний з них переміститься на більш віддалену криву байдужості. Причому, в точках А і В рівновага споживачів не буде стійкою. Такою вона стане тільки в точці В, оскільки ГНЗ товарів першого споживача зрівняється з ГНЗ товарів другого споживача і обидва вони в цій точці будуть максимізувати свою корисність. З огляду на те, що таких точок взаємної рівноваги буде велика кількість (дотичність кривих байдужості першого і другого споживача в коробці Еджворта), можна говорити про існування контрактної кривої лінії, що відображає ефективний розподіл благ (рис. 5). Контрактна крива показує всі розподіли, після яких неможливі взаємовигідні торгівельні операції.

Обмін між двома споживачами залежить від різних причин. Проте, коли обмін здійснюється на конкурентному ринку, де як продавець, так і покупець приймає ціну як належне, вирішується тільки: скільки покупок та продажів здійснити за даної ціни. Причому, реальні ціни обміну на ринках товарів не мають значення. Суттєвим є лише їх співвідношення.

За допомогою тієї ж коробки Еджворта можна показати, що конкурентні ринки (лінія 0, Д, В, Г) приведуть до ефективного обміну. Якщо співвідношення цін на товари відомі і відомий початковий їх розподіл (рис.6, точка А), можна визначати точку ефективного розподілу, яка одночасно буде і точкою рівноваги на конкурентних ринках товарів. Для цього через точку А необхідно провести лінію ціни (ЦЦ1), нахил якої буде визначатися співвідношенням цін товарів і на цій лінії визначити точку Б, в якій дотичними до лінії ціни будуть криві байдужості всіх споживачів.

Рис. 5. Крива контрактів

Рис. 6. Конкурентна рівновага обміну

Конкурентна рівновага - це набір цін, за якого величина попиту відповідає обсягу пропозиції на кожному ринку. Але не всі ціни відповідають стану рівноваги. Це буде тільки тоді, коли граничні норми заміщення благ на ринках будуть відповідати співвідношенню цін, тобто

.

Якщо якийсь з ринків буде неврівноваженим, то надлишковий попит чи пропозиція змусять ціни змінитися, поки вони не досягнуть рівноваги. Отже, ми розглянули найпростішу модель того, як діє "Невидима рука" Адама Сміта. Згідно з цим перша теорема економічної теорії добробуту говорить про те, що якщо кожен, хто торгуючи на ринку максимізує свою корисність і при цьому відбувається взаємовигідна торгівля, то в результаті встановлюється рівновага, за якої розподіл товарів є економічно ефективним.

1.5 Дослідження ефективності виробництва в ринковій економіці

Вище ми розглянули умови ефективного розподілу при обміні двох товарів. Тепер розглянемо ефективність вкладень у виробництво цих товарів. Будемо виходити, з того, що існує фіксована загальна пропозиція ресурсів праці і капіталу для виробництва тих самих двох благ (їжі та одягу). Люди пропонують виробничі ресурси. На виручені кошти формують попит і споживають блага. Коли ціна одного з ресурсів зростає, люди, що сформували більшість його пропозиції, отримують більшу виручку і збільшать споживання одного із благ. Це, в свою чергу, призведе до збільшення попиту на виробничі ресурси і вплине на їх ціну. Тільки аналіз загальної рівноваги дасть змогу визначити ціни, які зрівноважать попит і пропозицію на кожному ринку (ресурсів і благ).

Як і для дослідження ефективності обміну скористаємося коробкою Еджворта, але замість благ на осях координат відкладемо кількість (в натуральному виразі) ресурсів, які використовуються в виробництві цих благ.

Контрактна лінія (крива виробничих контрактів на придбання ресурсів) – це всі технічно ефективні поєднання вкладень. Кожна точка (А), яка не лежить на цій кривій, характеризує неефективний розподіл ресурсів на виробництво благ (рис.7). Якщо дві ізокванти перетинаються, ресурси можна перерозподілити і збільшити виробництво хоча б одного із благ. Будь-який розподіл всередині заштрихованої площі збільшує виробництво обох товарів порівняно з точкою А.

Рис. 7. Ефективність у виробництві

Нам відомо також, що коли виробники благ мінімізують витрати виробництва, вони застосовують такі поєднання ресурсів (праці та капіталу), що співвідношення їх граничних продуктивностей дорівнює співвідношенню цін і граничній нормі технологічного заміщення ресурсів, тобто

,

Оскільки ГНТЗЧ/К дорівнює нахилу ізокванти виробника, то конкурентна рівновага на ринку ресурсів забезпечується, якщо кожний виробник використовує працю і капітал так, що нахил ізоквант співпадає і дорівнює співвідношенню цін обох ресурсів. Тому точка конкурентної рівноваги має лежати на кривій контрактів, а конкурентна рівновага у виробництві є ефективною. Місце положення точки рівноваги на кривій контрактів залежить від попиту споживачів на блага (товари).

Легко переконатися, що коли ми розпочинаємо розподіл поза кривою контрактів, обом виробникам буде вигідно додатково найняти робітників або орендувати капітал, так що, мінімізуючи витрати, вони можуть перерозподілити свої ресурси. Зрозуміло також, що конкурентна рівновага на ринку ресурсів не є однозначною. Ефективне використання ресурсів допускає, що може вироблятися багато одного блага і мало іншого, і навпаки. Це витікає із кривої межі(границі) виробничих можливостей.

Крива виробничих можливостей (рис. 8) показує різні співвідношення виробництва благ, які можна отримати за фіксованого використання ресурсів. Кожна точка Б, В, Г на межі виробничих можливостей є похідною від кривої виробничих контрактів і відображає рівень ефективного виробництва благ.

Рис. 8. Межа виробничих можливостей

Межу виробничих можливостей як і криві байдужості та ізокванти можна характеризувати кількісно. Такою кількісною характеристикою межі виробничих можливостей є гранична норма трансформації (ГНТ), яка характеризує кількість одного блага, від якої потрібно відмовитися заради отримання додаткової одиниці іншого. Вимірюється тангенсом кута нахилу дотичної до кривої в точці.

У міру переміщення по кривій виробничих можливостей зверху вниз ГНТ зростає, що є слідством того, що продуктивність (віддача)ресурсів відрізняється при їх вкладенні у виробництво різних благ. Існує точка Б, де ГНТ = 1, тобто точка, де віддача від ресурсів у виробництво різних благ однакова.

Характеристики

Список файлов курсовой работы