Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 3)

Процес інтродукції не припиняється. Негативні результати одержані в процесі інтродукції дерев і чагарників з рівнинних районів субтропіків, а також рівнинних і гірських видів із аридних областей (кедр атласький, кипарис вічнозелений та ін.). При доборі для інтродукції з метою збагачення міської дендрофлори слід передусім вводити в культури види даної флористичної області (Європейсько-Сибірської), а також з інших областей-аналогів і дещо термофільніших, географічно і екологічно близьких їм районів-неаналогів.

Людина, хоче вона цього чи ні, змінює географічне поширення рослин, тварин і мікробів. На окремих островах і континентах відбулася майже повна заміна ендемічних видів інтродуцентами. На Гавайськихостровах, наприклад, більшість співучих птахів — інтродуковані.

Екологічна політика має бути спрямована на підвищення продуктивності екосистем передусім за рахунок поширення популяцій місцевих видів, які впродовж еволюції виявили довговічність і стійкість проти несприятливих факторів середовища. В лісовому господарстві впровадження екзотів доцільне передусім для вирощування швидкорослих порід дерев шляхом створення плантацій (тополі, модрини, дугласії тисолистої, туї гігантської тощо). Водночас слід бути обережним, щоб не занести в місцеві екосистеми ті види рослин і тварин, поширення яких може негативно вплинути на природні чи штучні біоценози. Серед дерев і чагарників, які використовують в озелененні крупних міст, виділено три екологічні групи: найстійкіші до урбогенних умов (тополя, в'яз гладкий. ясен зелений, робінія, айлант, аморфа тощо); середньої стійкості (біота, смерека колюча, ялівець, модрина європейська, береза повисла, кизильники тощо); чутливі до забруднення (смерека звичайна і Енгельмана, модрина сибірська, всі види ялиці, сосни — звичайна і Веймутова, бук європейський, ялівець віргінський, жимолость та ін.).

РОЗДІЛ 3. ХАРАКТЕРИСТИКА НАЙБІЛЬШ ПОШИРЕНИХ ВИДІВ ПІВНІЧНОАМЕРИКАНСЬКОЇ ДЕНДРОФЛОРИ

Починаючи з XVII століття, в садах Європи поселився північноамериканський "емігрант" — яловець віргінський (J.virginiana L), досить поширений на батьківщині, який біля північного кордону ареалу сягає висоти 12—15 м зі стовбуром більше 1 м в діаметрі, а біля південного виростає до 24—30 м заввишки, стовбур буває до 1,5 м в діаметрі. Росте на сухих, виснажених ґрунтах на гравійних схилах гір, на річкових галькових терасах, уздовж берегів океану, на скелястих виступах. На півдні оселяється на болотах та вологих ґрунтах річкових долин, не минає свіжі глинисті, суглинкові, вапняні та піщані ґрунти.

Цей вид ялівцю славиться своєю деревиною, яку використовують для виготовлення олівців, тому цю рослину й називають олівцевим деревом. Підприємливі німці з цією метою утримують цілі ялівцеві плантації.

В Україну ялівець інтродукований Кременецьким ботанічним садом, що на Волині, у 1811 p., із того часу поширюється по всій території, в чому велику роль відіграв Нікітський ботанічний сад.

Цікаво, що швидкоросла порода з незвичайно ефектною кроною від природи схильна до поліморфізму, у нас почувається краще, ніж на батьківщині. 24 садові форми ялівцю віргінського можуть задовольнити фантазію найвибагливішого власника земельної ділянки, квітникаря-аматора, дизайнера озеленення. Яловець віргінський і справді екзотичне створіння природи. Створення контрастів, стабільності й монументальності — основне призначення хвойних у садово-паркових композиціях.

Туя складчаста, гігантська — Thuja plicata D. Don. Дерево до 30 (60) м заввишки і до 2 м у діаметрі з вузько-пірамідальною кроною, утвореною короткими горизонтальними гілками, які на кінцях звисають. Кора коричнювата, складчаста, відстає смужками. Хвоя луската, розміщена хрестоподібне, після розтирання ароматна, зверху темно-зелена, знизу — світліша з білими смужками. Шишки довгасті, завдовжки 1 — 1,2 см.

Природно поширена на Тихоокеанському узбережжі Північної Америки. Культивується в Україні. До шести років росте повільно. Потім ріст збільшується. Тіньовитривала, морозостійка, але молоді рослини під час морозу потребують захисту. Засуху витримує незадовільно. Краще росте і розвивається на потужних, багатих, вологих, але добре дренованих ґрунтах. Може рости на бідних ґрунтах. Доживає до 500 — 800 років.

Ялина сиза (канадська, біла) (Р. glauca (Moench) Voss) деремо до 20-35 м висоти і 60-120 см у діаметрі, t густою конусоподібною кроною, яке у природних умовах росте в Північній Америці, займає великий ареал - від Атлантичного до Тихого океану і від тундри до степів.

Добре росте, утворює багато насіння, але в основному нежиттєздатного. Є рослиною дуже зимостійкою (витримує навіть суворі зими без ушкоджень), досить засухостійкою, до родючості ґрунтів не вимогливою; міські умови переносить, добре. Особливо красивою ця ялина с під час появи молодої хвої і шишок. Вид рекомендується для створення великих масивів, невеликих груп, в одиночних посадках і на скельних гірках.

Старі насадження ялини канадської у дендропарку у віці 80-85 років досягли висоти 20-25 м і 55-60 см у діаметрі, цілком зимостійкі, цвітуть щорічно, утворюють насіння. Особливо ефектні в перші десятиліття. Середня дата пилкування 12.V, тривалість 6-12 днів.

Форми P. glauca в насадженнях дендропарку.

Соеrиlеа Блакитно-сіра - дерево з білувато-блакитнуватою хвоєю і компактною кроною; старі насадження дендропарку у віці 94 років досягають висоти 15 18 м і 20-25 см у діаметрі. Терміни пилкування, як у основного виду.

Сопіса - Карликова конічна карликова форма з вузько-конічною кроною. Екземпляри дендропарку досягли 20 річного віку.

Ялина Eнгельманна (P. engelmannii Engelm.) - дерево висотою до 30-50 м з густою конусоподібною кроною. У декоративному відношенні близька до ялини колючої, відрізняється від неї більш вузькою кроною, менш вираженої ярусністю гілок, менш колючою і більш м'якою сизо-зеленою, блакитною або сріблястою хвоєю. Цей північноамериканський вид декоративно ефектним особливо в молодому віці, є цілком зимостійким, засухостійким і зимостійким видом. Завдяки своїй декоративності заслуговує застосування в групових і одиночних посадках. У міських насадженнях у старому віці очищається від сучків на 25-40% стовбура і має потребу в декоруванні високими кущами.

Екземпляри дендропарку у віці 64-94 років досягли висоти 16 м і діаметри до 42 см, зимостійкі, пилкують і утворюють насіння не щорічно. Більш молодші посадки віком 40-45 років вирощені з насіння, одержаного із ЛДСО Середня дата пилкування 16.V, тривалість 7-10 днів.Сосна Банкса найбільш північний вид з сосен Північної Америки, арсин якого підходить близько до Полярного кола. Дерево висотою 10-15 (25) м при діаметрі стовбура 0,6-1,5 м; іноді кущовидної форми; крона в молодих дере» овальна, компактна, у старих - широко розлога. Хвоя світло-зелена, кори червонясто-бура.

Ця сосна є недовговічною, її граничний вік до 150 років, шкідниками ушкоджується мало. Вона придатна для невеликих, невисоких груп, узлісь і дім висаджувань з лісомеліоративною метою на бідних піщаних ґрунти ч Екземпляри дендропарку, вирощені із насіння, одержаного з ЛДСС, у віці \І років досягли висоти 4,5 м і діаметра 10 см, зимостійкі, утворюють насінин, уперше цинкують на 5-му році життя. Середня дата пилкування 14.V (S V 26.V); тривалість -7-14 днів.

Сосна скручена (Ріпus contorta Dougl.) - дерево 2-5, рідко до 10 м висотою, частіше кущ, з округлою кроною. Хвоя тримається більш 3 років, густа, дуже скручена, темно-зелена; шишки бічні, сидячі, видовжено-яйцеподібні, дуже косі і несиметричні, світло-жовто-бурі, дуже довго залишаються на дереві закритими. В природному стані росте в західній частині Північної Америки.

Сосна скручена є морозовитривалою, невибагливою до ґрунту рослиною; росте повільно; але ні в декоративному, ні в лісівничому відношенні великою інтересу не представляє.

Екземпляри дендропарку у віці близько 18 років досягли висоти 5,2 м і діаметру 12 см, морозостійкі, утворюють насіння з 7 років. Середня дата пилкування 22.V.

Сосна гнучка або каліфорнійська кедрова (Ріпus fiexilis James) - дерево 20-25 м висотою; із кроною в молодих дерев вузько-пірамідальною, у більш старих -широко-округлою. Кора старих дерев темно-сіра, борозниста. В природному стані зустрічається на заході Північної Америки. С дуже холодостійкою і невимогливою до ґрунту рослиною, але росте повільно.

Екземпляри дендропарку у віці 15 років досягли висоти 5 м і діаметра 11 см, морозостійкі, уперше пил кували і утворювали на 14-му році життя; середня дата пилкування 29.V, тривалість- 5-10 днів.

Сосна жовта орегонська (P. ponderosa Dougl.) - дуже високе дерево на батьківщині (захід Північної Америки) висотою до 50 м при діаметрі стовбура до 7,5 м. Крона в молодих дерев вузькопірамідальна, пізніше широкопірамідальна, гілки майже горизонтальні чи злегка похило відходять від стовбура, на кінцях підняті вгору.

До 10 років росте повільно, пізніше швидко, є досить морозостійким, задовільно переносить посуху, росте на різних ґрунтах, порівняно димостійкий, дуже декоративний.

Сосна жорстка (P. rigida Mill.) - дерево висотою 10-15 м; у молодих екземплярів крона широкопірамідальна, у старих неправильної форми, досить рідка, широкорозлога, зверху округла. Кора стовбура товста, глибокоборозниста, сірувато-чорна. В природному стані зростає в північно-східній частині Північної Америки.

Екземпляри дендропарку, вирощені з насіння, отриманого з Батумського ботанічного саду, у віці 20 років досягли висоти 3,2 м і діаметра 10 см, уперше пилували на 12-му році. Середня дата пилкування 14.V.

Псевдотсуга Мензиса або тисолиста - дуже високе вічнозелене дерево, що досягає на батьківщині (Північноамериканське узбережжя Тихого океану) висоти до 100 м і діаметра стовбура 4,5 м. У молодих дерев кора тонка, гладка, сірого кольору; з віком стає товстою, мало тріщинуватою, бурого кольору.

Досягає віку до 500 років, частково страждає від великих морозів взимку і ранніх весняних і осінніх заморозків, особливо в молодому віці, є досить світлолюбною, але вигримує бічне затінення, особливо в молодому віці.

Екземпляри дендропарку у віці близько 104 років досягли висоти 28,5 м і діаметра 55 см, досить морозостійкі, пилкують і утворюють насіння майже щорічно. Середня дата пилкування 27.IV, тривалість 5-10 днів.

З декоративних форм псевдотсуги тисолистої у дендропарку зростають Caesia - Сіро-зелена; P. menziesii var. glauca Franco різн. блакитна; 'Argentea' - Срібляста.

Тсуга канадська - дерево висотою до 25 м зі струнким стовбуром і широкою конусовидною кроною; у старих дерев кора бура, глибокоборозниста. Основні гілки крони розташовані майже горизонтально; кінці їх, а також тонкі бічні гілки звисають донизу. Хвоя плоска, дрібна, зверху блискуча, темно-зелена, з поздовжньою борозенкою, знизу з вузькими білуватими продиховими смужками.

С тіньовитривалою, має середню швидкість росту, відносно морозостійкою, на сухих, засолених і вапнякових ґрунтах росте погано. Розмножується насінням і живцями, декоративні форми - щепленням на основному виді.

Дерева дендропарку у віці 94 років досягли висоти 23 м і діаметра 67 см, зимостійкі, утворюють насіння, дуже декоративні тонкими гілками і зеленню хвої. Середня дата пилкування 16.V.

Кипарисовик Лавсона дико росте в приморських горах Тихоокеанського узбережжя Північної Америки, переважно в сирих ущелинах і по берегах рік. Він досягає висоти 30-40 (50-60) м з діаметром стовбура 1,5-2 (3) м має конусоподібну крону з пониклою верхівкою, горизонтальні гілки, зі звисаючими пагонами. Кора стовбура червонувато-коричнева, у молодих екземплярів гладка, у старих - відшаровується округлими тонкими пластинками.

До 5 років кипарисовик росте повільно, пізніше швидше. Він є досить морозостійким, тіньовитривалим, до ґрунту невибагливим, посуху переноситьзадовільно, формує міцну кореневу систему, завдяки чому є вітростійким Задовільно переносить забруднення повітря пилом і димом, мало ушкоджується шкідниками і хворобами. Розмноження - насінням, живцями під склом і щепленням форм на сіянцях типової для виду форми, а також на туї.

Велика різноманітність форм виду дозволяє використовувати його при створенні будь-яких композицій у декоративних садах і парках різної»' призначення і стилю. У дендропарку зростає 13 екземплярів, вирощених із насіння, одержаного в різні роки з Риги та Чехословаччини; рослини досягли 45-60-ти річного віку.

ВИСНОВОК

1. Рослинні угруповання відіграють значну роль в житті міських біоценозів. Флора міста виконує певні функції: санітарно-гігієнічну, лікарську, естетичну. Всі види, що перебувають у взаємодії на території міста входять до складу і за допомогою взаємозв'язків формують складну мозаїку біотичних співтовариств (біоценозів) урбоекосистеми.

2. Інтродукція — переселення окремих видів рослин і тварин у місцевості, де вони раніше не жили. Це і є початкова фаза акліматизації видів.

3. Інтродукція рослин, яка виникла багато століть тому стихійно, стала сьогодні фундаментальною наукою, яка сприяє збагаченню культурної флори Землі новими видами і формами. Вона покликана підвищити продуктивність сільського господарства, садівництва, лісівництва і рекреаційного рослинництва. Позитивних наслідків у процесі інтродукції можна домогтися лише у випадку збігу ритму розвитку рослин з періодичністю клімату їх нового місцезростання. Ритм рослин як елементарне чергування фаз розвитку є наслідком їх тривалого історичного пристосування до певних умов існування і значною мірою характеризується консерватизмом.

4. У лісові насадження північної частини України інтродуковано переважно деревні види північноамериканської дендрофлори, а саме: ялина Енгельмана, псевдотсуга Мензіса, сосна Банкса, сосна скручена, сосна гнучка, сосна жовта орегонська, туя гігантська та ін. Важливе місце в інтродукції відводиться ботанічним і дендрологічним садам.

5. Інтродуковані види рослин, а переважно деревні хвойні рослини досить інтенсивно використовуються для озеленення різних територій: парків, скверів, створення зелених алей, альпійських гірок тощо.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Балабушка В.К., Маринич І.С. Хвойні дерева та кущі. К.: Дім, сад, город, 2005. - 62 с.

2. Береговий 11.М, Прахов М.М. Ботанічна географія. К.: Вища школа, 1969.

3. Г'орностай B.I., Лукаш О.В., Карпенко Ю.О. Гербарій Чернігівського держанною педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка // Мат-ли читань, присв. 100-річчю з дня народ ж. Ю.Д. Клеопова. К., 2002. С. 164 - 172.

4. Дендрофлора України. Дикорослі та культивовані дерена и кущі. Голонасінні: Довідник / М.А. Кохно, В.1. Гордієнко. Г.С. Захаренко та ін. - К.: Вища школа, 2001. - 207 с.

5. Деревья и кустарники, культивируемые н Украинской СССР. Голосеменные. Справочное пособие / Кузнецов СИ., Чуприна II.Я., Подгорный К) К. и др. - Киев: Наук. думка, 1985.- 200 с.

6. Дивосвіт природи Чернігівщини. Панч, посіб. для вчителів. /Колектив авторів під заг. ред. Ю.О.Карпенка. – Чернігів, 2001. - 186 с.

7. Екофлора України. Том 1. Дідух Я.П., Плюша П.Г., Протопопова В.В. та ін. К.: Фітосоніонептр, 2000. - 284 с.

8. Зелені скарби Чернігівщини. //Кол.сшт. під юг.ред. Ю.О. Карпенка. - Чернігів: 2004. - 84 с.

9. Карпенко Ю.О., Лукаш О.В. Охорона рідкісних видів на Чернігівщині та їх зведення в культуру // Рідкісні та корисні рослини флори Чернігівщини в природі та культурі. Київ, 1997. — С. 19-29.

10. Клименко О. С. Природа і природні багатства Чернігівщини. Мат-ли до бібліографії Чернігівщини (анотований покажчик літератури). Чернігів, 1961.

11. Колесников А.П. Декоративная дендрология. - М.: Госуд. изд-во литер, по строит., архитек. и строит, матер., 1960. - 676 с.

12. Кондратюк СМ. Дикоростучі хвойні України. - К., 1960. - 120 с.

13. Косаревский Я.Л.Тростянецький дендропарк. К.: Госстройиздат, 1964. – 98 с.

14. Кохно М.А. Каталог дендрофлори України. - К.: Фітосоціоцентр, 2001.

15. Кохно М.А., Дорошенко O.K., Чуприна II.Я. Інтродуковані дерева та кущі парків Лівобережної частин Полісся та Лісостепу України // Інтродукція та акліматизація рослин на Україні. К., 1975. - вип. 7. – с. 27-41.

16. Лыпа АЛ. Интродукция и акклиматизация древесных растений на Украине. - К.: Вища школа. 1976. - 96 с.

17. Мельник В.І. Острівні ялинники Українського Полісся (еколого-ценотичні особливості та наукові основи охорони). - К.: Наук. думка, 1993. С.27-28, 79-80.

18. Мулярчук СО. Рослинність Чернігівщини. - К.: Вища школа, 1970. — 209 с.

19. Определитель высших растений Украины / Доброчаева Д.Н., Котов М.Н., Прокудин К) II. и др. - К.: Наук, думка, 1987. - 545 с.

20. Природно-заповідний фонд Чернігівської області// Під ред. Ю.О. Карпенка. - Чернігів, 2002. - 240 с.

21. Фомін О. Флора України. К., 1926. - 80 с.

22. Шеляг-Сосонко К.Р., Стойко СМ., Вакарепко Л.М. Ліси України: сучасний стан, збереження, використання. К., 1996. — 32 с.

Характеристики

Список файлов курсовой работы